Заповнення реквізитів заголовної частини податкової накладної

Доволі тривалий час питання про те, як бути з ПН, якщо в її шапці дату затвердження наказу Міністерства доходів і зборів написано у цифровому форматі («14.01.2014 р. № 10») замість передбаченого оригіналом «14 січня 2014 року № 10» не давав спокою багатьом бухгалтерам. І от після появи листа Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.05.2014 р. № 4487/10/26-15-11-01-06 пристрасті вщухли. У ньому чітко зазначено, що використання у грифі «ЗАТВЕРДЖЕНО» податкової накладної різного формату дати або скороченої назви Міністерства замість повної не є підставою для визнання цієї податкової накладної складеною з порушенням та підставою для виключення такої податкової накладної зі складу податкового кредиту. Такі самі висновки містяться і в консультації, розміщеній у підкатегорії 101.19 БЗ.

Таким чином, жодних наслідків за невідповідність формату дати у грифі «Затверджено» її оригіналу у формі ПН не буде

Ця таблична частина ПН розташована в лівому верхньому куті форми та містить такі поля (див. рис. 1):

Рис. 1. Фрагмент форми ПН: таблиця в заголовній частині ПН

Розглянемо порядок заповнення кожного поля докладно.

«Паперова». Згідно з правилами, установленими п. 201.1 ПКУ, форму ПН визначає покупець. Якщо він приймає рішення, що ПН має бути складено в паперовому вигляді, то в комірці «Оригінал (видається покупцю)» цього поля проставляється помітка «Х». Цей оригінал ПН передається покупцеві (п. 201.4 ПКУ). На другому примірнику ПН, що зберігається у продавця, помітка «Х» проставляється вже в комірці «Копія (залишається у продавця)». Але майте на увазі: у ситуації, коли обидва примірники ПН складаються в паперовому вигляді та залишаються у продавця (наприклад, при постачанні товарів неплатнику ПДВ), у зазначених полях помітку «Х» не ставимо.

«Електронна». У цьому полі проставляється помітка «Х», якщо покупець виступить «за» складання ПН в електронному вигляді. А оскільки всі «електронні» ПН підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН, п. 7 Порядку № 10), то при заповненні цього поля помітку «Х» доведеться поставити і в наступному однойменному полі. Зверніть увагу, що після складання ПН в електронному вигляді дублювати її та складати паперовий аналог ПН немає потреби (п. 201.1 ПКУ, консультація в підкатегорії 101.19 БЗ).

«Підлягає реєстрації в ЄРПН». Це поле виділяється поміткою «Х» тільки в тих ПН, які:

— складаються в електронному вигляді;

— задовольняють вимоги із п. 11 розд. 2 підрозд. XX ПКУ (сума ПДВ у накладній понад 10 тис. грн., постачання підакцизного та/або імпортного товару). Вони можуть складатися як в електрон­ному, так і в паперовому вигляді.

Нагадаємо, що зареєструвати «паперові» ПН в ЄРПН необхідно протягом 15-денного строку, який відлічується з дати їх видачі покупцеві (п. 201.10 ПКУ)*. Щоб не пропустити 15-денний строк, помітку «Х» у полі «Підлягає реєстрації в ЄРПН» краще ставити не тільки на оригіналі ПН, який видається покупцеві, а й на копії ПН, що залишається у продавця.

«Усі примірники залишаються у продавця (тип причини)». Перелік причин, з яких усі примірники ПН залишаються у продавця, наведено в п. 10 Порядку № 10. Складається він із 14 пунктів та включає такі типи причин:

«01» — складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у випадку здійснення контрольованих операцій). Майте на увазі, що з 1 січня 2015 року мінімальну планку для бази обкладення ПДВ доведеться застосовувати майже до всіх операцій. Так, для постачання товарів/послуг такою планкою буде ціна їх купівлі, а для необоротних активів — балансова (залишкова) вартість за даними бухобліку на початок звітного періоду. Виняток із цього правила зроблено тільки для постачання товарів/послуг за держрегульованими цінами та для постачання газу для потреб населення. Найімовірніше, що при донарахуванні бази обкладення ПДВ до ціни придбання/балансової вартості ОЗ ПН доведеться заповнювати за аналогією зі звичайними цінами;

«02» — постачання неплатнику податку;

«03» — постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

«04» — постачання в межах балансу для невиробничого використання;

«05» — ліквідація основних засобів за самостійним рішенням платника податків;

«06» — переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих;

«07» — експортні постачання;

«08» — постачання для операцій, що не є об’єктом обкладення ПДВ;

«09» — постачання для операцій, звільнених від обкладення ПДВ;

«10» — визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов’язань щодо товарів/послуг, необоротних активів, суми ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту, але не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

«11» — складена за щоденними підсумками операцій;

«12» — складена на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін (у випадку здійснення контрольованих операцій). Найімовірніше, з 1 січня 2015 року подібне правило із застосуванням мінімальної планки для бази обкладення ПДВ поширюватиметься на всі операції;

«13» — використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

«14» — складена покупцем (одержувачем) послуг від нерезидента.

В інших випадках тип причини не вказується (нулі, прокреслення та інші знаки або символи в полі «Усі примірники залишаються у продавця (тип причини)» не проставляються).

І не забудьте, що всі примірники ПН у перелічених ситуаціях необхідно скласти в паперовому вигляді. На це прямо вказує п. 10 Порядку № 10.

Далі наведемо приклади заповнення таблиці в заголовній частині ПН (див. рис. 2).

Рис. 2. Приклади заповнення таблиці в заголовній частині ПН

Дата виписування

Цей реквізит є обов’язковим (п.п. «б» п. 201.1 ПКУ), тому неправильне його відображення може вважатися порушенням порядку заповнення ПН, що може призвести до втрати податкового кредиту за такою ПН (п. 8 Порядку № 10). Давайте розберемося, як правильно його заповнювати.

Формат дати. Для відображення дати виписування ПН у заголовній її частині відведено поле з клітинками. Відповідно до п. 3 Порядку № 10 ці клітинки заповнюються у форматі «ДДММРРРР»: першим зазначаємо день місяця (дві цифри), далі — місяць (дві цифри) та рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті виписування ПН не проставляють**. Наприклад, це поле у ПН від 17 вересня 2014 року матиме такий вигляд (рис. 3):

Рис. 3. Приклад заповнення дати виписування ПН

ПН виписують у момент виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, які в загальному випадку виникають за першою з подій: або за датою зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок/до каси, або за датою відвантаження товару (а для послуг — на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання) (пп. 201.4, 187.1 ПКУ)

Складання ПН на дату другої події стане причиною для визнання її недійсною.

Докладніше про дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ для всіх цих операцій можна прочитати у статті «Хто, кому, коли та як (основні правила складання податкової накладної)» на с. 3 цього номера

Для зведеної ПН датою виникнення ПЗ вважається дата її складання (п. 17 Порядку № 10). Установлюють її згідно з визначеною в договорі періодичністю оплати товарів/послуг, що фактично поставляються (один раз на п’ять днів або один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Порядковий номер

Цей реквізит також є обов’язковим реквізитом ПН та має такий вигляд (рис. 4).

Рис. 4. Фрагмент форми ПН: порядковий номер

Як бачимо, порядковий номер складається з трьох частин, розділених знаком дробу. При його заповненні необхідно керуватися нормами п.п. «а» п. 201.1 ПКУ та п. 3 Порядку № 10.

Так, у першій частині вказують порядковий номер ПН, який має збігатися з її номером у графі 1 розділу I Рєєстру* виданих та отриманих ПН (далі — Реєстр ПН). У свою чергу, до графи 1 Реєстру ПН заносять порядкові номери ПН та Розрахунків коригування за принципом повної числової послідовності натуральних чисел (наприклад, 1-ПН, 2-ПН, 3-РК, 4-ПН). Нумерація в такому Реєстрі залежить від вибору платника податків та може:

— починатися з № 1 із кожного податкового періоду (місяця/кварталу);

— бути наскрізною протягом року (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 708).

Крім того, порядковий номер ПН першої частини поля (до знаків дробу) повинен містити лише цифри (літери чи інші символи неприпустимі) та вирівнюватися по правому краю (тобто заповнюватися починаючи справа). Незаповнені клітинки залишаються порожніми (нулі або прокреслення не ставляться).

