Контроль АМК у сфері будівництва
(частина 3)
Володимир Лежнін, юрист (м. Харків, e-mail: firm_law@ukr.net)
У завершальній третій частині статті «Контроль АМК у сфері будівництва» буде детально розглянута процедура розгляду справ та заяв, підстави та порядок винесення рішення антимонопольного комітету (далі— АМК) про накладення штрафу. Також проаналізована процедура адміністративного та судового оскарження рішень органів АМК та деякі особливості розгляду таких справ.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.
ГК — Господарський кодекс України від16.01.2003 р. № 436-IV.
КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.
ГПК — Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-XII.
Закон № 2210 — Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-III.
Закон № 236 — Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 р. № 236/96-ВР.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» — Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI.
Правила розгляду справ — Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 р. № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.98 р. № 169-р).
Постанова № 15 — Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 р. № 15.
Оглядовий лист № 418 — Оглядовий лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 04.04.2012 р. № 01-06/418/2012.
1 Початок див. у «ББ», 2012, № 11, с. 25, № 12, с. 25
1. Розгляд заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
Розгляд справи АМК має багато схожого з розглядом справ у господарських судах. Однак є і свої відмінності, оскільки АМК не є судовим органом та не може здійснювати правосуддя.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами . Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ст. 124 Конституції).
1.1. Початок розгляду справи
Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (ч. 1 ст. 35 Закону № 2210).
Підставами для початку розгляду справи є:
— заяви суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав унаслідок дій чи бездіяльності, визначених Законом № 2210 як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— подання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— власна ініціатива органів АМК.
У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов’язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів АМК (ст. 36 Закону № 2210).
Стадії розгляду справи
Не всі особи можуть подавати заяви про початок розгляду справи. Особами, які мають право подавати заяву, відповідно є суб’єкти господарювання — конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.
Заяви осіб, які не мають права їх подавати, не розглядаються , що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів АМК розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві (п. 17 Правил розгляду справ).
Крім того, такі заяви повинні відповідати певним вимогам. Заява подається в письмовій формі й повинна містити:
— найменування органу, до якого подається заява (АМК чи відповідне територіальне відділення АМК);
— найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові для фізичних осіб) сторін (заявника і відповідача), їхнє місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), інші реквізити сторін, зокрема поштову адресу, а також, якщо такі є, номер засобу зв’язку (телефон, факс тощо), адресу електронної пошти;
— ім’я контактної особи (для юридичних осіб), номер засобу зв’язку (телефон, факс тощо), а також, якщо така є, адресу електронної пошти;
— зміст вимог, зокрема очікувані заявником від органів Комітету рішення;
— виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, обґрунтування того, яким чином права заявника порушуються внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— інформацію стосовно звернення до будь-якого іншого органу державної влади, зокрема до суду, з питань, порушених у заяві;
— перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.
Заява підписується повноважною посадовою особою заявника — юридичної особи або його представником, заявником — фізичною особою або його представником.
До заяви додаються наявні у заявника документи та інші матеріали, що підтверджують викладені у заяві обставини (п. 18 Правил розгляду справ).
Установивши, що заяву подано без додержання цих вимог і це перешкоджає розгляду заяви, державний уповноважений, голова відділення залишає заяву без руху, про що письмово повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява може бути залишена без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику (п. 19 Правил розгляду справи).
Таким чином, слід дуже ретельно вивчати документи про початок розгляду справи (розпорядження). У разі виявлення фактів, що особа, яка подала, заяву не мала на це право, або заява не відповідає умовам Правил розгляду справи, — то необхідно подавати клопотання про залишення такої заяви без розгляду.
Початок розгляду справи. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом 3-х робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи (ст. 37 Закону № 2210).
Особами, які беруть участь у справі, визнаються сторони:
— заявник — це особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— відповідач — це особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— третя особа — це особа, залучена до участі у справі у зв’язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані Законом № 2210;
— представники сторін та третіх осіб (ст. 39 Закону № 2210).
Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:
— ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);
— наводити докази, подавати клопотання (у тому числі щодо призначення експертизи), усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу;
— одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);
— оскаржувати рішення (ч. 1 ст. 40 Закону № 2210).
1.2. Розгляд справи
Розгляд справ здійснюється на засадах рівності сторін перед законом та органами АМК, які розглядають справи (п. 2 Правил розгляду справ).
При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК:
збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;
отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (ч. 2 ст. 35 Закону № 2210).
