Податкова застава: українські реалії
Володимир Лежнін, юрист, м. Харків
(e-mail: firm_law@ukr.net)
Прострочили сплату податків навіть на один день — чекайте на податкового керуючого та заборону відчуження майна, оскільки виникає право податкової застави. Про підстави, порядок та момент виникнення і припинення податкової застави читайте у цій статті.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.
ПКУ — Податковий кодекс України від
02.12.2010 р. № 2755-VI.
КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.
Закон про заставу — Закон України «Про заставу» від 02.10.92 р. № 2654-XII.
Закон № 606 — Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.
Закон № 1255 — Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. № 1255-IV.
Закон про оцінку майна — Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.
Порядок № 1244 — Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1244.
Порядок № 1273 — Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 р. № 1273.
Положення № 1039 — Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1039.
Порядок № 1035 — Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1035.
Порядок № 138 — Порядок проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 12.03.2011 р. № 138.
Рішення КСУ про податкову заставу — рішення Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (справа про податкову заставу) від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005.
Лист ДПА № 166 — лист Державної податкової адміністрації України «Щодо погашения податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі» від 08.04.2011 р. № 166/4/24-0113.
У сучасних реаліях українського бізнесу недостатність коштів є звичним явищем для будівельних та інших підприємств. Тому виникають ситуації, коли у встановлений строк підприємство не має можливості сплатити податки. У такому випадку ПКУ передбачає виникнення податкової застави з метою захисту інтересів держави та забезпечення можливості стягнення податкового боргу.
Так, податкова застава — спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПКУ (п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Сутність податкової застави полягає у тому, що майно підприємства, яке має податковий борг, передається у податкову заставу, тобто не може бути відчужене без згоди ДПІ (п. 88.1 ст. 88 ПКУ).
Щодо підстав та моменту виникнення права податкової застави
Згідно з п. 89.1 ст. 89 ПКУ підставами виникнення права податкової застави є:
— несплата у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної підприємством у податковій декларації, — з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
— несплата у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної ДПІ, — з дня виникнення податкового боргу.
Право податкової застави виникає згідно з ПКУ та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПКУ).
Постає питання: як зрозуміти зазначені норми про виникнення права податкової застави? З першого дня прострочення сплати грошового зобов’язання підприємство вже не має права відчужувати майно, оскільки воно перебуває у податковій заставі? Якщо керівник підприємства буде відчужувати майно за наявності податкового боргу, чи тягне це за собою юридичну відповідальність?
Аналізуючи норми ПКУ, про виникнення права податкової застави та виникнення податкової застави необхідно зазначити наступне. Відповідно до теорії права, суб’єктивне право — це вид та міра можливої поведінки суб’єкта, тобто можливість діяти певним чином. Тобто право податкової застави — це можливість податкового органу застосувати до підприємства, що має податковий борг, податкову заставу (обмеження розпорядженням своїм майном).
Тому саме право податкової застави (право ДПІ застосувати податкову заставу) виникає на підставі закону та не підлягає документальному оформленню. Податкова застава ж документальному оформленню підлягає та виникає з моменту складення акта опису майна (про це буде далі).
ПКУ
«14.1.175. податковий борг — сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;»
Зазначене підтверджується також і правовою позицією Конституційного Суду України: «Розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків» (Рішення КСУ про податкову заставу).
Відповідність майна, що перебуває у податковій заставі, — податковому боргу, можлива лише після складання акта опису, на що і спрямовані ст. 89 ПКУ. Тому саме з цього моменту і виникає право податкової застави.
Поширення ж податкової застави на все майно підприємства (в тому числі шляхом внесення запису у державний реєстр обтяжень рухомого майна про податкову заставу на все майно) незважаючи на розмір податкового боргу, суперечить правовій позиції Конституційного Суду України та приписам ПКУ.
Як же підприємству дізнатися про виникнення права податкової застави? Повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 1.11 Порядку № 1273).
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПКУ).
Яке майно може перебувати
у податковій заставі?
Майно, на яке поширюється право податкової застави:
— будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків;
— майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону про оцінку майна.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (п. 89.2 ст. 89 ПКУ). Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (п. 89.6 ст. 89 ПКУ).
Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення (Рішення КСУ про податкову заставу). Податкова застава може поширюватися лише на ті активи підприємства, що еквівалентні розміру його податкового боргу. Так, наприклад, суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав Південну МДПІ звільнити з податкової застави активи позивача понад суму його податкової заборгованості (ухвала ВАСУ від 23.02.2012 р. у справі № К-36387/09).
