Державні закупівлі: серпневі зміни
Валерія Волянська, консультант
На початку серпня 2012 року набрали чинності зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Відтепер державні підприємства при використанні власних обігових коштів уже не повинні орієнтуватися на законодавство сфери державних закупівель. Крім цього, розширено перелік предметів закупівлі, які не підпадають під дію Закону, скасовано форму Типового договору про закупівлю, доповнено перелік випадків зміни умов договору. Про зазначені зміни законодавства сфери державних закупівель далі у статті1.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон № 2289 — Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289— VI.
Закон № 4851 — Закон України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» від 24.05.2012 р. № 4851-VI.
Закон № 5044 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» від 04.07.2012 р. № 5044-VI.
1 Щодо тендерів див. також статті «Тендерні новини в будівництві» // «ББ», 2012, № 5, с. 36; «Санкції за розірвання договору про держзакупівлю» // «ББ», 2012, № 9, с. 46.
Випадки, коли державні підприємства звільнені
від необхідності проводити «тендерні» закупівлі
5 серпня 2012 року набрав чинності Закон № 5044, яким унесено зміни до базового Закону про державні закупівлі. Головний сенс змін полягає у тому, що починаючи із зазначеної дати на державні підприємства не розповсюджується дія законодавства сфери державних закупівель у випадку закупівлі ними товарів, робіт та послуг за власні кошти. Але нововведення викликали у суб’єктів господарювання чимало запитань, у першу чергу, які ж саме кошти відносяться до державних, а які до власних, оскільки, майно державного підприємства є державною власністю, при цьому до одного з джерел формування майна якраз відносяться доходи від реалізації продукції (послуг, робіт), тобто власні кошти. Чи не буде це хода по замкнутому колу? Чи є власні кошти, що отримані від господарської діяльності, все одно державними? А у випадку, коли контрагент розраховується «державними» коштами, то до якої категорії відносяться такі доходи та як ними можна розпоряджатися, з урахуванням Закону № 2289 чи без? Спробуємо розібратися.
У Законі № 2289 зазначено, що державною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом. А згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2289, цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тис. грн. (у будівництві — 300 тис. грн.), а робіт — 1 млн грн., крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розд. VIII1 цього Закону.
Разом з цим, відповідно до редакції Закону № 2289 на сьогоднішній день до державних коштів відносяться кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2289).
Замовниками у розумінні Закону № 2289 є розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.
А до розпорядників державних коштів уже належать органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією та іншими актами законодавства України, а також установи чи організації, утворені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів, а також підприємства та їх об’єднання.
При цьому до підприємств відносяться підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об’єднання таких підприємств (господарських товариств) (п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону № 2289).
І ось основні зміни, які були внесені до ч. 1 ст. 2 Закону № 2289: дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у п. 21 ч. 1 ст. 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону. Дія цього Закону не поширюється на випадки укладення трудових договорів. Звідси — державним, казенним, унітарним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам з державною часткою понад 50 відсотків дозволено не проводити процедури державних закупівель у випадку, якщо джерелом фінансування закупівлі товарів, робіт чи послуг є їх власні кошти.
Отже, відповідно до нових положень Закону № 2289 «тендерні» процедури залишаться обов’язковими тільки для державних підприємств, які здійснюють закупівлю за державні кошти, тобто кошти державного та місцевих бюджетів, соціальних фондів або кошти, що залучені державою під державні гарантії, тощо.
Отже, наприклад, у ситуації, коли підприємство є державним, але при цьому виконує роботи та отримує за них оплату з державного або місцевого бюджету, то зазначені кошти відносяться до коштів підприємства, а відповідно можуть бути ним використані без застосування процедур закупівель відповідно до Закону № 2289.
До речі, сумніви деяких підприємств, які все ж таки вирішили поки не застосовувати нові норми законодавства, були розвіяні роз’ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.08.2012 р. № 3302-04/32330-12, в якому уповноважений орган надав чіткий висновок: у разі якщо замовник є підприємством у розумінні Закону № 2289, та здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг не за рахунок державних коштів, визначених в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, то на такі закупівлі дія Закону № 2289 не поширюється. Однак, коли все ж таки підприємство планує провести закупівлю за рахунок коштів, які підпадають під визначення «державні кошти» та у разі перевищення грошових порогів при закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) — 100 тис. грн. (у будівництві — 300 тис. грн.), а робіт — 1 млн грн., крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розд. VIII1 Закону № 2289, воно повинно її провести на загальних умовах Закону № 2289.