Повноваження службовців АМК щодо збирання доказів під час розгляду справи стверджуються службовим дорученням (п. 22 Правил розгляду справ).
Службовцями АМК, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об’єктивне з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін (п. 23 Правил розгляду справ).
Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза (п. 23 Правил розгляду справ). Органи АМК за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, мають право призначати експертизу, про що приймається розпорядження (ч. 1 ст. 43 Закону № 2210).
Строк розгляду справи становить 30 календарних днів, але може бути продовжено на 60 календарних днів. Так, заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику (п. 19 Правил розгляду справ).
Порядок вилучення доказів та накладення арешту органами АМК. Вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проводиться на підставі розпорядження органів АМК у випадках, якщо:
— докази не було надано і є достатні підстави вважати, що документи, предмети чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі, знаходяться у певному місці;
— існує загроза, що відповідні документи, предмети чи інші носії інформації можуть бути знищені (ч. 1 ст. 44 Закону № 2210).
Як випливає із наведеної норми, вилучення доказів повинно бути мотивоване у розпорядженні органів АМК. Тому якщо у вашого підприємства намагаються вилучити документи без належних підстав (документи раніше не витребувалися та не мотивована загроза їх знищення), це свідчить про зловживання з боку працівників АМК. У такому разі про це треба написати у протоколі вилучення та подати скаргу до вищестоящих органів АМК або до правоохоронних органів.
Однак, у разі вилучення оригіналів письмових доказів органи АМК на клопотання особи, в якої вилучено відповідні докази, протягом 3-х днів з дня внесення клопотання надає цій особі завірені копії цих доказів. Завірені органами АМК копії письмових доказів мають чинність оригіналу при пред’явленні їх іншим особам (ч. 2 ст. 44 Закону № 2210). Цим правом треба користуватися, оскільки при подальшому оскарженні рішень АМК необхідно буде подавати докази у справі, якими можуть бути в тому числі і вилучені документи.
Якщо вилучення письмових доказів ускладнено, наприклад через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з них має значення для справи, органи АМК можуть отримувати витяги з них, засвідчені в установленому порядку особою, якій належать документи (ч. 3 ст. 44 Закону № 2210).
У разі, коли вилучити докази немає можливості, органи АМК накладають арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі (ч. 4 ст. 44 Закону № 2210).
Вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації проводиться у робочий час незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі в службових приміщеннях та транспортних засобах, що належать суб’єкту господарювання, на робочих місцях працівників на підставі розпорядження державного уповноваженого чи голови територіального відділення АМК; у місцях проживання та інших володіннях осіб — на підставі рішення господарського суду.
Про вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації складається протокол, копія якого надається суб’єкту господарювання (ч. 5 ст. 44 Закону № 2210).
За клопотанням осіб, у яких було вилучено оригінали письмових доказів, ці докази можуть бути повернені після закінчення строку оскарження відповідного рішення органу АМК до господарського суду. У матеріалах відповідної справи залишається копія письмового доказу, засвідчена в установленому порядку особою, якій повертається оригінал.
В окремих випадках (на жаль, ці випадки не визначені законодавчо) речові докази після огляду та дослідження їх відповідним органом АМК можуть бути повернуті за клопотанням осіб, від яких вони були одержані, до закінчення розгляду справи, якщо задоволення такого клопотання можливе без шкоди для розгляду справи (ч. 3 ст. 44 Закону № 2210).
Повернення вилучених предметів , документів, інших носіїв інформації оформляється протоколом у порядку, встановленому для вилучення. Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів, документів, інших носіїв інформації органи АМК приймають розпорядження (ч. 6 ст. 44 Закону № 2210).
1.3. Про слухання у справі
Органи АМК, які розглядають справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі. Про день, час і місце проведення слухання у справі особи, які беруть участь у справі, повідомляються не пізніше ніж за 5 днів до проведення слухання.
Слухання проводиться органом АМК, який розглядає справу, або за дорученням голови колегіального органу, одним або декількома його членами. Орган АМК на слухання у справі запрошує осіб, які беруть участь у справі, для надання ними зауважень, пояснень, доводів, необхідних для встановлення фактичних обставин справи. На слухання у справі можуть бути запрошені інші особи, якщо заявник та відповідач не висловили проти цього обґрунтованих заперечень.
Орган АМК за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, може провести повністю або частково закрите слухання у справі, якщо відкрите слухання може завдати шкоди інтересам держави, особам, які беруть участь у справі, чи іншим особам, або перешкодити подальшому розгляду справи.