Другу частину порядкового номера ПН (між знаками дробу) призначено для тих, хто застосовує особливі ПДВ-режими. Ця категорія платників податків складає окремі ПН за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та вказує у другій частині ПН код відповідної діяльності:

2 — сільгосппідприємства на спецрежимі у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до ст. 209 ПКУ;

3 — сільгосппідприємства, що відповідають критеріям, визначеним ст. 209 ПКУ, але не обрали такий спецрежим та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, виготовлені у власних переробних цехах;

4 — переробні підприємства (п. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ);

7 — платники, які здійснюють операції з лікарськими засобами та виробами медичного призначення (див. лист Міндоходів від 04.04.2014 р. № 7860/7/99-99-04-02-17 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 30, с. 5).

Для інших платників податків друга частина порядкового номера залишається порожньою.

Третю частину порядкового номера заповнюють філії/структурні підрозділи платника ПДВ, яким делеговані права щодо виписування ПН. Так, у першій частині вони проставляють порядковий номер ПН, а у третій частині (після знаків дробу) поміщають числовий код філії/структурного підрозділу (без літер чи інших символів). Для такого числового коду виділено 4 комірки. У зв’язку з цим номер філії не повинен перевищувати 4-значного числа (підкатегорія 101.19 БЗ). Якщо знаків менше, то номер вказують починаючи з правого боку поля, а решту клітинок не заповнюють (п. 3 Порядку № 10). У ситуації, коли ПН виписує сам платник ПДВ, третя частина порядкового номера ПН залишається порожньою.

Порядок заповнення номера ПН покажемо на рис. 5

Рис. 5. Приклад заповнення порядкового номера ПН

Найменування продавця

Цей реквізит є обов’язковим реквізитом ПН (п.п. «в» п. 201.1 ПКУ). У загальному випадку тут наводяться дані продавця (п.п. «в» п. 201.1 ПКУ):

— юридичної особи — повна або скорочена назва, зазначена в його статутних документах;

— фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, — прізвище, ім’я та по батькові (наводиться повністю «Іваненко Іван Іванович», абревіатуру «ФОП» при цьому додавати не потрібно).

Як бачимо, у п.п. «в» п. 201.1 ПКУ йдеться про назву юридичної особи, а в текстовій частині форми ПН використовується термін «найменування». Відразу зауважимо, що ці два терміни нерівнозначні. Так, найменування разом з інформацією про назву юридичної особи має містити інформацію про її організаційно-правову форму (далі — ОПФ) (ч. 1 ст. 90 ЦКУ). По-іншому це можна показати у вигляді формули: найменування = ОПФ + назва. Виходить, що текстова частина ПН розширює вимоги ПКУ, замінюючи «назву» на «найменування». Однак незважаючи на таку невідповідність, платникам податків доведеться з ним змиритися і вказувати в ПН саме найменування юридичної особи. І робити це потрібно державною мовою (тобто українською) (п. 2 Порядку № 10).

Що ж стосується розміру літер, то він на дійсність ПН не впливає (навіть якщо він не збігається з розміром літер у найменуванні, зафіксованому в статутних документах)*

На це, до речі, звертали увагу й контролери в консультації, розміщеній у підкатегорії 101.19 БЗ та в листі Міндоходів від 29.04.13 р. № 1883/6/99-99-19-04-01-15. У листі говориться, що найменування юридичної особи, написаної великими літерами, тотожне найменуванню юридичної особи, написаному прописними та малими літерами, якщо ці літери повністю збігаються. Так, найменування продавця ТОВ «ЗОЛОТА КОРОНА» буде ідентичним найменуванню ТОВ «Золота корона»: і те й інше можна вказати у ПН.

Варто додати, що можливі неточності у зазначенні організаційно-правової форми підприємства — це ще не привід для визнання такої ПН недійсною. Про це свідчить судова практика. Так, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. у справі № 805/10595/13-а () вказується, що вимоги п. 201.1 ПКУ в частині обов’язкових реквізитів поширюються тільки на назву підприємства та не стосуються виду організаційно-правової форми. Такий підхід підтримує і Харківський апеляційний адміністративний суд, в ухвалі якого у справі № 2а-12226/12/2070 чітко сказано, що помилка у зазначенні літери найменування підприємства — «зазначено ТД <…>» замість «ТБ <…>» — не свідчить про неправильне формування податкового кредиту. Як бачимо, суди в питаннях заповнення такого обов’язкового реквізиту ПН, як «Найменування продавця/покупця», стають на бік платника податків. Але якщо спори з контролюючими органами для вас небажані, то помилок у цьому питанні краще уникати.

