Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — ЗКУ), а справляння плати за землю — Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).
Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.
Відповідно до ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку (далі — податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою (п. 286.2 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ).
Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Водночас для окремих категорій землекористувачів нормами ПКУ передбачені особливі умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю.
Так, відповідно до п. 287.6 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (до 01 січня 2015 року — з дати реєстрації права власності на нерухоме майно).
Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства.
Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена ст. 144 ЗКУ.
Так, у разі виявлення порушень відповідно до закону на порушника складається протокол і встановлюється термін для усунення порушень. У разі невиконання протягом зазначеного строку вимог щодо припинення порушення земельного законодавства, матеріали передаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для припинення права користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, суб’єктам господарювання, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, в тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