Головуючий на слуханні вживає заходів для встановлення фактичних обставин справи. Він може видалити зі слухання осіб, які порушують порядок його проведення. У цьому разі слухання продовжується без участі цих осіб (п. 56 Правил розгляду справ).
Слухання чи його частина може не проводитися, якщо його проведення може спричинити загрозу громадському порядку, державній безпеці або загрозу розголошення інформації з обмеженим доступом чи інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам осіб, які беруть участь у розгляді справи.
Слухання протоколюється. У протоколі зазначається:
— орган АМК, який проводить слухання;
— форма проведення слухання (відкрите, закрите), місце, дата, час початку й закінчення слухання;
— прізвища, ім’я та по батькові головуючого, членів колегіального органу АМК із зазначенням їх посад та інших осіб, присутніх на слуханні;
— питання, які розглядалися, та основний зміст зауважень, пояснень, доводів, наданих учасниками слухання.
Протокол слухання протягом трьох днів підписується головуючим, членами колегіального органу АМК, які проводили слухання. У цей самий строк особи, які брали участь у слуханні, можуть ознайомитись із змістом протоколу, подати пояснення або зауваження до нього, які додаються до протоколу.
Про ознайомлення осіб, які брали участь у слуханні, із змістом протоколу зазначається у протоколі (п. 57 Правил розгляду справ).
Про попереднє рішення у справі
У процесі розгляду справи органи АМК за поданою суб’єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб’єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про:
— заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів;
— обов’язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.
Попереднє рішення може бути оскаржене у 15-денний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути поновлено. Порядок оскарження буде викладено далі.
У разі закриття розгляду справи у зв’язку з недоведенням вчинення порушення відповідач може звернутися до господарського суду про відшкодування йому суб’єктом господарювання, який подав заяву, збитків, завданих у зв’язку з прийняттям попереднього рішення.
Попереднє рішення, якщо в ньому не зазначено коротший строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду справи (ст. 47 Закону № 2210).
Про попередній висновок у справі
Дізнатися про очікуване рішення можна із подання про попередній висновок. Копія такого подання (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за 10 днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.
За вмотивованим клопотанням особи, яка бере участь у справі, про необхідність більш тривалого часу для розгляду подання та підготовки відповіді на нього розгляд справи може бути відкладено.
У випадках, коли рішення АМК стосується інтересів широкого кола суб’єктів господарювання чи споживачів, з метою якнайшвидшого припинення порушення і усунення його наслідків, строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, може бути скорочений до семи днів. Про скорочення строку особи, які беруть участь у справі, повідомляються одночасно з повідомленням про дату, час і місце розгляду справи (п. 26 Правил розгляду справи).
Тому, ознайомившись із попереднім висновком, необхідно подати відповідь з усіма аргументами на вашу користь.
Про строк давності
Суб’єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить 5 років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме неподання, несвоєчасне подання чи подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації, створення перешкод працівникам АМК, становить 3 роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення (ч. 1 ст. 42 Закону № 2210).
1.4. Закінчення розгляду справ та заяв
Закінчується розгляд справи АМК прийняттям одного або декількох таких рішень:
— рекомендацій у формі листа;
— рішення органів АМК.
У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення (п. 32 Правил розгляду справ).
Рекомендації органів Антимонопольного комітету України
Органи АМК мають право надавати рекомендації суб’єктам господарювання та об’єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, — щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа (ч. 1 ст. 46 Закону № 2210).
Рекомендації органів АМК підлягають обов’язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду АМК, його територіальному відділенню повідомляється у 10-денний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами АМК не продовжено цей строк (ч. 2 ст. 46 Закону № 2210).
Рекомендації не є обов’язковими для виконання, але є обов’язковими для розгляду. Тому підприємство повинні розглянути їх та задовольнити або відмовити у задоволенні з мотивуванням свого рішення.
Увага! За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається (ч. 3 ст. 46 Закону № 2210).
Рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, у тому числі про:
— визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
— визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
— примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
— накладення штрафу;
— блокування цінних паперів;
— усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом’якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання на конкуренцію;
— скасування дозволу на узгоджені дії;
— оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації органу АМК стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, у тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
— закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 48 Закону № 2210);
— визнання факту недобросовісної конкуренції;
— припинення недобросовісної конкуренції;
— офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей (ч. 1 ст. 30 Закону № 236).
З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб’єктів господарювання органи АМК приймають рішення про визнання такого рішення таким, дія якого не зупиняється у зв’язку з:
— порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним;
— переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів АМК. Таке рішення може прийматись як перед поданням позову до господарського суду, так і після подання такого позову, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу АМК, що оскаржується (ч. 3 ст. 48 Закону № 2210).
Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо:
— справа не підлягає розгляду в органах АМК;
— не встановлено відповідача або його місцезнаходження;
— відповідача — юридичну особу ліквідовано;
— уже розглянута чи розглядається органами АМК справа з тих же підстав щодо того самого відповідача;
— не доведено вчинення порушення;
— є інші підстави, передбачені законом (ст. 49 Закону № 2210).
Пам’ятайте про відповідальність без вини. Так, Конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб’єкта господарювання вини в будь-якій формі. Так само усунення суб’єктом господарювання наслідків відповідного порушення на час вирішення спору господарським судом саме по собі не є підставою для звільнення його судом від відповідальності (якщо провадження у справі про порушення названого законодавства не закрито органами АМК) (п. 3 Постанови № 15).
1.5. Виконання рішень та розпоряджень органів АМК
Рішення та розпорядження органів АМК є обов’язковими до виконання (ч. 2 ст. 56 Закону № 2210).
Рішення (витяг із нього за вилученням інформації з обмеженим доступом), розпорядження органів АМК надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб (ч. 1 ст. 56 Закону № 2210).
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у 2-місячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч. 3 ст. 56 Закону № 2210).
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:
— справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;
— відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції — від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій — від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (п. 20.2 Постанови № 15).
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМК заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 5 ст. 56 Закону № 2210).
За заявою особи, на яку накладено штраф, органи АМК своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу (ч. 6 ст. 56 Закону № 2210).
У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМК стягують штраф та пеню в судовому порядку (ч. 7 ст. 56 Закону № 2210).
Протягом 5 днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарювання зобов’язаний надіслати відповідно до АМК документи, що підтверджують сплату штрафу (ч. 8 ст. 56 Закону № 2210).
1.6. Перевірка рішень у справі органами АМК
Рішення, прийняті органами АМК, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власної ініціативи АМК (ч. 1 ст. 57 Закону № 2210).
Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Комітету, можуть бути перевірені Комітетом чи адміністративною колегією Комітету за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою на підставі подання державного уповноваженого Комітету про перевірку рішення.
Рішення, прийняті державним уповноваженим, адміністративною колегією Комітету, можуть бути перевірені Комітетом за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою на підставі подання Голови Комітету про перевірку рішення (п. 37 Правил розгляду справ).
Заява про перевірку рішення може бути подана у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено, тобто він є граничним (ч. 1 ст. 57 Закону № 2210).
Заява про перевірку подається у письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перевірки, а також зазначення підстав для зміни чи скасування рішення та доказів на їх підтвердження (п. 38 Правил розгляду справ).
Органи АМК, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (ч. 4 ст. 57 Закону № 2210).
Строк розгляду заяви про перевірку не повинен перевищувати 2 місяців (п. 44 Правил розгляду справ).
За результатами перевірки рішення органи АМК мають право:
— залишити рішення без змін;
— змінити рішення;
— скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині;
— скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі (ч. 5 ст. 57 Закону № 2210).
1.7. Перегляд рішень АМК
Органи АМК з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах, у разі:
— якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам АМК, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення — протягом 5 років з дня прийняття відповідного рішення;
— якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення, — протягом 5 років з дня прийняття відповідного рішення;
— наявності інших підстав, передбачених законами України протягом трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не встановлено законом.
Заява особи про перегляд рішення (далі — заява про перегляд), прийнятого адміністративною колегією територіального відділення АМК, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів АМК подається до АМК. Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, а також зазначення підстав для перегляду рішення та доказів на їх підтвердження (п. 47 Правил розгляду справ).
Органи АМК, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (ч. 1, 2 ст. 58 Закону № 2210).
За результатами перегляду органи АМК можуть:
— залишити рішення без змін;
— змінити рішення;
— скасувати рішення;
— прийняти нове рішення (ч. 3 ст. 58 Закону № 2210).
1.8. Оскарження рішень АМК
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:
— неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи;
— недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
— невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
— порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 59 Закону № 2210).
