Хто відповідає за шкоду?
1Вікторія Петрушина, заступник головного редактора
Чи може керівник вимагати від винних працівників матеріальної компенсації за шкоду, заподіяну підприємству? Якщо так, то розберемося в цій статті, в яких випадках та в яких розмірах.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон № 217
— Закон України «Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР.Постанова № 447/24
— постанова Держкомпраці СРСР «Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які було передано їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, а також типових договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» від 28.12.77 р. № 447/24.Постанова № 889
— постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок укладення письмових договорів про повну матеріальну відповідальність робітників і службовців за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей» від 03.10.77 р. № 889.Порядок № 116
— Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.ППВСУ № 14
— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14.
1 Підготовлено за матеріалами, опублікованими в газеті Видавничого будинку «Фактор» «Час ЖКГ», 2011, № 3 — 5.
Що таке матеріальна відповідальність?
Звернемося до практики використання термінів, слів та словосполучень у юриспруденції.
Із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції
Матеріальна відповідальність — обов'язок працівника відшкодувати
у встановленому законом порядку шкоду, заподіяну працівником незадовільним виконанням або невиконанням трудових обов'язків.
У цьому визначенні, як бачимо, ідеться про
обов'язок працівника відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству. Але! Як свідчить практика, відшкодування шкоди досить часто відбувається в судовому порядку, тому роботодавцю потрібно знати особливості покладання матеріальної відповідальності на працівника.
Коли виникає матеріальна відповідальність у працівника?
За загальним правилом, установленим у
ст. 130 КЗпП, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству в результаті порушення ними своїх трудових обов'язків. Саме в цій статті перелічено юридичні факти, сукупність яких дає роботодавцю право притягти працівника до матеріальної відповідальності:
| 1 | Порушення працівником трудових обов'язків, передбачених законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами та розпорядженнями власника |
| 2 | Наявність прямої дійсної шкоди* (втрата, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства здійснити витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або здійснити зайві виплати) |
| * До прямої дійсної шкоди можна віднести, наприклад, вартість матеріальних цінностей, нестачу яких виявлено, вартість пошкодження таких цінностей, вартість витрат на ремонт зіпсованого майна тощо. Згідно зі ст. 130 КЗпП не підлягають відшкодуванню неотримані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які було б отримано підприємством, якби працівник не вчинив протиправного діяння. Не може бути стягнуто шкоду, що належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також шкоду, заподіяну працівником, який перебуває у стані крайньої необхідності. До нормального виробничого ризику належить шкода, заподіяна, наприклад, при випробуванні нових технічних засобів виробництва, коли неможливо було досягти бажаного результату іншим шляхом та було вжито всіх заходів для запобігання шкоді. | |
| 3 | Причинний зв'язок між порушенням та настанням майнової шкоди, тобто результат у вигляді настання для підприємства негативних наслідків (втрата/порча майна) прямо випливає з вчиненого винною особою діяння |
| 4 | Вина працівника полягає у його ставленні до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вину обов'язково має бути встановлено. Форма проступку впливатиме на вид матеріальної відповідальності. Доводити провину має власник, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну матеріальну відповідальність чи отримали матеріальні цінності за разовою довіреністю. Такі працівники вважаються винними, доки самі не доведуть свою невинність |
Відсутність хоча б одного з цих фактів унеможливлює притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
Види відповідальності
Розрізняють
два види матеріальної відповідальності: обмежену та повну.Обмежена відповідальність.
Обмежена матеріальна відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.Випадки обмеженої матеріальної відповідальності передбачено
ст. 133 КЗпП:
| 1 | для працівників | у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку за пошкодження або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні. Саме в такому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за пошкодження або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування |
| 2 | для керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступників | у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною організацією обліку та зберігання матеріальних, грошових або культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню та пошкодженню матеріальних, грошових або культурних цінностей |
Отже, відповідальність тому й називається обмеженою, що не може перевищувати розміру середнього місячного заробітку працівника незалежно від розміру заподіяної шкоди.
Щодо визначення поняття «зайві грошові виплати», то
ППВСУ № 14 відносить до них суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівнику у зв'язку із затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення тощо. При виявленні осіб, які безпосередньо завдали шкоди, спричиненої виплатою зайвих сум, знищенням або пошкодженням матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати шкоду в межах, установлених законодавством. Зазначені в п. 2 ст. 133 КЗпП службові особи (керівний склад підприємства) у цих випадках несуть матеріальну відповідальність у межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, яку не відшкодовано особами, котрі безпосередньо її заподіяли. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати розміру заподіяної шкоди. На таких службових осіб також покладається матеріальна відповідальність у межах середньомісячного заробітку, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів щодо стягнення шкоди з осіб, які безпосередньо її заподіяли, та через це підприємство втратило таку можливість.
