Дисконтні облігації у будівництві: нові правила податкового обліку
Влада Карпова, консультант
Дисконтні облігації в будівельній сфері ще в докризові часи набули повсюдного поширення, а також використовуються на практиці й сьогодні. І оскільки недавно правила «ціннопаперового» обліку істотно змінилися, у цій статті зупинимося на особливостях нового податкового обліку дисконтних облігацій у будівництві.
Документи статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон № 3609
— Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про цінні папери
— Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.Порядок № 1020
— Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.
1. Дисконтні облігації в обліку з податку на прибуток
Перш за все зауважимо, що до прийняття
Закону № 3609 у первісній редакції ПКУ в частині «ціннопаперового» обліку містилися практично ті самі правила обліку цінних паперів, що й у Законі про податок на прибуток. У зв'язку з цим податківці у своїх роз'ясненнях фактично приписували вести облік за тими самими правилами, що застосовувалися й раніше, до 01.04.2011 р.Разом з тим,
Законом № 3609 було внесено істотні зміни до чинного порядку обліку цінних паперів за ПКУ, причому заднім числом. Так, відповідно до п. 2 розд. II Закону № 3609 «прибуткові» зміни в обліку цінних паперів застосовуються з дня набуття чинності розд. III ПКУ, а саме з 01.04.2011 р. У результаті платники змушені після вивчення нових норм застосовувати їх ретроспективно, тобто шляхом коригування податкового обліку за період з 01.04.2011 р.Що ж, подивимося, які новації в «ціннопаперовому» обліку з'явилися після прийняття
Закону № 3609.
1.1. Облік в емітента
Емісія та погашення дисконтних облігацій
. Оскільки дисконтні облігації згідно з п. 5 ст. 3 Закону про цінні папери належать до боргових цінних паперів, то облік операцій їх емісії та погашення в емітента як до прийняття Закону № 3609, так і після цього, регулюється правилами пп. 153.4 і 153.9 ПКУ.Незважаючи на те що формулювання цих норм змінилися, правила податкового обліку зазначених операцій не зазнали змін (див. стару та нову норму п. 153.4 ПКУ).
Таким чином, обидві редакції
п. 153.4 ПКУ передбачають, що в емітента облігацій:1) не включаються в доходи операції емісії (випуску) будь-яких облігацій, у тому числі й дисконтних (
п.п. 153.4.1 ПКУ);2) при погашенні (викупі) звичайних (недисконтних облігацій) такі суми не потрапляють до витрат (
п.п. 153.4.2 ПКУ);3) у частині дисконтних облігацій збиток у вигляді різниці між сумою погашення (викупу) та сумою, отриманою при емісії облігації (дисконт), у періоді погашення включається до витрат (
п.п. 153.4.3 ПКУ).Отже, стосовно дисконтних облігацій в обліку емітента відображається тільки збиток (витрати), визначений як різниця між сумою погашення (викупу), та сумою, отриманою при емісії облігації (дисконт). Право на такі витрати виникає в періоді погашення дисконтних облігацій та відображається в Податковій декларації з податку на прибуток не в «ціннопаперовому»
додатку ЦП, а у складі інших витрат (ряд. 06.5.18 «Витрати за операціями з борговими вимогами та зобов’язаннями» додатка ІВ).Подальший продаж викуплених облігацій
. Правила податкового обліку цих операцій в емітента зазнали істотних змін.Як було до 01.04.2011 р.
