Переплановуємо житлові приміщення
Яна Брусенцова, юрист-аналітик ВБ «Фактор»
Приводом для написання цієї статті став лист № 3019 ДАБІ (текст див. на с. 7). У ньому надаються роз'яснення щодо заповнення декларації про початок виконання будівельних робіт при реконструкції або капітальному ремонті квартир (приміщень) у багатоквартирному будинку. Також у цьому листі окремо було приділено увагу питанню перепланування житла, яке, як зазначає ДАБІ, не належить до будівництва.
Пропонуємо в основу цієї статті «покласти», питання, зазначені у вищевказаному листі, але більше уваги приділити проблемам перепланування житла, які є досить актуальними сьогодні.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 3038 — Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI
Закон № 687 — Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 р. № 687-XIV
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
ЖК — Житловий кодекс Української РСР від 30.06.83 р.
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р.
Постанова № 466 — постанова КМУ «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 р. № 466
Постанова № 1104 — постанова КМУ «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» від 30.09.2009 р. № 1104
Правила № 76 — Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76
Правила — Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою КМУ «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 08.10.1992 р. № 572 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2006 р. № 45)
Лист № 3019 — лист ДАБІ «Щодо заповнення декларації про початок виконання будівельних робіт при реконструкції або капітальному ремонті квартир (приміщень) в багатоповерховому будинку /з питань права власності або користування земельною ділянкою/» від 29.09.2011 р. № 40-17-3019 (текст документа наведено на с. 7 цього номера газети «Будівельна бухгалтерія»).
Лист № 513 — лист ДАБІ «Щодо умов та порядку переобладнання та перепланування житлових приміщень» від 17.06.2011 р. № 40-16-513 (текст документа та коментар до нього див. у газеті «Будівельна бухгалтерія» 2011, № 17, с. 11, с. 12).
Декларація про початок виконання будівельних робіт
Почати слід з того, що декларація про початок виконання будівельних робіт є одним із «дозвільних» документів, який дає право на виконання таких робіт.
Нагадаю, що крім декларації, Закон № 3038 передбачає ще два «дозвільних» документи, які дають право на виконання будівельних робіт:
— повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке направляється замовником
ДАБІ або її територіальному органу (далі — інспекції) за місцезнаходженням об'єкта будівництва — щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
— дозвіл на виконання будівельних робіт, який видається інспекцією — щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Нагадаю, що вид «дозвільного» документа, який має отримати чи направити замовник (забудовник), залежить від категорії складності об'єкта, який будується.
Так, зокрема, декларація про початок виконання будівельних робіт шляхом її реєстрації відповідною інспекцією отримується забудовником в тому разі, коли ведеться будівництво об'єктів, що належать до I — III категорій складності.
У свою чергу, ст. 36 Закону № 3038 передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I — III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Земельне питання...
Незалежно від того, який об'єкт планується будувати і отримання (надання) якого «дозвільного» документа для цього необхідне, будівельні роботи можуть виконуватися лише після отримання замовником документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію. Така вимога міститься в п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою № 466.
Відповідно ж до ст. 126 ЗКУ документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є:
— державний акт на право власності на земельну ділянку;
— державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
— договір оренди землі.
Згідно зі ст. 116 ЗКУ набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
| Суперфіцій полягає у наданні особі, на користь якої він встановлений, прав користування чужою земельною ділянкою для забудови. Набуття та здійснення суперфіція регулюється як ЗКУ, так і ЦКУ, але все ж таки більш повно положення про суперфіцій розкриті в ЦК. Так, ст. 413 ЦКУ визначено, що право суперфіція може виникати на підставі: — договору; — заповіту. Суб'єктами суперфіціарних відносин є власник земельної ділянки, яка надається під забудову, і особа, яка має право використання зазначеної ділянки для забудови (суперфіціарій). Об'єктом суперфіція є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель з можливістю для суперфіціарія набути право власності на них та для землевласника — отримувати частку прибутку землекористувача. |
Так, зазначення інформації про земельну ділянку передбачено формою декларації про початок виконання будівельних робіт, затвердженою постановою № 466. Зокрема, така інформація повинна містити відомості про:
— місце розташування земельної ділянки;
— площу ділянки;
— кадастровий номер земельної ділянки;
— цільове призначення земельної ділянки;
— форму власності або користування;
— документ, що посвідчує право замовника на земельну ділянку (його назву, номер, дату видачі та найменування органу, який його видав).
Заповнення вищевказаних відомостей у декларації не викликало б особливих труднощів, якщо б не йшлося про будівельні роботи, які планується проводити в багатоповерхівках. А от з такими об'єктами виникають складнощі. І ось чому...
