 | Інтерв'ю з мудрою людиною
Сьогодні у нас в гостях — Вітаутас Рінкявічус1, мудра та гармонійна людина. Він вважає, що своїми думками та вчинками ми можемо суттєво впливати на перебіг долі. Вітаутас — власник великої міжнародної будівельної компанії «Рітерна» з представництвами та великими заводами в багатьох містах Європи, СНД, Китаю, інших країн. Мультимільйонером він став давно, хоча розпочав бізнес, маючи лише 300 доларів, без будь-якої підтримки. Вітаутас вражає всіх своєю привабливістю, скромністю, глибоким інтелектом, високою загальною культурою — він вільно володіє кількома мовами. |
1 Ми друкуємо скорочене інтерв’ю з Вітаутасом Рінкявічусом. Повну версію інтерв’ю можна прочитати в журналі «Благодарение», 2011, № 4, с. 44, див. також на сайті www.blagoda.com.
— Розкажіть, будь ласка, у кого ви навчалися і хто найбільше вплинув на формування Вашого світогляду?
— Найбільше ми вчимося зі свого життєвого досвіду — коли ми, ідучи по життю, приймаємо різні рішення, робимо різні рухи і згодом намагаємося відстежити, які наслідки вони нам принесли. Таке навчання є дуже ефективним, якщо тільки ми готові перебрати на себе відповідальність за все, що відбувається навколо нас.
У мене таке відчуття: щоб чогось навчитися, ми мусимо самі наблизитися до цього знання, стати готовими його прийняти — і тоді в нас з'являться вчителі, які просто затвердять наше нове розуміння. Це може бути й випадкова книга чи людина. Але, звичайно, наше навчання відбуватиметься набагато швидше, якщо ми навчатимемося у таких вчителів, як Стівен Кові, Сергій Лазарєв, Курт Теппервайн, Екхарт Толле, Рамі Блект та інші.
Я із задоволенням читав цих авторів, спілкувався з деякими з них та з радістю приймав їх знання, оскільки вони і відповідали моєму власному досвіду, і доповнювали його; я здобував ці знання, спостерігаючи, як працюють закони життя навколо мене. На мою думку, процес навчання є нескінченним, він не припиняється ніколи, і все нові реалізації виникають постійно.
— Якому стилю менеджменту Ви віддаєте перевагу й чому?
— Я вважаю за краще не управляти людьми та переконаний, що будь-яка спроба управляти, контролювати людей та ситуацію викликає негативну реакцію.
Люди за своєю суттю вільні істоти, і будь-яке управління ними раніше чи пізніше стає неприйнятним. Я говорю не про тих людей, в яких дуже прості та конкретні функції та які потребують дуже конкретного або навіть суворого координування.
Ідеться про тих людей, від яких очікують ініціативи, творчого підходу. Такі люди набагато краще проявляють себе, коли в них є внутрішня, а не нав'язана ззовні мотивація.
Управління ними через контроль вимагає все більшого контролю, а ризик зриву досить великий. Тоді як мотивування людей через довіру знижує потребу контролю або виключає його взагалі.
На роботі я почуваюся набагато краще в колі друзів та соратників, ніж серед підлеглих.
— Запитання від трудоголіків: як навчитися відпочивати і розслаблятися, коли стільки, здавалося б, невідкладних справ? Як почати отримувати задоволення від плодів своєї діяльності замість нескінченої гонитви за черговою метою? Часто від цього страждають здоров'я та особисте життя. Як знайти баланс?
— Багато хто мене теж називає трудоголіком. Я проводжу на роботі та в робочих поїздках багато часу, але при цьому не напружуюся. У мене немає чіткої межі між роботою та хобі. Можна отримати задоволення, збираючи поштові марки, а можна — знаходячи нові ринки, зустрічаючи нових людей.
Збоку це може виглядати як нескінченна гонитва за наступною метою, але якщо цей процес приносить вам радість і дає відчуття сенсу, це може лише покращувати і здоров'я, і особисте життя. Однак відомі історії про успішних керівників, які після виходу на пенсію втрачали сенс життя і дуже скоро «згорали». Все-таки має бути баланс.
Щоб не потрапити в залежність від своєї діяльності, варто завжди пам'ятати, що робота — тільки одна зі сфер нашої самореалізації. Ми тут, щоб проявити себе і у громадських, і в сімейних, і в духовних відносинах.