Операції подальшого продажу викуплених облігацій не підпадали під первісну редакцію п. 153.4 ПКУ, і на них поширювалися загальні правила продажу цінних паперів з п. 153.8 ПКУ. Формальне прочитання передбачало, що доходи за цією операцією виникають, а права на витрати — ні. Адже згідно з п. 153.9 ПКУ норми його п. 153.8, в якому серед іншого йшлося про витрати за цінними паперами, не поширювалися на операції, здійснювані платником податку — емітентом з розміщення та зворотного викупу або їх погашення емітентом.У результаті операція продажу облігацій емітентом згідно з
п. 153.8 ПКУ включалася в доходи, а витрат у нього на підставі пп. 153.9 і 153.4.2 ПКУ не було. Цю проблему було врегульовано на рівні ліберальних роз'яснень представників податкових органів. Зокрема, у листі ДПАУ від 05.05.2011 р. № 12577/7/15-0317 було приписано при продажу облігацій, викуплених у тому самому періоді, відображати доходи разом із витратами (у розмірі суми, сплаченої за придбання облігацій власної емісії).Із цього випливало, що при подальшому продажі облігацій емітентом за ціною нижче за ціну їх викупу (з дисконтом) виникали «ціннопаперові» збитки з
п. 153.8 ПКУ, що впливали на податковий облік тільки в періоді отримання прибутку від інших операцій з облігаціями (за рахунок зменшення об'єкта оподаткування).Як стало після 01.04.2011 р.
Сьогодні податковий облік операцій з подальшого продажу викуплених облігацій регламентується нормами п.п. 153.4.1 ПКУ, з яких випливає, що при викупі облігацій емітент не показує щодо них витрати, а при їх подальшому продажі в нього немає доходів, що відповідає суті здійснюваних операцій.Так, згідно з
п. 1 ст. 7 Закону про цінні папери облігація — це «цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення». Раніше в п.п. 1.11.3 Закону про податок на прибуток чітко застерігалося, що кошти, отримані юридичним особою — боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій, є кредитом під цінні папери. У ПКУ такого визначення немає, але суть зазначених операцій залишилася колишньою. При викупі облігацій емітент фактично повертає запозичені при випуску облігацій кошти, а не несе витрати на придбання цінних паперів. А при подальшому продажі викуплених облігацій емітент знову запозичує грошові кошти, а не отримує доходи від таких операцій.Зазначений порядок податкового обліку підтверджується і змінами, унесеними до
п. 153.9 ПКУ, відповідно до яких тепер: «Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку — емітентом з розміщення та наступного продажу».До фінансових результатів за такими операціями згідно з
п.п. 153.4.3 ПКУ потрапляє лише сума дисконту, що відноситься до складу витрат, але вже в період погашення (викупу) облігацій. Ці витрати в Податковій декларації з податку на прибуток відображаються також не в «ціннопаперовому» додатку ЦП, а у складі інших витрат (ряд. 06.5.18 «Витрати за операціями з борговими вимогами та зобов’язаннями» додатка ІВ).Оскільки новий порядок відображення дисконтних облігацій застосовується заднім числом, виникає запитання, як виправити у звітності операції, відображені за правилами, що діяли раніше. Унаслідок того, що в цьому випадку може йтися лише про дострокове відображення прибутку, підприємство має право самостійно вирішити, чи слід подавати уточнюючий розрахунок до Податкової декларації з податку на прибуток, чи виправити показники у складі поточної Податкової декларації з податку на прибуток.
Змінилися і правила відображення в обліку з податку на прибуток
РЕПО-операцій на дисконтні облігації, при яких банк купує дисконтні облігації у забудовників з одночасним узяттям зобов'язань щодо подальшого їх викупу в застережений строк за обумовленою ціною.Тепер облік цих операцій регулюється нормами
п. 153.9 ПКУ, які сформульовано не зовсім чітко. Відповідно до п.п. 14.1.167 ПКУ операція РЕПО — це «операція купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за заздалегідь обумовленою ціною, що здійснюється на основі єдиного договору РЕПО. В цілях цього Кодексу строк між датами виконання першої та другої частин операції РЕПО (строк РЕПО) не може перевищувати одного року». Отже, до РЕПО належать операції, що передбачають перехід права власності на цінні папери.Водночас виходячи з
п. 153.9 ПКУ порядок відображення цих операцій в обліку залежить від того, чи здійснювався щодо них перехід права власності:1) якщо ці операції
