Небанківська кредитна установа — вихід для забудовника
Борис Бідій, юрист (м. Київ)
Часто навіть фахівці не знають про таку форму кредитних установ, як небанківська кредитна установа, відмінна від кредитної спілки, можливість створення якої передбачено українським законодавством. Проте, за інформацією автора, на тлі відсутності видачі банками іпотечних кредитів у кризовий та післякризовий період факти реєстрації таких установ мали місце. Однак масового характеру створення таких установ не набуло, очевидно, через певний брак інформації про таку форму фінансових установ. Спробуємо заповнити цю прогалину у пропонованій статті.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ГК
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.КК
— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.Закон про фінпослуги
— Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-II.Ліцензійні умови
— Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 18.10.2005 р. № 4802.Положення № 41
— Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. № 41.Положення № 6261
— Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних установ, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 28.09.2006 р. № 6261.Положення № 417
— Положення про внесення інформації про кредитні установи до Державного реєстру фінансових установ та про внесення змін до деяких нормативно-правових актів, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 27.03.2008 г № 417.Розпорядження № 25
— розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами» від 05.08.2003 р. № 25.Розпорядження № 188
— розпорядження Держфінпослуг «Про встановлення плати за видачу ліцензій» від 29.12.2003 р. № 188.Розпорядження № 1515
— розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг» від 08.07.2004 р. № 1515.Розпорядження № 41
— розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» від 28.08.2003 р. № 41.
Сьогоденні проблеми фінансування будівництва
Більшість аналітиків, які займаються прогнозами щодо стану та перспектив розвитку ринку нерухомості, сходяться в одному — значна активізація ринку нерухомості і особливо ринку житлового будівництва, відбудеться після відновлення банками програм іпотечного кредитування. Думаємо, не погодитися із цим важко.
Ті із забудовників, хто вистояв у кризу та продовжував будівництво житлових будинків, зіткнулися з новою проблемою — низькою купівельною спроможністю населення внаслідок практичної відсутності іпотечного кредитування з боку банків і, як наслідок, відсутністю достатньої кількості продажів на первинному ринку житла. Усе це не лише стримує розвиток галузі, але часто не дає забудовнику можливості завершити в нормальному режимі вже розпочате будівництво житлового будинку.
Великі банки на сьогодні згорнули програми видачі іпотечних кредитів населенню. А ті, хто видає такі кредити, установлюють такі
надвисокі відсотки, що користуються цим лише одиниці. Та й довіра населення до банків значно зменшилася після низки фактів небездоганної поведінки багатьох, у тому числі великих українських банків, у частині повернення депозитів, а також численних фактів тиску на своїх боржників за споживчими кредитами (так звані витрати колекторної діяльності) і просто недобросовісної поведінки стосовно своїх клієнтів.В умовах хисткості ринку нерухомості та відсутності стабільного попиту на житло забудовник також не може собі дозволити взяти кредит у банку для завершення будівництва об'єкта. Причому й банки виявляють явну неприхильність до забудовників — ті стали банкам нецікаві, не те що за часів колишнього інвестиційного буму.
Вихід є: власна кредитна установа
З метою стимулювання продажів житла, що будується, забудовникам пропонується звернути свою увагу на інші можливості, такі, як можливість створення власної кредитної установи1, яка забезпечить можливість кредитувати своїх інвесторів, і в такий спосіб значно розширити сегмент потенційних покупців
житлової нерухомості та зміцнити своє становище на ринку.1 Можна, звичайно ж, створити свій банк, але в умовах гострого дефіциту коштів та високого ступеня пруденціального нагляду для банківських установ витрати перевищать корисний ефект.
Щоправда, одночасно з видачею кредитів така кредитна установа перебиратиме на себе ризики, пов'язані з неплатежами за кредитом. Однак при зваженій кредитній політиці та за наявності фактичного контролю над об'єктами будівництва, що дозволяє за необхідності реалізувати заставлену нерухомість (майнові права на нерухомість) в інші руки, позитивний ефект від створення такої установи має перекрити зазначені ризики та витрати на її створення.
