Баланс між вигодами та витратами: чи варто дотримуватись

Баланс між вигодами та витратами: чи варто дотримуватись

Іван Чалий, консультант

 

У параграфі 44 старої редакції Концептуальної основи МСФЗ це базове правило формулювалося досить стисло: «Вигоди, отримані від інформації, мають перевищувати витрати на її надання».

В ієрархії властивостей облікової інформації американської системи US-GAAP це правило традиційно вважається «всеосяжним обмеженням»¹.

¹ Хендриксен Э. С., Ван Бреда М. Ф. Теория бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 90.

Американці знають, що «збирання, обробка, інтерпретація та використання інформації коштують дорого». Тому, «як й інші послуги, інформація має надаватися лише тоді, коли вигода від неї перевищує витрати на її отримання»².

²Бернстайн Л. А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация. — М.: Финансы и статистика, 2002. — С. 41.

Зрозуміло, що це обмеження є звичайним проявом життєвого здорового глузду.

Однак у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV правило економічності обліку відсутнє.

Це дало привід для критики Закону, через який українські головбухи змушені марнувати час над обліком кожної копійки навіть тоді, коли це не приносить жодної вигоди користувачам звітності.

Чи виправдана така критика?

Щоб відповісти на це запитання, потрібно замислитися над практичною реалізацією зазначеного обмеження.

Професор В. Гетьман говорить про правило «витрати — вигоди» таке:

«Это правило носит

аксиоматический характер, и, казалось бы, реализация его на практике не должна быть сложным занятием. Но такая ситуация имеет место лишь в тех случаях, когда затраты ложатся на тех пользователей, которые получают и выгоды. Однако в действительности это зачастую разные лица. И здесь трудно применить обычные тесты оправданности затрат»³.

³ Международные стандарты финансовой отчетности: Учебник / Под ред. проф. В. Г. Гетьмана. — М.: Финансы и статистика, 2009. — С. 24.

В Узагальнюючому звіті (Comprehencive report) спеціального комітету з фінансової звітності Американського інституту сертифікованих суспільних бухгалтерів (AICPA) «Удосконалення бізнес-звітності — погляд споживача»⁴ 2001 року йшлося про те, що «не існує способів визначення

кількісних характеристик витрат і вигод». У цьому Звіті також стверджується, що вигоди для користувачів фінансової звітності можуть перетворюватися у вигоди для самих компаній. Насамперед це проявляється в тому, що для компаній, чия звітність змістовна і прозора, вартість залучення капіталу виявляється нижчою, ніж для тих компаній, які подають скупу і розпливчасту інформацію про себе.

⁴ www.aicpa.org

Звіт виділяє три основні види витрат, що враховуються при аналізі співвідношення «витрати — вигоди»:

— вартість складання та розповсюдження інформації;

— витрати на судові розгляди, спричинені оприлюдненням фінансових даних;

— витрати, обумовлені втратою конкурентних переваг від розкриття інформації у фінансовій звітності.

Американські вчені визнають складність реалізації правила «витрати — вигоди»:

«Несмотря на кажущуюся простоту, затратно-прибыльный анализ учетной информации провести

очень трудно , даже, может быть, невозможно. Как отмечал FASB⁵, изначально основная часть затрат на представление финансовой информации приходится на ее производителя, тогда как прибыль получают и производитель, и пользователь. В конечном итоге происходит перераспределение затрат и прибыли. <...> Но даже если рассматривать затраты и прибыль безотносительно к производителю и пользователю информации, сказать что-то определенное о сфере их действия трудно. В таком случае можно считать напрасной попытку какого бы то ни было анализа прибылей и затрат»⁶.

⁵ Далі цитується параграф 136 SFAC 2.

⁶ Хендриксен Э. С., Ван Бреда М. Ф. Теория бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 90.

Можливо, через таку неясність у частині практичної реалізації правила «витрати — вигоди» в

новій редакції Концептуальної основи МСФЗ для відповідного опису виділено аж п’ять параграфів: з QC35 по QC39.