не передбачають переходу права власності на дисконтні облігації, то фінансовий результат визначається за кожною операцією як різниця між ціною продажу (купівлі) дисконтних облігацій та ціною їх зворотної купівлі (продажу) в податковому періоді, в якому відбулася зворотна купівля (продаж) (абз. 4 п. 153.9 ПКУ).Оскільки в операціях РЕПО зворотний викуп дисконтних облігацій відбувається за ціною нижче за первісну суму їх продажу, то в періоді зворотного викупу в позичальника (забудовника) у розмірі різниці (дисконту) виникнуть збитки від продажу дисконтних облігацій, які він зможе відобразити в податковому обліку в
ряд. 06.5.18 «Витрати за операціями з борговими вимогами та зобов’язаннями» додатка ІВ. При цьому операція первісного продажу дисконтних облігацій на податковий облік позичальника не впливає;2) якщо ці операції
передбачають перехід права власності на дисконтні облігації, фінансовий результат визначається в порядку, передбаченому для операцій з торгівлі цінними паперами в п. 153.8 ПКУ (абз. 5 п. 153.9 ПКУ). Цей порядок для позичальника менш вигідний, оскільки при продажу дисконтних облігацій він не зможе відобразити в обліку збиток, який переноситиметься на зменшення результатів від майбутнього продажу облігацій, а при зворотному викупі в нього виникнуть «ціннопаперові» витрати, які знову-таки вплинуть на облік лише в періоді продажу облігацій.На нашу думку, до появи офіційних роз'яснень позичальнику-забудовнику безпечніше вибрати другий варіант оподаткування, оскільки операція РЕПО, як правило, передбачає перехід права власності на цінні папери, що підтверджується й нормами
п.п. 14.1.167 ПКУ.Утім, податківці раніше звертали увагу на економічну, а не правову сутність проведення цих операцій і дозволяли їх відображати за «борговими» правилами з
п. 7.9 Закону про податок на прибуток, а не за «ціннопаперовими»1. Тому дуже імовірно, що в майбутньому з'являться якісь ліберальні консультації із цього приводу, в яких, наприклад, оподаткування ставитиметься в залежність від того, блокуються дисконтні облігації за операціями РЕПО на рахунку в позичальника чи вони переказуються на рахунок позикодавця.1
Наприклад, у листі ДПАУ від 17.05.2010 р. № 4690/6/15-0516 було зазначено таке: «оскільки операції РЕПО за своєю економічною сутністю є кредитними операціями під заставу цінних паперів, окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами, ведення якого передбачено п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон), на такі операції не поширюється. Відповідно податковий облік операцій РЕПО як кредитних операцій здійснюється згідно з положеннями пп. 7.9.1 — 7.9.2 п.7.9 ст. 7 Закону».
1.2. Облік у власника облігацій
Правила
відображення цінних паперів у їх власника істотно змінилися і тепер регламентуються нормами п. 153.8 ПКУ.Як було до 01.04.2011 р.
Унаслідок того, що первісні формулювання пп. 153.4, 153.8, 153.9 ПКУ були аналогічні відповідним нормам пп. 7.6.1, 7.9.1 Закону про податок на прибуток, до нового податкового обліку перейшли всі старі проблеми з оподаткуванням таких операцій. Зокрема, було незрозуміло, якими саме нормами слід керуватися в цій ситуації.З одного боку, пріоритет можна було віддати первісній редакції
п. 153.4 ПКУ, в якій зазначалося про невідображення у складі доходів операцій погашення облігацій, а у складі витрат — операцій придбання облігацій. Це підтверджувалося й положеннями п. 153.8 ПКУ, відповідно до яких сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку емітенту під час первинного розміщення облігацій, не потрапляла до витрат. При такій інтерпретації у власника облігацій операції їх придбання за умови подальшого погашення не відображалися в обліку з податку на прибуток.Водночас зустрічалися інші підходи до податкового обліку таких операцій, в яких наголошувалося на тому, що в
п. 153.9 ПКУ йшлося тільки про емітента цінних паперів: «норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також їх зворотного викупу або погашення таким платником податку». А з цього робився висновок, що у власника дисконтних облігацій операції їх придбання та погашення регулюються загальними нормами п. 153.8 ПКУ. Тоді при погашенні дисконтних облігацій у власника різниця у вигляді дисконту підпадала під обкладення податком на прибуток.До операцій викупу (а не погашення) облігацій, про які стосовно власника цінного паперу в
п. 153.4 ПКУ не йшлося, могли бути застосовні тільки правила його п. 153.8. У цій ситуації податківці дозволяли відображати витрати на придбання цінного папера в емітента в момент здійснення його продажу, коли виникав дохід (див. лист ДПАУ від 18.06.2011 р. № 11329/6/15-0516). Тоді дисконт також підпадав під оподаткування.Як стало після 01.04.2011 р.
