Ознаки Земельних злочинів
Володимир Лежнін, юрист, м. Харків
(e-mail: firm_law@ukr.net)
Працюючи із землею, необхідно пам’ятати, що за найбільш небезпечні порушення у сфері земельних відносин передбачена кримінальна відповідальність. Саме про такі злочини йтиметься у цій статті.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.
ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.
Закон № 2456 — Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.92 р. № 2456-XII.
Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР.
Закон № 963 — Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV.
Закон про рекламу — Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами — Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.2003 р. № 2067.
Методика визначення розміру шкоди — Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.
Постанова Пленуму ВГСУ № 6 — Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 р. № 6.
Лист № 14-17-4/12991 — Лист Державного комітету України із земельних ресурсів «Щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки» від 11.11.2008 р. № 14-17-4/12991.
Перш ніж починати аналізувати «складові» земельних злочинів, визначимося, які ж злочини відносяться до цієї групи. Так, до земельних злочинів належать:
— самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 1971 ККУ);
— забруднення або псування земель (ст. 239 ККУ);
— незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 2391 ККУ);
— умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 ККУ);
— безгосподарське використання земель (ст. 254 ККУ).
Спільним є те, що за всі ці злочини до кримінальної відповідальності може бути притягнута осудна (тобто особа, яка розуміє значення своїх дій та може керувати ними) фізична особа, що досягла 16 років.
Злочин «самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво»
Цей злочин є найбільш розповсюдженим у земельній сфері (див. табл. 1).
Таблиця 1
Відповідальність за самовільне
зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
| Стаття ККУ | Опис | Відповідальність |
| ч. 1 ст. 1971 ККУ | Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди (107 300 грн.) її законному володільцю або власнику | Карається штрафом від двохсот (3400 грн.) до трьохсот (5100 грн.) НМДГ1 або арештом на строк до шести місяців |
| ч. 2 ст. 1971 ККУ | Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель | Карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років |
| ч. 3 ст. 1971 ККУ | Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у ч. 1 ст. 197-1 | Карається штрафом від трьохсот (5100 грн.) до п’ятисот (8500 грн.) НМДГ або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років |
| ч. 4 ст. 1971 ККУ | Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин, передбачений ч. 3 ст. 197-1 | Карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років |
| 1 НМДГ — неоподатковуваний мінімум доходів громадян. | ||
Про час дії . Стаття 1971 ККУ вступила у дію відносно недавно, а саме з 03.02.2007 р. Раніше за такі діяння передбачалася лише адміністративна відповідальність. Зміни до ККУ, що встановлюють новий злочин, не мають зворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 ККУ). Тому притягнути до відповідальності за цією статтею можна лише якщо самовільне захоплення земельної ділянки почалося з 03.02.2007 р.
Визначення поняття «самовільне зайняття земельної ділянки»
Тож необхідно розібратися, що розуміється під терміном «самовільне зайняття земельної ділянки».
Самовільне зайняття земельної ділянки — будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1 Закону № 963 у редакції з 07.05.2008 р.).
З цього визначення можна зробити наступні
висновки.
По-перше , згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі ж використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об’єкту тощо), ці дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки (лист № 14-17-4/12991). Також вважається самовільним зайняттям земельної ділянки її фактичне використання без отримання будь-якого рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, навіть у разі подання заяви про надання земельної ділянки у власність або у користування або інших заяв.
По-друге , не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).
Такі договори можна розділити на дві групи: щодо переходу права власності на земельну ділянку та щодо переходу права користування земельною ділянкою.
Так, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування та інших цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Такі угоди укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються (ст. 132 ЗКУ).
Правочином, за яким може набуватися право користування земельною ділянкою, слід також вважати: укладення договору оренди (суборенди) земельної ділянки, про встановлення земельного сервітуту, договору на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи договору на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (лист № 14-17-4/12991).
По-третє , до дій, які відповідно до закону є правомірними та не вважаються самовільним зайняттям земельної ділянки, належать наступні випадки:
1. Укладання цивільно-правових договорів, які передбачені чинним законодавством. Так, наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (ст. 88 ЗКУ), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (ст. 97 ЗКУ) (лист № 14-17-4/12991).