Стаття 79 ЗКУ дає визначення поняття земельної ділянки — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
ДАБІ у своєму листі № 3019 зазначає про неможливість надати в оренду або у власність земельну ділянку, наприклад, для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоповерховому будинку, оскільки неможливо створити сам об'єкт земельних відносин — земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна — виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складова поняття «земельна ділянка». До того ж не представляється можливим у такому разі і встановити межі окремої частки земельної ділянки під єдиним комплексом нерухомого майна у вигляді багатоповерхового будинку.
| Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів (далі — Держкомзем) «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.05.2010 р. № 376 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Межовий знак — спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). |
Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 42 ЗКУ земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі ж приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Тобто, як роз'яснює Держкомзем у своєму листі «Щодо роз'яснення деяких питань земельного законодавства» від 26.05.2010 р. № 10046/17/4-10, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками лише об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Ураховуючи все зазначене вище, ДАБІ у листі № 3019 підбиває підсумок, що при заповненні декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт з реконструкції або капітального ремонту об'єктів державної і комунальної власності та приміщень у багатоповерховому будинку без зміни геометричних розмірів таких об'єктів розділ стосовно інформації щодо земельної ділянки та документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, не заповнюється .
Так, поступово ми підійшли до другого питання, про яке зазначається в листі ДАБІ і суть якого полягає в тому, що треба відрізняти будівельні роботи від робіт з перепланування.
Перепланування — не будівництво?
Отже, відповідно до ст. 4, 9 Закону № 687 та абз. 2 п. 1 постанови № 466 будівництво (будівельні роботи) — це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Тому логічно, що виникає запитання: чи відносяться роботи з перепланування до будівельних робіт?
ДАБІ у листі № 3019 висловило щодо цього свою думку та вважає, що перепланування не віднесено до будівництва, а отже питання перепланування не належать до компетенції ДАБІ. Тому напрошується висновок, що будь-яких «дозвільних» документів у разі проведення робіт із перепланування у відповідних інспекціях отримувати нема потреби.
До речі, це не перший лист, в якому ДАБІ дотримується саме такої позиції. Так, зокрема, у своєму листі № 513 ДАБІ1 також вказала, що перепланування квартир у багатоквартирних житлових будинках, кімнат у гуртожитку, об'єктів громадського призначення, а також будівель установ для попереднього ув'язнення та виконання покарань, не належить до будівельних робіт і не є об'єктом регулювання постанови № 466 .
1 Текст документа та коментар до нього наведено у газеті «Будівельна бухгалтерія», 2011, № 17, с. 11 — 12.
Щодо останнього листа № 3019, то потреба в ньому виникла скоріше всього, у зв'язку з набуттям 13.05.2011 р. чинності постанови № 466. Нагадаємо, цей документ «прийшов» на заміну постанові № 1104. Але ця «стара» постанова, на відміну від постанови № 466, давала чітку відповідь, що перепланування квартир не вимагає отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Так, зокрема, постановою № 1104 було затверджено Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, у тому числі і на перепланування. Зверніть увагу на повну назву вказаного вище переліку — «Перелік будівельних робіт....»).
Тобто можна говорити про те, що в розумінні постанови № 1104 перепланування все ж таки було віднесено до будівельних робіт... Крім того, про спірність питання щодо того, належать роботи з перепланування до будівельних чи ні, дають говорити й інші нормативно-правові документи2.
2 Див. Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174. До того ж поняття «Будівельні роботи» також наведено в таких документах як Конвенція 167 про безпеку та гігієну праці у будівництві від 20.06.88 р.; наказ Мінфіну «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» від 28.04.2001 р. № 205; наказ Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об’єктів» від 16.05.2011 № 45.
На сьогоднішній день, як бачите, ДАБІ змінила свою думку, але тільки відносно того, щро перепланування відтепер не є будівельними роботами (що лише на користь тих, хто виявив бажання провести перепланування житлового приміщення). Що ж стосується процедурних моментів: а саме проходження узаконення перепланування квартир, то ніяких змін тут немає.
Отже, на сьогоднішній день нічого не змінилося, як і раніше, — для здійснення перепланування в дозвільних документах ДАБІ немає необхідності.
А тепер визначимося з деякими термінами, про які йшлося вище. Щодо цього Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України було підготовлено лист «Щодо надання роз'яснень з визначення термінів: «реконструкція», «капітальний ремонт», «перепланування» від 04.03.2011 р. № 22-23/185/0/7-11. Відповідно до цього листа:
| Реконструкція — перебудова існуючих (наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями та фундаментами) об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри). (Додаток Б до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення,
Капітальний ремонт будинку — комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.
