Навчання з питань охорони праці працівників

Анастасія Романова, консультант

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про охорону праці — Закон України «Про охорону праці» від 14.10 .92 р. № 2694-XII.

Порядок № 1107 — Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1107.

Постанова № 1176 — постанова КМУ «Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру» від 07.12.2005 р. № 1176.

Почнемо з того, що обов’язковість у систематичному проведенні навчання працівників з питань охорони праці та їх інструктажу власником підприємства (або його уповноваженим органом) передбачена ст. 153 КпАП. За невиконання цього правила підприємство можуть оштрафувати перевіряючі від Держгіпромнагляду.

Штрафи

1. Адміністративна відповідальність передбачена нормами КпАП, а саме:

— ч. 2 ст. 41 КпАП — за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці накладається штраф на працівників від 4 до 10 нмдг і на посадових осіб підприємств від 20 до 40 нмдг.

2. За порушення законодавства про охорону праці на підприємство накладаються штрафні санкції. Згідно зі ст. 43 Закону про охорону праці максимальний розмір штрафу не може бути більше 5 % місячного фонду заробітної плати. До того ж за неcплату (несвоєчасну сплату) штрафу за кожний день просрочки начисляється пеня у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожний день просрочки.

3. У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади (або орган місцевого самоврядування), за поданням центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, може навіть вжити заходів щодо скасування державної реєстрації такого підприємства у встановленому законом порядку. Це можливо у тому разі, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення (абз. 18 ст. 21 Закону про охорону праці).

У ст. 18 Закону про охорону праці закріплено, що під час прийняття на роботу і в процесі роботи працівники зобов’язані проходити інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Причому таке навчання (інструктаж) проводиться за рахунок роботодавця.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15.

А ті працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці взагалі, не допускаються до роботи (абз. 6 ст. 18 Закону про охорону праці).

Таким чином, навчання (інструктаж) своїх же працівників з питань охорони праці— це обов’язок роботодавця, а не його право. Це ключовий момент.

Тепер стосовно того, чи потрібно підприємству отримувати спеціальний дозвіл для проведення навчання своїх працівників з питань охорони праці.

Таке запитання у наших читачів виникло скоріше за все через неоднозначне трактування норми п. 8 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Цей Перелік затверджено додатком 6 до Порядку № 1107.

Так, у п. 8 зазначеного Переліку вказано, що роботодавцю необхідно подати декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки Держгіпромнагляду, якщо такий роботодавець планує здійснювати такі роботи, як (далі— цитуємо):

«8. Навчання з питань охорони праці працівників; професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки».

Проте ні фраза «навчання з питань охорони праці працівників», ні сам Порядок № 1107 не містять якихось пояснень стосовно того, яких саме працівників будуть навчати чи проводити інструктаж: на своєму підприємстві стосовно «своїх» працівників чи на іншому підприємстві стосовно «чужих» працівників. І це, як-то кажуть, збиває з пантелику.

При буквальному прочитанні вказаної норми може здаватись, що декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки (далі— декларація) повинно подавати кожне підприємство, яке планує проводити навчання (інструктаж) з питань охорони праці, причому незалежно від того, кого навчають: своїх працівників чи «чужих». Тобто, виходячи зі ст. 18 Закону про охорону праці всі суб'єкти господарювання мають подавати відповідну декларацію.

Тому виникає запитання: чи не вкралась технічна помилка до п. 8 додатка 6 до Порядку (щодо декларування всіма суб'єктами господарювання такої роботи, як навчання з питань охорони праці працівників)?

Дозволи на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, видається Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці і гірського нагляду (далі— Держгір­промнагляд).

Так, у своєму листі від 21.11.2011 р. № 9833/0/11-6/11 Держгірпромнагляд на це запитання надав таку відповідь:

«...У пункті 8 додатка 6 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовт­ня 2011 року № 1107..., зазначається навчання з питань охорони праці працівників; професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог Конституції акти Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання».

Тобто, як бачимо, чіткої відповіді профілюючий орган не дає, а лише вказує на обов’язковість виконання актів Кабміну, тобто на обов’язковість виконання Порядку № 1107, залишивши підприємства на самоті з цим запитанням.

Але вже у другому своєму роз’ясненні від 20.01.2012 р. Держгірпромнагляд підійшов до вирішення цього питання по-іншому, надавши «позитивну» відповідь.

Суть його відповіді зводиться до наступного.

Держгірпромнагляд вказує на те, що «декларація відповідності надається до територіального органу Держгірпромнагляду суб'єктом господарювання, для якого навчання з питань охорони праці працівників, професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки, є одним із видів господарської діяльності».

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, як доводить профілюючий орган у своєму роз’ясненні, Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV регулюються принципи державної політики виключно у сфері господарської діяльності.

Таким чином, навчання з питань охорони праці працівників на власному підприємстві не може бути розцінено як здійснення господарської діяльності. І з цим, як бачите, не можна не погодитись. Адже навчання з питань охорони праці «своїх» працівників не передбачає отримання якихось благ підприємством, бо навчання своїх працівників — це обов’язок роботодавця, як будь-який інший обов’язок роботодавця щодо охорони праці, що передбачено у ст. 13 Закону про охорону праці.

Далі Держгірпромнагляд вказує, що посадові особи та працівники проходять навчання і перевірку знань безпосередньо на підприємстві (пп. 4.3, 4.4, 5.5 та розд. 6 і 7 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнагляд­охоронпраці України від 26.01.2005 № 15). А види навчання з питань охорони праці регулюються відповідним положенням підприємства, розробленим та затвердженим роботодавцем з урахуванням вимог вищевказаного Типового положення.

Тому, на думку Держгірпромнагляду, такі навчання з питань охорони праці не потребують надання декларації відповідності.

У той же час, у тому самому роз’ясненні від 20.01.2012 р. Держгірпромнагляд звертає увагу на те, що (далі— цитуємо):

«В правовій системі України постанови Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу, ніж накази центральних органів виконавчої влади, зареєстровані у встановленому порядку Міністерством юстиції України. Тому норми Типового положення можуть застосовуватись лише в тій частині, що не суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107». Тобто, Держгірпромнагляд фактично довів, що постанова Кабміну— а в нашому випадку це саме Порядок № 1107 — має більшу юридичну силу, ніж будь-які документи, ініційовані Держгірпромнаглядом. (До розгляду цього питання ми ще повернемося — див. п. 3 на с. 47).

Підсумовуючи, Держгірпромнагляд у своєму роз’ясненні доходить висновку, що:

1) навчання з питань охорони праці працівників на власному підприємстві не може бути розцінено, як здіснення господарської діяльності, тому таке навчання не потребує наявності декларації відповідності;

2) суб'єкт господарювання, який має намір проводити навчання з питань охорони праці працівників інших суб'єктів господарювання, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, письмово повідомляє про це територіальний орган Держгірпромнагляду у формі декларації відповідності.

На нашу думку, декларація потрібна. І ось наші аргументи

1. Як вказано у п. 21 Порядку № 1107, декларація відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки подається роботодавцем до територіального органу Держгірпромнагляду за місцем виконання таких робіт. Строк подання— не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку виконання робіт. Тобто така декларація не отримується у Держгірпромнагляді, а подається самим роботодавцем до Держгірпромнагляду (!).Форма її наведена у додатку 8 до Порядку № 1107.

Декларативний принцип подання характеризується тим, що роботодавець самостійно інформує Держгірпромнагляд

про відповідність його матеріально-технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці

та про намір в майбутньому проводити навчання з питань охорони праці.

Потім роботодавець чекає на реєстрацію цієї декларації в Держгірпромнагляді. І тільки після цього він має право проводити навчання з питань охорони праці працівників. До речі, така реєстрація відбувається за 4 — 5 днів від дня подання її до дозвільного центру. Про це вказано у п. 21 Порядку № 1107 та п. 6 Порядку повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2006 р. № 685.

Де отримується дозвіл?

Згідно з Переліком документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що видаються виключно через дозвільні центри, який затверджено додатком 1 до постанови КМУ «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 21.05.2009 р. № 526 дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, яке видається Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці і гірського нагляду (Держгірпромнаглядом) або його територіальним органом за місцем знаходження підприємства, необхідно отримувати в дозвільних центрах.

Дозвіл територіальним органом Держгірпромнагляду видається в дозвільних центрах за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця.