Однак порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 2 ст. 59 Закону № 2210).
Так, порушення органами АМК визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійсними.
Порядок прийняття рішення органом АМК вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.
Що ж до недодержання органом АМК інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб’єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з’ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом АМК правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо.
Якщо порушення органом АМК процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Однак визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення органів АМК не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку тощо з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, в свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку (п. 6 Постанови № 15).
Які суди розглядають спори та строки звернення з позовом?
Позов про скасування чи визнання недійсним рішення органів АМК може бути поданий до Господарського суду у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Якщо цей строк пропущено, то він не може бути відновлений (ч. 1 ст. 60 Закону № 2210).
Закінчення 2-місячного граничного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) АМК та його органів (п. 2 Постанови № 15).
Рішення АМК, адміністративної колегії АМК та державного уповноваженого АМК оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя залежно від місцезнаходження відповідача (ч. 2 ст. 60 Закону № 2210).
Виникає запитання, чому справи про оскарження рішень суб’єкту владних повноважень розглядають господарські суди, а не адміністративні? На це запитання дає відповідь узагальнення судової практики у Постанові № 15.
Правовідносини, пов’язані з обмеженням монополізму та захистом суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й ГК, і відтак — господарськими судами, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглядаються господарськими судами.
Згідно зі ст. 4 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК (п. 1 Постанови № 15).
Особливості розгляду справи щодо оскарження рішень АМК
Закон № 2210 не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (п. 20.1 Постанови № 15).
Розглядаючи позов про визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, господарський суд зобов’язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним, а не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку порушника (п. 4 Оглядового листа № 418).
Висновок
Як висновок розглянемо приклад. Так, фізична особа подає скаргу до відділення АМК. Порушення, на думку особи, полягає в тому, що забудовник у строк не завершив будівництво, що нібито є «проявом недобросовісної конкуренції».
Розглядаючи таку заяву, голова відділення АМК надсилає запит про надання інформації, документів та пояснень забудовнику. Уже з цього часу починається невиїзна перевірка. Тому необхідно точно за переліком та у встановлений строк надати документи, надати пояснення з приводу неможливості завершення будівництва у строк.
Якщо особа, яка звертається із скаргою, не є інвестором будинку, то необхідно вказати про це та звернути увагу, що за такою заявою не може бути порушена справа.
Якщо всі витребувані документи не стосуються перевірки дотримання антимонопольного законодавства — слід про це вказати у відповіді та відмовити у наданні таких документів.
Надавати відповідь із документами необхідно
або через канцелярію — із відміткою на вашому екземплярі,
або по пошті — цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення.
Якщо розглянувши надані вами документи, відділення АМК дійшло висновку про необхідність здійснення позапланової виїзної перевірки, то голова відділення АМК видасть відповідне розпорядження. Тому чекайте комісію з перевірки.
Пам’ятайте! Комісія повинна пред’явити:
наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення Комісії;
план проведення перевірки;
доручення Голови Комітету, державного уповноваженого Комітету, голови відділення про делегування відповідних повноважень щодо проведення перевірки.
Після закінчення перевірки, у разі незгоди з актом підпишіть його та подайте окремо заперечення.
На підставі акта голова відділення АМК може почати розгляд справи, про що забудовника повинні повідомити протягом 3-х днів. Забудовник може оскаржити таке розпорядження через відсутність підстав для початку розгляду або порушення процедури.
Якщо розпорядження не скасоване або не оскаржувалося, необхідно докладати усіх зусиль для позитивного вирішення справи. Необхідно надавати пояснення, заявляти клопотання про призначення експертизи, наводити докази та надавати дослідження спеціалістів тощо.
Якщо й це не допомогло та рішення проти забудовника винесено, то у двомісячний строк з моменту отримання забудовник може оскаржити рішення АМК до господарського суду. Однак чим раніше буде подано позов — тим краще, оскільки нарахування пені (1,5 % у день) зупиняється порушенням провадження, а не поданням позову.
У розглянутому прикладі для уникнення відповідальності слід посилатися на таке. По-перше, неможливість завершення будівництва не є недобросовісною конкуренцією, оскільки не визначена як така Законом № 236. По-друге, неможливість пов’язана з об’єктивними факторами (економічна криза, відсутність коштів тощо).
Наостанок наголосимо, що у кожному конкретному випадку необхідно наводити власні переконливі аргументи, у тому числі і ті, що викладені у цій статті.
