Хто, кому, коли та як (основні правила складання податкової накладної)

Момент виписування

На перший погляд, жодних запитань тут бути не повинно. Згідно з п. 201.4 ПКУ та п. 3 Порядку № 10 податкова накладна (ПН) складається в день виникнення податкових зобов’язань постачальника (зрозуміло, такий постачальник має бути зареєстрованим платником ПДВ). Тож у загальному випадку діє правило першої події (п. 187.1 ПКУ):

— або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок/до каси платника податків;

— або дата відвантаження товару (для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податків).

Водночас ситуації можуть бути доволі заплутані.

Почнемо з передоплатної першої події.

1. «Зарахування коштів від покупця/замовника»

Ми наголошуємо увагу на цих словах, оскільки не завжди одержувач товару і платник за нього є тією самою особою. Наприклад, вартість товару (послуги) оплачує не покупець, а третя особа, причому першою подією є саме оплата товару (послуги). Із позиції права жодних проблем бути не повинно: виконання зобов’язань боржника* іншою особою передбачене ст. 528 ЦКУ.

Щодо ПДВ виникає запитання:

на яку дату виписувати ПН постачальнику

Формально в цьому випадку вимоги частини «а» п. 187.1 ПКУ стосовно моменту виписування ПН на надходження коштів не виконуються, адже гроші надходять не від покупця, а від третьої особи. Тому суто формально ПН постачальник має виписати тільки за другою датою — за датою відвантаження товарів. Але навряд чи податківців хвилюватиме джерело отримання коштів. Та й ми б не «прив’язувалися» до цього невдалого формулювання. Тому вважаємо, що безпечніше виписати ПН за датою надходження коштів від третьої особи*.

Яскравим прикладом цієї ситуації є порука в ситуації, коли поручитель перераховує кредиторові кошти в забезпечення зобов’язань ще до того, як виникне борг за основним договором (цю ситуацію ми порушували у статті «Як залучати кошти в умовах фінансової кризи» // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35, с. 8).

Подібних термінологічних непорозумінь не повинно бути у випадку, якщо постачальник використовує касовий метод. Річ у тім, що у відповідних нормах ПКУ (п.п. 1.14.266) у таких випадках прив’язка існує тільки до надходження коштів на банківський рахунок платника податків, без уточнення, від кого ці гроші надходять.

Тепер про наступну умову з визначення, наведеного в частині «а» п. 187.1 ПКУ, — зарахування коштів на банківський рахунок платника податків. Річ у тім, що не завжди кошти за проданий товар/послугу надходять безпосередньо продавцю. Інколи в договорі сторони передбачають виконання зобов’язання на користь третьої особи. Ця операція є цілком законною та передбачена у ст. 636 ЦКУ. Тож можлива ситуація, коли згідно з договором покупець товару оплачує його вартість не постачальникові, а третій особі. Якщо оплата — друга подія, то ПН буде виписано за датою відвантаження товару**.

Якщо ж така оплата — перша подія, виникає запитання, аналогічне поставленому вище: коли виписувати податкову накладну?

Формально і в цьому випадку вимоги частини «а» п. 187.7 ПКУ не виконуються.

Гроші сплачує покупець, але надходитимуть вони не постачальнику товару, а третій особі

Тому і тут, суворо дотримуючись букви закону, постачальник має виписувати ПН за другою подією — відвантаженням товару/послуги покупцю. Але навряд чи податківці зрозуміють, настільки делікатні юридичні матерії. Зрозуміло, у такому випадку безпечніше все ж виписати податкову накладну за датою надходження коштів на раху­нок одержувача. При цьому сторонам корисно своєчасно обмінюватися відповідною інформацією про зарахування коштів.

Щось подібне зустрічається в межах посередницьких договорів. Наприклад, комітент передав товар комісіонеру для продажу. Але покупець товару ще до його отримання розрахувався не з комісіонером, а безпосередньо з комітентом. Нагадаємо, що в загальному випадку податкові зобов’язання та податковий кредит у межах договору комісії виникають за правилом першої події. Це стосується і ланки «комітент-комісіонер», і ланки «комісіонер-покупець». Якщо в останній із зазначених ланок перша подія — відвантаження товарів, то зрозуміло, що на цю дату комісіонер має виписати податкову накладну на покупця. Однак якщо перша подія — виплата покупцем грошових коштів комітентові, то, чітко кажучи, у комісіонера буде тільки одне подія: друга — відвантаження товару. Але й тут ми б не радили йти на принцип.