Також зауважимо, що виключена норма Закону № 2289 щодо проведення процедур закупівель підприємствами, які користуються тими або іншими пільгами законодавства. Нагадаємо, до таких «підприємств-пільговиків» були віднесені підприємства, які користуються податковими пільгами, передбаченими податковим або митним законодавством України, які звільнені від обов’язку сплачувати заборгованість перед бюджетами, за єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за зобов’язаннями перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та у разі отримання прямої або опосередкованої бюджетної підтримки, в тому числі у вигляді компенсації частини витрат або відшкодування відсотків за кредитами. Отже, при вирішенні питання обов’язковості проведення торгів підприємствам більше не потрібно орієнтуватися на наявність у них зазначених пільг, а лише на джерело фінансування закупівлі.
Підприємства-монополісти
Але слід зазначити ще про одну категорію підприємств, які не зможуть скористуватися нововведеннями, — це так звані підприємства-монополісти. Нагадаємо, що 17.06.2012 р. набрав чинності Закон № 4851, який установив окремі правила закупівлі для окремих суб’єктів. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 4851, до таких «окремих» суб’єктів належать:
1) розпорядники державних коштів, які провадять діяльність у сферах, визначених ст. 5 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. № 1682-III, та/або у будь-якій із сфер, визначених ст. 2 Закону № 4851;
2) суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сферах, визначених ст. 5 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. № 1682-III;
3) суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у будь-якій із сфер, визначених ст. 2 Закону № 4851, та відповідають хоча б одній з таких ознак:
— орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування чи іншим розпорядникам державних коштів належить частка у статутному капіталі суб’єкта господарювання у розмірі більш як 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу чи наглядової ради суб’єкта господарювання;
— суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку товарів.
Крім зазначених суб’єктів, додаються ще й суб’єкти, які провадять діяльність у наступних сферах:
— забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;
— забезпечення виробництва, передачі та постачання електричної енергії;
— забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води;
— забезпечення функціонування централізованого водовідведення;
— надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування;
— забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об’єктів для надання послуг з перевезення;
— надання послуг автостанцій, портів, аеропортів;
— надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден;
— надання послуг поштового зв’язку;
— геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ) нафтогазоносних надр, родовищ вугілля та інших видів твердого палива;
— забезпечення функціонування та експлуатація телекомунікаційних мереж фіксованого зв’язку загального користування або надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг;
— забезпечення транспортування, зберігання, переробки нафти та нафтопродуктів сирих.
Таким чином, як ми вже зазначили, підприємства-монополісти підпадають під дію Закону № 4851, а відповідно норми Закону № 2289 з урахуванням усіх змін на них не розповсюджуються. До речі, Законом № 4851 також розмежовано державні та власні кошти підприємств, та відповідно грошові пороги застосування процедур закупівель. Так, у випадку, якщо закупівлі повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, то підприємство-монополіст повинно застосовувати процедури закупівлі за умови, коли вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тис. грн. (у будівництві — 300 тис. грн.), робіт — 1 млн грн. Якщо ж закупівлі здійснюються за рахунок власних коштів — за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 5 млн грн., а робіт — 10 млн грн. А у разі, коли закупівля здійснюється замовником частково за рахунок державних коштів та частково за рахунок власних коштів, то застосовуються грошові пороги, які визначені для державних коштів, тобто 100 тис. грн. для товарів та послуг та 1 млн грн. для робіт. Як бачимо, при здійснені закупівлі за рахунок власних коштів підприємства-монополісти мають право не застосовувати процедури закупівель тільки у випадку не перевищення встановлених грошових порогів, а не звільняються повністю від їх проведення, як ті підприємства, які підпадають під дію Закону № 2289.
Предмети закупівлі — законодавчі винятки
Отже, із суб’єктами господарювання, які повинні застосовувати норми законодавства сфери державних закупівель, а які не повинні, більш менш зрозуміло, тепер приділимо увагу ще одному нюансу, який має зацікавити тих суб’єктів, які залишилися «у Законі». Так, Законом № 5044 значно розширено перелік предметів закупівлі, які не підпадають під дію Закону № 2289, який наведено у ч. 3 ст. 2 Закону № 2289. До найцікавіших винятків належать такі:
— придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно;
— послуги третейських судів, арбітражів для розгляду та вирішення спорів, в яких бере участь замовник;
— товари і послуги, які закуповуються безпосередньо для проведення виїзних гастрольних заходів творчих колективів та виконавців, а також культурно-мистецьких і туристичних заходів та фестивалів, що мають суспільно-політичне, культурне або історичне значення, терміновість і доцільність проведення яких визначаються актами і дорученнями Президента України чи актами Кабінету Міністрів України;
— послуги з авіаперевезень, автоперевезень, організації харчування, проживання, експлуатації спортивних споруд, спеціального обладнання та облаштування місць для проведення навчально-тренувальних зборів, спортивних змагань і заходів всеукраїнського та міжнародного рівня, лікарські і фармацевтичні препарати для збірних команд України;
— фінансові послуги, які надаються у зв’язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів;
— цінні папери, акції (частки, паї) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства.