Повна відповідальність
— це обов'язок працівника повністю відшкодувати пряму дійсну шкоду, заподіяну з його вини підприємству.Повна відповідальність застосовується до працівників у визначених
ст. 134 КЗпП випадках:
| Пункт ст. 134 КЗпП | Випадок | Примітки |
| 1 | 2 | 3 |
| П. 1 | Між працівником та підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 КЗпП укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей | Ця підстава заслуговує на більшу увагу, тому окремо розглянемо її нижче |
| П. 2 | Отримання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами | Отримувати цінності за разовими документами можуть працівники, для яких обслуговування матеріальних цінностей не є основною трудовою функцією та їх посади не містяться в постанові № 447/24. Матеріальні цінності може бути видано працівнику тільки за наявності його згоди. Разова довіреність має видаватися тільки працівникам, які перебувають із підприємством у трудових правовідносинах. Якщо ж цінності було надано особі, яка не перебувала у трудових відносинах з власником майна, то в разі його загибелі або псування винна особа притягатиметься до відповідальності в межах не трудового, а цивільного законодавства |
| П. 3 | Шкоду заподіяну діями працівника, що мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку | До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної злочином, мають додаватися докази, що підтверджують вчинення працівником таких дій, установлених у порядку кримінального судочинства |
| П. 4 | Шкоду заподіяно працівником, який був у нетверезому стані | Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, який перебував у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов'язання та у зв'язку з цим зазнало збитків. Власник зобов'язаний довести, що шкоду заподіяно працівником у нетверезому стані. Доказами нетверезого стану працівника може бути медичний висновок, акти, показання очевидців, пояснення працівника і третіх осіб тощо. При вирішенні питання про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності ці докази оцінюються судом |
| П. 5 | Шкоду заподіяно нестачею, умисним знищенням або умисним пошкодженням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі й при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівнику в користування підприємством, установою, організацією | Наведений перелік збігається з переліком, зазначеним п. 1 ст. 133 КЗпП, що передбачає обмежену відповідальність у межах середнього місячного заробітку. Різниця між цими пунктами полягає у формі проступку. Пункт 1 ст. 133 КЗпП передбачає матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку в разі заподіяння шкоди через необережність (через недбалість), а п. 5 ст. 134 КЗпП — повну матеріальну відповідальність у разі умисного знищення чи умисного пошкодження |
| П. 6 | Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків | Таку відповідальність може бути покладено за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті; отриманням посадовою особою премій унаслідок допущених з її вини перекручень даних про виконання робіт; розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей (див. абз. 2 п. 12 ППВСУ № 14) |
| П. 7 | Шкоду заподіяно не при виконанні трудових обов'язків | У такому разі шкода завдається саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових відносинах на підставі трудового договору. Шкоду не при виконанні трудових обов'язків може бути заподіяно як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. Прикладом заподіяння такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях |
| П. 8 | Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу | Така особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. Цим пунктом покладається обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи переведеному працівнику часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи винними посадовими особами, за наказом або розпорядженням яких звільнення або переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у таких випадках покладається на службову особу незалежно від форми проступку |
| П. 9 | Керівник підприємства, установи, організації будь-якої форми власності винен у несвоєчасній виплаті заробітної плати більше одного місяця, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством | У цьому випадку головні бухгалтери підприємств не несуть відповідальності незалежно від наявності чи відсутності їх вини у затримці виплати заробітної плати |
Повна матеріальна відповідальність виникає у працівника на підставі письмового договору про повну матеріальну відповідальність між роботодавцем та працівником. Про нього далі й поговоримо.
Договір про повну матеріальну відповідальність
Порядок укладення таких договорів регламентується
ст. 1351 КЗпП і постановою № 889.Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність можна укласти з працівником, який досяг 18-річного віку та обіймає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджено
постановою № 447/24.На практиці керівники підприємств часом відчувають необхідність укладати договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиїх посад (виконуваних робіт) у зазначеному Переліку немає. Наприклад, такий договір укладається з майстром дільниці в будівельній організації, хоча правових наслідків такий договір не має.
Працівника не може бути притягнено до відповідальності на підставі укладеного договору про повну матеріальну відповідальність, якщо його посада відсутня в постанові № 447/24. Такий договір максимум має моральне значення.Типовий договір означає, що
роботодавець не може довільно складати його на свій розсуд (з ч. 4 ст. 179 ГКУ).У
п. 8 ППВСУ № 14 роз'яснено, що при розгляді справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору про повну матеріальну відповідальність суд зобов'язаний перевірити, чи належить особа до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП може бути укладено такий договір.Найчастіше договори про повну матеріальну відповідальність за
ст. 134 КЗпП неправомірно укладаються з водіями, сторожами, охоронниками. головними бухгалтерами, головними інженерами, керівниками філій та інших відокремлених підрозділів, начальниками структурних підрозділів та ін.Існує ще й така практика: керівник підприємства з метою убезпечення майна підприємства від знищення або пошкодження та забезпечення повної матеріальної відповідальності працівників на випадок настання таких обставин видає наказ (розпорядження) про закріплення майна за відповідними працівниками.
І це неправильно. Адже не кожен працівник може бути матеріально відповідальним.
