Основним документом, який визначає взаємовідносини між учасниками ринку житлово-комунальних послуг, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV. Цим Законом залежно від порядку затвердження цін (тарифів) житлово-комунальні послуги поділені на три групи.
Так, до першої групи відносяться житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; до другої — житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; а до третьої — ті послуги, ціни (тарифи) на які визначаються на договірній основі.
До першої групи належать послуги з надання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення. Тарифи на такі послуги затверджує Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України. Ця комісія діє на підставі Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 р. № 2479-VI (далі — Закон № 2479).
До другої групи належать послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Тарифи на такі послуги встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон про місцеве самоврядування).
До третьої групи належать послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо), що надаються на підставі індивідуальних цивільно-правових договорів відповідно до вимог Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Щодо першої групи комунальних послуг зазначимо таке. Згідно зі ст. 6 Закону № 2479 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, встановлює тарифи на комунальні послуги тим суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює. Встановлення ж тарифів на комунальні послуги для решти суб’єктів господарювання, які не є ліцензіатами Національної комісії, здійснюється органами місцевого самоврядування.
Так, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб’єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, згідно з п. 37 ст. 43 Закону про місцеве самоврядування належить до повноважень районних і обласних рад.
Отже, у випадку, описаному у запитанні, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги має здійснювати районна рада.
Важливим моментом при цьому є те, що тарифи на комунальні послуги повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
При цьому розрахунки економічно обґрунтованих витрат здійснюють самі виробники комунальних послуг. Тарифи мають враховувати види витрат, пов’язані з наданням комунальних послуг, та всі особливості різних територій та об’єктів, що отримують комунальні послуги. Тарифи на комунальні послуги в різних частинах району та для різних об’єктів (населення, бюджетні організації тощо) можуть відрізнятись, адже їх собівартість може бути різною.
Тому якщо у підприємства змінилась вартість витрат на виробництво тепла у більшу сторону, то і тариф буде змінено відповідно. У будь-якому разі затвердити тариф і проконтролювати правильність його розрахунку має районна рада.
Споживачі комунальних послуг (у цьому випадку ваша організація як споживач тепла) відповідальність за встановлення тарифу не несуть.