Власне, це самостійна установа, що входить до групи забудовника, де інші компанії забудовника — його засновники. Ця установа самостійно отримує ліцензію, самостійно працює. Загалом, цей варіант підходить тим будівельникам, в яких самодостатній бізнес. А призначення такої кредитної установи — супроводжувати продажі.
Загальні засади роботи кредитної установи
Згідно з чинним законодавством кредитні установи на Україні можуть створюватися у формі банків, кредитних спілок та
інших небанківських кредитних установ 2 (далі — кредитна установа).2 Див., наприклад, розпорядження від 09.04.2009 р. № 238, де
кредитні установи згадуються особливо, разом з кредитними спілками.Діяльність таких небанківських кредитних установ підпадає під регулювання Державної комісії регулювання ринку фінансових послуг (далі — Держфінпослуг або Комісія).
Надання фінансових послуг є для
фінансової установи виключним видом діяльності (п. 1 ст.1 Закону про фінпослуги).Крім того, згідно з обмеженнями, установленими Комісією, діяльність з видачі фінансових кредитів за рахунок прямо чи опосередковано залучених коштів
не може поєднуватися з наданням будь-яких інших фінансових послуг (п.п. 2.2 р. 2 розпорядження № 1515).
Ліцензування.
Кредитна установа має право здійснювати діяльність з видачі фінансових кредитів на підставі відповідної ліцензії (ч. 3 ст. 5 Закону про фінпослуги, п.п. 2.2 р. 2 розпорядження № 1515). Ліцензуванням кредитних установ займається саме Держфінпослуг — державний регулювальник на ринку небанківських фінансових послуг (ст. 34 Закону про фінпослуги).Для отримання такої ліцензії та подальшого проведення діяльності кредитна установа має відповідати вимогам, що висуваються до таких установ відповідними
Ліцензійними умовами.Необхідною умовою
отримання ліцензії на здійснення кредитної діяльності є внесення створюваної установи до державного реєстру фінансових установ, що ведеться Комісією (розпорядження № 41).Згідно з
п.п. 1.1 Ліцензійних умов заявником на отримання ліцензії може бути особа, унесена до державного реєстру фінансових установ.Юридична особа набуває
статусу фінансової установи з моменту внесення відповідного запису про неї до зазначеного реєстру (п. 6 Положення № 41). Документом, що підтверджує внесення до реєстру фінансової установи, є Свідоцтво (п. 8 Положення № 41).Для кредитних установ
передбачено окремий порядок унесення до реєстру фінансових установ.На момент подання документів до Комісії з метою внесення до реєстру фінансових установ кредитна установа повинна:
— сформувати власний капітал;
— затвердити внутрішні правила надання фінансових кредитів;
— затвердити Примірні договори кредиту (що відповідають певним типам кредитування, що здійснюється);
— мати облікову та реєструвальну систему, що забезпечує
облік та реєстрацію договорів кредиту (ведення реєстру договорів);— мати в наявності
систему бухгалтерського обліку, реєструвальну систему, зокрема програмне забезпечення та спеціальне технічне обладнання, що відповідають вимогам законодавства, і передбачити облік операцій з надання фінансових послуг (видачі кредитів) і складання звітності;— мати окреме власне чи орендоване приміщення з обмеженим доступом, оснащене сейфами.
Крім того, керівник та головний бухгалтер кредитної установи мають відповідати вимогам3, що висуваються Комісією до таких осіб.
3 Професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ затверджено розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.2004 р. № 1590.
Щодо
отримання ліцензії слід зауважити, що Держфінпослуг своєрідно підходить до вирішення питання строку дії виданої ліцензії. Своїм розпорядженням № 188 Комісія встановила тарифи річної плати за користування ліцензією та пропонує цей тариф помножувати на строк дії ліцензії. Згідно з п. 1 зазначеного розпорядження ліцензіат уносить плату за отримання ліцензії єдиним платежем за весь строк дії ліцензії.Оскільки строки, на які видається ліцензія на здійснення окремих видів фінансових послуг, у цьому нормативному документі не фігурують, складається враження, що ліцензіат самостійно вибирає строк, на який він отримує ліцензію. Однак це не зовсім так, оскільки при уважному знайомстві з
Ліцензійними умовами в них можна виявити чітко встановлений строк дії ліцензії на здійснення діяльності з видачі фінансових кредитів — 3 роки, а в разі повторної видачі він може становити 5 років при виконанні певних умов (п. 1.9 Ліцензійних умов).Річна плата
за користування ліцензією на здійснення діяльності з видачі фінансових кредитів становить 10000 грн. Отже, за весь строк дії ліцензії за видачу ліцензії новостворюваному ліцензіату необхідно буде сплатити 30000 грн.Крім вимог, зазначених у
Ліцензійних умовах, потрібно враховувати вимоги до кредитної установи, що встановлюються Положенням № 6261 у частині дотримання нормативів платоспроможності, якості активів такої установи, ризиків здійснюваних ним операцій та показників ліквідності з метою забезпечення стабільності кредитних установ і запобігання втратам капіталу.