Перепланування — до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. (Правила № 76) |
Отже, перепланування — це такий вид робіт, який не веде до зміни конструктивних елементів будинку, тобто можна змінювати лише розміщення внутрішніх перегородок, дверей, санітарно-технічного обладнання.
Перепланування і переобладнання
не є рівнозначними
Статтею 100 ЖК визначено, що переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету відповідної місцевої ради.
Про всяк випадок, слід зазначити, що перепланування й переобладнання не є тотожними, хоча деякі між ними ставлять знак рівності.
| Переобладнання — це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. (Правила № 76) |
Про право на перепланування
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦКУ власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
На сьогоднішній день перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Про це зазначається у ст. 152 ЖК та в п.п. 1.4.1. п. 1.4 Правил № 76.
Правилами № 76 також установлено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на перепланування житлових приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Отже, щоб почати перепланування житлового приміщення, необхідно:
— мати відповідний проект;
— не обмежувати інтереси інших громадян, які проживають у будинку;
— мати дозвіл власника будинку;
— мати дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування.
Загальні умови і порядок перепланування
Загальні умови і порядок перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень визначені в Правилах № 76.
Зокрема, власник, який бажає перепланувати свою нерухомість, повинен пам’ятати, що:
| 1 | перепланування жилих приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається |
| 2 | перепланування жилих приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається |
| 3 | власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого приміщення, що припустив самовільне перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану |
| 4 | у разі, якщо самовільне перепланування приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг. Питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого приміщення вирішується у судовому порядку |
Діюче законодавство не містить чітких правил щодо проведення перепланування квартир. Крім того, більшість норм уже втратила свою актуальність та вимагає удосконалення. Так, зокрема, ЖК був уведений у дію ще 1 січня 1984 року, що свідчить про його «позапенсійний» вік.
Тому ми самотужки спробуємо розібратися, яких правил, крім зазначених вище, необхідно дотримуватися при переплануванні квартири.
Із чого почати?
Згідно з п.п. 1.4.5 п. 1.4 Правил № 76 для одержання дозволу на перепланування власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника мають подати до відповідного органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на перепланування та, у разі необхідності, наступні документи:
| 1 | копію свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення |
| 2 | копію поповерхових планів, завірених в установленому порядку |
| 3 | проект перепланування жилих приміщень, погоджений в установленому порядку. Він повинен бути виконаний спеціалізованою проектною організацією, яка має відповідну ліцензію |
| 4 | згоду власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності |
Слід зазначити, що вищевказаний перелік не є вичерпним.
Оскільки дозвіл на перепланування надається органами місцевого самоврядування, то й відповідні порядки видачі таких дозволівтакож затверджуються саме ними. Необхідно зауважити — інші нормативно-правові акти, які б містили детальний опис процесу перепланування від його початку і до завершення, відсутні .
Щоб зрозуміти для себе коли, кому та які саме документи доведеться надавати та яким вимогам має відповідати кожен етап перепланування, потрібно звернутися до безлічі нормативних документів: законів, підзаконних актів, ДБНів та СНіПів. Ці вимоги, в більшості своїй, ураховані у затверджених органами місцевого самоврядування порядках.
Отже, щоб визначитися, в якому порядку ви маєте діяти, аби провести перепланування і при цьому не порушити вимог законодавства, вам необхідно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування та ознайомитися із затвердженим ним порядком (такі порядки містяться і на сайтах органів місцевого самоврядування).
Проаналізувавши низку таких порядків з’ясовується, що крім зазначених у Правилах № 76 документів, що від заявника для отримання дозволу на перепланування можуть вимагатися наступні документи:
| 1 | копія паспорту фізичної особи |
| 2 | довідка про склад сім’ї |
| 3 | технічний паспорт |
| 4 | технічний висновок про можливість перепланування, виготовлений проектною організацією, яка має відповідну ліцензію |
| 5 | погодження органів державного санітарного та пожежного нагляду, управління містобудування та архітектури, а у разі віднесення будинку до пам’ятників архітектури — ще й погодження органу влади у сфері охорони культурної спадщини |
| 6 | договір на вивезення будівельних відходів |
З першими трьома позиціями таблиці все зрозуміло.
Не викликає великих суперечностей і 4 позиція щодо необхідності отримання технічного висновку про можливість перепланування — він може слугувати підтвердженням того, що перепланування не призведе до руйнації несучих конструкцій будинку або погіршить умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку.