При поданні декларації до дозвільного центру той передає його до Держгірпромнагляду, який в свою чергу і реєструє таку декларацію у журналі обліку суб'єктів господарювання, які набули права на вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства.

Якщо ж декларація заповнена не в повному обсязі або не відповідає встановленій формі, то перш ніж її реєструють, до суб’єкта господарювання працівники дозвільного органу звертаються із запитом щодо уточнення необхідної інформації.

І саме з дати реєстрації декларації у журналі обліку суб'єктів господарювання відповідного дозвільного органу суб'єкт господарювання набуває право вчиняти певні дії щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності (п. 6 Порядку повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2006 р. № 685).

Таким чином, проводити навчання з питань охорони праці працівників роботодавець має право з дати реєстрації декларації Держгірпромнаглядом.

2. Порядок № 1107 не містить якихось пояснень щодо того, яких працівників навчатимуть: «своїх» працівників чи «чужих» працівників. Цей нормативний акт був розроблений Кабміном задля виконання норм ст. 21 Закону про охорону праці, в абзаці третьому якого йдеться саме про роботодавця (далі — цитуємо): «Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки...».

У розумінні цього Закону роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю. Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом) (абз. 2 та 3 ст. 1 Закону про охорону праці).

Тому ми вважаємо, що у Порядку № 1107 ідеться саме про роботодавців та працівників цього роботодавця. А це означає, що декларація відповідності необхідна тому суб’єкту господарювання, який має намір проводити навчання (інструктаж) з питань охорони праці «своїх» працівників.

У той же час звертаємо увагу на такий момент. Якщо ваше підприємство звернулось до спеціального освітнього закладу з метою провести навчання (інструктаж) своїх працівників, то в такому випадку декларацію відповідності вам подавати не потрібно, бо усі дозвільні документи повинно мати те підприємство, яке буде надавати вам такі послуги. Тобто декларація потрібна у тому випадку, коли ваше підприємство самостійно своїми силами планує проводити інструктаж своїх же працівників.

Що стосується навчання (інструктажу) працівників інших суб'єктів господарювання, то тут декларація відповідності теж потрібна. Проте окрім такої декларації, підприємству потрібно отримати ще й інші дозвільні документи, наприклад, ліцензію, адже діяльність у сфері освіти відноситься до ліцензованих видів діяльності. Але це тема вже іншої статті.

3. Є «позитивне» роз’яснення Держгірпромнагляду з відповіддю: декларація не потрібна, якщо роботодавець планує проводити навчання з питань охорони праці серед «своїх» працівників. У той же час є і дещо інше його ж роз’яснення — див. лист від 21.11.2011 р. № 9833/0/11-6/11. У ньому Держгірпромнагляд дипломатично відповів, що «відповідно до вимог Конституції акти Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання».

Ураховуючи, що Порядок № 1107 відноситься до актів Кабміну, його норми мають обов’язковість до виконання. Тобто якщо в цьому документі не вказано, які саме працівники маються на увазі, то це стосується усіх працівників. Це по-перше.

По-друге, в правовій системі України постанови Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу, ніж накази центральних органів виконавчої влади, зареєстровані у встановленому порядку Міністерством юстиції України. Тому у нашому випадку норми усіх інших роз’яснень можуть застосовуватись лише в тій частині, що не суперечать вимогам постанови Кабміну № 1107. Тобто норми Порядку № 1107 мають більш юридичну силу, ніж норми, що викладені у роз’ясненні Держгірпромнагляду від 20.01.2012 р., та у листі Держгірпромнагляду від 21.11.2011 р. № 9833/0/11-6/11 (на це ми вказували вище, див. на с. 45).

А якщо керуватися Порядком № 1107, то перед тим як провести навчання з питань охорони праці серед своїх працівників, роботодавцю потрібно зареєструвати відповідну декларацію в Держгірпромнагляду. До речі, така процедура реєстрації абсолютно безоплатна.

Тож, як бачимо, питання це не таке й складне, як здавалося б. Проте ми, зі свого боку, рекомендуємо вам, шановні читачі, звернутися особисто до Держгірпромнагляду та отримати індивідуальну відповідь на запитання: потрібно вам подавати таку декларацію чи ні. У майбутньому це може бути для вас рятівним човником. Тож пишіть нам, і ми вам відповімо.