Що стосується філій/структурних підрозділів, яким делеговане право виписування ПН, то вони поруч із назвою головного підприємства (зафіксованою у статутних документах) наводять своє найменування (п. 1 Порядку № 10).

Якщо продаж товарів здійснюється в межах спільної діяльності, то в ПН зазначається найменування платника ПДВ, створеного згідно з договором про спільну діяльність (див. підкатегорію 101.19 БЗ).

При отриманні послуг від нерезидента на території України (на яких складається ПН із типом причини «14» в одному примірнику, п. 208.2 ПКУ, п. 1 Порядку № 10) у цьому полі (а також у полях «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» та «Номер телефону») наводяться відповідні дані, тобто назва (адреса й номер телефону) продавця-нерезидента (див. підкатегорію 101.19 БЗ).

Перереєстрація внаслідок зміни найменування. До дати перереєстрації платник податків має використовувати обидва найменування — старе та нове. Про це прямо йдеться в п. 4.3 Положення № 26.

Найменування покупця

Незважаючи на те що серед обов’язкових реквізитів, перелічених у п. 201.1 ПКУ, зазначено назву юридичної особи — покупця, у формі ПН ідеться про найменування покупця. Виходить, що тут ми бачимо те саме нестикування, про яке йшлося щодо реквізиту «Найменування продавця». До речі, вимоги до його заповнення приблизно такі самі:

тут наводиться повне або скорочене найменування покупця товарів/послуг, зазначене у статутних документах (для юридичної особи), або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичної особи).

Проте існують особливі постачання, коли ПН залишається у продавця. Для цих ПН реквізит «Особа (платник податку) — покупець» заповнюється таким чином (див. підкатегорію 101.19 БЗ):

1) указується найменування продавця в разі:

— постачання товарів/послуг у межах балансу для невиробничого використання;

— використання товарів/послуг, щодо яких раніше було відображено податковий кредит, у пільгованих операціях або операціях, що не є об’єктом обкладення ПДВ;

— визнання умовного постачання товарів/послуг при анулюванні ПДВ-реєстрації згідно з п. 184.7 ПКУ;

 — ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків;

 — переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих;

 — використання основних засобів, товарів/послуг у негоспдіяльності (у тому числі в разі псування);

 — перевищення звичайної ціни над фактичною (при здійсненні контрольованих операцій);

 — безоплатного постачання (ПН зі звичайною ціною при здійсненні контрольованих операцій);

 — отримання послуг від нерезидента на митній території України;

2) виконується запис «Неплатник податку» в разі:

— постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві;

— постачання неплатнику ПДВ;

3) відображається найменування нерезидента при постачанні товарів/послуг на експорт. Його можна внести й іноземною мовою, але тільки за умови, що у ЗЕД-договорі таке найменування не перекладене українською мовою;

4) наводиться назва посередника при передачі товарів комісіонеру в межах договору комісії на продаж;

5) окрім назви головного підприємства, записується й найменування філії/структурного підрозділу. Якщо останньому не делеговане право виписувати ПН, то вказується тільки головне підприємство.

Індивідуальний податковий номер продавця

Згаданий реквізит є обов’язковим відповідно до п.п. «г» п. 201.1 ПКУ. Вимоги до його заповнення викладені в пп. 2, 3 і 11 Порядку № 10.

У відведеному для нього полі вказується індивідуальний податковий номер (далі — ІПН) продавця, що міститься у витягу з Реєстру платників ПДВ

Нагадуємо: витяг — це документ, який з 1 січня 2014 року грає роль ПДВ-свідоцтва. Докладніше про це можна прочитати у статті «Зустрічаємо нове Положення про ПДВ-реєстрацію» «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 16, с. 13.

Для ІПН у податковій накладній відведено 12 клітинок. Якщо ж ІПН містить менше 12 знаків, то цифри необхідно вирівняти по правому краю. При цьому незаповнені клітинки мають залишатися порожніми — прокреслення, нулі або інші знаки не вносимо (пп. 2, 3 Порядку № 10).