Вважаємо, що підприємств будівельної галузі не може не зацікавити перший предмет закупівлі у цьому переліку, а саме: придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно. Зазначений пункт викликав стільки запитань, що уповноважений орган з цього приводу видав роз’яснення від 27.08.2012 р. № 3302-04/32327-08. У ньому законодавець детально розкрив поняття «нерухомість» та «майно та майнові права», спираючись на визначення ЦКУ. Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦКУ до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. У свою чергу, згідно зі ст. 190 ЦКУ майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Таким чином, у разі якщо предметом закупівлі є придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно, таку закупівлю замовник може здійснювати без проведення процедур закупівель відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 2289.
Інші нововведення Закону про держзакупівлі
Не можемо оминути увагою інші зміни, які прийшли до законодавства сфери державних закупівель з набранням чинності Законом № 5044, які є не менш важливими ніж ті, про які ми зазначали вище. Спочатку поговоримо про дещо відкориговані права та функції державних органів, які здійснюють контроль та координацію у сфері державних закупівель.
Так, по-перше, звужено повноваження органів державної фінансової інспекції України шляхом унесення змін до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 р. № 2939-XII. Відповідно до них порядок проведення перевірок державних закупівель буде визначатися Кабінетом Міністрів України, а не Головним контрольно-ревізійним управлінням України, як це було раніше.
По-друге, конкретизовано функції Державної казначейської служби. Отже, під функцією Держказначейста, яка полягає у перевірці «правильності оформлення документів», слід розуміти перевірку дотримання замовником встановлених законодавством вимог до форми документа та правильності його заповнення відповідно до затверджених інструкцій стосовно заповнення таких форм (за їх наявності). Нагадаємо, що форми звітів про результати проведення процедур закупівель, а також форма річного плану поряд з іншими формами затверджені наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 р. № 922 (з урахуванням змін, унесених наказом від 27.12.2011 р. № 428).
По-третє, зазнали змін функції уповноваженого органу, тобто Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Особливо це стосується такої функції Міністерства, як моніторинг закупівель. Так, дещо змінено само визначення моніторингу, крім того, у разі виявлення порушень законодавства у сфері державних закупівель під час здійснення моніторингу закупівель уповноважений орган повинен не тільки надати в порядку, визначеному законодавством, висновки з рекомендаціями щодо усунення та недопущення таких порушень, а й одночасно повідомляти орган оскарження, тобто Антимонопольний комітет України. Нагадаємо, порядок проведення моніторингу державних закупівель затверджений наказом Мінекономрозвитку від 19.10.2011 р. № 155. Але найголовнішою зміною є виключення із Закону № 2289 положення про затвердження типової форми договору про закупівлю уповноваженим органом. З цього можемо зробити висновок, що Типова форма договору про закупівлю, що затверджена наказом Мінекономіки від 27.07.2010 р. № 925, після набуття чинності Законом № 5044, не є обов’язковою для застосування. Тут також зазначимо про суттєві зміни Закону № 2289 щодо укладання договору про закупівлю. Так, поряд з можливістю застосовувати вільну форму договору замовникам також надана можливість самостійно визначати істотні умови договору, звісно з урахуванням загальних вимог ЦКУ та ГКУ, оскільки перелік істотних умов договору про закупівлю, який був зазначений у ст. 41 Закону № 2289, виключено. Послаблення до вимог законодавства сфери державних закупівель щодо договору стосується також і переліку випадків, за яких допускається зміна умов договору про закупівлю після його підписання. Отже, уже існуючі випадки доповнилися наступними:
— узгоджена зміна ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
— зміна ціни у зв’язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
— зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.
Зверніть увагу! Виключено умову очікування трьох місяців зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку. Однак усе одно зазначена зміна ціни не повинна призводити до збільшення суми, визначеної в договорі.
