Щодо надання роз’яснення з питань оформлення декларації про початок виконання будівельних робіт
Лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 28.09.2012 р. № 40-11-6939
Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон України) та Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (далі — Порядок), будівельні роботи — роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Так, згідно з пунктом 2 Порядку будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі — Інспекція) за місцезнаходженням об’єкта будівництва — щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі — декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об’єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації — щодо об’єктів будівництва, що належать до I — III категорій складності; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт — щодо об’єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Тобто залежно від категорії складності об’єкта будівництва встановлюється, який саме документ надає право на виконання будівельних робіт.
Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України віднесення об’єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Крім того, частиною четвертою статті 32 Закону України передбачено, що порядок віднесення об’єктів
до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 р. № 557 «Про затвердження Порядку віднесення об’єктів будівництва до IV і V категорій складності»).
Слід зазначити, що рішенням науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України схвалено настанову від 16.06.2011 р. № 59 «Щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об’єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи», яка розроблена для застосування проектувальниками і замовниками на стадії розроблення завдання на проектування об’єктів будівництва та при здійсненні їх проектування, а також для використання експертами експертних організацій при проведенні експертизи проектів будівництва і посадовими особами Держархбудінспекції. (Із текстом настанови можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.)
Відповідно до пункту 4.6 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» категорія складності об’єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об’єкта будівництва згідно з додатком М. Клас наслідків (відповідальності) встановлюється згідно з ДБН В.1.2-14.
Методика визначення класу наслідків (відповідальності) будинків, будівель, споруд, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та його використання з метою визначення категорії складності об’єкта будівництва встановлюється ДСТУ-Н Б В.1.2-ХХ1.
Отже, проектувальник і замовник згідно з державними будівельними нормами і стандартами та відповідно до законодавства визначають категорію складності (архітектурної та технічної) об’єкта будівництва, залежно від якої визначається документ, який надає право на виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 9 Порядку замовник відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Крім цього, Законом України та постановами Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 і № 466 при реєстрації декларації не передбачено надання будь-яких інших документів, окрім двох примірників зазначеної декларації.
Таким чином, при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт Інспекція не має права вимагати додаткові документи , а у разі повернення декларації на доопрацювання Інспекція зобов’язана обґрунтувати причини її повернення.
Перший заступник Голови
А. Григор
КОМЕНТАР
Лист, що коментується (далі — Лист), роз’яснює питання оформлення декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме, які документи мають подаватися заявником для здійснення її реєстрації.
Нагадаємо, що декларація про початок виконання будівельних робіт (далі — декларація) є документом, який дає право на виконання будівельних робіт щодо об’єктів будівництва, які належать до I — III категорій складності. Це випливає зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі — Закон). Віднесення ж об’єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності має здійснюватися проектною організацією та замовником будівництва — такий обов’язок закріплений у ч. 3 ст. 32 Закону № 3038.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі — Інспекція) у Листі навела вимоги, якими має керуватися, зокрема, замовник, визначаючи категорію складності об’єкта будівництва. Визначеність з категорією складності є дуже важливим моментом, адже, від цього буде залежати вид документа, який дає право на початок виконання будівельних робіт.
Так, якщо замовник дійде висновку, що його об’єкт будівництва належить до I — III категорій складності, йому, щоб розпочати будівельні роботи, достатньо подати на реєстрацію до відповідного територіального органу Інспекції декларацію. Це передбачено як ст. 34 Закону № 3038, так і п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 р. № 466 (далі — Порядок).
Нагадаємо, що механізм подання та реєстрації декларації визначений у пп. 9 — 14 Порядку. Так, передбачається, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного територіального органу Інспекції два примірники декларації (її форма наведена у додатку 2 до Порядку). При цьому один примірник після проведення реєстрації повертається замовнику, другий — залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Слід зазначити, що суттю декларативного принципу є подання документа, що надається до відповідного державного органу, із зазначенням відомостей, на підставі яких він виконує певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, що належать до його компетенції. На підтвердження цього достатньо пригадати, як перекладається декларація з латинської мови — заявляю, оповіщаю. Тобто декларація навіть не вважається дозвільним документом, а є документом, яким територіальний орган Інспекції оповіщається про початок виконання будівельних робіт. Більше того декларація є єдиним документом, який подається до Інспекції з метою оповіщення — додавання інших документів до неї не передбачене чинним законодавством, на чому й було наголошено Інспекцією у Листі. Отже, при реєстрації декларації територіальний орган Інспекції не має права вимагати додаткові документи, крім двох екземплярів самої декларації.
І ще одне. Оскільки замовник особисто визначає категорію складності об’єкта, сам заповнює декларацію, отже, і за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, також відповідає замовник. Це визначено у п. 9 Порядку. Форма декларації також надає замовнику можливість бути обізнаним із негативними наслідками заповнення декларації з порушенням установлених вимог. Так, при заповненні декларації замовник обов’язково ставить свій підпис під реченням такого змісту: «Мені відомо, що за подання не в повному обсязі та недостовірних даних, зазначених у цій декларації, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації, з порушенням вимог, визначених проектною документацією, державними будівельними нормами, стандартами і правилами, встановлена відповідальність відповідно до закону».
Відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації передбачена ч. 6 — 8 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення . Слід зазначити, що розмір адміністративних стягнень за зазначене порушення диференційовано залежно від категорії складності об’єкта будівництва. Тобто замовник, який навів у декларації недостовірні дані щодо об’єкта I категорії складності, сплатить меншу суму штрафу, аніж замовник, який будує об’єкт III категорії складності.
Яна Брусенцова
