Спори за договорами довічного утримання
Оксана Петренко, адвокат,
Сергій Кобзан, канд. техн. наук, директор агентства нерухомості ХІАН
У газеті «Будівельна бухгалтерія», 2012, № 4, с. 30 ми вже розглядали плюси та мінуси оформлення квартир за договорами довічного утримання.
Сьогодні проаналізуємо практику укладення договору довічного утримання, момент виникнення права власності на майно, сплату податків.
Також наведемо судову практику розірвання чи визнання недійсним такого договору.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.
ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
ПК – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Інструкція № 20/5 — Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5.
Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.
Тимчасовий порядок — Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 671.
Поняття договору довічного утримання
Безліч питань, особливо у людей похилого віку, виникає щодо договору довічного утримання.
На практиці деякі сторони укладають договір довічного утримання як один із способів так би мовити «спадкування», але із забезпеченням відчужувача від можливої втрати нерухомого майна. Як правило, такі угоди укладають між собою особи, що не є ріднею, або дальні родичі.
Що ж це за договір?
ЦК
<...>
1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
<...>
З аналізу наведеної статті вбачається, що сторони можуть на власний розсуд домовитися:
— про довічні утримання або догляд
або
— про утриманням і догляд одночасно.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Наприклад, можна визначити конкретно, у чому полягає догляд — прання, прибирання, приготування їжі тощо, та грошовий вимір утримання — 500 гривень на місяць.
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, установленому законом.
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).
Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.
Відчужувач може зобов'язати набувача забезпечити йому або третій особі житло у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.
Чи є необхідність у державній реєстрації?
Відповідно до ст. 745 ЦК договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
Згідно зі ст. 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, установленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Пунктами 5, 6 Тимчасового порядку передбачено, що державній реєстрації підлягає, зокрема, договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно.
Державна реєстрація проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який у день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.
Необхідно пам’ятати, що реєстратор відмовляє в державній реєстрації нотаріально посвідченого правочину у разі, коли відсутній документ про плату за внесення запису до Реєстру або плату внесено не в повному обсязі. Відмова у внесенні запису до Реєстру оформляється письмово протягом двох робочих днів із зазначенням причини.
Сторони договору
Відчужувачем, який бажає передати майно на довічне утримання та (або) догляд, може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
Законодавством передбачена також можливість укладення договору з декількома набувачами, які будуть надавати утримання та догляд, і їх обов'язок перед відчужувачем буде солідарним.
Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності.
Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.
ЦК передбачено також можливість декількох відчужувачів, що мають на праві спільної сумісної власності майно (у тому числі майно подружжя), укласти договір довічного утримання (догляду) за яким майно буде відчужене на користь набувачів.
У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Коли виникає право власності на майно?
Як укласти договір довічного утримання щодо нерухомого майна?
Сторони договору звертаються до нотаріуса (державного чи приватного), який роз’яснює їм права та наслідки, укладають договір відповідно до розділу 6 Інструкції № 20/5 (пп. 82—90).
Потім нотаріус вносить дані про угоду та сторони до реєстрів, журналів. З наведеним нотаріальним договором набувач звертається до бюро технічної інвентаризації для здійснення державної реєстрації, оскільки згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, набувач стає власником нерухомого майна з моменту державної реєстрації .
Але для забезпечення належного виконання умов договору нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомого майна, переданого за договором, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
Необхідно зазначити, що на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.
Дія договору довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755 ЦК).
Після смерті відчужувача набувач іде на нотаріуса, який після отримання необхідних документів (оригінал свідоцтва про смерть, договір, квитанція про сплату держмита тощо) скасовує заборону на відчуження нерухомого майна.
Наведемо лист від 18.02.2011 р. № 1731/К/17-0714, в якому ДПА України аналізує норми ПК щодо договорів довічного утримання:
Лист ДПА України від 18.02.2011 р. № 1731/К/17-0714
<...>
ДПІ вказує, що за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.
Оподаткування доходів фізичних осіб з 01.01.2011 р. здійснюється відповідно до розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Кодексу.