Зверніть увагу, що із загального випадку запов­нення ІПН продавця є свої винятки. Так, при отриманні послуг від нерезидента одержувач таких послуг сам для себе виписує ПН, а в полі відображає умовний ІПН— «300000000000». Крім того, є ще один умовний ІПН — «200000000000». Він використовується, якщо послуги від нерезидента:

— не призначені для використання в госпдіяльності;

— придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до п. 186.3 ПКУ

Якщо ПН виписує уповноважена філія, то вказується ІПН головного підприємства — платника ПДВ (підкатегорія 101.19 БЗ).

І ще один момент. При реорганізації платника ПДВ або перереєстрації з інших причин використовуються його старі дані до того, як будуть унесені зміни до Реєстру платників ПДВ (п. 4.3 Положення № 26).

Індивідуальний податковий номер покупця

ІПН покупця також є обов’язковим реквізитом ПН відповідно до п.п. «г» п. 201.1 ПКУ. Інформація про нього міститься у витягу з Реєстру платників ПДВ або у Свідоцтві платника ПДВ.

Водночас у полі ІПН покупця може бути відображено умовний код «400000000000». Це відбувається в разі:

— постачання товарів/послуг неплатникам ПДВ (включаючи експорт) (п. 11 Порядку № 10). Такий самий ІПН вказується і в Реєстрі виданих та отриманих ПН;

— здійснення операцій у рахунок оплати праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку.

Крім того, умовний код «400000000000» відображається й у випадках, не пов’язаних із постачаннями контрагентам, у разі (п. 11 Порядку № 10):

— постачання в межах балансу для невиробничого використання;

— використання товарів/послуг, щодо яких раніше було відображено податковий кредит (далі — ПК), у пільгованих операціях чи операціях, що не є об’єктом обкладення ПДВ;

— визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов’язань щодо товарів/послуг, необоротних активів, суми податку за якими були включені до складу ПК, але не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

— ліквідації основних засобів (далі — ОЗ) за самостійним рішенням платника податку;

— переведення виробничих ОЗ до складу невиробничих;

— використання ОЗ, товарів/послуг у негосподарській діяльності (у тому числі псування).

І майте на увазі, що в деяких випадках ІПН покупця та продавця можуть збігатися, принаймні так роз’ясняли податківці раніше . Наприклад, при здійсненні контрольованих операцій продавець проставляє свій ІПН у полі «Індивідуальний податковий номер покупця», якщо:

— звичайна ціна перевищує фактичну. Най­імовірніше, аналогічний похід до заповнення ПН діятиме і з 1 січня 2015 року для постачань нижче від купівельної ціни;

— здійснюється безоплатне постачання товарів/послуг, вартість яких визначається виходячи зі звичайної ціни.

Що ж стосується правил заповнення ІПН покупця в період перереєстрації, то вони збігаються з правилами, уже згаданими в попередньому полі «Індивідуальний податковий номер продавця»: необхідно використовувати старі дані покупця до того, як будуть унесені зміни до Реєстру платників ПДВ (п. 4.3 Положення № 26).

Місцезнаходження продавця

Цей реквізит є обов’язковим відповідно до п.п. «ґ» п. 201.1 ПКУ.

При його заповненні юридичним особам необхідно враховувати положення ст. 45 ПКУ і ст. 3 ПКУ, виходячи з яких місцезнаходженням вважається адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів (або згідно із законом) виступають від їхнього імені. Простіше кажучи, ця адреса має бути внесена до ЄРР і вказуватися у виписці з ЄДР.

Для фізичних осіб — підприємців місцезнаходження — це адреса реєстрації їх місця проживання, за яким вони стають на облік у податковому органі (ст. 45 ПКУ).

Адреса записується в загальновстановленому порядку та має містити такі відомості: вулиця, № будинку, № офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є обласним центром), поштовий індекс. Допускаються загальноприйняті скорочення «вул.», «буд.» тощо.

При цьому майте на увазі, що запис адреси у зворотному порядку не вважається причиною для зняття податкового кредиту (підкатегорія 101.19 БЗ, листи ДПАУ від 18.07.11 р. № 12901/6/16-1115 і від 08.07.11 р. № 18517/7/16-1517-05). Не вважається такою причиною й відсутність поштового індексу. Однак для уникнення непорозумінь його краще вказувати.