У ПКУ врахований принцип справедливості щодо відповідності податкової застави податковому боргу. Тому у разі порушення з боку ДПІ ви можете звернутися з позовом про зобов’язання ДПІ звільнити з податкової застави активи позивача понад суму податкової заборгованості, визнання недійсним акта опису тощо. При цьому у позові бажано зазначати, яке саме майно підлягає звільненню та на яку суму.
Майно, на яке не поширюється право податкової застави:
— культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
— пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
— вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
— об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації (ст. 4 Закону про заставу);
— іпотечні активи (зобов'язання за договорами про іпотечний кредит), що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;
— на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;
— на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій (п. 89.2 ст. 89 ПКУ).
Щодо порядку оформлення податкової застави
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Форму акта наведено у додатку 2 до Порядку № 1273.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, форма якого встановлена Порядком № 1273. Таке рішення приймається начальником ДПІ і надається платнику податків, що має податковий борг (п. 2.1 Порядку № 1273).
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Акти опису реєструються у відповідному журналі у ДПІ (п. 2.2 Порядку № 1273).
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення начальника ДПІ, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (п. 89.3 ст. 89 ПКУ).
Пам’ятайте, що понятими не можуть бути працівники податкових або правоохоронних органів, особи, що мають особисту заінтересованість у провадженні виконавчих дій або пов'язані між собою або з учасниками опису родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю (п. 2.3 Порядку № 1273, ч. 3 ст. 15 Закону № № 606). А тому залучення таких понятих може бути підставою для оскарження дій зі складання акта опису майна.
Зверніть увагу, що у разі нечіткого (неможливість ідентифікації) визначення у акті опису майна, на яке поширюється податкова застава, платник податків може вчиняти операції (у тому числі й такі, що мають обмежувальний характер) щодо будь-яких із своїх активів, за умови, що вартість активів, які залишаються у власності підприємства, буде дорівнювати або перевищувати розмір податкового боргу.
Так, податковий орган повинен був відповідно узгодити розмір податкової застави позивача та визначити у встановленому порядку, на яке саме майно розповсюджується така застава, склавши при цьому опис заставних активів з їх детальною характеристикою, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати. У разі невиконання контролюючим органом такого опису платник має право вчиняти операції (у тому числі й такі, що мають обмежувальний характер) щодо будь-яких із своїх активів, за умови, що вартість активів, які залишаються у власності підприємства, буде дорівнювати або перевищувати розмір податкового боргу (ухвала ВАСУ від 06.10.2011 р. у справі № К-18508/09).
Щодо державної реєстрації податкової застави
ДПІ зобов'язана безоплатно зареєструвати податкову заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у 5-денний строк з дня складення акта опису майна (пп. 3.1, 3.2 Порядку № 1273, п. 89.8 ст. 89 ПКУ).
Таким чином, податкова застава реєструється після складання акта опису на конкретне майно, що визначене у описі, а не на все майно платника податків.
Щодо податкового пріоритету
Взагалі пріоритет — переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно (ст. 2 Закону № 1255).
Податкова застава є різновидом публічних обтяжень (ст. 37 Закону № 1255).
Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження (ч. 2 ст. 39 Закону № 1255).
Зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження (ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 1255).
Таким чином, податкова застава має такий же пріоритет, як й інші публічні обтяження: хто раніше зареєстрував — у того і вищій пріоритет .
Щодо наслідків недопущення податкового керуючого для здійснення опису майна
У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
ДПІ звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Разом з тим, загальними положеннями п. 91.4 ст. 91 ПКУ передбачено, що строк дії зупинення видаткових операцій на рахунках, який визначається судом, не може перевищувати двох місяців (постанова ВАСУ від 11.01.2012 р. у справі № К/9991/66640/11).
Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків (п. 89.4 ст. 89 ПКУ).
Щодо підстав та порядку поширення
права податкової застави на майно,
що виникне у майбутньому
У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.
До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно (п. 89.5 ст. 89 ПКУ).
Так, відчуження такого майна його власником у цій ситуації тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна (п. 124.1 ст. 124 ПКУ).
Щодо порядку заміни предмета податкової застави
Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби (п. 89.7 ст. 89 ПКУ).
Щодо користування та розпорядження майном,
що перебуває у податковій заставі
Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою ДПІ, а також у разі, якщо ДПІ впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надала такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. Тому таке звернення потрібно здавати через канцелярію ДПІ, щоб на вашому екземплярі була поставлена відмітка про прийняття.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу (п. 92.1 ст. 92 ПКУ).