<...>
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регулюється статтею 172 Кодексу, пунктом 172.8 якої встановлено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.
Згідно з пунктом 172.1 статті 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. При цьому, дохід , отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, тобто 5 % (пункт 172.2 статті 172 Кодексу).
Відповідно до пункту 172.3 статті 172 Кодексу дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (довічного утримання), але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
Згідно з підпунктом «а» пункту 172.5 статті 172 Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, що продає (передає) нерухомість до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (довічного утримання).
Фізична особа зобов'язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
<...>
Усі «за» та «проти» укладення договору довічного утримання
Однією з підстав, передбачених ст. 755 ЦК, припинення довічного утримання (догляду) є його розірвання за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
2) на вимогу набувача.
Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) передбачені в ст. 756 ЦК.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
У цьому випадку витрати набувача на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.
Практика свідчить про те, що найпоширеніші позови є від осіб, які уклали договір довічного догляду (утримання), з вимогами про розірвання такого договору чи визнання його недійсним.
Визнати договір довічного утримання недійсним досить важко , оскільки існують визначені підстави та наслідки визначені у ст. 215—236 ЦК: вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності; вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування; вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними вчинення правочину недієздатною фізичною особою; укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти; вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства; правочину, який вчинено під впливом помилки; вчинення правочину під впливом обману; правочину, який вчинено під впливом насильства; правочин, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини; фіктивний правочин; удаваний правочин.
Однак багато судових рішень про розірвання договору довічного утримання з підстав неналежного виконання умов договору.
Відповідачу – набувачу, як правило, дуже важко доказати належне виконання умов договору, оскільки юридично не освідченні люди не збирають у процесі життя всі квитанції, чеки, довідки тощо. Набувачі не ведуть журнал з обліком догляду, утримання та іншої допомоги.
Покази свідків є також суттєвими, однак необхідно пам’ятати, що кожна із сторін може привести своїх друзів і суд може дати негативну оцінку таким показам.
У практиці зустрічаються справи, коли родичі померлого відчужувача намагаються розірвати договір довічного утримання після смерті відчужувача з підстав невиконання або неналежного виконання — це є неправильно, оскільки розірвати такий договір можуть лише сторони. До того ж суд укаже, що померлий відчужувач за життя не звертався до суду з позовом про розірвання. Якщо родичі бажають оскаржити договір, то до суду необхідно звертатися тільки з позовом про визнання договору недійсним з підстав передбачених ст. 215—216 ЦК.
Судова практика
Докази в суді. Однією з умов вирішення справи на вашу користь є обізнаність у судовій практиці для правильного складення позову, подання достатніх та необхідних доказів, надання пояснень.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька
у цивільній справі № 2-642/11 від 29.06.2011 р.
<...>
Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, 03.11.09 р. сторони уклали договір довічного утримання, <...>. За цим договором ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 отримала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з умовою довічного утримання. ОСОБА_3 брала на себе зобов’язання надавати щомісячне матеріальне забезпечення у сумі 250 грн., забезпечення продуктами питання у розмірі 300 грн, прання постільної білизни один раз на 14 днів, послуги перукарні один раз на місяць, ремонт побутової техніки у сумі 30 грн. на місяць, забезпечення ліками у розмірі 55 грн. на місяць. У відповідності до копій квитанцій по квартирній платі за період 2009 — 2010 рік оплату за комунальні послуги проводила ОСОБА_3.
Наведене підтверджене документально і сторонами у суді не заперечувалось.
З викладеного випливає, що відповідачкою рівним чином не надано суду належних доказів на підтвердження належного, повного виконання умов даного спірного договору. Оскільки твердження відповідачки щодо надання грошей у необхідному розмірі жодними доказами не підтверджено, тоді як оплата нею комунальних послуг не можуть бути достатніми в силу розуміння укладеного між сторонами договору.
Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувались твердження ОСОБА_3 про її матеріальне забезпечення щомісячно про забезпечення лікувальними засобами, про придбання одягу в необхідному об’ємі і стверджує, що харчування відповідно до умов договору взагалі не забезпечувалось і такі ствердження позивачки в судовому засіданні відповідачкою належними доказами не спростовано.
