Нормативний акт Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Стаття 1. Визначення термінів

Редакції
Зміни документа за роками
Друк
Автор : Верховна Рада України

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Державний реєстр) — організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;

2) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

3) застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

31) органи доходів і зборів — центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи;

4) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску — максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

(з 01.01.2018 р. до пункту 4 частини першої статті 1 будуть внесені зміни, передбачені підпунктом 1 пункту 22 Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII)

5) мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

6) недоїмка — сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;

7) Пенсійний фонд України (далі — Пенсійний фонд) — орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;

8) посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — посвідчення застрахованої особи) — спеціальний документ у вигляді електронної смарт-картки з візуальними персоніфікованими ознаками, який забезпечує документування, збереження і використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, на якому може зберігатися інша інформація для забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання коштів та послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;

(дію підпункту 8 частини першої статті 1 зупинено до 01.01.2017 р. згідно з пунктом 11 розділу VIII цього Закону, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 р. № 76-VIII)

9) страхові кошти — кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону;

10) страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

11) учасники накопичувальної системи пенсійного страхування — фізичні особи, які сплачують/за яких сплачуються страхові внески до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

12) основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

2. Інші терміни використовуються у значенні, визначеному законами про окремі види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor