Об’єкти незавершеного будівництва:
основи
(частина 1)
Ольга Скляр, консультант газети «Будівельна бухгалтерія»
Коли йдеться про об’єкти незавершеного будівництва в обліку та операції з ними, ми говоримо не лише про облік будівельних підприємств. Річ у тім, що кількість господарюючих суб’єктів, які можуть здійснювати операції з об’єктами незавершеного будівництва, набагато більша, ніж кількість організацій, що займаються саме виконанням будівельно-монтажних робіт. Про облік та оподаткування операцій з такими об’єктами йтиметься у пропонованій статті.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.
Закон про іпотеку — Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV.
Закон № 5037 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 04.07.2012 р. № 5037-VI.
Порядок № 703 — Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703.
Методрекомендації — Методичні рекомендації щодо державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, схвалені рішенням Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 р. (протокол № 3).
П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.
П(С)БО 27 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затверджене наказом Мінфіну від 07.11.2003 р. № 617.
П(С)БО 32 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджене наказом Мінфіну від 02.07.2007 р. № 779.
Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.
Що таке «об’єкт незавершеного будівництва»?
Перш за все розберемося, що саме має на увазі законодавство під об’єктом незавершеного будівництва (далі — ОНБ).
Відповідно до норм Закону про іпотеку об’єкт незавершеного будівництва — об’єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесено витрати на його спорудження, але який не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. Схоже визначення наведено і в деяких підзаконних нормативних актах (наприклад, в Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженій наказом Держказначейства від 17.07.2000 р. № 64, під незавершеним капітальним будівництвом розуміється обсяг фактично освоєних капітальних вкладень на незавершених і не введених в експлуатацію будовах та об’єктах будівництва станом на певну дату, а в Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженому постановою КМУ від 28.10.2004 р. № 1442, об’єкти незавершеного будівництва визначено як будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються, оскільки перебувають у недобудованому стані).
Таким чином, ОНБ відповідає таким критеріям:
— об’єкт може бути ідентифіковано;
— об’єкт споруджений (споруджується) на земельній ділянці (власній, отриманій у користування або взагалі зайнятій незаконно в разі самочинного будівництва);
— переміщення об’єкта неможливе без знецінення і втрати всіх або частини функціональних якостей;
— виконання робіт зі спорудження об’єкта на поточну дату не завершено чи об’єкт не прийнято на поточну дату в експлуатацію (це питання порушувалося і в листі ДАБІ від 29.05.2012 р. № 40-11-3742 — текст листа і коментар до нього див. у «ББ», 2012, № 14, с. 9).
Є ще низка факультативних ознак, відсутність яких, утім, не робить ОНБ неіснуючим (але такі ознаки притаманні об’єкту, що правомірно будується):
— власника (замовника будівництва) може бути ідентифіковано (інакше доведеться пройти шлях визнання права на об’єкт за конкретною особою);
— будівництво об’єкта здійснювалося на підставі належним чином оформленої дозвільної документації (без цього визнання права власності буде ускладнено необхідністю погодження права на існування самочинно побудованого об’єкта).
Будівельна незавершенка
як об’єкт цивільного обороту: реєстрація права
Однією з характеристик майна, що використовується суб’єктами господарювання у своїй діяльності, є оборотоздатність, тобто можливість укладати правочини щодо передачі прав на таку річ. Отже, майно, що має оборотоздатність, можна передати за договором купівлі-продажу, міни, здати в майнове наймання (якщо це неспоживане майно). Однак специфіка ОНБ полягає в тому, що вони ще не є повноцінними об’єктами нерухомості, але вже становлять щось більше, ніж використані при будівництві матеріали.
Стосовно об’єктів нерухомості механізм придбання права власності потребує здійснення державної реєстрації такого права власності (ст. 182 ЦКУ). Саме цю вимогу зафіксовано й у ст. 4 Закону № 1952.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Нормами саме цього пункту зафіксовано: якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Крім того, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Однак ОНБ не є повноцінним об’єктом нерухомості: він не введений в експлуатацію, не проходив державної реєстрації права. Як же він може стати об’єктом цивільного обороту?