Факт неприязних стосунків між сторонами і припинення взагалі з початку 2011 року відповідачкою виконання обов’язків по договору довічного утримання стверджується сторонами, тому, на думку суду, даний договір слід розірвати без повернення витрат відповідачу, зроблених на утримання та догляд відчуджувачки.
За викладеним, суд вважає, що відповідачка не виконала свої зобов’язання за спірним договором належним чином. Тому суд задовольняє позов у повному обсязі, з огляду на умови укладеного сторонами договору, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством.
<...>
Аналізуючи практику, необхідно вказати, що звернення до суду з предметом позову про визнання недійсним договору довічного утримання є неефективним і, як правило, суди відмовляються у випадку відсутності належних та достатніх доказів, підстав.
Невиконання або неналежне виконання набувачем своїх обов'язків. Практики набуло розірвання договору довічного утримання (догляду), оскільки відповідно до ст. 755, 756 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У житті більшість набувачів майна не приділяють великої уваги необхідності убезпечити себе від можливого судового процесу — покупки продуктів харчування тільки у магазинах, де видають чеки, зберігання чеків, у тому числі чеків за придбані ліки, одягу, взуття, доказів здійснення догляду та надання необхідної допомоги (наприклад, медичної сестри, цирульника тощо), належного підтвердження надання матеріальної допомоги — перерахування грошових коштів поштовим переказом та інші докази.
Таким чином, деякі особи укладають договір довічного утримання кожні півроку — рік з іншою особою-набувачем, а при розірванні договору понесені останнім на утримання та (або) догляд витрати не повертають. У деякому моральному розумінні це є аферизм, але в юридичному аспекті — цивільно-правові відносини.
Для осіб, які вже уклали договір з недобросовісним відчужувачем, є зачіпка, закріплена у ст. 756 ЦК, — у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором. Досвідчені адвокати зможуть довести вказані обставини.
Наведемо приклад рішення, у якому досить конкретно визначено, у чому полягають утримання та догляд, докази на підтвердження:
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області у справі № 2030/2-96/11 від 03.08.2011 р.
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_5 під впливом помилки, — недійсним
<...>
Відповідно до п. 6 умов укладеного договору, ОСОБА_5 брала на себе обов`язок забезпечити позивача безоплатним проживанням в квартирі, щоденним калорійним харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, здійснювати за останньою догляд та надавати їй необхідну допомогу, забезпечити належними лікувальними засобами. Грошова оцінка цього матеріального забезпечення повинна складати 300 грн. на місяць.
<...>
Позивачка <...> звернулася до суду з позовом «Про визнання договору довічного утримання недійсним», мотивуючи свої вимоги тим, що зазначений договір укладений під впливом помилки.
Позивач заявила, що при укладенні договору вона помилилася щодо його істотних умов, а саме стосовно прав і обов’язків ОСОБА_5, оскільки вважала, що ОСОБА_5, крім надання їй права довічного безоплатного проживання в квартирі, буде забезпечувати її щоденним калорійним харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, забезпечувати її лікувальними засобами, і що оплата за комунальні послуги не входить в 300 грн., обумовлені договором.
<...>
Зазначеним договором передбачено, що позивачка ОСОБА_4 передає у власність відповідачу ОСОБА_5 належну їй на праві особистої приватної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Взамін цього ОСОБА_5 зобов'язувалася забезпечувати ОСОБА_4 утриманням та доглядом довічно.
Утримання за згодою сторін було визначено у вигляді:
— забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі;
— забезпечення щоденним калорійним харчування;
— забезпечення придатними для носіння одягом та взуттям;
— здійснення догляду та надання необхідної допомоги;
— забезпечення належними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення (догляду) на місяць за згодою сторін була визначена у розмірі 300 грн.