Від загального правила заповнення реквізиту «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» перейдемо до поодиноких. Так, при отриманні послуг від нерезидента сюди вносяться дані про місцезнаходження нерезидента. Запис виконується українською мовою. Але якщо в договорі реквізити нерезидента зазначені без перекладу українською мовою, то поле «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» можна заповнити і без перекладу державною мовою (підкатегорія 101.19 БЗ).

Філія/структурний підрозділ, якому делеговане право виписування ПН, наводить місцезнаходження головного підприємства, поруч із яким він може вносити запис про власне місцезнаходження (підкатегорія 101.19 БЗ).

У період перереєстрації використовуються старі дані (підкатегорія 101.19 БЗ, п. 4.3 Положення № 26).

Місцезнаходження покупця

У цьому полі достатньо вказати податкову адресу покупця — платника ПДВ за правилами, аналогічними правилам для реквізиту «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця». Цей реквізит не є обов’язковим, а це означає, що неточності в його заповненні однозначно не впливають на легітимність ПН.

Реквізит може залишатися порожнім у разі (підкатегорія 101.19 БЗ):

— постачання неплатнику ПДВ;

— постачання на експорт;

— складання підсумкової накладної за день.

А от у випадках, не пов’язаних із постачаннями контрагентам, у полі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» слід зазначати дані продавця. До таких випадків належать:

— постачання товарів/послуг у межах балансу для невиробничого використання;

— використання товарів/послуг, щодо яких раніше було відображено ПК, у пільгованих операціях чи операціях, які не є об’єктом ПДВ;

— визначення при анулюванні реєстрації платника податку ПЗ щодо товарів/послуг, необоротних активів, суми податку за якими були включені до складу ПК, але не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

— ліквідації ОЗ за самостійним рішенням платника податку;

— переведення виробничих ОЗ до складу невиробничих;

— використання ОЗ, товарів/послуг у негосподарській діяльності (у тому числі псування).

Якщо покупцем є філія/структурний підрозділ, якому делеговане право виписування ПН, то, крім адреси головного підприємства, до цього поля можна вписати й адресу філії/структурного підрозділу (підкатегорія 101.19 БЗ).

Номер телефону

Цей реквізит не входить до числа обов’язкових реквізитів. Із його заповненням труднощів виникнути не повинно. У відповідних клітинках наводяться номери телефонів продавця та покупця. Причому контролери рекомендують зазначати їх із кодом населеного пункту або відповідним кодом мобільного оператора (підкатегорія 101.19 БЗ).

Як і при заповненні будь-якої цифрової інформації у верхній частині ПН, цифри мають бути вирівняні по правому краю (п. 2 Порядку № 10). У незаповнених клітинках телефонного номера прокреслення чи інші знаки не ставляться (поля так і залишаються порожніми).

При постачанні товарів неплатникам ПДВ номер телефону покупця взагалі не вказується.

У випадках, не пов’язаних із постачаннями контрагентам, слід зазначати номер телефону продавця. Ці випадки ідентичні вже переліченим випадкам із попереднього поля «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця».

Вид цивільно-правового договору

Заповнення реквізиту «Вид цивільно-правового договору» є обов’язковим для платника податків (п.п. «и» п. 201.1 ПКУ) та здійснюється виходячи з виду договірних зобов’язань, визначених ЦКУ. Наприклад, цей реквізит може бути заповнено таким чином: «договір купівлі-продажу», «договір на виконання робіт», «договір поставки», «договір оренди», «договір підряду», «договір послуг перевезення».

Якщо договір змішаний (містить умови, що стосуються декількох видів договорів), то при заповнення ПН слід віддати пріоритет тому виду договору, умови якого є найбільш значущими для сторін договору, визначальними. Так, якщо в ньому переважають умови (елементи) постачання, то, на наш погляд, як вид договору слід написати «договір поставки».

Якщо ж до основного договору укладено додаткову угоду, згідно з якою ви здійснюєте операції з постачання товарів/послуг, тоді:

— у полі «Вид цивільно-правового договору» записуємо «додаткова угода», її дату й номер, а також вид договірних зобов’язань за ЦКУ;

— у полях «від» і «№» — дату й номер основного договору.