Вимоги до власного капіталу
кредитної установи не такі високі, як для інших фінансових установ та банків. Власний капітал кредитної установи, за винятком субординованого боргу, має становити відносно скромну суму — не менше 1 млн грн. (п.п. 1.6 Ліцензійних умов; п.п. 1.8 р. 2 Положення № 417).Водночас кредитна установа може оперувати залученим капіталом у набагато меншому співвідношенні до власного капіталу, ніж банк. Для кредитної установи
сумарне співвідношення (плече) великих ризиків (понад 10 % власного капіталу), яке здатна нести кредитна установа, дорівнює восьмикратному розміру власного капіталу. Щоб збільшити плече оперування залученим капіталом, необхідно збільшувати поріг ризику, який вважається великим. А це, у свою чергу, змушує збільшувати власний капітал кредитної установи. Зверніть увагу, що для цілей розрахунку показника здатності приймати ризики кредитною установою береться власний капітал кредитної установи, що включає і субординований капітал.Розберемося з поняттям «субординований капітал кредитної установи». Його визначення знаходимо в
п. 2 глави 2 Положення № 6261. Відповідно до зазначеного Положення субординований капітал уключає гроші, залучені від юридичних осіб — резидентів та нерезидентів як у національній, так і в іноземній валюті, на умовах субординованого боргу.Таким чином, можна стверджувати, що термін
«субординований капітал» щодо кредитних установ вживається в тому ж розумінні, що й субординований борг — щодо банків. Інакше кажучи, субординований капітал являє собою довгострокові боргові зобов'язання, наприклад, за договором позики (кредиту), отриманим від інших кредитних установ (фінансових компаній), насамперед із-за кордону, повернення яких співпідпорядковане іншим зобов'язанням компанії.
Резервний фонд.
Кредитна установа також має забезпечувати формування резервного фонду в порядку, передбаченому для господарських товариств. На сьогодні він має становити не менше 15 % від статутного капіталу господарського товариства. Щорічні відрахування до цього фонду встановлюються статутом і повинні дорівнювати не менше 5 % прибутку підприємства (ч.4 ст. 87 ГК).Крім того, кредитна установа має дотримуватися методики формування та списання небанківською фінансовою установою резервів для покриття можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, придбаними цінними паперами, іншими активними операціями відповідно до законодавства, затвердженої
розпорядженням № 111.
Фінмоніторинг.
Крім усього викладеного вище, кредитна установа згідно із Законом про фінмоніторинг є суб'єктом фінансового моніторингу. Порядок здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, нагляд за якими здійснюється Держфінпослуг, регламентується розпорядженням № 25.
Початок роботи: практичні рекомендації
Отримання ліцензії.
В абзаці 2 п. 1.3 Ліцензійних умов зазначається, що діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної установи, у тому числі субординированого капіталу (субординованого боргу) за кредитними договорами з кредитними установами, а також грошей із державного та місцевого бюджетів, отриманих фінансовими установами — юридичними особами публічного права4, не потребує отримання ліцензії. Цей момент ми й пропонуємо використовувати.4 Про створення фінансової установи — юридичної особи публічного права не йдеться, та це й дуже непевний шлях залучати бюджетні гроші. Зазвичай це супроводжується перевірками КРУ та прокуратури.
