Перевірки податкових органів:
пам’ятка платнику податків
Роман Кабальський, консультант
Мало хто чекає на перевіряючих з податкової з візитом, але всі намагаються, щоб він не застукав їх зненацька. Між тим обсяг законодавчих положень, присвячених порядку проведення перевірок, тільки зростає, а тому ознайомитися з ними, як кажуть, за один «візит» навряд чи вийде. Упевнені, у таких умовах пам’ятка, яка б дозволила швидко зорієнтуватися в ситуації, стане у пригоді на кожному підприємстві.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.КПК
— Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 р.Закон про ОРД
— Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р. № 2135-XII.Закон № 509
— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Закон № 2275
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 р. № 2275-VI.Закон № 3609
— Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI.Указ № 817
— Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 р. № 817/98.Порядок проведення звірок
— Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232.
Отже, опускаючи всі передмови та не марнуючи час читача оглядом історії законодавчого регулювання порядку проведення перевірок податковими органами, перейдемо відразу до суті.
Згідно з
ПКУ податкові органи можуть здійснювати такі види перевірок:1. Камеральні перевірки
Під час камеральної перевірки, якій підлягає
вся податкова звітність у цілому, перевіряються своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків та зборів виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.Такий вид перевірок, як камеральні, існував й до 01.01.2011 р. Однак за чинним раніше законодавством податковий орган міг установити виключно помилки арифметичного або методологічного характеру.
ПКУ ж не передбачає розподілу відповідальності за заниження податкових зобов’язань залежно від того, чи допущено таке заниження в результаті арифметичної або методологічної помилки.Камеральні перевірки згідно з
ПКУ проводяться без будь-якого спеціального рішення керівника податкового органу, направлення на перевірку не виписується, згода платника податків на проведення перевірки або його присутність при її проведенні не потрібна. Наприклад, декларація з ПДВ перевіряється протягом 30 календарних днів, наступних за граничним строком отримання податкової декларації. Якщо порушення не виявлено, жоден документ не складається. Якщо виявлено, складається акт у двох примірниках, підписується посадовими особами податкової, після чого протягом трьох робочих днів вручається або відсилається для підписання платнику податків. Такий акт може стати підставою для донарахування податкових зобов’язань, про що платника податків повідомлять, надіславши податкове повідомлення-рішення.Примірну
форму акта камеральної перевірки було запропоновано ДПАУ в листі від 27.04.2011 р. № 11920/7/15-0217. У листі також підкреслюється, що під час проведення камеральної перевірки з’ясовуються питання порушення строків подання звітності, правильність визначення об’єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов’язання, своєчасність сплати визначеного платником податків грошового зобов’язання. Усю податкову звітність із певного податку має бути перевірено в камеральному порядку до настання строків подання наступної за поданою звітності.2. Документальні перевірки
. Найчисельніший вид податкових перевірок.Документальні перевірки проводяться на підставі:
— податкових декларацій (розрахунків);
— фінансової, статистичної та іншої звітності;
— регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом;
— первинних документів, що використовуються в бухгалтерському і податковому обліку та пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
— отриманих у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Як бачимо, документальні перевірки проводяться на підставі всіх доступних для податкових органів джерел податкової інформації.
Документальні перевірки поділяються на:
2.1.
Невиїзні: проводяться на підставі рішення керівника податкового органу за його місцезнаходженням та можуть бути як плановими, так і позаплановими.Про проведення планової невиїзної податкової перевірки платника податків повідомляють
за 10 календарних днів. Слід звернути увагу, що планові невиїзні перевірки проводяться на підставі плану-графіка перевірок, який має бути спільним для всіх документальних перевірок — як невиїзних, так і виїзних. Умовно кажучи, проведення планової невиїзної перевірки позбавить податковий орган можливості провести в межах установлених ПКУ строків нову планову невиїзну чи планову виїзну перевірку.Позапланові невиїзні перевірки проводяться за наявності передбачених
ПКУ підстав (ст. 78 ПКУ). Підстави проведення позапланових перевірок — виїзних і невиїзних — є ідентичними.Вирішення того, яку перевірку — виїзну чи невиїзну — проводити за наявності підстав — сфера компетенції податкового органу.