Буде набагато спокійніше, якщо комісіонер випише ПН на ім’я покупця за датою зарахування коштів комітентові

Що стосується комітента, то зрозуміло, що при отриманні коштів від покупця він не повинен удруге виписувати ПН, він її вже виписав при передачі товару комисіонеру***.

До речі, в умовах фінансової кризи часто виникають ситуації, коли платник оплатив товар в один день, а на рахунок одержувача банк зарахував кошти через декілька днів. Нагадаємо, що при виписуванні ПН орієнтир — дата зарахування коштів на рахунок одержувача (докладніше див. статтю «Виникли проблеми з банком? Ви звернулися на потрібну адресу» // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35, с. 15). Саме в цю дату і слід виписувати ПН, незважаючи на дату списання коштів з рахунка платника.

Тепер перейдемо до "першоподієвого" відвантаження. Тут теж не все просто. Перш за все зауважимо, що перехід права власності жодного значення для ПДВ не має (див. лист ДПСУ від 31.12.2012 р. № 8323/0/61-12/15-3115 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 21). Головне — фізичний процес переміщення товару від місця його постійного перебування (зберігання) у постачальника. Наприклад, продавець доставляє товар своїм транспортом на склад покупцеві. Завантажили вантажний автомобіль 30 вересня, і цього ж дня він відправився в дорогу. Але на склад покупця товар було доставлено 1 жовтня. Вважаємо, що в такому випадку ПН слід виписувати 30 вересня і відповідно збільшувати податкові зобов’язання вересня*.

У деяких випадках податківці акцентують: орієнтуватися потрібно на дату складання документа, що засвідчує факт переходу права власності. Ідеться про продаж об’єкта нерухомості без передоплати (консультація — у категорії 101.05 БЗ). Мабуть, причина такої відповіді в тому, що фізично відвантажити об’єкт нерухомості неможливо. Разом з тим ми б уточнили таку відповідь: податкову накладну слід виписувати за датою оформлення акта приймання-передачі об’єкта нерухомості, незважаючи на те, коли право власності на нього перейде покупцеві.

Наступний момент стосується послуг/робіт. Якщо передоплати не було, то орієнтуватися потрібно на дату оформлення акта. Формально виходить: якщо роботи виконано виконавцем, але акт ще не підписано через розбіжності (спір стосовно якості, обсягів тощо), то податкові зобов’язання не нараховуються і не час виписувати ПН.

При цьому бажано мати докази розбіжностей у позиції сторін

Річ у тім, що у ст. 853 ЦКУ зазначено: якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здавання роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероб­лену) річ перейшло до замовника в момент, коли мала відбутися її передача. Тому виконавець робіт на дату оформлення акта за відсутності письмових зауважень або інших недоліків незалежно від того, підписано акт замовником чи ні, має виписати ПН та відобразити її в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (категорія 101.21 БЗ).

Окрім перелічених моментів виникнення податкових зобов’язань, а відповідно, і моментів виписування ПН, існує низка інших. Наприклад, при експорті товарів ПН виписується за датою оформлення експортної МД, що засвідчує факт перетину кордону України, навіть якщо було отримано передоплату (тут ми не будемо перелічувати всі випадки — з ними можна ознайомиться у виданні «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 61, с. 28).

На кого виписується податкова накладна

Як зазначено в п. 201.1 ПКУ, податкова накладна видається покупцю (одержувачу). Начебто все просто: орієнтуватися слід на ту особу, з якою укладено договір та яка за цим договором є покупцем товару/послуги (причому не має значення, укладено договір у письмовій формі чи в усній). Однак у бухгалтерів раз у раз виникають запитання. Як правило, вони викликані ситуаціями, подібними до тих, що були описані вище.