Що стосується нових правил оподаткування, то зі зміненої редакції п. 153.8 ПКУ випливає, що його положеннями регулюється облік операцій з облігаціями в будь-яких операціях, у тому числі й при первинному їх розміщенні (викупі). Це підтверджується і формулюваннями п. 153.4 ПКУ, відповідно до яких правила зазначеного пункту тепер поширюються лише на операції, що здійснюються емітентом боргових цінних паперів. Отже, облік облігацій у їх власника навіть при первинному розміщенні відтепер регулюється положеннями п. 153.8 ПКУ.Відповідно до
п. 153.8 ПКУ порядок відображення фінансових результатів від операцій з дисконтними облігаціями залежить від того, на яких умовах вони придбавалися.Якщо
дисконтні облігації придбавалися власником-інвестором при їх первинному розміщенні, то в момент їх відчуження (продажу, обміну, викупу емітентом, погашення чи інших способів відчуження) у власника-інвестора виникають доходи на отриману (нараховану) суму коштів або вартість майна і водночас визнаються витрати в розмірі суми коштів або вартості майна, сплаченої (нарахованої) продавцю (у тому числі емітенту під час їх розміщення). Про такий порядок оподаткування заявляють і податківці (див. роз'яснення з ЄБПЗ, розділ 110.19).Стосовно дисконтних облігацій додатний результат (прибуток) уключається до складу доходів і відображається в
ряд. 2 додатка ЦП до Податкової декларації з податку на прибуток. Отже, фактично ці правила відповідають підходу до оподаткування цінних паперів, пропонованому раніше податківцями.Якщо
дисконтні облігації придбавалися власником не на етапі їх первинного розміщення, то виключні правила відображення витрат за ними в періоді відчуження не застосовуються. Тому, на нашу думку, облік таких операцій ведеться знеособлено в розрізі всіх облігацій, тобто витрати «не прив'язуються» до факту продажу окремої облігації, і фінрезультат визначається за всіма операціями з облігаціями таким чином:Доходи отримані (нараховані) - витрати понесені (нараховані).
Підтверджується це застосуванням у
п. 153.8 ПКУ щодо доходів за цінними паперами слова «отримані», а до витрат — «сплачені». Це означає, що сплата грошових коштів має впливати на результат обчислення фінрезультату за операціями з ними, а облік витрат і доходів за цінними паперами ведеться в особливому порядку, а саме: доходи й витрати визначаються в розрізі кожного виду цінних паперів за правилом першої події, що настала раніше, між перерахуванням грошових коштів за продані цінні папери (авансу) та їх передачею покупцю. І хоча тепер правило першої події в ПКУ не закріплено, формулювання, що використовуються, підтверджують спадкоємність норм.Що стосується позиції податкових органів із цього питання, то на сьогодні вони дають суперечливі консультації. Так, у роз'ясненні з ЄБПЗ, розділ 110.19 було наведено таку консультацію:
Роз’яснення з ЄБПЗ, розділ 110.19
«Чи може платник податку при продажу цінних паперів у додатку ЦП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства відобразити витрати з придбання таких цінних паперів
у неемітента, які в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами не були відображені у періоді їх придбання?