Потрібно визнати, що у свідомості багатьох українських бухгалтерів обмеження «витрати — вигоди» асоціюється насамперед з фактором

суттєвості інформації. Адже якщо володіння інформацією не приносить вигод споживачу, то вона навряд чи є для нього суттєвою.

Як відомо, МСФЗ байдужі до несуттєвої інформації. Відповідно до параграфа 31 МСБО 1 немає потреби розкривати у звітах інформацію, якщо така інформація є несуттєвою.

У системі П(С)БО до поняття суттєвості інформації ставлення двояке.

З одного боку,

П(С)БО 1 відносить до категорії «розкриття»⁷ надання тільки суттєвої інформації. І в цьому наш стандарт тісно корелює з МСФЗ.

⁷ А під власне розкриттям мається на увазі наведення інформації як безпосередньо у звітах, так і в примітках до них (п. 24 П(С)БО 1).

З іншого боку, у

листі Мінфіну від 29.07.2003 р. № 04230-04108, що регламентує питання застосування категорії «суттєвість» для цілей бухобліку, зазначається: «Застосування суттєвості для наведення статей у фінансовій звітності здійснюється, якщо форми фінансової звітності не встановлено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або іншими нормативно-правовими актами». Оскільки більшість форм фінансової звітності в Україні затверджено стандартами, можна зробити висновок: дію правила надання суттєвої інформації в нашій країні обмежено лише деякими Примітками до фінансової звітності.

Поріг суттєвості для бухгалтерів пострадянських держав дуже невисокий. Пояснюється це, напевно, традиціями адміністративної економічної системи тотального і досить суворого держконтролю. Порівняно зі своїми західними колегами, українські головбухи часто ретельніше ставляться до різних дрібниць, інколи на шкоду набагато серйознішим речам.

Якщо, наприклад, поріг суттєвості для обліку активів установлено в сумі $50, то будь-який дрібний інструмент, вартість якого не перевищує цієї межі, напевно буде списано американським головбухом до витрат

відразу в періоді придбання. Ніхто ніколи більше про цей інструмент у бухгалтерії не згадає. І тим більше ніхто не докорить головбуху в недбалості чи браку професійної старанності.

В українській системі обліку інструмент у вигляді МШП обліковуватиметься на спеціальному рахунку та відображатиметься в балансі до передачі в експлуатацію. А після передачі в експлуатацію «підприємство має організувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному виразі» (див.

Інструкцію про застосування Плану рахунків ⁸).

⁸ Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291. —

Прим. ред.

Коли українське підприємство встановлює вартісну межу МНМА в 1000 грн., увесь «необоротний» інструмент вартістю нижче за цю суму відображається в балансі, а при передачі в експлуатацію амортизуватиметься. Але навіть при «спрощеному» одноразовому 100 % списанні амортизації підприємства відповідно до

Інструкції про застосування Плану рахунків повинні вести аналітичний облік цих інструментів (щодо кожного об’єкта чи в розрізі класифікаційних підгруп).

«Це наша пристрасть рахувати кожну копійку. У нас, якщо баланс не сходиться на 10 копійок, я всю ніч шукатиму помилку, спалю електрики на 100 рублів, але ці 10 копійок знайду...»

⁹

⁹ Текст перекладено українською мовою. Джерело: Леонид Шнейдеман. «Зеркальное отражение» для бухгалтерии (www.gaap.ru).

Така облікова метушня з усілякими дрібницями фактично нівелює тезу про необхідність економічності.

Виходить, як поняття

суттєвості фінансової інформації, так і оцінка витратності її зображення по-різному сприймаються українською та західною практикою.

У таких умовах запровадження в українське законодавство правила «витрати — вигоди» втрачає будь-який сенс. В усякому разі, доти, доки в Україні продовжує діяти жорсткий інструктивний регламент бухгалтерського обліку.

 

Матеріал опубліковано в електронному виданні «El-бухгалтер», 2011, № 38.