Люди інколи стають залежними не тільки від роботи, а й, можливо, від сім'ї або своїх духовних шукань, і потрібно прагнути поєднувати все це гармонійно. Я, наприклад, намагаюся час від часу займатися чимось зовсім не пов'язаним з моєю роботою: проводити час на природі, відвідувати чи проводити різні семінари. Або просто абстрагуюся від усього на деякий час.
— Як навчитися переключатися від роботи й не «нести» її додому, не переносити негативні емоції на сім'ю? Чи є психологічна техніка для цього?
— Чому ви вирішили, що робота обов'язково має викликати негативні емоції? Не потрібно накопичувати їх на роботі. Негативні емоції означають, що ви не приймаєте ситуацію такою, якою вона є, не визнаєте, що за те, що все відбувається з вами, відповідальні ви самі.
Набагато простіше навчитися жити без негативних емоцій, ніж накопичувати їх, а потім намагатися їх позбутися. Якщо дивитися на всіх людей з повагою, любов’ю та розумінням, важко буде «завантажитися» негативом. Немає поганих людей, є лише неправильні вчинки (від неправильного розуміння ситуації).
А психологічна техніка, звичайно, існує, але я не є великим корифеєм у цьому питанні. Я впевнений, що аутогенне тренування та медитація допомагають «не забруднюватися» негативними емоціями або позбуватися їх.
— Якщо в людини є «насиджене» місце, але це не приносить колишнього задоволення, що робити?
— Узагалі, зміни — це добре. Надлишок стабільності часто знижує творчий потенціал.
Звичайно, така робота буде не в радість, хоча вона і втішає ту частину нашої свідомості, яка прагне стабільності та безпеки. Але інша частина свідомості, що постійно шукає сенс життя, прагне прояву у творчості, залишається нереалізованою.
Звичайно, людина може просто спокійно очікувати виходу на пенсію. Щоправда, начальник може замінити такого працівника іншим, менш досвідченим, який, утім, проявляє більше ентузіазму. Роботодавці часто віддають перевагу над досвідом та освітою життєрадісності, активності та творчості.
— Є люди, яким дуже швидко набридає будь-яка діяльність. Багато сфер діяльності їм здаються цікавими, але постійно змінювати роботу нереально. Чи можна навчитися мотивувати себе в будь-якій ситуації?
— Якщо ми хочемо досягти своїх цілей у житті, ми маємо бути послідовними. Обміркувавши свої бажання та цілі й вирішивши, як їх досягати, логічно доходити у своїй діяльності хоча б до якогось етапу, перш ніж змінювати свої плани. Якщо людина постійно змінює роботу, можливо, це означає, що вона недостатньо обмірковує свої цілі або вони дуже високі на той момент, або їй просто дуже не щастить із роботодавцями (але це вже питання карми).
У будь-якій ситуації, як би ми не намагалися наблизити успіх, від планування і докладання зусиль до бажаного результату має пройти деякий час. Щоб нас оцінили, дали цікавішу роботу, підвищили зарплату і ми самі отримали моральне задоволення, потрібно, щоб оточуюючі побачили результат нашої сумлінної роботи, переконалися в тому, що нам притаманні всі необхідні для цієї роботи якості. Отже, краще завчасно налаштовувати себе на те, що деякий час ми віддаватимемося роботі, не сподіваючись ні на оцінку, ні на винагороду.
Звичайно, коли минають місяці й навіть роки, а результату не видно, буває важко себе мотивувати. Відкриваючи дочірні компанії, я відразу розповідаю новим партнерам та працівникам, що розвиток бізнесу забере кілька років (звичайно два-три роки) і спочатку потрібно спокійно сприймати байдужість ринку.
Раніше я цього не робив, навпаки, мотивував усіх розповідями про близькі та райдужні перспективи — і в результаті вже через кілька місяців помічав сильний спад мотивації у людей — вони були розчаровані, побачивши, що перспективи виявилися не такими близькими.
Вважаю, щоб підтримувати свою мотивацію, варто відвести достатньо часу на різні етапи досягнення цілей і, набравшись терпіння, переносити труднощі початкової стадії, підбадьорюючи себе, намагаючись зберігати позитивний настрій (можна за допомогою аутогенного тренування чи афірмацій). Але найкраще, поставивши перед собою цілі, просто радіти процесу, спокійно займатися своєю роботою, не турбуючись про те, коли прийде результат. Він, як правило, приходить.