Також, як бачите, деякі органи місцевого самоврядування можуть вимагати надання заявником погоджень від органів санітарного та пожежного нагляду. Погодьтесь, умови пожежної безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги, які встановлені ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.05.2005 р. № 80, мають також виконуватись при проведенні перепланування.
З цього приводу можна дорікнути органам місцевого самоврядування, в порядках яких, зазначені вимоги щодо подання вказаних вище документів, адже в нашій державі сьогодні «взято курс» на спрощення дозвільних процедур. Але необхідно враховувати, що перепланування проводиться в багатоповерхівці, тому доцільно попіклуватися про безпеку мешканців інших помешкань.
Так, наприклад, якщо будуть внесені зміни в стіни, які несуть основне навантаження, робитися прорізи, будь-які отвори без попереднього обстеження і розрахунків спеціалістів, це може слугувати причиною для ослаблення конструкції будівлі або призвести до обвалів.
От із чим не можна погодитися, так це з вимогами деяких органів місцевого самоврядування щодо надання їм ще на стадії отримання дозволу на перепланування проекту перепланування. Так, деякі органи місцевого самоврядування виконуючи положення Правил № 76 (де проект перепланування включено до переліку документів, які мають долучатися до заяви на отримання відповідного дозволу), не враховують, що цей перелік не є обов’язковим (у Правилах № 76 зазначається: «у разі необхідності»).
Заявник витратить на виготовлення проекту перепланування кошти, а чи отримає він дозвіл — уже спірне питання.
І ще одне... Аналіз деяких рішень органів місцевого самоврядування показав, що в окремих з них містяться положення, відповідно до яких заявник має надати дозвільний документ на виконання будівельних робіт. Але вище ми вже ознайомилися з позицією ДАБІ (лист № 3019).
Отже, чи доцільна вимога щодо отримання такого дозвільного документа? Вважаємо, що ні, враховуючи ще й практику попередніх років, яка базувалася на вимогах постанови № 1104. Так, вище вже зазначалося, що згідно з цією постановою перепланування містилося в переліку будівельних робіт, дозвіл на виконання яких був не потрібен.
Термін розгляду заяви з доданими до неї документами встановлюють органи місцевого самоврядування у затвердженими ними порядках (як правило, він становить від 20 до 30 днів).
Розглядає ці документи в більшості випадків або виконавчий комітет органу місцевого самоврядування або один з його департаментів (відділів, секторів).
Але дозвіл на перепланування видає лише виконавчий комітет шляхом прийняття відповідного рішення.
Отримавши дозвіл, ви маєте повне право приступати до перепланування.
Застереження при здійсненні перепланування
Розпочинаючи перепланування, необхідно пам’ятати, що на стадії проведення робіт з перепланування мають дотримуватися певні правила. Так, наприклад:
| правила додержання тиші, які затверджуються органами місцевого самоврядування на підзвітних їм територіях | порушника може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 182 КпАП, у вигляді попередження або штрафу у розмірі від 5 до 15 нмдг3 (від 85 до 255 грн.) |
| не захаращувати і не забруднювати будівельними матеріалами та їх відходами евакуаційні шляхи, інші допоміжні приміщення всередині жилого будинку тощо | за таке порушення громадянина може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 150 КпАПу вигляді штрафу від 1 до 3 нмдг (від 17 до 51 грн.) |
3 Неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наостанок слід зазначити, що більшість наших співвітчизників, аби оминути довготривалий процес отримання дозволу на перепланування, вдаються до самовільного його здійснення. Хочу нагадати, що за таке порушення теж передбачено відповідальність (ст. 150 КпАП). Звісно, штрафи незначні — усе ті ж (від 17 до 51 грн.), але, крім цього, на вас можуть очікувати й інші неприємні несподіванки.
Так, зокрема, порушника може бути зобов'язано привести самовільно переплановане ним приміщення до попереднього стану. Цього вимагає ст. 100 ЖК, в якій зазначається, що наймач (власник), який допустив самовільне перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.
До того ж незаконне перепланування квартири може стати на заваді при зверненні за отриманням довідки-характеристики у бюро технічної інвентаризації, якщо власник квартири в подальшому забажає її відчужувати. Звісно, якщо відчуження не передбачається, то самовільне перепланування може бути й невиявлене й не потягне за собою негативних юридичних наслідків. Та слід пам'ятати, що незаконне перепланування будинків (квартир) може призвести чи до обрушення несучих конструкцій будинку, а це в свою чергу — до каліцтва і навіть смерті людей...