Узяти, наприклад, виконання зобов’язання третьою особою (за зобов’язаннями покупця розраховується третя особа). У межах цих відносин така третя особа не є покупцем за договором постачання, тому податкова накладна виписується на покупця, за якого розплачується третя сторона (рис. 1).

Рис. 1. Виписування ПН з оплатою від третьої особи

Ще одне досить популярне питання — ремонт застрахованого автомобіля на СТО. Наприклад, замовник звернувся до СТО з проханням відремонтувати автомобіль, що потрапив в аварію, але ремонт оплачує частково страхова компанія, а частково — постраждала особа — власник автомобіля (у частині франшизи). Замовником за договором є власник автомобіля, тому ПН потрібно виписувати на нього, а не на страхову компанію.

Інший випадок, що часто трапляється, — оплата відокремленим підрозділом товарів/послуг, що придбаваються підприємством (як покупця в договорі зазначено юридичну особу без уточнення щодо його відокремленого підрозділу). Нехай це питання не зовсім показове (відокремлений підрозділ та головне підприємство є однією особою), проте вважаємо, що в цьому випадку має дотримуватися той самий принцип. Інакше кажучи, виписувати ПН потрібно саме на головне підприємство (тобто без уточнення щодо місцезнаходження відокремленого підрозділу та його назви) за датою надходження коштів від цього відокремленого підрозділу. А оскільки правильна ПН більшою мірою потрібна покупцеві, то його завдання — правильно зорієнтувати постачальника в цьому питанні.

Аналогічно і в іншій розглянутій вище ситуації — за операціями з оплатою на користь третіх осіб. Одержувач коштів не є продавцем за договором, тому не має права виписувати податкову накладну. Її виписує постачальник на ім’я покупця (рис. 2).

Рис. 2 Виписування ПН з оплатою на користь третьої особи

Ці питання викликані складними цивільно-правовими відносинами між платниками податків. Адже інколи й законодавство (у тому числі ПКУ) накладає свій відбиток на й без того не прості правочини.

Яскравим прикладом є операції, описані в п. 189.3 ПКУ. Нагадаємо, що в цьому пункті йдеться про тих платників податків, які продають товари, вживані та отримані від неплатників ПДВ у межах комісійної торгівлі. У цьому випадку базою оподаткування є комісійна винагорода продавця, тобто сам товар ПДВ не обкладається. Тому якщо платник ПДВ придбаватиме цей товар, податковий кредит він не отримає, оскільки послуги комісіонер надає не йому, а комітентові, а тому, імовірно, на нього (комітента) він і має виписати податкову накладну. Але оскільки комітент — неплатник ПДВ, то всі примірники цієї податкової накладної залишаються в комісіонера (п. 11 Порядку № 10).

Видача податкової накладної

Згідно з п. 201.1 ПКУ платник податків зобов’язаний надати покупцеві (одержувачеві) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) ПН*.

Як бачимо, важлива умова видачі ПН — наявність вимоги від покупця (одержувача). І хоча в ПКУ не сказано про те, коли саме ця вимога має прозвучати, вважаємо, що орієнтуватися потрібно на дату виписування ПН, причому бажано в момент здійснення операції.

Чому ми звертаємо на це увагу? Доволі часто між сторонами виникають спори за правочинами, що виконуються в момент укладення, коли товар купує підзвітна особа, не знайома з хитросплетіннями норм ПКУ (наприклад, придбання за готівку ПММ, канцтоварів тощо). Якщо в день виникнення податкових зобов’язань постачальника покупця не зацікавить отримання ПН, то продавець може просто вирішити, що покупець є неплатником ПДВ, та випише її як на неплатника. А якщо йдеться про продаж товарів/послуг за готівку, то продавець впише відповідне постачання до підсумкової ПН.

Подальший розвиток подій залежатиме більшою мірою від великодушності продавця: він, звичайно, може зважити на прохання покупця, піти йому назустріч та переписати податкові накладні, але зовсім не зобов’язаний цього робити (чітко кажучи, переписування ПН узагалі не має законних підстав, хоча інколи податківці самі дозволяють виписувати нову ПН — у разі, якщо помилкову ПН зареєстровано в ЄРПН; запитання 4 УПК, затвердженої наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127).