<…> витрати на придбання цінних паперів (корпоративних прав)
у неемітента (емітента при вторинному продажу) обліковуються в окремому податковому обліку платника податку до продажу таких цінних паперів, при цьому оподаткуванню підлягає позитивний фінансовий результат від операцій з продажу цінних паперів, а від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів (без обмеження термінів). Якщо платник податку в окремому податковому обліку не відобразив витрати на придбання цінних паперів у тому податковому періоді, в якому отримав право власності на цінні папери або здійснив оплату за них (залежно від того, яка з подій сталася раніше), то з урахуванням особливостей оподаткування зазначених операцій при продажу цінних паперів такий платник податку для визначення фінансового результату має право відобразити у додатку ЦП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.11 №114, невраховані (сплачені) витрати на придбання таких цінних паперів».
Як бачимо, у наведеній консультації, з одного боку, податківці стверджують таке: витрати на придбання цінних паперів у неемітента (емітента при вторинному продажі) обліковуються в окремому податковому обліку платника податку
до факту їх продажу. Це відповідає позиції, що раніше викладається ними.Але, з іншого боку, вони допускають можливість відображення витрат на придбання таких цінних паперів у тому податковому періоді, в якому було отримано право власності на цінні папери або здійснено оплату за них (залежно від того, яка з подій сталася раніше). А це вже свідчить про можливість відображення витрат за цінними паперами за правилом «першої події».
Із нової редакції
п. 153.9 ПКУ також випливає, що на операції з цінними паперами, у тому числі й дисконтні облігації, поширюються правила щодо застосування звичайних цін. Виняток становлять операції РЕПО.
2. Дисконтні облігації та ПДВ
Операції випуску (погашення) дисконтних облігацій не обкладаються податком на додану вартість на підставі, зокрема,
п.п. 196.1.1 ПКУ, згідно з яким не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення в будь-якій формі управління та продажу (погашення, викупу) за грошові кошти цінних паперів, випущених в обіг (емітованих) суб'єктами підприємницької діяльності.Оскільки дисконтні облігації розміщуються та погашаються за грошові кошти, такі операції не є об'єктом обкладення ПДВ.
На думку податківців (див.
роз'яснення в ЄБПЗ, розділ 130.15.01), викуплені цінні папери (у тому числі й дисконтні облігації) відображаються в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних так:— у графі 1 записується порядковий номер, що відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі та проставляється у графі 4;
— у графах 2, 3 — відповідні дати отримання та виписування документа, що підтверджує факт придбання дисконтної облігації;
— у графі 5 — проставляється «БО»;
— у графі 6 — найменування (прізвище, ім'я, по батькові — для фізичної особи) продавця;
— у графі 7 указується індивідуальний податковий номер продавця — платника ПДВ;
— у графах 8, 11 зазначається загальна сума придбання дисконтної облігації;
— у графах 9, 10, 12, 13, 14, 15 і 16 ставиться позначка «0» (нуль).
Варіант, коли викуп облігацій здійснюється в негрошовій формі (наприклад, за договором міни обмінюється на майнові права на квартиру), під норми
п.п. 196.1.1 ПКУ не підпадає, і податківці раніше приписували нараховувати в таких випадках податкові зобов'язання2.2
Зауважимо, що погашати дисконтні облігації в негрошовій формі не можна, адже з визначення дисконтної облігації (п. 3 ст. 7 Закону про ЦП) випливає, що різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику під час її погашення. Використання терміна «виплачується» свідчить про те, що облігації погашаються у грошовій формі. Щоправда, у п. 5 ст. 7 Закону про ЦП уже стверджується, що «погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій». Але оскільки тут ідеться про умови розміщення облігацій, які стосовно дисконтних цінних паперів не передбачають негрошової форми погашення, то можна дійти висновку, що майном можуть погашатися тільки цільові облігації.А ось будь-яких обмежень щодо встановлення форми розрахунку в частині операцій з викупу дисконтних облігацій (на відміну від процедури власне
погашення облігації) законодавство не містить. Тому розрахуватися за викуплені облігації можна і в негрошовій формі (у тому числі шляхом обміну на певне майно), і не за номіналом. Власне кажучи, на цьому і ґрунтуються схеми обміну дисконтних облігацій на майнові права на квартиру або на саму квартиру.Разом з тим, на нашу думку, податкові зобов'язання не повинні нараховуватися і в цих ситуаціях, оскільки облігації підпадають під поняття валютних цінностей за
ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, що підтверджували раніше й податківці (див. лист ДПАУ від 21.11.2007 р. № 23697/7/16-1517-04). І оскільки обіг валютних цінностей не обкладається ПДВ за п.п. 196.1.4 ПКУ, то й негрошові операції з облігаціями повинні виключатися з об'єкта обкладення ПДВ. Такій позиції щодо обігу цінних паперів раніше дотримувалися й суди (див. постанову ВГСУ від 03.11.2004 р. у справі № 3/10-н), хоча траплялися і протилежні рішення (див. постанову ВГСУ від 17.11.2004 р., скасовану постановою Судової палати у господарських справах ВСУ від 12.04.2005 р.).Однак з урахуванням неоднозначності цього питання ми, як і раніше, з метою ненарахування ПДВ на дисконтні облігації рекомендуємо уникати негрошових способів їх викупу. Інакше слід бути готовим до можливих претензій податкових органів із цього питання.