<...>
Стосовно першого виду утримання, то як встановлено судом та не заперечується сторонами, воно виконується у повному обсязі. Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена на ім'я ОСОБА_5, однак сама позивачка залишилася зареєстрованою за вказаною адресою. Самою ОСОБА_4 не оспорюється той факт, що вона проживає безоплатно у відчуженій квартирі, плата за проживання з неї не береться, відповідачкою сплачуються всі комунальні послуги, про що свідчать квитанції про їх сплату.
Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що сплата за комунальні послуги не повинна входити в 300 грн., визначених за договором як матеріальне забезпечення, не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки в самому договорі у пункті «7» чітко визначено, що «грошова оцінка з зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення (догляду) на місяць за згодою сторін визначається у розмірі 300 грн.», тобто грошова оцінка включає в себе всі 5 видів забезпечення догляду, визначених договором.
Що стосується забезпечення щоденним калорійним харчуванням, то судом надана належна оцінка свідченням допитаних у судовому засіданні під присягою свідків, а саме: що відповідачка носила по дві сумки — з ринку з продуктами харчування, одну сумку для себе, другу — для позивачки. Крім того, свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що зі слів ОСОБА_4 вона дізналася, що остання відмовилася від тримання городу, оскільки овочами та фруктами її забезпечує ОСОБА_5, а також, що позивачка перестала ходити на ринок, оскільки всім її забезпечує ОСОБА_5. Також свідок пояснила, що ОСОБА_4 їй казала, що вона сама відмовилася від того, що відповідачка її тричі на день годувала, казала, що сама буде готувати їжу. Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_7, яка є сусідкою сторін, та пояснила, що ОСОБА_5 постійно забезпечувала продуктами харчування ОСОБА_4: з гаражу возили картоплю, цибулю, моркву, влітку — ягоди, зелень, помідори, а з магазину чи з ринку — олію, рибу, яблука. <...>
Що стосується третього виду забезпечення, то позивачка в судовому засіданні суду першої інстанції та її представник у суді апеляційної інстанції пояснили, що потреби в новому одягу у ОСОБА_4 не має, оскільки у неї достатньо власного одягу та взуття, придатного для носіння, тому про нього у відповідачки ніколи не просила.
Що стосується четвертого виду забезпечення, то судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачкою, що ОСОБА_5 кожного дня навідувалася до неї поцікавитися станом її здоров'я, поміряти кров'яний тиск, поспілкуватися з нею. <...> Крім того, чоловік відповідачки допомагав їй з ремонтом сантехніки та освітлювальними приладами в квартирі.
Стосовно п'ятого виду забезпечення позивачки лікувальними засобами судова колегія встановила, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження того, саме які їй необхідні ліки всупереч вимогам договору, де зазначено, що вартість ліків визначається на підставі лікарських рецептів, довідок або рахунків, та не довела неналежне виконання вказаної умови договору.
<...>
Посилання позивача на факт того що вона помилялась відносно істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення при його укладенні, суд вважає хибними, та такими, що не відповідають дійсності.
<...>
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212 — 215, 218, 224 — 232 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України, суд вирішив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа — Первомайська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання договору довічного утримання, укладеного під впливом помилки, недійсним відмовити.
<...>
Чи можливо визнати майно, набуте на підставі договору довічного утримання у власність одним із подружжя під час шлюбу спільною сумісною власністю подружжя? Цікавою є також практика можливого визнання майна, набутого на підставі договору довічного утримання у власність одним із подружжя під час шлюбу за спільні кошти та догляд, спільною сумісною власністю подружжя.
Розглянемо життєвий приклад, сусіди у багатоквартирному будинку — одинока похила жінка та сім’я, що складається з чоловіка та жінки, — домовилися про довічний догляд та утримання. Договір уклали між похилою жінкою та чоловіком сім’ї. Фактично догляд та допомогу здійснювала дружина, утримання здійснювалося за спільні кошти подружжя. Є суттєві моменти — деякий час набувач (чоловік) мешкав у іншому місті.
Після смерті відчужувача право власності залишилося зареєстровано за чоловіком. Через 8 років сім’я розпалася, чоловік та жінка розлучилися. Чоловік відмовився ділити майно добровільно, у зв’язку з чим колишня дружина звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири за нею.