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 ЦКУ до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які було використано у процесі цього будівництва (створення майна). При цьому за потреби така особа може укласти договір (зокрема договір купівлі-продажу, міни, дарування, тобто договір, пов’язаний з передачею права власності на такий об’єкт) стосовно ОНБ, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис ОНБ.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1952 державна реєстрація прав на ОНБ та їх обтяжень у випадках, установлених законом, провадиться в порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об’єкта.
При цьому з 8 серпня минулого року Законом № 1952 запроваджено особливий порядок державної реєстрації прав на ОНБ. Якщо раніше держреєстрація здійснювалася шляхом подання відповідної заяви до БТІ і ОНБ міг просто стати предметом цивільного обороту, то тепер ситуація дещо змінилася.
Новий порядок передбачено Законом № 5037-VI, що набрав чинності з 08.08.2012 р. З урахуванням унесених змін на сьогоднішній день Закон № 1952 не передбачає проведення держреєстрації прав на будівельну незавершенку «про запас» — тобто для цілей можливого подальшого розпорядження. Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону № 1952 на сьогодні встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, ОНБ подається нотаріусу, який вчинив таку дію.
Тому саме нотаріус, який засвідчує відповідний правочин з ОНБ, і проведе державну реєстрацію прав на нього.
На сьогодні документом, що регламентує питання реєстрації права на нерухоме майно, є Порядок № 703, який є підзаконним документом до Закону № 1952 та діє з 01.01.2012 р.
При цьому, як зазначено в п. 1 Порядку № 703, саме відповідно до його норм має здійснюватися державна реєстрація прав на ОНБ та їх обтяжень. Виходячи з положень п. 2 Порядку № 703 державну реєстрацію прав на ОНБ може бути проведено нотаріусом або державним реєстратором.
Алгоритм проведення держреєстрації встановлено нормами п. 72 — 77 Порядку № 703.
Перш за все зауважимо, що згідно з ч. 2 п. 72 Порядку № 703 державна реєстрація права власності на ОНБ провадиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташовано такий об’єкт, за зацікавленою особою. Отже, власне оформлене право на земельну ділянку є законною підставою зареєструвати ОНБ. Без оформленої землі зробити це буде проблематично.
Нормами п. 73 Порядку № 703 встановлено, що в разі проведення державної реєстрації права власності на ОНБ зацікавленою особою є особа, котра здійснює його будівництво.
Перелік документів, які потрібно подати для державної реєстрації прав на нерухоме майно, прописано в пп. 28, 29, 74 — 76 Порядку № 703. Він уключає такі документи:
1) документ, що засвідчує речове право на земельну ділянку;
2) витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі коли в документі, що засвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про кадастровий номер);
3) документ, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт.
Тут слід пам’ятати, що процедура здійснення будівництва не завжди вимагає оформлення дозволу на виконання будівельних робіт (це потрібно лише для об’єктів IV та V категорій складності).
Початок будівництва деяких об’єктів може супроводжуватися:
— реєстрацією в ДАБІ1декларації про початок виконання будівельних робіт (для об’єктів I — III категорій складності)
— або надсиланням до ДАБІ повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
1 Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
Саме в цьому випадку заявник подає ще й копію документа, що підтверджує факт повідомлення;
4) технічний паспорт на об’єкт;
5) документ, що засвідчує особу заявника, тобто паспорт.
6) документи, що підтверджують виникнення, перехід і припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема:
договір стосовно такого майна;
свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя;
свідоцтво про право на спадщину;
свідоцтво про придбання майна на публічних торгах (аукціоні) та свідоцтво про придбання майна на публічних торгах (аукціоні), якщо публічні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом;
свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до Порядку № 703 (тобто вже згідно з новим порядком, що діє з 1 січня 2013 року);
свідоцтво про право власності, видане органом приватизації;
свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набуття чинності Порядком № 703;
рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання;
державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;
рішення суду, що набрало сили, стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
постанову суду про затвердження (визнання) мирової угоди, заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;
рішення власника майна про передачу об’єкта нерухомого майна з державної в комунальну власність, або з комунальної в державну власність, або з приватної у державну чи комунальну власність,
а також інші документи, що підтверджують виникнення, перехід і припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону (п. 28 Порядку № 703).