У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою ДПІ за умови часткового погашення податкового боргу (п. 92.2 ст. 92 ПКУ).
Заміна предмета застави здійснюється тільки за згодою органу державної податкової служби, яка надається за умови, якщо балансова вартість майна, запропонованого платником податків на заміну, має таку саму або більшу вартість. Згода надається протягом десяти днів з дня отримання від платника податків письмової заяви та оформлюється шляхом складання акта опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) (п. 4.2 Порядку № 1273).
Оскільки форми заяв (клопотань) платника податків не встановлено Порядком № 1273 або іншим актом, вважаємо що такі документи складаються у довільній формі (реквізити, описова частина, мотивувальна частина, посилання на норми права, прохальна частина, додатки тощо), але повинні містити відомості, передбачені ПКУ, які необхідні та достатні для вірного розуміння заяв.
Щодо відповідальності за порушення порядку здійснення операцій
У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п. 92.3 ст. 92 ПКУ).
Так, відчуження такого майна його власником у цій ситуації тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна (п. 124.1 ст. 124 ПКУ).
Щодо податкового керуючого
Податковий керуючий — посадова (службова) особа органу державної податкової служби, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків (п. 1.5 Порядку № 1035).
Податковий керуючий зобов'язаний дотримуватись комерційної та службової таємниці (п. 6.1 Порядку № 1035).
Начальник ДПІ за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою ДПІ (п. 91.1 ст. 91 ПКУ).
Посадова (службова) особа органу державної податкової служби наділяється повноваженнями податкового керуючого з дати прийняття наказу керівника (виконуючого обов'язки керівника) органу державної податкової служби про призначення цієї особи податковим керуючим (п. 2.2 Порядку № 1035). Звільняється він від виконання повноважень податкового керуючого теж за наказом керівника органу державної податкової служби (п. 6.2 Порядку № 1035).
Повноваження податкового керуючого:
— заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, які стосуються здійснених заходів із погашення податкового боргу платника податків;
— надсилання платнику податків податкової вимоги;
— здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та складання акта опису такого майна;
— реєстрація податкової застави у відповідному державному реєстрі та її виключення із такого реєстру;
— одержання від платника податків документів, необхідних для опису майна в податкову заставу;
— складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу;
— складання акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу;
— підготовка документів для звернення органу державної податкової служби до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків;
— здійснення перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі;
— складання акта про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим за формою згідно з додатком до Порядку №1035;
— підготовка рішення про складення відповідних актів та направлення такого рішення банкам та іншим фінансовим установам для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків;
— підготовка рішення про виконання платником податків законних вимог податкового керуючого за формою згідно з додатком 2 та направлення такого рішення банкам та іншим фінансовим установам для дострокового поновлення операцій на рахунках платника податків;
— підготовка відповіді платнику податків на його звернення щодо надання (ненадання) згоди на відчуження майна та/або заміну майна, яке перебуває у податковій заставі;
— отримання від платника податків інформації та документів про операції із майном, яке перебуває у податковій заставі;
— вимагання від платника податків або його службових (посадових) осіб пояснення щодо відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами ПКУ);
— підготовка матеріалів для застосування штрафу
у разі відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби;
— огляд звернення платника податків та підготовка документів для надання йому розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов'язань (податкового боргу);
— здійснення заходів щодо списання безнадійного податкового боргу;
— вимагати від платника податків надання вичерпної інформації про майно, яке перебуває у податковій заставі, а також технічної, технологічної та іншої супровідної документації на таке майно (розділ 3 Порядку № 1035, п. 91.3 ст. 91 ПКУ);
— підготовка матеріалів для звернення до суду органом державної податкової служби щодо: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;
— стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків за рахунок готівки, що належить такому платнику податків;
— отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;
— стягнення податкового боргу платника податків — фізичної особи;
— стягнення згідно з рішенням суду коштів з банківських рахунків платників податків, що мають податковий борг;
— отримання від платника податків у разі продажу його майна, на яке поширюється право податкової застави в рахунок погашення податкового боргу, документів, що засвідчують право власності на зазначене майно;
— підготовка матеріалів для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу на підставі дозволу суду на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;
— забезпечення виконання рішення суду щодо стягнення коштів з банківських рахунків платника податків, який має податковий борг;
— вилучення готівкових коштів на підставі рішення суду та забезпечення погашення податкового боргу платника податків за їх рахунок;
— підготовка подання до державного органу приватизації щодо організації продажу цілісного майнового комплексу відповідного платника податків;
— здійснення заходів щодо огляду та оцінки майна, яке пропонується до продажу;
— організація продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі;
— здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок інших джерел погашення податкового боргу;
— підготовка подання до органів місцевого самоврядування та/або виконавчої влади щодо прийняття рішень, направлених на погашення податкового боргу платника податків державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств;
— підготовка матеріалів для звернення органу державної податкової служби до суду щодо стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне (комунальне) підприємство або його майно;
— підготовка звернень до державних та комунальних підприємств, які допустили виникнення податкового боргу, щодо розірвання трудових договорів (контрактів) з керівниками таких підприємств (розділ 5 Порядку № 1035).
