Суб’єктний склад договорів підряду

Суб’єктний склад договорів підряду

Борис Бідій, юрист (м. Київ)

 

У цій статті наведено коментар до листа Мінрегіонбуду і ЖКГ від 11.04.2011 р. № 23-15/3022/0/6-11 (текст листа див. на с. 9 цього номера).

 

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Лист Мінрегіонбуду

— лист Мінрегіонбуду та ЖКГ від 11.04.2011 р. № 23-15/3022/0/6-11.

 

Термін

«субпідрядний договір» завжди вживався в контексті застосування принципу генерального підряду. У цьому розумінні він є корелятою договору генерального підряду, тобто зміст субпідрядного договору визначається при зіставленні із сутністю договору генпідряду. Тому перш ніж дати роз’яснення щодо можливості укладення субпідрядного договору із замовником, розберемося в можливих варіантах договірних зв'язків замовника та підрядників у будівництві.

У виконанні робіт будівельного підряду можуть брати участь декілька осіб. Наприклад, разом із будівельними організаціями певні роботи, насамперед різні пусконалагоджувальні роботи, як правило, здійснюють різного роду спеціалізовані організації. У цих випадках договірні зв'язки між замовником та виконавцями робіт можуть набувати різного вигляду.

На практиці завжди використовувалися (і згідно з чинним законодавством можуть існувати) різні форми договірних зв'язків учасників будівництва.

 

Форми договірних зв'язків

Перша

має на увазі, що один із підрядників перебирає на себе обов'язок здійснити весь обсяг підрядних робіт, залучаючи до участі у виконанні робіт третіх осіб. Така складна структура договірних зв'язків насамперед пов'язана зі складністю та комплексністю робіт, що виконуються при будівництві.

Наявна у

ст. 838 ЦКУ норма є диспозитивною та надає підряднику право залучити за власним бажанням до виконання його зобов'язання третю особу. І тільки як можливий виняток, оскільки фігура виконавця у деяких випадках має значення для замовника, законом установлено, що договором або законом може бути передбачено необхідність для підрядника особисто виконати зобов'язання¹.

¹ Диспозитивному характеру норми ЦКУ суперечить характер викладення у ст. 319 ГКУ, де потрібна явна згода замовника. На наш погляд, диспозитивність норми більше відповідає усталеній практиці та суті принципу генерального підряду, водночас п. 30 постанови КМУ від 01.08.2005 р. № 668 явно посилається на норму ГКУ.

Зазначена форма договірних зв'язків відображає здійснення

принципу генерального підряду. Підрядник виступає перед замовником у ролі генерального підрядника, а залучені ним для виконання окремих робіт особи іменуються субпідрядниками. Схема договірних зв'язків у цьому випадку зводиться до того, що замовник укладає договір з генеральним підрядником, а останній — договори з третіми особами — субпідрядниками. Генеральний підрядник водночас виступає відповідно боржником та кредитором у відносинах як із замовником, так й із субпідрядником. Тому саме він відповідає перед субпідрядником за дії замовника (зокрема, за несвоєчасну оплату останнім виконаних субпідрядником робіт), а так само перед замовником — за дії субпідрядника (зокрема, за невиконання або неналежне виконання доручених субпідряднику робіт)^2..

² Згідно з ч. 2 ст. 838 ЦКУ договором може бути передбачено право замовника та субпідрядника пред’являти претензії безпосередньо один одному. Для того щоб це здійснилося на практиці, необхідно передбачити такі умови в обох договорах, що пов’язують зазначені сторони.

Згадану вище

статтю може бути зіставлено зі ст. 528 ЦКУ — виконання зобов'язання іншою особою. Тут має місце регламентований законом випадок покладання виконання зобов'язання на третю особу.

 

Існує й

інший, ускладнений варіант, при якому генеральний підрядник укладає договір із замовником тільки на певну частину робіт, а стосовно всіх інших насамперед ідеться про поставку та встановлення обладнання, замовник вступає у безпосередні договірні зв'язки з виконавцями та робить це неодмінно за згодою генерального підрядника (ч. 3 ст. 319 ГКУ).

Таким чином, система генерального договору може існувати одночасно із системою прямих договорів. Одна з відмінностей між цими двома системами полягає в тому, що генеральний підрядник зазвичай є і фактичним учасником робіт, тобто мається на увазі, що частина робіт виконується ним самим³.

³ Хоча чинне законодавство не виключає варіанта, коли генеральний підрядник виступає тільки організатором робіт.

