Стаття 19-10. Особливості застосування права бути почутим

1. Право бути почутим не застосовується у разі, якщо:

1) несприятливе рішення, яке мають намір прийняти митні органи, спрямоване на забезпечення виконання іншого рішення, щодо якого передбачено застосування права бути почутим, і повідомлення, передбачене статтею 19⁹ цього Кодексу, було направлено підприємству раніше;

2) якщо несприятливе рішення, яке мають намір прийняти митні органи, приймається відповідно до частини шостої або сьомої статті 19¹⁵ цього Кодексу;

3) реалізація права бути почутим створює загрозу заподіяння значної шкоди національній безпеці, життю та здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу, правам споживачів товарів;

4) несприятливе рішення, яке мають намір прийняти митні органи, стосується рішення щодо зобов’язуючої інформації;

5) підприємству відмовлено у прийнятті заяви до розгляду;

6) у разі зняття підприємства з обліку в митних органах;

6¹) у разі отримання інформації від Національного банку України щодо позбавлення фінансової установи, яка має статус гаранта, відповідної ліцензії;

7) несприятливе рішення приймається на виконання рішення суду;

8) несприятливе рішення приймається у зв’язку із застосуванням до підприємства санкцій відповідно до Закону України «Про санкції»;

9) в інших випадках, передбачених законами України.

2. У разі прийняття несприятливих рішень щодо авторизації для поміщення товарів у митний режим, яку було надано на підставі митної декларації, строк, передбачений частинами шостою, сьомою, десятою статті 19⁹ цього Кодексу, становить не більше 24 години у кожному відповідному випадку.