Деякі ПН не видаються контрагенту. Наприклад, при здійсненні контрольованих операцій ПН на перевищення звичайної ціни над договірною залишається у постачальника (мабуть, з 01.01.2015 р. «завдяки» Закону України від 31.07.2014 р. № 1621-VII (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 64, с. 9) той самий принцип буде застосовуватися і в разі продажу товарів/послуг за цінами нижче за ціну придбання).

А деякі ПН хоча й видаються одержувачу, але корисності від них немає жодної. Наприклад, при здійсненні звільнених від ПДВ постачань (ст. 197 ПКУ, а також підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ) ПН передається покупцеві, але на податковий кредит вона не вплине.

Коли ПН можна не виписувати

Зрозуміло, не всі операції супроводжуються виписуванням ПН.

Найголовніша умова складання ПН — наявність об’єкта оподаткування (ст. 185 ПКУ)

Наприклад, отримання/передача коштів за договором позики не підпадає під об’єкт, отже, ПН не виписується.

Крім того, існує низка операцій, що є постачанням товарів/послуг, але все одно виведені з-під об’єкта оподаткування спеціальною нормою ПКУ. Ідеться про п. 196.1. Щодо них ПН не виписується, проте в Реєстрі виданих та отриманих ПН такі операції фіксуються.

А от щодо операцій, звільнених від оподаткування (ст. 197 ПКУ, а також підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ), ПН виписати потрібно. І це незважаючи на те, що ПДВ за правочином не нараховується (зрозуміло, податковий кредит покупцеві товару/послуги вона не дасть).

Податкова накладна для покупця

Так уже повелося, що про виписування та правильне складання ПН має турбуватися не стільки той, хто її склав, скільки той, хто її отримує. І якщо цей документ складено з помилкою, а одержувач збільшив податковий кредит, то проблеми будуть саме в нього*.

Як відомо, п. 198.2 ПКУ встановлено момент збільшення податкового кредиту або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податків в оплату товарів/робіт, або за датою отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною**.

Насправді спеціальна згадка про підтвердження ПН (що може навести на таку думку: якщо перша подія — оплата, то податковий кредит можна збільшувати без податкової накладної) не так уже й важлива. Річ у тім, що в п. 198.6 ПКУ чітко встановлено: «не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними …». Звідси видно — у багатьох випадках дата першої події принципового значення не має, пріоритет віддається наявності ПН.

Це ситуації, коли податкова накладна приходить до покупця пізніше, ніж сталася перша подія

Але трапляється і навпаки — ПН є, а події — немає. Наприклад, постачальник відвантажив товар та виписав ПН, яка відразу надійшла покупцеві, а сам товар «застряг» на шляху. Вважаємо, що в цьому випадку збільшувати податковий кредит можна тільки після отримання товару (та й податківці дотримувалися такої самої думки до набуття чинності ПКУ (див. лист ДПАУ від 15.08.2008 р. № 323/2/16-1510 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 71, с. 5), а змінені формулювання ще більше підштовхують до цього висновку).

Не повинно бентежити те, що дата збільшення податкового кредиту не завжди збігається з датою виписування ПН. Адже норми ПКУ щодо виникнення податкових зобов’язань постачальника та податкового кредиту покупця не завжди будуть синхронізовані (вже згадувана затримка у платежах — ПН буде виписана за датою надходження коштів, хоча дата ПК прив’язана до дати списання, тощо).

Отже, доходимо висновку, що насправді дві перші події для збільшення податкового кредиту потрібно сприймати з урахуванням ще однієї події — дати отримання ПН.

Ну і, звісно, придбані товари/послуги мають бути використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (докладніше див. «Податковий кредит «у розрізі» (критерії та нюанси формування ПК з ПДВ)» // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 73, с. 3).

