Стаття 19-2. Види рішень митних органів

1. За заявою підприємства митні органи приймають рішення щодо:

1) авторизації АЕО;

2) авторизації на застосування спрощення (у тому числі транзитного спрощення);

3) реєстрації гаранта;

4) авторизації на провадження виду діяльності, визначеного пунктами 1, 3 чи 5 частини першої статті 404 цього Кодексу;

5) дозволу на провадження виду діяльності, визначеного пунктом 2 чи 4 частини першої статті 404 цього Кодексу;

6) авторизації для поміщення товарів у митний режим:

а) імпорту (у частині процедури кінцевого використання);

б) тимчасового ввезення;

в) переробки на митній території;

г) переробки за межами митної території;

7) зобов’язуючої інформації;

8) інші рішення відповідно до законів України.

Положення статей 19³–19¹⁸ цього Кодексу застосовуються виключно для рішень, визначених пунктами 1–7 цієї частини.

2. Рішення митних органів, визначені пунктами 1–7 частини першої цієї статті, надаються безоплатно та діють безстроково, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

3. Рішення митних органів, визначені пунктами 1–7 частини першої цієї статті, можуть бути таких видів:

1) про розгляд заяви;

2) про відмову в розгляді заяви;

3) про продовження строку прийняття рішення;

4) про запит документів та/або інформації;

5) про надання рішення;

6) про відмову в наданні рішення;

7) про внесення змін до рішення;

8) про перегляд рішення;

9) про зупинення рішення;

10) про оцінку вжитих заходів;

11) про поновлення рішення;

12) про скасування рішення;

13) про анулювання рішення;

14) про залишення рішення без змін.

4. Митні органи приймають рішення, визначені пунктами 1–4 частини третьої цієї статті, під час розгляду будь-яких заяв, поданих відповідно до цієї глави.

Митні органи приймають рішення, визначені пунктами 5–6 частини третьої цієї статті, за результатами розгляду заяви про надання рішення.

Митні органи приймають рішення, визначені пунктами 7–14 частини третьої цієї статті, після прийняття та щодо рішень, визначених пунктом 5 частини третьої цієї статті.

Митні органи не приймають рішення, визначені пунктами 7–11, 14 частини третьої цієї статті, стосовно рішень щодо зобов’язуючої інформації.

Митні органи не приймають рішення, визначені пунктами 8–11 частини третьої цієї статті, щодо авторизацій для поміщення товарів у митний режим, якщо рішення про надання авторизації було прийнято на підставі митної декларації відповідно до статті 73¹ цього Кодексу.

Митні органи, крім рішень, визначених пунктами 1–14 частини третьої цієї статті, приймають інші рішення у випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

5. Митний орган невідкладно, але не пізніше ніж на наступний робочий день з дня прийняття рішення, визначеного частиною третьою цієї статті:

1) надсилає підприємству в паперовій або електронній формі інформацію про прийняте рішення (за наявності — таке рішення та копію наказу щодо такого рішення, у разі якщо оформлення наказу передбачено законодавством України з питань митної справи);

2) вносить відомості про прийняте рішення до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів;

3) здійснює інші заходи, визначені законодавством України з питань митної справи для виконання митними органами після прийняття відповідного рішення.

6. У рішеннях, визначених пунктами 2 і 3, 6–9, 12 і 13 частини третьої цієї статті, зазначаються підстави та причини прийняття такого рішення з посиланням на норми законодавства, а також строк і порядок оскарження рішення.

7. У разі прийняття рішень, визначених пунктами 6, 9, 12 і 13 частини третьої цієї статті, митний орган разом з рішенням надсилає копії документів (за наявності), на підставі яких було прийнято відповідне рішення.

8. Порядок прийняття рішень митним органом визначається цим Кодексом та іншим законодавством України з питань митної справи.