Наприклад: «додаткова угода від 22092014 № 1 до договору поставки від 08092014 № 24» (підкатегорія 101.19 БЗ).

Дата укладення договору записується цифрами в такій послідовності: ДДММРРРР, тобто вказується спочатку день місяця (дві цифри), потім — місяць (дві цифри) та рік (чотири цифри). Наприклад, дата договору від 22 вересня 2014 року матиме такий вигляд: «22092014». І пам’ятайте: крапки, коми та інші розділові знаки в даті укладення договору не ставимо (п. 3 Порядку № 10).

При заповненні номера договору цифри слід вирівнювати по правому краю (п. 2 Порядку № 10). Якщо ж договір укладено, але в ньому немає номера, то в полі «№ » проставляється прокресення (див. консультацію в підкатегорії 101.19 БЗ).

У питаннях заповнення дати й номера договору цікавою є судова практика. Так, служителі Феміди відзначають, що номер і дата цивільно-правового договору повинні вказуватися в ПН, оскільки інакше порушується встановлена форма податкової накладної. Однак номер і дату договору не названо серед обов’язкових реквізитів ПН. Тому їх відсутність або неправильне заповнення має розглядатися як окремий недолік, який не повинен призводити до визнання ПН недійсною (постанова ВАСУ від 17.07.2013 р. № К/800/7790/13). Аналогічні висновки містяться і в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 р. у справі № 820/588/14, постанові Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 р. у справі № 815/6507/13-а.

Звичайно, таке лояльне ставлення до недоліків у даті та номері договору не може не радувати. Та все-таки ставитися до заповнення згаданих реквізитів рекомендуємо з повною серйозністю, адже неправдива інформація може поставити під удар будь-який документ, у тому числі й ПН.

Отже, ми розглянули порядок заповнення реквізиту «Вид цивільно-правового договору» в загальному випадку. Однак при нестандартних постачаннях цей порядок може дещо змінитися. Так, якщо договірні відносини укладено в усній формі, то діяти необхідно таким чином:

— у полі «вид договору» вказується вид договірних зобов’язань згідно з ЦКУ (див. вище);

— у полі «від» — дата виконання усної домовленості (наприклад, дата продажу). Якщо має місце отримання авансу в рахунок постачання товарів/послуг згідно з усною домовленістю, то в полі проставляється дата отримання коштів (підкатегорія 101.19 БЗ);

— поле «№ » не заповнюється (п. 3 Порядку № 10).

Наприклад: «усний договір купівлі-продажу від 08092014».

Крім того, трапляються ситуації, коли домовленості оформляються у вигляді листування, рахунка, рахунка-фактури тощо. Чітко кажучи, такого роду домовленості вважаються укладенням письмового договору у спрощений спосіб (ст. 181 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV). Хоча податківці, здається, вважають, що рахунок — це усний правочин (консультація в підкатегорії 101.19 БЗ). Але що б там не було, за наявності рахунка-фактури чи іншого документа, який підтверджує укладення усної угоди, у графі «Вид цивільно-правового договору» ПН здійснюється відповідний запис і вказуються документ, на підставі якого операція здійснювалася, його дата і номер. Так, у випадку відправлення рахунка-фактури від 22 вересня 2014 року № 333 покупцеві товарів поле «Вид цивільно-правового договору» ПН буде заповнено таким чином: «усний договір купівлі-продажу , рахунок-фактура від 22092014 № 333»

При заповненні підсумкової ПН у поле «Вид цивільно-правового договору» відображаємо вид договору, згідно з яким продавець працює з покупцями, наприклад, «Договір купівлі-продажу», «Договір на виконання робіт», «Договір на виконання послуг» тощо. У поле «від __» наводиться дата виконання усної домовленості. Поле «№ __» залишається порожнім (консультація в підкатегорії 101.19 БЗ).

За операціями внесення основних засобів до статутного фонду або їх повернення засновнику в реквізиті ПН, що нас цікавить, виконується запис «Статут» або «Засновницький договір» (або встановлені законодавством інші установчі документи).

Якщо комітент відвантажує товар у межах комісійного договору, то в полі «Вид цивільно-правового договору» він зазначає: «Договір комісії».