Статус матеріально відповідального виникає лише у працівника, з яким правомірно укладено договір про повну матеріальну відповідальність.Укладення договору про повну матеріальну відповідальність є
обов'язковим, якщо працівник виконує обов'язки щодо обслуговування матеріальних цінностей і це є його основною трудовою функцією. Відмова від укладення такого договору є перешкодою для прийняття громадянина на роботу, що передбачає обов'язкове укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність. Така відмова без поважної причини вже прийнятого на роботу працівника є порушенням трудової дисципліни з усіма відповідними наслідками. При відмові від укладення договору про повну матеріальну відповідальність з поважних причин власник зобов'язаний надати працівнику іншу роботу, а за її відсутності або відмови працівника від переведення останнього може бути звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Порядок відшкодування шкоди
Стаття 136 КЗпП
передбачає, що відшкодування шкоди працівниками:
| 1 | у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку | Здійснюється за розпорядженням власника шляхом відрахування із заробітної плати працівника* |
| 2 | в інших випадках відшкодування заподіяної шкоди | Здійснюється шляхом подання власником позову до місцевого суду |
| * Керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками відшкодування шкоди здійснюється в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, за розпорядженням вищого за рівнем органу в порядку підпорядкованості. | ||
Видаємо розпорядження
Розпорядження власника про відрахування із заробітної плати може бути видане
не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди.При цьому згідно з
ППВСУ № 14 днем виявлення потрібно вважати:
| 1 | день, коли власнику стало відомо про заподіяння шкоди |
| 2 | днем виявлення шкоди, установленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, ревізії чи перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, потрібно вважати день підписання відповідного акта чи висновку |
| 3 | якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності в порядку регресу у зв'язку з відшкодуванням шкоди третій особі, днем, коли власник дізнався про виникнення шкоди, потрібно вважати день проведення виплати на користь третьої особи |
Розпорядження власника має бути звернено до виконання не раніше
семи днів з дня повідомлення про це працівника.Але!
Спочатку бажано скласти загальновживану «доповідну». Ким її буде складено, залежить від структури підприємства та специфіки його діяльності: це може бути начальник структурного підрозділу, бригадир... До доповідної бажано мати й пояснювальну записку працівника. Для чого вона необхідна? Власник має об'єктивно підійти до з'ясування причин виникнення шкоди, переконатися в наявності всіх юридичних фактів, необхідних для притягнення до матеріальної відповідальності працівника. Якщо власник дійде висновку, що підстави для притягнення до матеріальної відповідальності працівника є, можна говорити про підготовку відповідного розпорядження. Але перш ніж видати розпорядження, радимо «перестрахуватися» — зафіксувати факт заподіяної шкоди в акті. Такий акт (довільної форми) має бути складено комісією з представників підприємства.Також радимо доповідну, пояснювальну і акт датувати одним днем. Це в майбутньому убезпечить підприємство від можливих неприємностей, якщо справа дійде до суду.
Визначаємо розмір шкоди
Правове регулювання порядку визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, здійснюється відповідно до:
—
ст. 1353 КЗпП;—
Закону № 217;— Порядку № 116;
— ППВСУ № 14.
Стаття 1353 КЗпП
передбачає, що розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.Таким чином, розмір дійсної шкоди спочатку визначається в натурі, а згодом здійснюється грошова оцінка вартості матеріальних цінностей. Необхідність визначення шкоди в натурі відпадає лише тоді, коли має місце нестача грошових сум.
У разі розкрадання, нестачі, умисного знищення чи умисного пошкодження матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у цій місцевості на день відшкодування шкоди.
Розмір належної до відшкодування шкоди, заподіяної з вини декількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду та межі матеріальної відповідальності.
Судовий розгляд справ про відшкодування шкоди працівником
Згідно з
ППВСУ № 14 судовому розгляду підлягає позовна заява власника підприємства (фізичної особи — роботодавця) до працівника про відшкодування шкоди:— у розмірі, що перевищує середній місячний заробіток;
— у розмірі, що не перевищує цей заробіток (або якщо перевищує, але законом установлено відповідальність у межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути здійснено за розпорядженням власника шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у разі припинення працівником трудових відносин із цим підприємством, у зв'язку із закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).
Власник має дотримуватися встановленого
ст. 233 КЗпП річного строку позовної давності звернення до суду про відшкодування заподіяної працівником шкоди, який обчислюється з дня її виявлення. Днем виявлення шкоди потрібно вважати день, коли роботодавцю стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.Згідно зі
ст. 138 КЗпП для покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець має довести наявність умов, визначених ст. 130 КЗпП, про які йшлося вище.Відповідно до
ст. 137 КЗпП суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, крім прямої дійсної шкоди, ураховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Якщо шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, а й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір відшкодування має бути відповідно зменшено.Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкоду заподіяно злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Водночас
ППВСУ № 14 застерігає: «Судам слід мати на увазі, що зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виняткових випадках за наявності зазначених у ст. 137 КЗпП умов, які має бути підтверджено ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, що стягується».На цьому закінчуємо тему. І нехай ваші працівники мають природну відповідальність і вам не доведеться застосовувати її на практиці.