Нововведенням
ПКУ стало те, що тепер під час документальних невиїзних перевірок може перевірятися дотримання не лише податкового, а й неподаткового законодавства, підконтрольного податковим органам (РРО, валютні операції тощо).Крім того, якщо раніше в законодавстві були відсутні чіткі критерії розмежування камеральних та невиїзних документальних перевірок (більше того, на рівні багатьох нормативних актів камеральні та невиїзні документальні перевірки розглядалися як тотожні), то тепер
ПКУ здійснив чітке розмежування між камеральними перевірками та документальними невиїзними перевірками:камеральна перевірка
— перевірка, що здійснюється виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях;невиїзна документальна
— перевірка, під час якої також аналізуються інші документи, пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів).2.2. Виїзні перевірки
: звичні для всіх платників податків перевірки, котрі, як це й раніше передбачав Закон № 509, можуть бути плановими та позаплановими.Документальні виїзні перевірки проводяться
за місцезнаходженням платника податків.Підставою для проведення перевірки є
наказ керівника податкового органу.Перевіряючі мають надати платнику податків копію наказу про проведення перевірки, направлення на її проведення та службове посвідчення, що видається на кожного перевіряючого окремо. Непред’явлення зазначених документів або їх оформлення з порушенням установлених вимог є підставою для недопуску до перевірки.
Слід зауважити, що після прийняття
ПКУ і до внесення до нього змін Законом № 3609 на практиці існувала певна неоднозначність у частині переліку тих документів, які мають надаватися перевіряючими. Справа в тому, що чинне раніше законодавство прямо вказувало на необхідність пред’явлення службових посвідчень перевіряючими з податкової. ПКУ цей момент упустив, унаслідок чого багато які фахівці шляхом тлумачення намагалися знайти в Кодексі вказівку на те, що направлення на перевірку має бути виписано на кожного перевіряючого окремо, у такий спосіб підтвердивши його повноваження на проведення перевірки. Однак на практиці все вирішилося набагато простіше: сама форма направлення на перевірку передбачала, що кожен із перевіряючих пред’являє своє службове посвідчення. Закон № 3609 остаточно вирішив проблему, уключивши до ПКУ норму, що прямо передбачає необхідність пред’явлення службових посвідчень перевіряючими.Якщо йдеться про
планову перевірку, то за 10 календарних днів до її початку платнику податків має бути надіслано повідомлення про перевірку.Звертаємо увагу: згідно з
п. 77.2 ПКУ періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який може бути високим, середнім та незначним. Ризик визначено як імовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов’язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка
не частіше одного разу на три календарні роки, середнім — не частіше одного разу на два календарні роки, з високим — не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенем установлюється ДПСУ (див. наказ від 01.04.2011 р. № 190, яким затверджено Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання).Усе викладене вище для зручності наведемо у вигляді таблиці.
Планова перевірка: пам’ятка платника податків
| Підстава для проведення перевірки | План-графік перевірок |
| Періодичність проведення перевірок | Визначається залежно від ступеня ризику в діяльності платника податків щодо несплати ним податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи |
| Повідомлення про перевірку | Платнику податків за 10 календарних днів до дня початку перевірки вручаються під підпис або надсилаються рекомендованим листом із повідомленням про вручення копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку її проведення |
| Документи, що надаються при проведенні перевірки | — за 10 календарних днів надсилається письмове повідомлення про дату початку проведення перевірки; |
| Підстави для недопуску перевіряючих | — ненадання платнику податків направлення на проведення перевірки; Крім того, представники контролюючих органів повинні згідно зі ст. 7 Указу № 817 розписатися в Журналі реєстрації перевірок |
| Тривалість перевірки | Для великих платників податків — не більше 30 робочих днів; для суб’єктів малого підприємництва — до 10 робочих днів; для інших — не більше 20 робочих днів |
| Продовження перевірки | Для великих платників податків — не більше ніж на 15 робочих днів; для суб’єктів малого підприємництва — не більше ніж на 5 робочих днів; для інших — не більше ніж на 10 робочих днів |
| Припинення перевірки | Припинено може бути лише документальну виїзну планову, позапланову перевірку великого платника податків за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під підпис із подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк |
| Період діяльності, що перевіряється | Не встановлено. |
Позапланова перевірка: пам’ятка платника податків
| Підстава для проведення перевірки | Не передбачаються у плані-графіку проведення перевірок та проводяться за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених ПКУ |
| Періодичність проведення перевірок | Немає обмежень, залежить тільки від наявності підстав для проведення перевірки |
| Повідомлення про перевірку | При проведенні виїзної перевірки надсилання повідомлення про перевірку не передбачено. Копія наказу про проведення перевірки вручається платнику податків під підпис перед початком її проведення. При невиїзній перевірці платнику податків надсилається письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки |
| Документи, що надаються при проведенні перевірки | — копія наказу про проведення перевірки; |
| Підстави для недопуску перевіряючих | — ненадання ними платнику податків направлення на проведення перевірки; — ненадання копії наказу про проведення документальної планової та позапланової невиїзної перевірок; — відсутність у перевіряючих службових посвідчень; Крім того, представники контролюючих органів повинні згідно зі ст. 7 Указу № 817 розписатися в Журналі реєстрації перевірок |
| Тривалість перевірки | Для великих платників податків — не більше 15 робочих днів; для суб’єктів малого підприємництва — до 5 робочих днів; для інших — не більше 10 робочих днів. За винятком перевірок, що проводяться у зв’язку з поданням платником податків декларації із заявленим до бюджетного відшкодування ПДВ та/або від’ємним значенням ПДВ більше 100 тис. грн. |
| Продовження перевірки | Для великих платників податків — не більше ніж на 10 робочих днів; для суб’єктів малого підприємництва — не більше ніж на 2 робочі дні; для інших — не більше ніж на 5 робочих днів |
| Припинення перевірки | Припинено може бути лише документальну виїзну планову, позапланову перевірку великого платника податків за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під підпис із подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк |
| Період діяльності, що перевіряється | Не встановлено. |
3. Фактичні перевірки
Фактичні перевірки призначено для контролю податковими органами за дотриманням неподаткового законодавства (РРО, касова дисципліна, контроль за наявністю ліцензій, патентів, свідоцтв, дотриманням вимог до виробництва та обігу підакцизних товарів, так звані податкові перевірки у сфері трудових відносин).
Цей вид перевірок багатьма сприймається як нововведення
ПКУ, що все-таки не можна назвати правильним. Справа в тому, що перевірки неподаткового законодавства, безумовно, проводилися й до 01.01.2011 р., причому з певними процедурними особливостями. Повноваження ж податкових органів здійснювати перевірки у сфері трудових відносин з’явилися з набуттям чинності Законом № 2275, відповідно до якого вони отримали назву позачергових перевірок.Такі перевірки здійснюються за місцем фактичного здійснення платником податків діяльності, розміщення господарських чи інших об’єктів права власності такого платника податків (про такі об’єкти податковий орган дізнається у зв’язку з тим, що платник податків зобов’язаний стати за їх місцезнаходженням на облік як за неосновним місцем).
Зауважимо, що такі сфери, як РРО, касова дисципліна, контроль за наявністю ліцензій, патентів, свідоцтв, дотриманням вимог до виробництва та обігу підакцизних товарів, так звані податкові перевірки у сфері трудових відносин,
стають предметом двох видів перевірок (виїзних і фактичних). При цьому фактичні перевірки мають , по суті, характер позапланових (проводяться у міру появи підстав для їх проведення). Однак порядок проведення виїзних та фактичних перевірок дещо відрізняється. Незважаючи на те, що ПКУ в частині регулювання позапланових виїзних документальних перевірок передбачає, що вони можуть проводитися і щодо неподаткового законодавства теж, разом з тим підстави для проведення таких перевірок мають виключно «податковий» характер, тобто підпасти під них порушення у сфері неподаткового законодавства не можуть. Із цього можна зробити висновок, що перевірка дотримання неподаткового законодавства — виключна прерогатива фактичних перевірок.Важливий момент:
Законом № 3609 запроваджено тимчасовий мораторій на проведення фактичних перевірок. Так, згідно з абзацом другим п.п. 75.1.3 ПКУ:«До введення в дію положень
щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не проводиться фактична перевірка фізичної особи — підприємця, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, та юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку».