Зауважимо також, що в операціях продажу облігацій виникає проблема з розподілом податкового кредиту при здійсненні оподатковуваних і неоподатковуваних операцій відповідно до норм
п. 199.1 ПКУ. Адже в цьому випадку облігації підпадають під поняття товару з п.п. 14.1.244 ПКУ і, відповідно, такі операції належать до операцій поставки товарів (п.п. 14.1.191 ПКУ). Оскільки операції з дисконтними облігаціями підпадають під звільнення від ПДВ, то, дуже ймовірно, представники податкових органів припишуть розподіляти податковий кредит при їх здійсненні.
3. ПДФО — облік у власника облігації
Порядок оподаткування операцій з дисконтними облігаціями у власника залежить від того, на яких умовах здійснюється їх відчуження.
Облігації погашаються емітентом
. На ці ситуації поширюються норми п. 167.2 ПКУ стосовно того, що ставка ПДФО становить 5 % доходу, нарахованого у вигляді процентів (дисконту), отриманого власником облігації від їх емітента відповідно до закону.Згідно з
п.п. 170.4.1 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь таких доходів є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату), тобто емітент. При цьому загальна сума податку, утриманого протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (виплачених) процентів, сплачується (перераховується) податковим агентом до бюджету у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду. Таким строком є 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця нарахування доходу (п. 57.1 ПКУ з урахуванням п.п. 49.18.1 ПКУ).Отже, при погашенні дисконтних облігацій емітент має утримати ПДФО із суми дисконту за ставкою 5 % і сплатити її не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця нарахування (виплати) доходу.
На нашу думку, ці норми є спеціальними, і на виплату зазначених у
п.п. 170.4.1 ПКУ доходів (дисконту за облігаціями) не повинні поширюватися загальні норми з п.п. 168.1.2 ПКУ стосовно того, що: «…податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету».Це підтверджується, зокрема, положеннями
п.п. 170.4.3 ПКУ, де передбачається таке: «Оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб з будь-яких інших підстав, ніж ті, що зазначені у підпункті 170.4.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Кодексом для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх виплати за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу». А з цього випливає, що норми п.п. 170.4.1 ПКУ в питанні встановлення ставок ПДФО і строків його перерахування до бюджету є спеціальними.Водночас не виключено, що податківці надалі «не помітять» цієї специфіки і не припишуть перераховувати ПДФО фізичних осіб за загальними правилами в момент виплати оподатковуваного доходу, і якщо дохід лише нараховувався, але не виплачувався, — то не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця його нарахування (
п.п. 168.1.5 ПКУ).Тому в обережному варіанті можна порекомендувати дотримуватись і цих норм. Дохід у вигляді процентів, до яких може бути віднесено й дисконт, відображається податковим агентом у Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу «110».