2. Не може вважатися самовільно зайнятою земельна ділянка комунальної власності, на якій без отримання правовстановлюючих документів на неї на підставі відповідного дозволу органу місцевого самоврядування розміщено зовнішній рекламний засіб, оскільки у Законі про рекламу та Типових правилах розміщення зовнішньої реклами встановлено вичерпний перелік документів, необхідних для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, до яких правовстановлюючий документ на земельну ділянку не віднесено (п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 6).
3. За змістом ст. 377 ЦКУ та ст. 120 ЗКУ до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов’язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім’я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки (п. 3.4 постанови Пленуму ВГСУ № 6).
4. Не є самовільним використання земельної ділянки юридичного особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації (п. 3.5 постанови Пленуму ВГСУ № 6).
До фактичного використання земельної ділянки відносяться, зокрема розміщення майна особи, використання земельної ділянки у своїй господарській або побутовій діяльності, встановлення огорожі, розділювальних позначок, посадка дерев чи інших зелених насаджень, розміщення будівельних матеріалів або будівельної техніки, проведення підготовчих або будівельних робіт, здійснення підготовчих робіт та вирощування рослин, виставлення охорони, яка перешкоджає власнику земельної ділянки чи землекористувачеві здійснювати свої права на землю; видобування корисних копалин тощо.
Слід зазначити, що самовільне захоплення виражається не тільки у користуванні земельною ділянкою, але і у наданні незаконного дозволу на таке заволодіння. Вивчаючи судову практику, автор наводить такий приклад. Так, ОСОБУ визнано винною у тому, що вона, працюючи головою кооперативу індивідуальних гаражів та будучи службовою особою протягом 2008 — 2010 років, перевищила свої службові повноваження та самовільно зайняла земельну ділянку шляхом надання дозволів на будівництво членам КІГ на території науково-дослідної станції площею близько 2 га, яка не належить кооперативу. При цьому ОСОБА не отримала правовстановлюючих документів на право власності або користування земельною ділянкою та не погодила проект землеустрою щодо відведення ділянки з відповідними контролюючими органами. Дії засудженого кваліфіковані за ч. 3 ст. 365 та ч. 1 ст. 197-1 ККУ (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2011 р., http://reyestr.court.gov.ua/Review/19510251).
Відмітимо також, що «самовільне зайняття земельної ділянки» необхідно відрізняти від «використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа». Останнє не тягне за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності. До «використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа» відносяться дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявності цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені (лист № 14-17-4/12991).
Кваліфікація злочину
Як ми бачимо, ст. 1971 ККУ складається з 4 частин (див. табл. 1). Залежно від частини статті підвищується і відповідальність.
Для відповідальності за ч. 1 ст. 1971 ККУ необхідним є не тільки діяння — самовільне зайняття земельної ділянки (що не пов’язане із будівництвом), а й наявність значної шкоди. Значною є шкода, яка у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ) (див. примітку до ст. 1971 ККУ ). Для диспозиції ККУ 1 НМДГ становить 100 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року (п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ). Тому на 2012 рік 1 НМДГ для диспозиції ККУ становить 1073 грн.
Тому для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідним є наявність шкоди у розмірі 107 300 грн. та більше. Якщо шкода спричинена на меншу суму, то настає адміністративна відповідальність (детально читайте в статті «Адміністративна відповідальність фізосіб за самобуди»//»Будівельна бухгалтерія», 2012, № 18, с. 23). Шкода може бути визначена на підставі висновку експертизи або на підставі розрахунку органу Державної інспекції сільського господарства України (далі — Держсільгоспінспекція) або інспекціями Міністерства екології та природніх ресурсів України (далі— Мінприроди) на підставі Методики визначення розміру шкоди.
Тому щоб уникнути відповідальності за ч. 1 ст. 1971 ККУ у разі самовільного зайняття земельної ділянки, що не пов’язане із будівництвом, необхідно сплачувати земельний податок (орендну плату) за користування такою землею. У такому разі буде відсутня шкода, а тому немає складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1971 ККУ.
Також для уникнення відповідальності можна оскаржувати в адміністративному порядку результати перевірки органів Держсільгоспінспекції, а також розмір шкоди, визначений цими органами.