Водночас Методрекомендаціями запропоновано дещо інший пакет документів для реєстрації права на ОНБ, що включає:
— заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
— документ, що засвідчує особу заявника, і копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних
осіб — платників податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні чи інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України. Якщо заява подається уповноваженою особою від імені фізичної особи, така особа пред’являє документ, що засвідчує її особу, а також документ, який підтверджує її повноваження, та копію документа, що засвідчує особу, яку уповноважений представляє, копію реєстраційного номера облікової картки. При поданні заяви уповноваженою особою, яка діє від імені юридичної особи, така особа пред’являє документ, що засвідчує її особу, та документ, який підтверджує її повноваження.
Додатково до заяви додаються:
— документ, що засвідчує речове право на земельну ділянку;
— витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі коли в документі, що засвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про його кадастровий номер);
— документ, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;
— технічний паспорт на ОНБ, що формується за результатами проведеної технічної інвентаризації;
— документ про сплату державного мита (крім випадків звільнення від сплати державного мита) (п. 74 Порядку № 703 2);
— документ, що підтверджує плату за видачу витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2 Хоча сам Порядок № 703 та норми п. 73 цього Порядку не встановлюють процедури звільнення від сплати держмита за реєстрацію речових прав і головне — не застерігають перелік документів, на підставі яких може бути підтверджено право на таку пільгу. Як установлено в Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита, затвердженій наказом Мінфіну від 07.07.2012 р. № 811, у випадках, коли платники звільняються від сплати державного мита, про це ставиться відмітка на відповідних документах (у реєстрах, книгах тощо) з посиланням на законодавчі акти або рішення сільських, селищних та міських рад про звільнення від сплати державного мита із зазначенням номера і дати цього рішення та документа, що підтверджує право на отримання пільги.
Як визначено в розд. III Методрекомендацій, на підставі прийнятого в установленому порядку рішення про державну реєстрацію прав стосовно ОНБ державний реєстратор прав на нерухоме майно відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об’єкту. При цьому до запису Державного реєстру прав уключаються такі відомості щодо такого об’єкта:
— технічна характеристика ОНБ;
— місце розташування ОНБ (як правило, зазначається будівельна адреса, що присвоюється для ідентифікації об’єкта нерухомого майна на період будівництва);
— реєстраційний номер земельної ділянки, на якій розташовано ОНБ;
— підстава для внесення запису:
• назва рішення;
• дата формування рішення;
• індексний номер рішення;
— прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;
— найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Після проведення державної реєстрації права власності на ОНБ державний реєстратор формує витяг із Державного реєстру прав. При цьому внаслідок особливого правового статусу ОНБ свідоцтво про право власності на такий об’єкт не видається.
Таким чином, після здійснення державної реєстрації прав на ОНБ його може бути використано власником у будь-яких правочинах, пов’язаних з його відчуженням (у тому числі продажем, міною, передачею як внеску до статутного капіталу юридичної особи), залученням інвестора (продаж частки у праві власності на об’єкт, унесення ОНБ як вкладу у спільну діяльності тощо).
Після завершення будівництва ОНБ та прийняття в установлених законодавством випадках його в експлуатацію право власності на новостворений об’єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації. У разі якщо право власності на ОНБ було зареєстровано відповідно до вимог Порядку № 703, державний реєстратор не відкриває новий розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на такий новостворений об’єкт нерухомого майна.