Ґрунтуючись на зазначеному формулюванні
Ліцензійних умов, можна зробити такі висновки.По-перше
, отримувати ліцензію, звичайно ж, потрібно. У всіх відомих автору випадках реєстрації таких установ вони ліцензувалися. Це знімає не потрібні в роботі ризики.По-друге
, починати діяльність з кредитування можна за рахунок власного капіталу, ліцензія для цього не буде потрібна (принаймні, у масштабах такої діяльності, що дає можливість формувати статутний капітал кредитної установи з вартості активів інших учасників групи забудовника). Водночас таку ліцензію за необхідності можна отримати пізніше. Якщо обрати такий шлях, це значно прискорить строки початку кредитування фінансовою установою, оскільки отримання ліцензії вимагатиме значних фінансових, матеріальних і часових ресурсів.Однак, приймаючи таке рішення, потрібно добре розуміти, який виграш (мається на увазі часовий) це може принести. Ми ж зауважимо таке. Оскільки реєстрації кредитних установ, що не є кредитними спілками чи ломбардами, трапляються вкрай рідко, сьогодні важко оцінити з високою точністю реальні зусилля і строки для отримання відповідної ліцензії. Строк отримання ліцензії, найімовірніше, складатиметься не лише зі строку розгляду заяви ліцензіата Комісією, а й часу на необхідні етапи, що йому передують: установлення відповідного обладнання, пошук та навчання (сертифікацію) відповідного персоналу тощо. Отже, можливо, вибір на користь початку діяльності з кредитування за рахунок власного капіталу компанії без ліцензії може стати хорошим рішенням.
Щодо відповідальності за діяльність без ліцензії слід зауважити так. Тут необхідно враховувати, які соціальні правовідносини захищає норма, що зобов'язує отримувати ліцензію. Це видача кредитів за рахунок коштів, залучених насамперед від фізичних осіб — вкладників.
Стаття 202 КК («діяльність без ліцензії») застосовується вкрай рідко.Крім того, для проведення діяльності в ширших масштабах без ліцензії можна використати й ідею залучення субординованого капіталу (боргу).
Тепер залишається з'ясувати таке — наскільки, наприклад, кіпрські чи інші офшорні компанії відповідають поняттю
«кредитні установи», що вживається в тексті (які видають субординований кредит). Не наважимося в межах цієї публікації стверджувати, але критерії віднесення юридичної особи до кредитних (фінансових) установ у багатьох офшорних зонах не є надто складними і не потребують надмірних додаткових витрат, а отже, їх досить легко дотриматись. Точніше на це запитання зможуть відповісти консультанти, які спеціалізуються на супроводі офшорних компаній5.5 Звичайно, з точки зору юридичних ризиків для зняття сумнівів із цього приводу можна зробити запит до Держфінпослуг (висловлену чиновником думку взагалі не можна враховувати як щось визначене), але з точки зору менеджменту краще до такого запиту взагалі не вдаватися, а просто діяти так, як нам здається законним. При цьому виходимо з того, що платити все одно, як правило, доводиться, але такий момент бажано відстрочити.
Пункт 2.6 Положень № 6261
установлює вимоги до структури субординованого капіталу кредитної установи. Вимоги ці аналогічні вимогам до структури субординованого боргу банківських установ:
Положення № 6261
<...>
2.6. Субординований капітал, що включається до власного капіталу кредитної установи, не повинен перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу кредитної установи (суми статутного капіталу, резервного капіталу, інших резервів, сформованих для покриття ризиків та нерозподіленого прибутку чи збитку).
Сума складових власного капіталу, за винятком основного капіталу, не повинна перевищувати суми основного капіталу.
<...>
Розрізняється й обліковий аспект субординованого капіталу (боргу) кредитної установи та банків: для кредитних установ облік ведеться в загальному порядку (див.
лист ДПАУ від 29.03.2001 р. № 4107/7/22-3217), у той час як для банків існує окремий порядок.Таким чином, можливість отримання позики від пов'язаної компанії — нерезидента з метою доформування статутного капіталу кредитної установи за рахунок субординованого боргу вважається здійсненним завданням. За відсутності особливого порядку, що регулює ці питання для кредитних установ, реєстрація таких договорів позики, за якими залучається субординований борг для кредитної установи, має здійснюватися в загальному порядку.
Тепер слово за вами, панове. Думайте самі, вирішуйте самі — мати чи не мати.
