Газовий котел: екоподаток та дозвіл на експлуатацію
Сергій Децюра, економіст-аналітик ВБ «Фактор»
Вікторія Петрушина, заступник головного редактора
Житловий будинок здано в експлуатацію. Для його обігріву встановлено газовий котел. У цій статті поговоримо про дозвіл на його експлуатацію і трохи про екоподаток.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про дозвільну систему
— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.Закон про атмосферне повітря
— Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.Порядок № 302
— Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 302.Інструкція № 7
— Інструкція про зміст і порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінекобезпеки від 10.02.95 р. № 7.Інструкція № 177
— Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології від 10.05.2002 р. № 177.Інструкція № 108
— Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена наказом Мінприроди від 09.03.2006 р. № 108.Перелік № 317
— Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел, затверджений наказом Мінприроди від 16.08.2004 р. № 317.Перелік № 72
— Перелік певних дій із здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, які не можуть здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства, затверджений постановою КМУ від 25.08.2010 р. № 72.
Що таке стаціонарне джерело забруднення атмосфери?
Для відповіді на це запитання звернемося до нормативно-правових актів:
ПКУ
<...>
14.1.230.
стаціонарне джерело забруднення атмосфери — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.<...>
Інструкція № 7
<...>
1.15.5.
Стаціонарне джерело забруднення атмосфери — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.<...>
Як бачимо, обидва документи містять практично ідентичні визначення цього терміна.
Виходячи з наведених визначень та принципу роботи побутовий газовий котел опалення належить до стаціонарних джерел забруднення атмосфери.
Екоподаток
Спочатку декілька слів про екологічний податок, пов'язаний з експлуатацією автономних систем опалення (котлів). Як роз'яснила ДПАУ в Єдиній базі податкових знань, у разі використання автономних систем опалення (котлів) у
власників адміністративних, торговельних, складських та інших будівель і споруд виникає об'єкт обкладення екоподатком — обсяг забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, мазуту тощо). Відповідно особи, які використовують автономні системи опалення, є платниками екоподатку незалежно від того, чи отримано ними дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення. При цьому вихідні дані для розрахунку розміру екоподатку суб'єкт господарювання може брати з:— дозволу на експлуатацію, про який ітиметься у другій частині статті (якщо його отримано)
або
— паспорта на опалювальний прилад, де вказується кількість використаного газу за період.
Докладно тему екологічного податку ми вже розглядали в газеті «Будівельна бухгалтерія», 2011, № 6, с. 24. Тому тут на цьому не зупинятимемося, а перейдемо відразу до теми дозволів.
Дозвіл на експлуатацію
Відповідно до
ч. 5 ст. 11 Закону про атмосферне повітря для використання стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря в господарській діяльності суб'єкти господарювання повинні отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Чи має суб'єкт господарювання отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин побутовим газовим котлом?
Однозначної відповіді на це запитання в нормативно-правових актах не існує. Державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, посилаючись на норми ст. 11 Закону про атмосферне повітря, вважають, що суб'єкти господарювання, які використовують стаціонарне джерело забруднення (у нашому випадку — побутовий газовий котел), повинні отримувати такий дозвіл, мотивуючи це тим, що «викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу» (ст. 11 Закону про атмосферне повітря).
Але!
Ми з такою позицією інспекторів з охорони навколишнього природного середовища не згодні, оскільки вважаємо, що не на кожен побутовий газовий котел, який використовується суб'єктом господарювання, слід отримувати такий дозвіл.Необхідність отримання дозволу виникає в разі, якщо
:— котел входить до
Переліку № 317. Такий Перелік розроблено на вимогу Кабміну1 для розроблення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, що підлягають регулюванню згідно з ч. 1 ст. 11 Закону про атмосферне повітря. Отже, на нашу думку, якщо побутовий газовий котел не потрапляє до цього Переліку, то отримувати дозвіл не потрібно. А які котли потрапляють до Переліку? Це ті котли, потужність яких перевищує 50 МВт, а, як правило, навіть у багатоквартирних будинках до 5 поверхів2 ця величина не перевищується;— викиди забруднюючих речовин, здійснені таким об'єктом, містяться в
Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, щодо яких здійснюється державний облік, наведеному в додатку 1 до Інструкції № 177, та перевищують порогові значення, зазначені в цьому Переліку. Якщо викиди, що здійснюються стаціонарним джерелом забруднення, не потрапили до цього Переліку або розмір таких викидів не перевищує порогові значення, то таке стаціонарне джерело не підлягає державній реєстрації, тобто для його експлуатації отримувати дозвіл на викиди в атмосферне повітря не потрібно. Установити, які саме викиди здійснює ваш котел, та їх розмір можна за допомогою паспорта на опалювальний прилад.1 Така вимога міститься в п. 7 Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1780.