Звернемося до судової практики. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначає, що обов’язковою умовою для визнання складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1971 ККУ, є доведення того, що внаслідок протиправних дій власнику завдано «значної шкоди», яка згідно з приміткою до цієї статті носить виключно матеріальний характер і повинна у сто і більше разів перевищувати неоподаткований мінімум доходів громадян. Матеріальний характер шкоди по цій справі був визначений обвинуваченням у сумі 72278 грн. 74 коп., яка ґрунтувалася на доказах, здобутих під час досудового слідства, а саме — на актах, складених державним інспектором з контролю і охорони земель ОСОБА_6.
Між тим, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом було правильно встановлено, що ці акти в установленому законом порядку були визнані постановою адміністративного суду протиправними, і при розгляді цієї кримінальної справи їх не можна було вважати допустимими. Інших же доказів, які б вказували на характер та розмір інкримінованої ОСОБА_5 матеріальної шкоди, обвинувачення не надало ані в суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді цієї справи, і ніяких клопотань з цього приводу заявлено не було. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу, дійшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1971 та ч. 1 ст. 364 ККУ (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.10.2011 р., http://reyestr.court.gov.ua/Review/20203621).
За ч. 2 ст. 1971 ККУ кваліфікується самовільне зайняття земельної ділянки:
— вчинене особою, раніше судимою за цей злочин, передбачений ч. 1 ст. 1971 ККУ;
— вчинене групою осіб (дві та більше особи);
— щодо земельних ділянок особливо цінних земель (чорноземи неерозовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення (ст. 150 ЗКУ);
— щодо земель в охоронних зонах (створюються навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо або уздовж ліній зв’язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об’єктів (ст. 112 ЗКУ);
— у зонах санітарної охорони (створюються навколо об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об’єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності (ст. 113 ЗКУ);
— у санітарно-захисних зонах (створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови (ст. 114 ЗКУ);
— у зонах особливого режиму використання земель (створюються навколо військових об’єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах (ст. 115 ЗКУ).
Для притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 1971 ККУ самовільне зайняття земельної ділянки повинно виражатися у самовільному будівництві будівель.
Так, під самочинним будівництвом розуміється житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ст. 376 ЦКУ).
Наведемо приклад із практики. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив у силі вирок, яким особу засуджено за те, що вона у період часу з 3 лютого 2007 року по січень 2008 року, знаючи, що земельна ділянка площею 0,0495 га, передана їй у приватну власність Артемівською районною радою у м. Луганську для ведення особистого сільського господарства, а також, що прилеглі до неї частини земельних ділянок, які згідно з державними актами на право власності належать іншим особам і у встановленому порядку не були виділені їй для будівництва будівлі торгівельно-виставкового комплексу з автомийкою, не маючи відповідних дозвільних документів, умисно, без відома власників земельних ділянок здійснила на вказаних самовільно захоплених земельних ділянках самовільне будівництво будівлі торговельно-виставкового комплексу з автомийкою з метою ведення в подальшому підприємницької діяльності та отримання комерційної вигоди. Такі дії були кваліфіковані за ч. 3 ст. 197-1 ККУ (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.08.2011 р., http://reyestr.court.gov.ua/Review/18177502).
До відповідальності за ч. 4 ст. 1971 ККУ притягаються особи у разі самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель), або вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч. 3 або ч. 4 ст. 1971 ККУ.
Таблиця 2
Забруднення або псування земель
| Стаття ККУ | Опис | Відповідальність |
| ч. 1 ст. 239 ККУ | Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля | Караються штрафом від 30 (510 грн.) до двохсот НМДГ (3400 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років |
| ч. 2 ст. 239 ККУ | Ті самі діяння, що спричинили загибель людей (хоча б однієї людини), їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки (масове захворювання або загибель тварин тощо) | Караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого |
Цей злочин полягає у порушенні правил та норм щодо їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації та видалення, знешкодження та захоронення відходів чи інших шкідливих речовин (див. преамбулу до Закону про відходи).
При цьому під відходами необхідно розуміти будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про відходи).
Таблиця 3
Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель
| Стаття ККУ | Опис | Відповідальність |
| ч. 1 ст. 2391 | Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля | Карається штрафом від двохсот (3400 грн.) до п’ятисот НМДГ (8500 грн.) або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння |
| ч. 2 ст. 2391 | Та сама дія, якщо вона вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб (дві та більше), або заподіяла матеріальну шкоду у великому розмірі (107 300 грн. та більше) | Карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння |
| ч. 3 ст. 2391 | Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (хімічними, піротехнічними, біологічними та іншими небезпечними засобами) або спричинили загибель людей (хоча б однієї), масову загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу або інші тяжкі наслідки (загибель тварин чи птахів, істотне погіршення стану навколишнього середовища тощо) | Караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння |
Злочин полягає у незаконному (без відповідного дозволу) вилученні (знятті) поверхневого шару ґрунту будь-яким способом. Причому таке заволодіння повинно створити небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля. Останнє повинно бути підтверджено певними документом — висновком експертизи, актом органу Держсільгоспінспекції.
Таблиця 4
Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави,
та об’єктів природно-заповідного фонду
| Стаття ККУ | Опис | Відповідальність |
| ч. 1 ст. 252 ККУ | Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду | карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот НМДГ (3400 грн.) або обмеженням волі на строк до трьох років |
| ч. 2 ст. 252 ККУ | Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом (хімічними, піротехнічними, біологічними та іншими небезпечними засобами), якщо це спричинило загибель людей (хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки (масова загибель, міграція тварин тощо) | караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років |
Цей злочин поширюється не на усі землі, а лише на території, взяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідного фонду, а саме:
— природні території та об’єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
— штучно створені об’єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва (ст. 3 Закону № 2456).
Таблиця 5
Безгосподарське використання земель
| Стаття ККУ | Опис | Відповідальність |
| ст. 254 ККУ | Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту | Караються штрафом від 30 (510 грн.) до двохсот п’ятдесяти НМДГ (4250 грн.) або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого |
Відповідальність за цей злочин несуть власники земельної ділянки або землекористувачі, а також директор чи інша службова особа, до відома якої належать організація і контроль за використанням земельних ділянок, якщо власником (користувачем) є юридична особа.
Саме ж безгосподарське використання земель може полягати в активних діях (нецільове або нераціональне використання, зниження родючості, недотримання правил сівозміни тощо). Також цей злочин може полягати у бездіяльності, а саме незбереженні та непідвищенні родючості земель, невжитті заходів щодо захисту ґрунту від ерозії, підтоплення, заболочування, селів та ін.
Однак самі по собі такі дії чи бездіяльність не становлять складу злочину. Для притягнення до кримінальної відповідальності необхідно встановити наслідки — тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту.
Висновки та практичні поради
1. Для кожного земельного злочину передбачені певні умови та випадки притягнення до відповідальності. Їх треба знати, що б не потрапити у халепу.
2. Так, використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа не тягне за собою кримінальної відповідальності, а вже самовільне зайняття земельної ділянки є злочином. При цьому самовільним визнається фактичне користування землею без наявності рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання землі у власність (користування), без цивільного правового договору із власником землі. Однак є і винятки, що описані у цій статті.
3. Якщо у разі самовільного зайняття земельної ділянки, що не пов’язане із будівництвом, сплачувати земельний податок (орендну плату) за користування, тоді можна уникнути відповідальності за ч. 1 ст. 1971 ККУ, оскільки відсутня шкода.
4. Найчастіше виявленню земельного злочину передує перевірка контролюючого органу (наприклад, органами Держсільгоспінспекції, інспекціями Мінприроди). Тому для відвернення притягнення до відповідальності необхідно у судовому порядку оскаржувати результати перевірки, приписи, постанови та рішення щодо встановлення розміру шкоди тощо. У разі оскарження цих документів та їх скасування (навіть за формальними підставами), вони не можуть стати доказами у кримінальній справі.
5. Пам’ятайте про «хитрощі правоохоронців». Наприклад, вам пропонують підписати пояснення (акт, протокол тощо), у яких відображені негативні для вас факти, або «зізнатися у злочині», лише тоді правоохоронці відпустять особу та не будуть порушувати кримінальну справу. Однак це обман. Для складання протоколу особу може бути затримано не більше як на 3 години. Також особа може відмовитися надавати пояснення відносно себе або своїх родичів на підставі ст. 63 Конституції та не буде нести за таку відмову відповідальності. Визнання ж своєї вини хоча і зменшує ступінь покарання, але не звільняє від нього взагалі.
