Стаття 19-6. Строки розгляду заяви та прийняття рішень

1. Митний орган здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішення, визначеного пунктом 5 частини третьої статті 19² цього Кодексу, у такі строки:

1) щодо авторизації АЕО — протягом 120 днів;

2) щодо авторизації на застосування спрощення — протягом 120 днів;

3) щодо реєстрації гаранта — протягом 45 днів;

4) щодо авторизації на провадження виду діяльності, визначеного пунктами 1, 3 чи 5 частини першої статті 404 цього Кодексу:

а) на провадження митної брокерської діяльності — протягом 10 робочих днів;

б) на експлуатацію митного складу та на експлуатацію складу тимчасового зберігання — протягом 20 днів;

5) щодо дозволу на провадження виду діяльності, визначеного пунктом 2 чи 4 частини першої статті 404 цього Кодексу, — протягом 20 днів;

6) щодо авторизації для поміщення товарів у митний режим — протягом 10 днів (якщо рішення приймається на підставі заяви підприємства);

7) щодо зобов’язуючої інформації — протягом 30 днів.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, необхідною умовою надання якої є відповідність усім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, митний орган здійснює розгляд заяви та документів протягом 15 днів.

У разі якщо рішення щодо авторизації для поміщення товарів у митний режим приймається на підставі митної декларації, митний орган здійснює розгляд заяви та документів протягом одного робочого дня.

2. Митний орган здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішень, визначених пунктами 3, 7–9, 12 частини третьої статті 19² цього Кодексу, протягом 15 днів.

У разі прийняття рішень щодо авторизації для поміщення товарів у митний режим, яку було надано на підставі митної декларації, митний орган здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішень, визначених пунктами 3, 7, 12 частини третьої статті 19² цього Кодексу, протягом одного робочого дня.

3. Прийняття митним органом рішень за його ініціативою здійснюється невідкладно, але не пізніше 30 днів з дня виявлення підстав для прийняття таких рішень, крім випадків, передбачених статтями 19⁹–19¹⁰ цього Кодексу.

4. Перебіг строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, починається з дня прийняття митним органом рішення про розгляд заяви.

5. Строк прийняття рішення, визначений частиною першою або другою цієї статті, може бути продовжений:

1) за заявою підприємства, але не більше ніж на 30 днів;

2) за рішенням митного органу, але не більше ніж на 30 днів, якщо інше не передбачено законодавством України з питань митної справи, для кожного з таких випадків:

а) направлення запиту про надання додаткових документів та/або інформації;

б) направлення повідомлення, передбаченого статтею 19⁹ цього Кодексу;

в) отримання від підприємства письмових пояснень та/або заперечень відповідно до статті 19⁹ цього Кодексу;

г) отримання від підприємства повідомлення про усунення виявленої невідповідності критеріям та/або умовам надання рішення;

ґ) отримання від підприємства повідомлення про заходи, вжиті для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, та відповідності критеріям та/або умовам надання рішення.

У разі прийняття рішень щодо авторизації для поміщення товарів у митний режим, яку було надано на підставі митної декларації, строк прийняття рішення, визначений частиною першою або другою цієї статті, може бути продовжено за заявою підприємства або за рішенням митного органу, але не більш як на один робочий день.

6. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини п’ятої цієї статті, митний орган продовжує строк прийняття рішення на строк, зазначений у заяві підприємства.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини п’ятої цієї статті, митний орган продовжує строк прийняття рішення та повідомляє підприємство про таке продовження до закінчення строку, визначеного частиною першою або другою цієї статті.

Рішення про продовження строку прийняття рішення має містити інформацію про причини та строк, на який продовжено прийняття рішення.

7. Підприємство, яке протягом строку, визначеного частиною першою або другою цієї статті, не отримало рішення митного органу за своєю заявою, або не отримало відповідно до частини шостої цієї статті інформації про продовження строку прийняття рішення, має право на оскарження бездіяльності митних органів у порядку, передбаченому главою 4 цього Кодексу.