Ідентифікація та можливі шляхи виникнення в обліку ОНБ
Як в обліку підприємства може опинитися такий об’єкт? Можливостей для цього значно більше, ніж здається, наприклад:
— підприємство самостійне почало будівництво і на конкретний момент припинило його (або будівництво не припинено, але поки що не завершено);
— підприємство вивело з експлуатації вже існуючий об’єкт нерухомості, почало його реконструкцію або добудовування, але не завершило її;
— підприємство придбало ОНБ за договором або об’єкт було внесено як внесок до статутного капіталу;
— підприємство створено в результаті перетворення іншої юридичної особи, і об’єкт перейшов до нього у власність разом з іншими активами наступника;
— стосовно ОНБ було встановлено обтяження у вигляді іпотеки, і після невиконання боржником зобов’язання об’єкт перейшов у власність іпотекодержателя тощо.
Перелічені вище варіанти надходження об’єкта на підприємство (перелік, як зазначалося, не є вичерпним) визначають причини, з яких підприємство стало власником (володарем) об’єкта. Однак для облікових цілей більшого значення набуває питання мети подальшого використання об’єкта.
Виходячи з критерію отримання підприємством у майбутньому економічних вигод від використання активу можливі три варіанти:
1) після завершення будівництва об’єкт планується використовувати в діяльності підприємства (власній або шляхом передачі його в користування третім особам);
2) після завершення будівництва (або без такого завершення) об’єкт буде відчужено, передано в інший спосіб з метою отримання доходу чи інших економічних вигод, у тому числі й обміну на інші активи (наприклад, унесено до статутного капіталу);
3) об’єкт буде законсервовано на певний період часу, а в подальшому його долю може бути вирішено на користь першого або другого варіанта.
У першому випадку об’єкт розглядатиметься у майбутньому:
або як основний засіб,
або як об’єкт інвестиційної нерухомості у складі основних засобів.
У другому випадку — як запаси (об’єкт групи вибуття, утримуваний для продажу). Третій варіант ми не розглядаємо окремо, оскільки зрештою облікову долю об’єкта буде вирішено на користь першого або другого варіанта.
Нижче розглянемо докладніше особливості кожного з перших двох варіантів.
Придбання об’єкта
для власної діяльності
Якщо підприємство планує використовувати об’єкт, то до моменту завершення будівництва витрати на придбання об’єкта варто розглядати як капітальні інвестиції підприємства. Відповідно до абз. 16 п. 4 П(С)БО 7 капітальні інвестиції у необоротні матеріальні активи — витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об’єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, та обладнання для монтажу), які здійснюються підприємством.
Отже, такі витрати окремо капіталізуються підприємством для цілей їх подальшого обліку. Слід зауважити, що кілька років тому незавершені капітальні інвестиції було включено п.п. 5.3 П(С)БО 7 до складу основних засобів, однак на сьогодні вони розглядаються як окремий об’єкт.
Норми П(С)БО 7 не встановлюють будь-якого механізму обліку капітальних інвестицій (передбачаючи, що якщо йдеться про витрати на створення основних засобів, то застосовується механізм формування вартості, аналогічний механізму формування вартості споруджуваних основних засобів згідно з п. 8 цього стандарту). Утім, окремо для капітальних інвестицій визначено неможливість їх амортизації підприємством.
Відзначимо один момент. Придбаваючи ОНБ (або споруджуючи його), підприємство може мати за мету самостійне використання цього об’єкта в подальшому або отримання економічних вигод від об’єкта, надаючи його в користування третім особам. У цьому випадку в майбутньому об’єкт може бути класифіковано як основний засіб або об’єкт інвестиційної нерухомості. Водночас зауважимо, що згідно з нормами п.п. 5.4 П(С)БО 32 нерухомість, що перебуває у процесі будівництва або поліпшення з метою використання в майбутньому як інвестиційної нерухомості у процесі самого будівництва, інвестнерухомістю вважатися не може.
Тому всі витрати на спорудження об’єкта (основних засобів, інвестиційної нерухомості) до моменту закінчення будівництва та введення об’єкта
в експлуатацію в бухгалтерському обліку слід розглядати як капітальні інвестиції.
Придбання об’єкта для подальшого його продажу
Якщо підприємство планує продати об’єкт, то необхідно чітко визначити — чи буде він продаватися до завершення будівництва та введення його в експлуатацію, чи додатково він буде добудовуватися, реконструюватися і тільки згодом буде проданий. Залежно від цього можна буде дати відповідь на запитання щодо можливості обліку такого об’єкта як групи вибуття.