Що стосується ситуацій, розглянутих вище (оплата товару за рахунок коштів третьої сторони або перерахування коштів на користь третьої особи), то уважний читач уже зрозумів: платник/отримувач узагалі до ПДВ ніяк не причетний. Він не є постачальником (покупцем відповідно) за договором, а ПН виписується не на нього (і не ним відповідно). Тому ні податкового кредиту, ні податкових зобов’язань у нього не буде. Покупець же товару/послуги перебуває у менш визначеному стані. Принаймні, у разі коли передоплату за товар було здійснено третьою особою. Вважаємо, що безпечно він зможе поставити податковий кредит тільки за «другою» подією (першої — списання коштів з його банківського рахунка — у нього не було, і напевно до цього прискіпаються податківці). А от у випадку, коли покупець перераховує передоплату третій особі, жодних перешкод для збільшення податкового кредиту вже при перерахуванні ми не бачимо, оскільки п. 198.2 ПКУ не уточнює, на кого має бути перераховано платіж, головне, щоб він спрямовувався на оплату вартості товару/послуги.

Загальні формальності

А тепер розглянемо деякі загальні формальності при заповненні ПН, які не пов’язані із заповненням конкретного реквізиту цього документа.

1. Кількість примірників. Податкова накладна виписується у двох примірниках (оригінал видається покупцеві, копія залишається у продавця). Виняток — отримання послуг від нерезидента з місцем постачання на території України. У цьому випадку податкова накладна складається в одному примірнику. Утім, податківці вважають, що в одному примірнику ПН складається при безоплатному постачанні (як на негосподарську операцію згідно з п.п. «г» п. 198.5 ПКУ (тип причини «13»); консультація в категорії 101.19 БЗ). Це можна тільки вітати: виписування такого роду ПН — лише зайве марнування часу та паперу.

2. Оподатковувані та неоподатковувані постачання. Відповідно до п. 13 Порядку № 10 для оподатковуваних і неоподатковуваних постачань складаються окремі ПН.

В одній ПН можна об’єднати постачання товарів/послуг, що оподатковуються за ставками 20 % і 0 %

А от для постачань, що оподатковуються за ставкою 7 %, завжди складається окрема ПН.

3. Підсумкова ПН. Складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкову накладну не було складено на ці операції) у випадку:

— постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), розрахунки за які проводяться через касу/РРО або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

— виписування транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, що виставляються платникові податків за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показаннями приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форму яких установлено міжнародними стандартами;

— надання платникові податків касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

У такої ПН є особливість: у ній можна не перелічувати всю номенклатуру проданих товарів

При постачанні вітчизняних товарів у гр. 3 зазначається «Товари в асортименті», при постачанні імпортних або підакцизних товарів платник податків групує у гр. 3 товари за групами, що відповідають певному коду УКТ ЗЕД.

І ще одна важлива деталь — податківці вважають, що підсумкова ПН має виписуватися для кожного РРО окремо (виходить, скільки в підприємства РРО, стільки в нього має бути підсумкових ПН; категорія 101.19 БЗ).

4. Кількість ПН на день. Згідно з п. 201.7 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Звідси можна зробити висновок: якщо протягом дня за одним договором було отримано декілька оплат або здійснено кілька постачань, то постачальник має виписувати ПН на кожну таку оплату або постачання. Свого часу податківці вимагали узагальнювати такі постачання до однієї ПН. Але сьогодні вони фактично дають право вибору платникові податків, зазначаючи в УПК, затвердженій наказом від 16.02.2012 р. № 127, що виписування однієї ПН на загальну суму авансових платежів не вважатиметься помилкою. Стосовно ж декількох постачань в один день вони ухильно зауважили: податкові накладні складаються відповідно до умов договору (категорія 101.19 БЗ).

5. Мова ПН. Відповідно до Порядку № 10 податкова накладна заповнюється державною мовою. Традиційно податківці вважають, що заповнення ПН іншою мовою не дає права на податковий кредит. Як виняток вони виділяють два випадки:

— якщо в угоді реквізити нерезидента зазначені без перекладу державною мовою, то рядки «Особа (платник податку) — продавець» та «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» ПН можуть бути заповнені без перекладу державною мовою;

— якщо неможливо перекласти з іноземної мови торговельну марку або найменування товару, з метою збереження ідентифікації такого товару в податковій накладній у ряд. 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» допускається вказувати назву торговельної марки та у вигляді абревіатури — номенклатуру товару без перекладу державною мовою.

Водночас судова практика досить лояльно ставиться до заповнення ПН не українською мовою.