2 Див., наприклад, http://artiss.com.ua/goods.php?id=667
Нашу думку підтверджують і суди. Так, у
постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2009 р. у справі № 2-а-2127/09/0270 зроблено висновок про те, що вимоги Державної екологічної інспекції з приводу отримання дозволу для побутового газового котла є необґрунтованими. Суд аргументує свою позицію тим, що з аналізу нормативно-правових актів (Переліку № 317 та Інструкції № 177), якими встановлюється отримання дозволів, випливає таке: «...ні за потужністю побутових теплових котлів, ні за їх цільовим використанням, а також за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря перевірені у позивача стаціонарні джерела не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 11 Закону про атмосферне повітря і прийнятими для їх реалізації нормативно-правовими актами».Але!
При цьому слід звернути увагу, що висновок суду правомірний лише тоді, коли потужність побутового газового котла не перевищує 50 МВт, а розмір викидів не перевищує порогові значення. Якщо хоча б один із цих критеріїв перевищено, суб'єкт господарювання обов'язково має отримати дозвіл.
А якщо дозвіл усе-таки потрібний...
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є документом, що дає право використовувати природні ресурси.
Такий
дозвіл видається суб'єкту господарювання — власнику стаціонарного джерела викидів, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (п. 2 Порядку № 302).При цьому згідно з
п. 1.9 Інструкції № 108 під суб'єктом господарювання, який має отримати дозвіл, розуміють фізичну або юридичну особу, яка управляє або контролює устаткування, у тому числі особу, якій відповідно до законодавства передано права володіти і користуватися устаткуванням , а також забезпечувати його технічне функціонування.Із цього можна зробити
висновок, що в разі передачі в оренду стаціонарного джерела забруднення дозвіл на викиди має отримати орендар такого джерела забруднення. Аналогічного висновку дійшли й податківці в консультації, наведеній у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 40, с. 37.Механізм отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами регламентовано
Порядком № 302. Відповідно до п. 4 цього Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання має:—
оформити заяву;— підготувати
документи , в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин. Ці документи згідно з п. 1.3 Інструкції № 108 є невід'ємною частиною заяви на отримання дозволу на викиди, і саме вони подаються разом з ним до органів Мінприроди;— провести
інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного устаткування;— провести
оцінку дії викидів забруднюючих речовин на перебування атмосферного повітря на кордоні санітарно-захисної зони;—
розробити плани заходів стосовно: досягнення встановлених нормативів гранично допустимих викидів для найпоширеніших та найнебезпечніших забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, і приведення місця діяльності в задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів гранично допустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням установлених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;—
обґрунтувати розміри нормативних санітарно-захисних зон, провести оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення;—
провести оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;—
підготувати інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості та розмістити в місцевих друкованих ЗМІ повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян (п. 5 Порядку № 302).Також для отримання дозволу суб'єкт господарювання має подати до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби
в письмовій та в електронній формах заяву і пакет документів, підготовлених відповідно до Інструкції № 108, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин.Наводити докладний перелік документів, які потрібно подати для отримання дозволу, ми не будемо, його можна знайти в
Інструкції № 108. Зауважимо лише те, що підготувати документи, які обґрунтовують обсяги викидів забруднюючих речовин, суб'єкт господарювання може самостійно або шляхом залучення спеціалізованих підприємств (ст. 11 Закону про атмосферне повітря, ч. 2 п. 4. Порядку № 302). Перелік установ, організацій та закладів, що мають право на розробку таких документів, визначено спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (його розміщено на офіційному сайті Мінприроди: http://www.menr.gov.ua). Виконання робіт, пов'язаних з підготовкою документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюється спеціалізованими установами на договірних засадах.Після подання заяви і пакета документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, відбувається безпосередня процедура видачі дозволу, що полягає відповідно до
пп. 6 — 8 Порядку № 302 з проходження поданими документами трьох інстанцій.Спочатку подані документи на отримання дозволу протягом
30 календарних днів з дати надходження документів проходять процедуру погодження в установі державної санітарно-епідеміологічної служби, що розглядає подані документи і в разі відсутності зауважень готує висновок про видачу дозволу, що надається суб'єкту господарювання (п. 6 Порядку № 302). За наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладенням їх змісту і зазначенням строку повторного подання.Водночас місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій щодо роботи стаціонарного джерела забруднення, а за необхідності організовують проведення їх публічного обговорення і протягом
