Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки чи встановленого працівникові окладу (ст. 113 КЗпП). При цьому не має значення необхідність присутності або відсутності працівника під час простою на робочому місці.
Простій оформлюється наказом, в якому зазначаються причини, час, категорія працівників, оплатні моменти та інша інформація, яка регулює відносини в цей період. До речі, про нюанси оформлення простою ми розповідали у статті «Простій в установі: як оформити та оплатити» цього номера.
Також у наказі про простій або в Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації потрібно визначити необхідність присутності або відсутності працівника на робочому місці в період простою. Саме це рекомендували фахівці Мінсоцполітики в листі від 04.10.2013 № 179/06/186-13.
Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон про соцстрахування.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку (ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування).
Відповідно до ст. 23 Закону про соцстрахування допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
— у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
— у разі умисного спричинення шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або інших обов’язків або симуляції хвороби;
— за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
— за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
— у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
— за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Отже, серед заборон на оплату лікарняних, визначених Законом про соцстрахування, час простою не зазначений.
Тому працівнику, який хворів під час простою і надав належним чином оформлений лікарняний (паперовий або електронний), лікарняні потрібно оплачувати (компенсувати втрату заробітку) за загальними правилами. Таку ж думку висловили фахівці Мінсоцполітики в листі від 23.06.2020 № 6387/0/290-20/45.
Тобто оплаті підлягатимуть як перші 5 днів за рахунок роботодавця так і, починаючи з 6-го дня, допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок ФСС.
Підсумуємо: при збігу часу простою з лікарняним — лікарняний у пріоритеті, незалежно від того, була вимога щодо присутності на робочому місці працівника під час простою чи ні.