Відповідно до норм п. 4 П(С)БО 27 необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу в разі, якщо:
— економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
— вони готові до продажу в їх теперішньому стані;
— їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх утримуваними для продажу;
— умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
— здійснення їх продажу має високу імовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.
При цьому звернемо увагу, що під групою вибуття у стандарті розуміється сукупність активів, які плануються до продажу або відчуження іншим способом однією операцією, та зобов’язання, прямо пов’язані з такими активами, які буде передано (погашено) в результаті такої операції.
Таким чином, якщо об’єкт в майбутньому планується продати, то надалі його зможе бути розцінено як об’єкт групи вибуття. Однак власне незавершенку може бути хронологічно продано у два часові проміжки:
— негайно, не здійснюючи жодних дій з таким об’єктом та не вводячи його в експлуатацію;
— після введення об’єкта в експлуатацію.
Тому, якщо йдеться про ОНБ, то його може бути розцінено як об’єкт групи вибуття в тому випадку, якщо він продаватиметься в «незавершеному стані». Такий об’єкт, який підприємство не планує поліпшувати, добудовувати, уводити в експлуатацію та продавати «як є», відповідатиме поняттю об’єкта групи вибуття, утримуваного для продажу.
Відповідно до п. 6 П(С)БО 27 необоротні активи, група вибуття, визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. Це означає, що призначений до продажу ОНБ не може більше обліковуватися підприємством у складі капітальних інвестицій на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», і витрати щодо нього має бути перенесено на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу».
Якщо ж об’єкт планується продати в майбутньому (тобто після завершення будівництва або настання певних подій), то поняттю об’єкта групи вибуття на сьогодні він не відповідатиме (не буде дотримано умову про готовність об’єкта до продажу в поточному його стані). Це означає, що підприємство має акумулювати витрати на його спорудження, з подальшим переведенням до складу групи вибуття (коли будівництво буде завершено, право власності зареєстровано, а сам об’єкт підготовлено до продажу).
У цьому випадку одним із ключових запитань у бухгалтера буде таке: на яких рахунках має здійснюватися така акумуляція? Адже, з одного боку ідеться про будівництво для продажу, що перегукується зі звичайною діяльністю з виробництва продукції, а з іншого боку така продукція (об’єкт нерухомості) має низку специфічних особливостей.
Свого часу Мінфін у листі від 07.08.2006 р. № 31-34000-10-10/16575 зробив висновок, що «...фактичні витрати на спорудження об’єкта протягом будівництва відображаються забудовником по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції». Після закінчення будівництва фактичні витрати забудовника на спорудження власної частини об’єкта, призначеної для продажу, списуються до дебету рахунка 28 «Товари»...» Звичайно, лист видано ще до введення до Плану рахунків спеціального субрахунку 286 «Необоротні активи групи вибуття, утримувані для продажу», однак сама позиція Мінфіну заслуговує на право на життя й сьогодні.
Водночас в Інструкції № 291 зазначено, що на субрахунку 151 «Капітальне будівництво» відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства. Оскільки Інструкція розглядає можливість застосовувати рахунок 15 уповноваженим учасником за договором пайового будівництва, вважаємо, що і для будівництва «для себе на продаж» цей рахунок також може використовуватися. Тим більше, що на сьогодні не постає так гостро питання обліку цих витрат на рахунку 15 або 23 (що раніше могло впливати на відображення витрат у розрахунку приросту/убутку запасів). Тому застосування рахунка 15 підприємством можна вважати цілком коректним.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, залежно від мети (цілей) подальшого використання ОНБ, його облікова доля може бути різною. Схематично це показано на рисунку нижче.
На цьому ми завершуємо першу частину цього матеріалу. У продовженні ми докладніше поговоримо про особливості бухгалтерського обліку ОНБ, нюанси списання пов’язаних з ним витрат, а також розглянемо низку інших питань, які, звичайно ж, зацікавлять наших читачів.