30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це територіальний орган Мінприроди (п. 7 Порядку № 302). Цей орган, отримавши таке повідомлення, здійснює аналіз зауважень і в разі потреби пропонує суб'єкту господарювання врахувати їх при підготовці дозволу до видачі.Крім того, територіальні органи Мінприроди паралельно з проходженням документів на отримання дозволів процедури погодження із санепідемслужбою та публічним обговоренням зауважень громадськості протягом тих самих
30 календарних днів розглядають заяву і документи на отримання дозволу та за відсутності зауважень видає дозвіл (п. 8 Порядку № 302).Строк видачі дозволу
встановлений Порядком № 302, а не законом, і становить 30 календарних днів. Але оскільки на отримання такого дозволу поширюється дія Закону про дозвільну систему, в якому строк видачі дозвільних документів становить 10 робочих днів (ч. 1 ст. 41 Закону про дозвільну систему), то, на наш погляд, при видачі такого дозволу має застосовуватися саме строк, установлений в Законі про дозвільну систему. Цю позицію підтримує і Держкомпідприємництва в листі від 07.06.2010 р. № 7171, де він указує: у разі якщо законами не встановлено строк видачі дозволу (як у нашому випадку), то для вирішення проблемних питань необхідно застосовувати норми Закону про дозвільну систему.Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до
ст. 4 Закону про дозвільну систему строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа повинні встановлюватися також виключно законом. А оскільки строк дії дозволу на викиди встановлено підзаконним актом (п. 3 Порядку № 302), а не законом, то правомірність видачі дозволу з установленим строком — дуже сумнівна. Крім того, Держкомпідприємництва в листі від 11.10.2010 р. № 12836, роз'яснюючи аналогічне питання про встановлення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, дійшов висновку: якщо законом не встановлено строк дії документа дозвільного характеру, то такий документ видається безстроково, а отже, підстав для продовження строку його дії немає. Якщо застосувати логіку цього листа до нашого випадку, то можна стверджувати, що дозвіл на викиди повинен видаватися безстроково.Водночас зовсім не факт, що територіальні органи Мінприроди керуватимуться нормами
Закону про дозвільну систему, а не нормами Порядку № 302. Тому наведена інформація стане у пригоді насамперед тоді, коли з приводу видачі дозволу виникнуть спори.Крім того, хоча дозвіл є документом дозвільного характеру, скористатися принципом мовчазної згоди, установленим у
п. 4 ст. 4 Закону про дозвільну систему, для експлуатації стаціонарного джерела забруднення, суб'єкт господарювання, який подав усі документи для отримання дозволу на викиди і не отримав такого дозволу, не може. Це зумовлено тим, що на діяльність, пов'язану з утворенням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не поширюється дія п. 4 ст. 4 Закону про дозвільну систему, оскільки її названо в п. 48 Переліку № 72.
Дозвіл для котельної: нюанси
Порядок отримання дозволів на здійснення викидів котельними Мінприроди виклало в
листі від 30.01.2007 р. № 842/10/2-8. У цьому листі йдеться про те, що котельні (теплові станції, що мають одну або кілька теплових установок, які споживають органічне паливо та виробляють теплову енергію), для яких розробляються документи, де обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу необхідно поділити, як і всі стаціонарні джерела забруднення, на три групи:перша група
— котельні, у складі яких є технологічне устаткування (котлоагрегат, газотурбінна установка, установка комбінованого циклу тощо), призначене для вироблення теплової, механічної енергії, у тому числі й когенераційні установки, шляхом перетворення хімічної енергії палива, загальна сумарна потужність якого перевищує 50 МВт. Склад документів передбачено розд. 2 Інструкції № 108;друга група
— котельні, загальна сумарна потужність яких не перевищує 50 МВт та які взято на державний облік 3. Склад документів передбачено розд. 2 Інструкції № 108, за винятком пп. 2.11, 2.15. Для цих котельних найкращі доступні технології та методи управління не розробляються, а з метою реалізації вимог щодо скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря розробляються та впроваджуються заходи, передбачені в типових проектах;третя група
— котельні, загальна сумарна потужність яких не перевищує 50 МВт та які не взято на державний облік. Склад документів передбачено розд. 2, за винятком пп. 2.3.1 — 2.3.5, 2.7.2, пп. 2.8, 2.10, 2.11, 2.14 — 2.16 Інструкції № 108.3 Необхідність узяття на державний облік об’єктів, що справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і на стан атмосферного повітря, визначено ст. 31 Закону № 2707, порядок ведення якого затверджено постановою КМУ від 13.12.2001 р. № 1655.
Тепер ви все знаєте про дозвіл на експлуатацію газових котлів опалення та екоподаток, пов'язаний з їх експлуатацією. А якщо у вас залишилися запитання, пишіть, і ми оперативно і компетентно відповімо на них.
