Податківці вимагають документи за період, який уже перевірявся
Чи мають право працівники податкової інспекції вимагати під час перевірки від платника податків документи за період, який уже перевірявся і щодо якого вже було складено акт перевірки чи довідку?
Як і чинне раніше законодавство,
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) не встановлює обмежень щодо періоду проведення перевірки. Однак знову-таки, як і раніше, податкові органи обмежені строком давності у 1095 днів, протягом якого вони можуть самостійно визначити суму належної до сплати грошового зобов’язання.Крім того, потрібно
брати до уваги строки зберігання документів, передбачені ПКУ та Переліком типових документів, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. № 41 (далі — Перелік № 41). Так, податковий орган може вимагати від платників податків первинні документи, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з урахуванням строків їх зберігання, передбачених ПКУ та Переліком № 41.Згідно з
п. 44.3 ПКУ платники податків зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також документів, пов’язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менше 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності1. Таке формулювання висуває питання про те, як визначати строки зберігання «неподаткових» документів. На нашу думку, строки зберігання таких документів мають визначатися відповідно до вимог Переліку № 41. Нагадаємо: згідно з п.п. 2.9 Переліку № 41 відлік строків зберігання документів здійснюється з 1 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством. Наприклад, відлік строку зберігання справ, завершених діловодством у 2010 році, починається з 1 січня 2011 року. Після закінчення строків зберігання документів в архівних підрозділах підприємства такі документи передаються до державного архіву (архівного відділу держрайадміністрації, архівного відділу місцевої ради) (п.п. 4.3.3.1 Основних правил роботи державних архівів України, схвалених колегією Держкомархіву України від 03.02.2004 р., протокол № 2).1 Якщо такі документи пов’язані з предметом перевірки, що вже почалася, або проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше 1095 днів.
Знищення або втрата документів раніше від установлених строків може спричинити застосування до платника податків штрафу в розмірі 510 грн., а при повторному протягом року виявленні аналогічного порушення — 1020 грн. (
п. 121.1 ПКУ).У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов’язаний у
п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, установленому ПКУ для подання податкової звітності. Після цього платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, наступного за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби. Однак при цьому ПКУ, як і раніше чинне законодавство, не застерігає способи відновлення документів, які були б зобов’язані визнавати податкові органи.За неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку із втратою (пошкодженням, знищенням) документів строки проведення перевірок переносяться до дати відновлення та подання документів до перевірки в межах строків, передбачених для цього
ПКУ. Однак якщо документи так і не буде відновлено, податковий орган виходитиме з їх відсутності, що може спричинити найжалюгідніші для платника податків наслідки у вигляді невизнання витрат, податкового кредиту, власне факту здійснення тих чи інших операцій тощо.Єдина зачіпка для платника податків — норма, яка передбачає таке: якщо платник податків після закінчення перевірки і до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки подає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи має бути враховано контролюючим органом при розгляді питання щодо прийняття рішення. Раніше такої норми не було, що ускладнювало життя платників податків.
Ніна Костенко
