Екологічний податок
Ганна Яковлєва, консультант,
Ірина Басова, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
У зв’язку з набуттям чинності Податковим кодексом в Україні з’явився новий податок — екологічний. Але, на щастя, не такий він уже й новий — просто збір за забруднення навколишнього природного середовища, що добре замаскувався та набув «вищого рангу». У цілому всі норми, що діяли для цього збору, перекочували і до VIII розділу Податкового кодексу, в якому структуровано та розшифровано деякі поняття, докладно розглянуто питання обкладення різних об’єктів екологічним податком. Звітувати щодо екологічного податку і сплачувати його платникам податків доведеться вже за підсумками першого кварталу 2011 року.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про охорону природи
— Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII.Інструкція № 7
— Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р. № 7.Наказ № 1010
— наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку» від 24.12.2010 р. № 1010.КОАТУУ
— Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України, затверджений наказом Держстандарту від 31.10.1997 р.
Згідно з
п.п. 9.1.6 ПКУ екологічний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, що також підкреслено у визначенні цього поняття, наведеному в п.п. 14.1.57 ПКУ, та має такий вигляд:
ПКУ
14.1.57.
екологічний податок — загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.
Зауважимо, що словосполучення «навколишнє природне середовище», яке використовувалося раніше в нормативних документах щодо регулювання збору за забруднення, більше не застосовується. Замість цього йдеться про атмосферне повітря та водні об’єкти.
Платники екологічного податку
Згідно з
п. 240.1 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, які не здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, уключаючи тих, що виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників, під час ведення діяльності яких на території України та в межах її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони здійснюються:— викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення1;
— скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
— розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
1 Поняття «стаціонарне джерело забруднення» визначено в п.п. 14.1.230 ПКУ. Відповідно це — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Окремо поняття платника податку визначає
ст. 15 ПКУ. Але у зв’язку зі специфікою екологічного податку в ст. 240 ПКУ дається детальніше визначення, в якому окреслюється коло платників цього податку та наводяться ознаки, набуваючи яких суб’єкт певної організаційно-правової форми господарювання стає таким платником.Як бачимо, перша група платників — це все суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище (
ПКУ виділяє 5 видів такої діяльності, здійснюючи які суб’єкти господарювання стають платниками екологічного податку) та розміщення відходів2.2 Згідно з відповідями в Єдиній базі податкових знань на сайті ДПАУ платниками екологічного податку будуть також суб’єкти господарювання, які розміщують побутові відходи.
Крім перелічених вище, окремо в
п. 240.2 ПКУ виділено платників податку, які використовують паливо для пересувних джерел забруднення3. Серед останніх названо громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Але назвати платників, визначених у п. 240.2 ПКУ, такими можна дуже умовно, оскільки утримувати з них податок і перераховувати його до бюджету під час реалізації такого палива, подавати відповідну звітність до контролюючого органу, а також нести відповідальність за певні порушення в останньому випадку мають не самі платники податку, а так звані податкові агенти.3 Пересувними джерелами забруднення вважаються транспортні засоби, рух яких супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин (п.п. 14.1.142 ПКУ, п.п. 1.15.6 Інструкції № 7).
Податкові агенти
Податковим агентом
згідно з п. 18.1 ПКУ визнається особа, на яку покладено обов’язок обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Зауважимо, що податкові агенти екологічного податку жодних доходів його платникам не нараховують і не виплачують (наприклад, як у випадку з ПДФО), скоріше навпаки — отримують доходи від реалізації палива плюс екологічний податок. Відповідно до п. 18.2 ПКУ податкові агенти прирівнюються до платників податків, мають права та виконують обов’язки, установлені ПКУ для платників податків.Згідно з
п. 241.2 ПКУ до податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які:— здійснюють оптову торгівлю4 паливом;
— здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в суб’єктів господарювання, зазначених вище).
4 Розділ VIII ПКУ не містить критеріїв визначення того, яка торгівля є оптовою, а яка — роздрібною. Немає таких критеріїв і в інших розділах ПКУ.
Варто зазначити, що при такому законодавчому регулюванні сплати екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення в разі використання палива, визначення пересувного джерела забруднення, наведене в
п.п. 14.1.142 ПКУ, не використовується. Як, утім, і згадка в цьому контексті про використання палива, оскільки сам факт його використання при нарахуванні екологічного податку не має значення, а фактично оподатковується кожен продаж палива (оптовий чи роздрібний). Підкреслимо, що згідно з відповідями в Єдиній базі податкових знань на сайті ДПАУ екологічний податок, що сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива, включається до ціни палива.Згідно з
п.п. 242.1.4 ПКУ базою для справляння5 екологічного податку є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами, а не фактично використані обсяги палива. Отже, обов’язок розрахунку і сплати до бюджету, а також подання звітності з цього податку покладено не на платників, визначених п. 240.2 ПКУ, а на податкових агентів. І тому платники екологічного податку, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення в разі використання ними палива, цей податок не нараховують і податкову звітність щодо нього не подають.5
ПКУ не передбачає механізму справляння податковими агентами екологічного податку, наприклад, шляхом зазначення нарахованої та стягуваної суми цього податку в первинних документах окремим рядком.
Об’єкт і база оподаткування
Згідно з
п. 242.1 ПКУ об’єктом та базою обкладення екологічним податком є обсяги та види (або класи, або категорія):— забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
— забруднюючих речовин, що викидаються безпосередньо у водні об’єкти;
— відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах протягом звітного кварталу, крім об’єктів та видів (класів) окремих відходів у вигляді вторсировини, які розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання та заготівлю окремих відходів у вигляді вторсировини та здійснюють статутну діяльність з їх збирання та заготівлі;
— палива, реалізованого податковими агентами.
Ставки екологічного податку
Ставки екологічного податку встановлені в різних розмірах залежно від бази оподаткування та твердими (тобто встановлені в абсолютному значенні та не змінюються залежно від обсягу викидів). Однак
п. 5.2 Перехідних положень ПКУ передбачено поступове збільшення ставок екологічного податку, передбачених ст. 243, 244, 245, 246, за податковими зобов’язаннями, що виникнуть:— з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. включно ставки екологічного податку становитимуть 50 % від установлених розмірів ставок;
— з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. включно ставки екологічного податку дорівнюватимуть 75 % від установлених розмірів ставок;
— з 01.01.2014 р. ставки екологічного податку досягнуть 100 % від установлених розмірів ставок.
Крім того, нормами
абз. 9 п. 4 Прикінцевих положень ПКУ Кабінет Міністрів уповноважено щороку до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції, зокрема для екологічного податку.Розміри ставок екологічного податку встановлено
ст. 243 — 246 ПКУ.
Податкова декларація з екологічного податку
Починаючи зі звітності за I квартал 2011 року
платники екологічного податку, за винятком тих, які здійснюють забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення внаслідок використання палива, та податкові агенти складають податкову звітність у формі Податкової декларації з екологічного податку. Форму цієї декларації затверджено наказом № 1010.Згідно зі
ст. 250 ПКУ Податкова декларація з екологічного податку має подаватися до органів ДПС протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, а податкові зобов’язання6 з екологічного податку — сплачуватися протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ПКУ). Платники екологічного податку, за винятком тих, які здійснюють забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення внаслідок використання палива, і податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства.6 Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК, законами з питань оподаткування чи митної справи.
Зверніть увагу на
місце подання декларації з екологічного податку, яка повинна буде подаватися:— за місцем розміщення джерел, місць чи об’єктів — за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах;
— за місцезнаходженням пунктів продажу палива — за паливо, реалізоване податковими агентами;
Згідно з
п. 250.8 ПКУ, якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцезнаходженням платника екологічного податку на податковому обліку, то за місцем обліку платника до органу ДПС мають подаватися копії відповідних податкових декларацій протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду. А якщо платник екологічного податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди всіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території зазначеного міста. При цьому в декларації необхідно зазначити код відповідно до КОАТУУ за місцем перебування платника збору на податковому обліку (міської ради).У разі якщо платник екологічного податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, забруднюючих речовин, розміщення відходів, то згідно з
п. 250.9 ПКУ він зобов’язаний повідомити про це податкову службу за місцем розташування джерел забруднення і скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. Дату і форму такої заяви поки що не затверджено. Однак якщо від платника податків така заява не надійде, то він буде зобов’язаний подавати податкові декларації у звичайному порядку. Якщо забруднення навколишнього природного середовища не буде, то подавати потрібно буде декларації з прокресленнями, і за неподання таких звітів відповідальність буде такою самою, як і в загальному випадку.Слід зауважити, що ця норма застосовується, якщо платник протягом цілого календарного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів. Але якщо платник у першому, другому або третьому кварталі подав декларацію і сплатив податок, то в будь-якому наступному податковому (звітному) періоді та до кінця звітного календарного року, протягом яких він не здійснюватиме експлуатацію джерела забруднення та відповідні викиди, скиди і розміщення відходів, такий платник повинен складати і подавати податкову декларацію за відповідні податкові (звітні) періоди.
Зауважимо, що згідно з
п. 120.1 ПКУ неподання або несвоєчасне подання податкової декларації тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне неподання або затримку. А за повторні дії (якщо платник податків уже штрафувався) — 1020 грн. за кожне неподання або затримку.Пунктами 250.3 — 250.4 ПКУ на органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища покладено обов’язок до 1 грудня року, що передує звітному, подавати інформацію до територіальних органів ДПС: переліки підприємств з відомостями про видачу їм дозволів на розміщення відходів, викиди, спеціальне водокористування, але невключення підприємства до зазначеного переліку не звільняє його від сплати екологічного податку.