Облігації придбавалися емітентом чи іншою особою
. Порядок оподаткування операцій викупу дисконтних облігацій емітентом є неоднозначним, оскільки чітко не встановлено, чи підпадають такі операції під норми п. 167.2 ПКУ. І хоча там згадано лише «дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента» без вказівки на те, за якими саме операціями (погашення або викупу) було отримано дисконт, системне прочитання ПКУ, найімовірніше, підводить до висновків, що операції викупу нормами п. 167.2 ПКУ все ж не регламентуються.Так,
п.п. 170.2.2 ПКУ передбачає, що до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом. Під інвестиційними активами розуміється пакет цінних паперів, випущених одним емітентом (абз. «а» п.п. 170.2.7 ПКУ).Отже, операції будь-якого продажу дисконтних облігацій, у тому числі й викупу їх емітентом, регулюються правилами
п. 170.2 ПКУ, а не п. 170.4 ПКУ і, відповідно, такі операції підлягатимуть обкладенню податком на доходи за основною ставкою 15 (17 %).Згідно з
п.п. 170.2.1 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.Інвестиційний прибуток розраховується як додатна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається в сумі витрат на придбання такого активу (
п.п. 170.2.2 ПКУ).Тому стосовно дисконтних облігацій фактично під оподаткування потрапить різниця між сумою продажу та купівлі (викупу). Однак такий результат визначатиметься за підсумками календарного року:
«До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року» (п.п. 170.2.6 ПКУ). При цьому відповідно до зазначеного підпункту загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.Облік доходів і витрат ведеться у
Книзі обліку доходів і витрат, форму та порядок ведення якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1022.Дохід у вигляді інвестиційного прибутку, отриманий фізичною особою протягом звітного року, уключається до складу загального річного доходу і відображається в річній декларації про майновий стан і доходи, що подається до 1 травня року, наступного за тим, в якому його було отримано.
Згідно з
Порядком № 1020 інвестиційний прибуток (дохід) від проведення операцій із цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, відображається податковим агентом у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою доходу «112».Водночас відповідно до
абз. «а» п.п. 170.2.8 ПКУ не підлягає оподаткуванню дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абз. 1 п.п. 169.4.1 ПКУ (у 2011 році — 1320 грн.).У тих випадках, коли викуп дисконтної облігації здійснюється за договором міни з майновими правами на квартиру або на саму квартиру, як і раніше, існує імовірність нарахування податку на доходи з різниці між фактичною (ринковою) вартістю такого майна та номінальною вартістю облігації, як це приписувалося робити з цільовими облігаціями (див.
лист ДПА в Запорізької області від 24.03.2011 р. № 1270/10/15-113). І хоча такий підхід є доволі сумнівним і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, його слід ураховувати й уникати операцій міни з власником облігації.
Думка фахівця
Василь Качерай, керівник консалтингової компанії «Фінконсалтингмедіагруп»
«Слід зазначити, що під час останньої економічної кризи багато підприємств не виконало свої зобов’язання саме за дисконтними облігаціями. Це значною мірою підірвало інтерес інвесторів до цього фінансового інструменту як до засобу вкладення грошових коштів з метою отримання прибутку.
Разом з тим, дисконтні облігації часто використовувалися будівельними компаніями для реалізації квартир на первинному ринку житла. Таким чином забудовники по суті здійснювали підмін терміна «облігація», випускаючи саме дисконтні облігації замість цільових. З точки зору оподаткування, саме реалізація житла через облігації була більш вигідною ніж, наприклад, залучення коштів на фінансування житла через ФФБ, навіть в площині ПДВ через перенесення в часі сплати ПДВ, що позитивно впливало на фінансове становище будівельної компанії.
Позитивом нової редакції
Податкового кодексу стало наближення обліку дисконтних облігацій до обліку кредиту. Різниця лише в тому, що дисконт відноситься на витрати в момент погашення облігації. Тож для емітента облігацій податковий облік облігацій став майже ідентичним до обліку кредиту зі сплатою відсотків за його користування в кінці терміну, що і відповідає його сутності.Таким чином, зміни до Податкового кодексу виправили деякі незрозумілості обліку дисконтних облігацій, що робить їх й надалі більш цікавішим інструментом для залучення коштів у будівельні компанії порівняно з кредитом. Але для інвесторів це й надалі дуже й дуже ризиковий фінансовий інструмент, довіра до якого повернеться ще дуже нескоро».