І ще один момент. Існують операції, при здійсненні яких реквізит «Вид цивільно-правового договору» взагалі не заповнюється. До них належать:

— постачання в межах балансу для невиробничого використання;

— використання товарів/послуг, щодо яких раніше був відображено ПК у пільгованих операціях або в операціях, що не є об’єктом обкладення ПДВ;

— визнання умовного продажу при анулюванні реєстрації згідно з п. 184. 7 ПКУ;

— ліквідація ОЗ за самостійним рішенням платника податку;

— переведення виробничих ОЗ до складу невиробничих;

— використання ОЗ, товарів/послуг у негосподарській діяльності (у тому числі псування);

— перевищення звичайної ціни над договірною;

— безоплатне постачання на звичайну ціну (при здійсненні контрольованих операцій).

Найімовірніше, так буде з 01.01.2015 р. щодо постачання нижче купівельної ціни.

Зверніть увагу: неправильне зазначення виду цивільно-правового договору або невідповідність його назви укладеному договору може бути розцінено податківцями як порушення порядку заповнення податкової накладної, що поставить під удар ПК покупця. І якщо ви не помітили прикрої помилки відразу після виписування ПН, то «відстояти» таку ПН можна в судовому порядку. Благо, суди в цьому питанні стоять на боці платників податків. Прикладом цього є ухвала ВАСУ від 22.10.2013 р. № К/800/26948/13. У ВАСУ «оспорювалася» податкова накладна, у графі «Вид цивільно-правового договору» якої вказувався «Договір поставки», тоді як сторонами було укладено «Договір генерального підряду». Суд дійшов висновку: власне неправильне зазначення назви цивільно-правового договору в ПН не призводить до неможливості ідентифікувати факт і зміст господарської операції та за умови заповнення всіх інших реквізитів не спричинює недійсність податкової накладної.

Схожий висновок міститься і в ухвалі ВАСУ від 22.04.2013 р. № К/9991/66911/12. Служителі Феміди розглядали правомірність формування податкового кредиту за ПН, у графі «Вид цивільно-правового договору» якої було зазначено «договір купівлі-продажу», а згідно з документами бухгалтерського обліку здійснювалася передача майна до статутного капіталу. Суд визнав, що зазначення виду цивільно-правового договору при здійсненні передачі майна до статутного капіталу як договору купівлі-продажу ще не свідчить про недійсність ПН та не впливає на розмір податкових зобов’язань продавця і податковий кредит покупця.

Цікавою є й постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р. у справі № 815/3879/13-а (). У ній розглядався спір щодо ПН, у графі «Вид цивільно-правового договору» якої зазначалося «Договір поставки», хоча сам договір називався «Договір купівлі-продажу». Суд дійшов висновку, що договір поставки та договір купівлі-продажу є однорідними договорами. Тому вид договору зазначено відповідно до вимог ПКУ.

Як бачимо, помилка в реквізиті «Вид цивільно-правового договору» не повинна бути причиною недійсності ПН. Однак для уникнення непорозумінь із контролюючими органами таких помилок краще не допускати

Форма проведених розрахунків

Цей реквізит не належить до обов’язкових (не зазначений у п. 201.1 ПКУ). Варіанти для його заповнення запропоновані в самій формі ПН: «бартер», «готівка», «оплата з поточного рахунка», «чек» тощо. Останній пункт переліку передбачає й інші форми розрахунків. Так, у разі безоплатного постачання, надання благодійної допомоги виконуємо запис «Без оплати» (підкатегорія 101.19 БЗ).

У випадках, не пов’язаних з постачаннями контрагентам, поле взагалі не заповнюємо (підкатегорія 101.19 БЗ).

Таким є порядок заповнення заголовної частини ПН. А От про її табличну частину ми поговоримо в наступному номері нашої газети.

висновки

• Податкову накладну виписують у момент виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, які в загальному випадку виникають за першою з подій. Складання ПН на дату другої події стане причиною для визнання її недійсною.

• Індивідуальний податковий номер продавця береться з витягу з Реєстру платників ПДВ.

• Помилка в реквізиті «Вид цивільно-правового договору» не повинна стати причиною недійсності ПН. Однак у цьому випадку будьте готові «відстоювати» таку ПН у судовому порядку.