Фактичні перевірки: пам’ятка платника податків
| Підстава перевірки | План-графік на проведення фактичних перевірок не складається. |
| Місце проведення перевірки | Місце фактичного здійснення платником податків діяльності, розміщення господарських чи інших об’єктів права власності такого платника |
| Періодичність проведення | У цілому немає обмежень, залежить тільки від наявності підстав для проведення. Єдине обмеження передбачено для перевірок, що проводяться з метою контролю припинення порушень, виявлених під час попередньої перевірки. Такі перевірки можуть проводитися лише одного разу протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки |
| Повідомлення про перевірку | Необхідності повідомлення платника податків про проведення фактичної перевірки не передбачено |
| Документи на перевірку | — наказ керівника податкового органу, копія якого вручається платнику податків під підпис до початку проведення перевірки; |
| Тривалість перевірки | Не більше 10 діб |
| Продовження перевірки | Не більше ніж на 5 діб за наявності однієї з таких підстав: 1) заява суб’єкта господарювання в разі потреби надання ним документів, що стосуються предмета перевірки; 2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів |
| Припинення перевірки | Не передбачено |
| Період діяльності, що перевіряється | Не встановлено, однак передбачено строки давності щодо застосування фінансових санкцій, у тому числі за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, незважаючи на те, що податковим законодавством воно не є (РРО, касова дисципліна тощо). Строк давності становить 1095 днів з моменту вчинення правопорушення. Цей строк є умовним обмеженням періоду діяльності, що перевіряється |
4. Зустрічні звірки
Зустрічні звірки, чітко кажучи, до перевірок не належать (див. на цю тему також статтю «Зустрічні звірки: нові подробиці» // «Будівельна бухгалтерія», 2011, № 16, с. 23). Однак унаслідок того значення, яке вони мають у деяких контрольних повноваженнях податкових органів, ми не можемо обійти їх увагою.
Зустрічною звіркою
ПКУ називає «порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу та якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків». За результатами звірки складається довідка, що в десятиденний строк надається суб’єкту господарювання, відлічувати який потрібно з дня закінчення звірки.Також важливо пам’ятати, що
проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків можуть виключно податкові та митні органи. Інші держоргани здійснювати такі перевірки не мають права, у тому числі на запит правоохоронних органів. Крім того, органи СБУ, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередню участь у проведенні перевірок і проводити перевірки СПД з питань оподаткування. Працівники податкової міліції, як це передбачено й чинним законодавством, можуть брати участь у перевірках, пов’язаних із веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ у межах Закону про ОРД та КПК (див. також статтю «Податкова міліція... вилучає документи?» // «Будівельна бухгалтерія», 2011, № 19, с. 32).
Момент, який також важливо включити до пам’ятки підприємства!
Законом № 3609 запроваджується мораторій на перевірки суб’єктів спрощеної системи оподаткування. Так, ст. 22 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V доповнено приписом, відповідно до якого до набрання чинності положеннями ПКУ щодо спрощеної системи оподаткування установлюється мораторій на перевірки, причому не лише податкові, але і з боку інших органів державної влади та місцевого самоврядування. Серед суб’єктів, стосовно яких у зазначений період не повинні проводитися перевірки, названо лише дві категорії:1)
фізичні особи — підприємці, яких не зареєстровано платниками ПДВ і діяльність яких не віднесено до високого ступеня ризику. Нагадаємо: з метою виконання вимог Закону № 877 за різними напрямками, що контролюються держорганами, було затверджено критерії ризику. Відповідно для кожного контролюючого органу вони свої. Тому теоретично цілком можлива ситуація, коли той самий суб’єкт господарювання матиме незначний ступінь ризику для одного контролюючого органу і середній чи високий — для іншого;2)
юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування і діяльність яких не віднесено до високого ступеня ризику.Мораторій на перевірки щодо зазначених суб’єктів не поширюється лише на позапланові перевірки санітарного законодавства та перевірки управлінь із захисту прав споживачів, що проводяться за скаргами споживачів.
Стосовно осіб із середнім ступенем ризику перевірки також дозволено проводити органам Пенсійного фонду — як планові, так і позапланові. Нагадаємо: до платників із середнім ступенем ризику для перевірок органами ПФУ згідно з
постановою Кабміну від 09.03.2011 р. № 233 належать суб’єкти, які:— здійснюють нарахування ЄСВ у розмірі менше мінімального страхового внеску з розрахунку на одного працівника;
— порушують установлені строки подання органам ПФУ передбачених законодавством звітів та відомостей;
— порушують установлені строки сплати ЄСВ;
— допускають помилки, неузгодженість у звітах і відомостях, що подаються до органів ПФУ.