Щодо наслідків перешкоджання податковому керуючому
У разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим своїх повноважень, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені ПКУ. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду (п. 91.4 ст. 91.4 ПКУ).
Однак необхідно враховувати приписи ст. 19 Конституції, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий керуючий не може вимагати більше, ніж це передбачено ПКУ та Порядком № 1035. А тому у разі таких вимог платник податків має право їх не виконувати. Більше того, незаконні вимоги податкового керуючого необхідно оскаржувати начальнику ДПІ або безпосередньо до адміністративного суду.
Щодо підстав та порядку припинення права податкової застави
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
— отримання ДПІ підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
— визнання податкового боргу безнадійним;
— прийняття відповідного рішення судом у межах
процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
— отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п. 93.1 ст. 93 ПКУ).
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з вищезазначених подій — повідомлення ДПІ (п. 93.2 ст. 93 ПКУ). Форму повідомлення про припинення податкової застави наведено у додатку 7 до Порядку № 1273.
Щодо проведення перевірок стану збереження майна платника податків,
яке перебуває у податковій заставі
Метою проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є встановлення фактичної (фізичної) наявності у платника податків такого майна та документального підтвердження його руху за даними бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться платником податків (п. 1.3 Положення № 1039).
Виконання повноважень щодо проведення таких перевірок покладається на податкових керуючих (п. 2.3 Положення № 1039).
Така перевірка може проводитись протягом робочого дня платника податків, починаючи з дня опису майна у податкову заставу (п. 2.4 Положення № 1039).
Про проведення перевірки податковий керуючий попередньо повідомляє такого платника податків (п. 3.1 Положення № 1039).
Безпосередньо при проведенні перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий пред'являє платнику податків такі документи:
— службове посвідчення працівника органу державної податкової служби;
— копію наказу органу державної податкової служби про призначення податковим керуючим такого платника податків;
— повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, підписане керівником органу державної податкової служби та зареєстроване у такому органі державної податкової служби (п. 3.2 Положення № 1039).
Вказані документи є достатніми для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, і оформлення додаткових документів не є необхідним (п. 3.3 Положення № 1039).
У разі непред’явлення таких документів платник податків може не допустити податкового керуючого до проведення такої перевірки, а також повідомити про факт порушення керівника відповідного податкового органу або оскаржити дії податкового керуючого у суді (п. 3.8 Положення № 1039).
Перевірка може проводитись безпосередньо у платника податків (за його місцезнаходженням, за місцезнаходженням майна, що перебуває у податковій заставі, в інших місцях зберігання такого майна) або у відповідному органі державної податкової служби (п. 2.7 Положення № 1039).
Перевірка може проводитись шляхом візуального контролю за наявності у такого платника майна і стану його збереження, а також шляхом документального підтвердження (перевірка відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку та іншої інформації) наявності такого майна, його руху та стану збереження на момент проведення перевірки (п. 2.8 Положення № 1039).
За результатами такої проведеної перевірки складається акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Якщо платник податків не погоджується з фактами, зазначеними в акті проведеної перевірки, такий платник може на окремому аркуші висловити свої зауваження, що є невід'ємною частиною даного акта (п. 3.7 Положення № 1039).
Щодо строку, у який підприємство повинно
здійснити погашення податкового боргу,
щоб уникнути реалізації описаного майна
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПКУ).
Таким чином, щоб уникнути реалізації майна, підприємство повинно сплатити суму податкового боргу протягом 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги .
Щодо порядку продажу майна,
що перебуває у податковій заставі
ДПІ здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності — шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі п. 95.1 ст. 95 ПКУ).
Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торговельні організації (п. 95.7 ст. 95 ПКУ).
Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:
— майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах;
— цінні папери — на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV;
— інше майно, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного органу державної податкової служби на зазначених біржах (п. 95.7 ст. 95 ПКУ).