Так, на думку ВАСУ, ПКУ прямо не передбачено, що формування податкового кредиту залежить від мови складання ПН

Суд вважає, що це не заважає ідентифікувати товар, і тому на податковий кредит мова ПН не впливає (див. ухвалу від 05.03.2014 р. у справі № К/800/66350/13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 32, с. 34). Та все ж таки для уникнення конфліктних ситуацій рекомендуємо заповнювати ПН українською мовою, а якщо так вийшло, що її вже заповнено іншою мовою і можливості замінити її немає, то покупцеві краще подати заяву за формою Д8.

6. Форма ПН. На сьогодні за вибором одержувача ПН може бути складено або в паперовій формі, або в електронній. Причому податківці вважають, що електронну ПН необхідно реєструвати в ЄРПН незалежно від суми ПДВ та походження товару (лист ДПСУ від 26.11.2012 р. № 6013/0/61-12/15-3115). Хоча з п. 201.1 ПКУ цей висновок прямо не випливає. На наш погляд, реєстрація в ЄРПН необхідна тільки тоді, коли така ПН відповідає критеріям обов’язкової реєстрації. Утім, з урахуванням п. 7 Порядку № 10 (зверніть увагу на сполучники «та/або», спожиті в цій нормі), сперечатися з податківцями буде складно.

Роздруковувати електронну податкову накладну не потрібно (п.п. «б» п. 201.1 ПКУ). Інша справа, якщо електронну ПН не зареєстровано в ЄРПН. У такому випадку податківці наполягають: при перевірці вони мають право вимагати роздруковану і належним чином засвідчену таку податкову накладну (лист від 31.12.2012 р. № 8238/0/61-12/15-3115 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 42, с. 19).

А тепер згадаємо найпоширеніші питання щодо складання паперової ПН:

— податківці заперечують проти одночасного заповнення бланка ПН частково від руки, частково — на принтері (категорія 101.19 БЗ). Причому реквізит «Оригінал», «Копія» заголовної частини ПН також вважається повноправним (але не обов’язковим) реквізитом ПН;

— виправлення даних у податковій накладній уручну (кульковою, гелевою, чорнильною чи іншою ручкою) не допускається (категорія 101.19 БЗ). На практиці податківці не визнають податковий кредит за дублікатом ПН. Дійсно, ні ПКУ, ні Порядок № 10 (або його попередники) не передбачають такий документ, як дублікат ПН. Проте суди із цього приводу мають іншу думку. Так, в ухвалі ВАСУ від 06.06.2013 р. № К-13867/10 зазначалося: «той факт, що позивачем надано саме дублікат, а не оригінал податкової накладної, не спростовує правильних висновків судів, оскільки дублікатом є другий примірник документа, який має ту саму юридичну силу, що й оригінал, а тому має аналогічні правові наслідки»;

— незважаючи на те, що п. 2 Порядку № 10 вимагає вирівнювати по правому краю реквізити заголовної частини ПН, порушення цього правила не призведе до негативних наслідків (запитання 7 УПК, затвердженої наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127).

Чітко кажучи, формальності, пов’язані із заповнен­ням паперової форми ПН, незабаром уже будуть не так актуальні: з 01.01.2015 р. усі податкові накладні повинні створюватися в електронній формі.

А тепер ми пропонуємо вам ознайомитися із заповненням кожного реквізиту ПН. Читайте наступну статтю сьогоднішнього номера.

висновки

• Якщо за товар/послугу платить не одержувач, а третя особа, то ПН безпечніше виписувати за датою отримання коштів від платника.

• Якщо товар продається без передоплати, то при виписуванні ПН слід орієнтуватися на початок фізичного процесу переміщення товару від місця його постійного перебування (зберігання). Перехід права власності значення не має.

• Важлива умова видачі ПН — наявність вимоги від покупця (одержувача). Щоб уникнути конфліктних ситуацій, вважаємо, що вимога має прозвучати в момент здійснення операції.

• На сьогодні за вибором одержувача ПН може бути складено або в паперовій, або в електронній формі. Причому податківці вважають, що електронну ПН необхідно реєструвати в ЄРПН незалежно від суми ПДВ та походження товару.

• З 01.01.2015 р. усі ПН повинні будуть виписуватися в електронній формі.