Ще одні зміни, які стосуються договору про закупівлю: виключено абз. 5 ч. 2 ст. 31 Закону № 2289, яким було передбачено, що договір про закупівлю, укладений з порушенням строків, визначених абз. 3, 4 ч. 2 ст. 31 Закону № 2289, вважався нікчемним. Зазначені зміни внесені у зв’язку з деякими нюансами процедури оскарження. Так, у разі надходження скарги до орану оскарження, замовник не має права укладати договір, у зв’язку з цим доволі часто порушувалися строки укладання договору, вказали у зазначених абзацах. За аналогією виключені норми щодо нікчемності договору про закупівлю при проведенні запиту цінових пропозицій (абз. 5 ч. 5 ст. 36 Закону № 2289) та процедури закупівлі в одного учасника (абз. 3 ч. 3 ст. 39 Закону № 2289). Проте це не означає, що не потрібно дотримуватися строків укладення, оскільки відповідно до ст. 42 Закону № 2289 договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до ст. 18 Закону № 2289, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абз. 3, 4 ч. 2 ст. 31, абз. 4 ч. 5 ст. 36, абз. 1 ч. 3 ст. 39 та ст. 3910 Закону № 2289, крім випадку порушення зазначених строків у зв’язку з оскарженням процедури закупівлі.
Відповідно до змін ч. 3 ст. 31 Закону № 2289 у разі письмової відмови переможця торгів підписати договір про закупівлю відповідно до вимог документації конкурсних торгів або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, замовник визначає найбільш економічно вигідну пропозицію конкурсних торгів з тих, строк дії яких ще не минув.
Далі Законом № 5044 нарешті упорядкували підстави відміни процедури закупівлі або визнання такою, що не відбулася. Відтепер у замовника не буде проблем з відміною торгів у разі відсутності подальшої потреби у закупівлі не тільки товарів та робіт, а й послуг. Як відомо, до змін перед замовником стояло непросте завдання відміни процедури при закупівлі послуг, оскільки Закон № 2289 не передбачав відміни торгів при закупівлі послуг з вищенаведеної підстави. Також у замовника з’явилася можливість визнати торги такими, що не відбулися, у разі, якщо відбулося скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.
Крім того, окремо прописані й додаткові підстави для відміни замовником процедури закупівлі в одного учасника. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону № 2289 процедура закупівлі в одного учасника відміняється замовником у разі:
— якщо замовником допущено порушення порядку оприлюднення інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника, визначеного Законом № 2289, та/або порушення, які вплинули на об’єктивність визначення переможця процедури закупівлі;
— відмови переможця процедури закупівлі в одного учасника від підписання договору про закупівлю та/або у разі недосягнення між замовником та учасником (учасниками) процедури закупівлі згоди щодо істотних умов договору;
— відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг;
— скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.
Зрадіють замовники і таким змінам, як спрощення порядку оприлюднення інформації про результати процедури закупівлі відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 2289. Отже, тепер замовник протягом семи днів з дня укладення договору про закупівлю або прийняття рішення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися, повинен подати оголошення про результати проведення процедури закупівлі для безоплатного опублікування в державному офіційному друкованому виданні з питань закупівель «Вісник державних закупівель» та безоплатного розміщення на веб-порталі уповноваженого органу (https://tender.me.gov.ua) відповідно до ст. 10 Закону № 2289, а не забезпечити публікацію, як було до змін.
Доволі важливе нововведення для тих замовників, які закуповують послуги з організації харчування. Так, Законом № 5044 внесені зміни до переліку предметів закупівлі, що можна закуповувати за скороченою процедурою. Нагадаємо, у замовника є можливість прискорити темп проведення процедури закупівлі (відкриті торги, двоступеневі торги, процедура попередньої кваліфікації), але лише при закупівлі конкретних предметів. У разі обґрунтованої нагальної потреби у закупівлі таких предметів закупівлі, як продукція харчової промисловості, лікарські засоби, а також вироби медичного призначення, строк для подання пропозицій конкурсних торгів може бути скорочено з 30 до 15 днів. Відтепер до зазначених предметів додалися продукти харчування та послуги з організації харчування.
Наостанок зазначимо щодо змін, які відбулися в організації роботи комітету з конкурсних торгів. Так, по-перше, знято заборону членства у комітеті з конкурсних торгів депутатів селищних і сільських рад шляхом заміни формулювання «місцевих рад» на «міської, районної у місті, районної, обласної ради». По-друге, змінена позиція щодо відсутності необхідної кількості членів комітету з конкурсних торгів (не менш 5 осіб). Так, у разі якщо кількість службових (посадових) осіб у штатній чисельності працівників замовника є меншою, ніж п’ять осіб, то до складу комітету з конкурсних торгів мають входити всі службові (посадові) особи замовника, а не всі штатні працівники замовника, як це було раніше. Нагадаємо, Положення про комітет з конкурсних торгів затверджено наказом Мінекономіки від 26.07.2010 р. № 916.