У судовому засіданні позивачка — колишня дружина довела наступні обставини: догляд у вигляді необхідної допомоги, уваги, придбання та приготування їжі, сплати комунальних послуг тощо. Сусіди підтвердили обставини вказані позивачкою.
Так, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-4103/2007 р. від 30.07.2007 р. було задоволено позов про визнання права власності на частину квартирі і визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1:
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова
у цивільній справі № 2-4103/2007р. від 30.07.2007 р.
<...>
Згідно з наданою копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 22.10.2002 р. За вказаний час, з моменту укладення договору 15.12.2001 р. і до дня смерті ОСОБА_3 сторони проживали в зареєстрованому шлюбу, у них були гарні стосунки, був один сімейний бюджет, частина якого була потрачена на утримання ОСОБА_3. Суд не може погодитися з доводами відповідача в тій частині, що позивачка фактично не вказувала допомогу на утримання ОСОБА_3 і тому вона не має права на частину спірної квартири.
Перед тим, як укласти договір довічного утримання, сторони сумісно обговорювали можливість його укладання і можливість утримувати ОСОБА_3 виходячи з матеріальних можливостей сім'ї та вільного часу для її догляду. Подружжя самі вирішують, хто із них і коли буде здійснювати догляд за людиною, за якою вони взяли зобов'язання доглядати.
У судовому засіданні відповідач не заперечував факту, що в період з моменту укладання договору довічного утримання і до смерті ОСОБА_3, вони з ОСОБА_1 проживали разом однією сім'єю за місцем проживання її матері АДРЕСА_2. У них був єдиний бюджет, позивачка мала ключі від спірної квартири, неодноразово туди приходила, а також не заперечує проти того, що позивачка могла прийти до ОСОБА_3 і без нього.
Свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що вона познайомила зятя та дочку з ОСОБА_3 і одразу з ОСОБА_3 була домовленість про те, що за нею здійснюватиметься необхідний догляд, а вона залиште квартиру сім'ї її дочки. На той час сім'я дочки проживали з нею АДРЕСА_2, у них був єдиний сімейний бюджет. За ОСОБА_3 доглядали обидва, свою посильну допомогу і вона вкладала по догляду за бабусею. Дочка мила її, доглядала за ОСОБА_3, приносила їжу. Ховали її всі разом у м. Змієві. Документи за поховання оформляли разом із зятем. Відносини дочки з чоловіком зіпсувалися вже після смерті, коли зять став гуляти, а потім переїхав у спірну квартиру.
Свідок, ОСОБА_6, пояснила в судовому засіданні, що знає, що позивачка відвідувала бабусю, ОСОБА_3, і вона неодноразово з позивачкою ходила до ОСОБА_3 розмовляла з нею, тому що вони обидва вчителі. ОСОБА_3, не скаржилася на поганий догляд з боку подружжя ОСОБА_2. Позивачка кормила ОСОБА_3, купувала необхідні продукти, готувала. Крім цього, за бабусею допомагала доглядати і мати, ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що знає, що ОСОБА_3 проживала одна, неодноразово бачила відповідача, що став проживати у АДРЕСА_1 у 2003 році. Позивачку бачила кілька разів у цьому будинку, але частіше бував відповідач.
Свідок пояснила в судовому засіданні, що вона разом з відповідачем стала проживати в спірній квартирі в 2003 році і зі слів ОСОБА_8 знає, що він доглядав за ОСОБА_3. У період часу з 2001 року по 2003 рік ОСОБА_2 проживав у сім'ї.
<...>
Висновки
Похила особа, яка не має родичів або просто бажає забезпечити себе, може укласти договір довічного утримання і не хвилюватися, що її виженуть, образять тощо, оскільки суди, як правило, на стороні відчужувача.
Потенційному набувачу необхідно добре зважити все, бо тоді у найближчі роки доведеться постійно хвилюватися за настрій відчужувача та збирати всі чеки, квитанції та інші докази, які підтверджують належне виконання умов договору.