Необхідно додати, що особливий варіант можуть становити випадки, при яких у договорах, які опосередковують систему генерального підряду, передбачено, що генеральний підрядник разом із субпідрядником є щодо замовника

солідарними боржниками ⁴.

⁴ Така конструкція інколи застосовується в міжнародних договорах на будівництво об’єктів.

Не виключено також випадок укладення декількох підрядних договорів на частину робіт, де підрядники виступатимуть у ролі генерального підрядника у частині робіт, що ними виконується.

 

Прямі договори…

На практиці ж широко розвинена система генерального підряду в поєднанні з

прямими договорами. Саме про можливість укласти такий договір і йтиметься в листі Мінрегіонбуду та ЖКГ від 11.04.2011 р. № 23-15/3022/0/6-11 (текст листа наведено на с. 9 цього номера).

Тут необхідно чітко визначити взаємовідносини сторін з метою усунення можливої невизначеності у їх відносинах, у тому числі сторони повинні подумати і про забезпечення інтересів генерального підрядника: по-перше, як уже зазначалося, для укладення прямого договору замовником необхідна згода генерального підрядника (

ст. 319 ГКУ), а по-друге, у цьому випадку сторона за прямим договором сама відповідає за його невиконання або неналежне виконання безпосередньо перед замовником. При цьому генеральний підрядник продовжує нести відповідальність перед замовником за проведення всього комплексу робіт. Отже, подібне укладення прямого договору з виконавцем спричинює для замовника не лише вигоди, а й певні ризики.

 

Структура договірних зв'язків при підряду не зводиться тільки до системи

генерального підряду та існуючих паралельно з нею прямих договорів. Згідно з ЦКУ можливий ще і третій варіант. Мається на увазі випадок, коли замовник підписує один договір, в якому його контрагентами є декілька осіб. Зазначена конструкція в результаті є варіантом множинності осіб у зобов'язанні.

Цей варіант є досить складним і на практиці, як правило, не застосовується. Пояснюється це тим, що договір підряду має

двосторонній характер, тобто сторони його одночасно є і боржниками, і кредиторами за зобов'язанням: у частині виконання роботи боржником виступає підрядник, а кредитором — замовник, а в іншій частині (оплата вартості робіт) кредитором є вже підрядник, а боржником — замовник. У подібному випадку кожен зі співвиконавців має право самостійно пред'являти до замовника вимоги, пов'язані з використанням ним своїх зобов'язань, а замовник так само — такі ж вимоги до кожного зі співвиконавців. При цьому слід визнати за можливе використання на розсуд сторін конструкції як пайового, так і солідарного зобов'язання. Особливістю такого варіанта є те, що тоді організатором робіт виступає сам замовник.

 

Тепер, коли структуру зв'язків між учасниками з’ясовано, повернемося до запитання, порушеного в

листі Мінрегіонбуду. Як уже зазначалося, ідеться не про договір субпідряду, а про прямий договір з виконавцем. Водночас реалізація таких відносин вимагає, по-перше, згоди генпідрядника, по-друге — унесення певних змін до вже укладеного з ним договору, де доречно зазначити, що певна частина робіт виконуватиметься за прямими договорами, генеральний підрядник не несе відповідальності за якість виконання цих робіт. Також бажано передбачити звільнення генерального підрядника від відповідальності за затримки у здаванні всього об'єкта, безпосередньо пов'язані з виконуваними за прямим договором роботами, у разі якщо замовник не зможе забезпечити своєчасного та якісного виконання таких робіт прямим їх виконавцем. Укладення двох договорів щодо тих самих робіт, звичайно ж, недопустиме. Тут, безумовно, застосовуватиметься принцип свободи договору, викладений у ст. 6, ст. 627 ЦКУ, — вибір типу правовідносин, вибір контрагента тощо, лише з тим застереженням, що вільне волевиявлення особи, яка вже вступила у правовідносини, не може бути змінено довільним чином, оскільки вона вже взяла себе певні зобов'язання з контрагентами. Якщо ж замовник усупереч волі генпідрядника все-таки укладе такий договір, то питання взаємовідносин сторін, найімоврінше, вирішуватиметься в суді⁵. Тут усе залежатиме від конкретних умов зобов'язання та позиції сторін.

⁵ Існування генерального договору автоматично не робить недійсним такий прямий договір. Крім того, потрібно згадати про існування в цивільному праві принципу економності, адже результат робіт урешті-решт призначається для замовника.

 

Звичайно, тут можливі й інші відносини сторін — може йтися про множинність осіб у зобов'язанні, але цей випадок також потребуватиме внесення змін до існуючого договору генерального підряду.