Детальніше порядок проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, регулюється Порядком № 138.
Майно, що швидко псується, а також інше майно, обсяги якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації торгівлі, визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах.
Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права (п. 95.8 ст. 95 ПКУ).
У разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання органу державної податкової служби (п. 95.9 ст. 95 ПКУ).
Щодо випадків оцінки майна з метою подальшої реалізації
З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом про оцінку майна (п. 95.10 ст. 95 ПКУ).
Не проводиться оцінка майна, яке може бути згруповано або стандартизовано чи має курсову (поточну) біржову вартість та/або перебуває у лістингу товарних бірж (п. 95.11 ст. 95 ПКУ).
Платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна, орган державної податкової служби самостійно укладає договір про проведення оцінки майна (п. 95.12 ст. 95).
Під час продажу майна на товарних біржах орган державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), який вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої цінової пропозиції (п. 95.13 ст. 95 ПКУ).
Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі (контракті), що укладається за результатами проведених торгів (п. 95.14 ст. 95 ПКУ).
Інформація про склад майна платників податків, про час та умови проведення прилюдних торгів, призначеного для продажу, оприлюднюється відповідною біржею (пп. 95.16, 95.17 ст. 95 ПКУ).
Платник податків або будь-яка інша особа, яка здійснює управління майном платника податків або контроль за його використанням, зобов'язані забезпечити за першою вимогою безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується для продажу, а також безперешкодне набуття прав власності на таке майно особою, яка придбала його на публічних торгах (п. 95.19 ст. 95 ПКУ).
Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його майна повністю погашає суму податкового боргу, орган державної податкової служби скасовує рішення про проведення його продажу та вживає заходів щодо зупинення торгів (п. 95.20 ст. 95 ПКУ).
Операції з продажу визначеного у цій статті майна на біржових торгах, аукціонах не підлягають нотаріальному посвідченню (п. 95.21 ст. 95 ПКУ).
У разі якщо сума коштів, отримана у результаті продажу майна платника податків, перевищує суму його грошового зобов'язання та податкового боргу, різниця перераховується на рахунки такого платника податків або його правонаступників (п. 95.6 ст. 95 ПКУ).
Щодо порядку стягнення коштів з банківських рахунків
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби (п. 95.3 ст. 95 ПКУ).
Тому для погашення будь-якої суми податкового боргу орган державної податкової служби зобов'язаний отримати дозвіл (рішення) суду (лист ДПА № 166).
Щодо порядку стягнення готівки,
яка належить платникові податків
Вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками ДПІ з урахуванням вимог п.п. 95.2 — 95.4 ст. 95 ПКУ. ДПІ приймає рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки (п. 2 Порядку № 1244).
ДПІ на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (п. 95.4 ст. 95 ПКУ).
Наведені правові норми свідчать, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, здійснюється ДПІ виключно на підставі рішення суду. У свою чергу, Порядок № 1244 регулює механізм стягнення такої готівки. Саме за цим Порядком діють податківці вже після прийняття відповідного рішення суду. До того ж рішення ДПІ про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається також після винесення судом відповідного рішення та з метою його виконання (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011 р. у справі № 2а-1703/11/2670).
Вилучені готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби (п. 95.5 ст. 95 ПКУ).
Щодо права звернення ДПІ
до дебіторів
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку (п. 95.22 ст. 95 ПКУ).
Висновки
1. Право податкової застави (право ДПІ застосувати податкову заставу) виникає на підставі закону та не підлягає документальному оформленню. Податкова застава ж документальному оформленню підлягає та виникає з моменту складення акту опису майна.
2. Право податкової застави поширюється не на все майно платника податків, а на ту частину яка відповідає сумі податкового боргу. У разі необґрунтованого перевищення суми заставленого майна над податковим боргом необхідно звернутися з позовом до адміністративного суду щодо визнання недійсним акту опису, визнання незаконними дій податкового керуючого та зобов’язання виключити майно з податкової застави.
3. У разі не чіткого (неможливість ідентифікації) визначення у акті опису майна, на яке поширюється податкова застава, платник податків може вчиняти операції (у тому числі й такі, що мають обмежувальний характер) щодо будь-яких із своїх активів, за умови, що вартість активів, які залишаються у власності підприємства, буде дорівнювати або перевищувати розмір податкового боргу.
4. Щоб уникнути реалізації майна, підприємство повинно сплатити суму податкового боргу протягом 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги.
