Засади діяльності санітарно-епідеміологічної служби
Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, порядок організації Державної санітарно-епідеміологічної служби (Держсанепідслужба) і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулює Закон № 4004.
Крім того, Держсанепідслужба у своїй діяльності керується Положенням № 400/2011.
Систему Держсанепідслужби становлять:
— центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
— відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України;
— державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.
Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснюють свої повноваження на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць та об’єктах транспорту, а посадові особи Держсанепідслужби інших державних органів — на територіях, на які поширюється їх діяльність, підпорядкованих їм об’єктах.
Структуру Держсанепідслужби наведемо у вигляді схеми (див. с. 24).
Згідно зі ст. 33 Закону № 4004 основними напрямами діяльності Держсанепідслужби є:
— здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
— визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також в охороні здоров’я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;
— вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;
— підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;
— контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;
— державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;
— видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами;
— встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;
— методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Фінансування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законом.
Фінансування установ, закладів, частин і підрозділів Держсанепідслужби центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України здійснюється за рахунок асигнувань на охорону здоров’я, що виділяються зазначеним державним органам з держбюджету.
Кошти до спеціального фонду держбюджету центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відраховує за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню:
— підготовка та видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, передбачених ст. 12, 16, 17, 23 Закону № 4004;
— проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини;
— вивчення, дослідження, аналіз проектів нормативних документів, проектної, технічної, інструктивно-методичної документації на відповідність вимогам санітарного законодавства;
— обґрунтування медичних вимог безпеки для життя і здоров’я людини, розробка гігієнічних нормативів і санітарних норм;
— участь в акредитації установ, організацій та закладів на право випробувань продукції щодо її безпеки для життя і здоров’я людини;
— атестація робочих місць;
— гігієнічне навчання професійних груп працівників;
— консультації за зверненнями юридичних і фізичних осіб;
— роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації;
— інші види робіт і послуг за переліком, визначеним Кабміном.
Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабміном. Про це йтиметься трохи далі.
Види платних послуг та визначення їх вартості
Як відомо, бюджетні установи мають право надавати лише ті види платних послуг, які їм дозволені для надання законодавством. Так, для Держсанепідслужби таким нормативним документом є Перелік № 1544.
Насправді таких видів платних послуг не так багато, тому наведемо їх повний список. Отже, установи Держсанепідслужби можуть надавати такі види платних послуг:
1) оцінка проектних пропозицій та матеріалів, у тому числі щодо розміщення об’єктів, а також нормативної документації на нові технології та види продукції;
2) проведення мікробіологічних, молекулярно-генетичних діагностичних досліджень (крім планових досліджень);
3) проведення лабораторних досліджень під час проведення попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичного профілактичного медичного огляду працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до поширення інфекційних хвороб серед населення;
4) проведення бактеріологічних, вірусологічних, паразитологічних, санітарно-гігієнічних, токсиколого-гігієнічних, фізичних, радіологічних, молекулярно-генетичних та інших досліджень щодо безпеки сировини, продукції, об’єктів виробничого середовища, біоматеріалу та довкілля для здоров’я людини (крім планових досліджень);
5) проведення досліджень та гігієнічна оцінка факторів, що можуть небезпечно впливати на стан здоров’я людини у житлових будинках, квартирах, садибах, визначення якості та безпеки питної води, ґрунту, повітря, приватних ділянок громадян (крім планових досліджень); розроблення рекомендацій;
6) централізоване виготовлення та контроль якості поживних середовищ для мікробіологічних досліджень;
7) визначення шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесу, проведення досліджень для розроблення засобів захисту і опрацювання заходів для усунення або зменшення їх небезпечної дії та для атестації робочих місць;
8) проведення гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникненню захворювань, поширенню інфекційних, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), у тому числі харчових;
9) навчання на робочих місцях фахівців відомчих лабораторій методів проведення бактеріологічних, вірусологічних, паразитологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;
10) обстеження підприємств, установ та організацій з метою визначення можливості провадження ними діяльності з дезінфекційними, стерилізаційними, дезінсекційними, дератизаційними засобами (розроблення, випробування, виробництво, фасування, пакування, зберігання, транспортування, оптова та роздрібна торгівля);
11) проведення дезінфекційних, стерилізаційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт на замовлення підприємств, установ, організацій, громадян (крім випадків, коли такі роботи проводяться у вогнищах інфекційних хвороб).
Усі ці види платних послуг можуть виконуватись і надаватись установами та закладами Держсанепідслужби на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами.
Цікавим моментом є те, що вартість цих платних послуг визначається централізовано і є однаковою для всіх підрозділів Держсанепідслужби.
Так, тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами Держсанепідслужби, затверджені постановою № 1351.
Не слід забувати про те, що Держсанепідслужба має право надавати й адміністративні послуги.
Згідно з Переліком № 1067-р Держсанепідслужба, а також установи і заклади, що належать до сфери її управління, можуть надавати такі види адміністративних послуг:
1) видача та поновлення експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів;
2) видача висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
3) видача дозволу (санітарного паспорта) на роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання.
Вартість таких послуг, крім видачі дозволу (санітарного паспорта) на роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, також чітко регламентована законодавством, тому установи Держсанепідслужби її самі не визначають.
Так, вартість видачі та поновлення експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів визначена у Порядку № 712 і становить 200 грн. (без урахування ПДВ).
Вартість комплексного вивчення документів та підготовка проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи визначається відповідно до постанови № 1351 і становить 200 грн. (без урахування ПДВ) за один висновок.
Також з приводу надання Держсанепідслужбою адміністративних послуг Держслужба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва надала цікаве роз’яснення у листі № 10672, на яке хотілось би звернути вашу увагу.
Так, у цьому роз’ясненні зверталася увага на те, що згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5203 до набрання чинності законом, що визначає перелік адміністративних послуг та розміри плати за їх надання (адміністративні збори), плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір) при зверненні за отриманням платних адміністративних послуг сплачується у порядку і розмірах, установлених законодавством. А ч. 4 ст. 11 цього Закону передбачено, що плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету.
Відмітимо, що на сьогодні відповідно до п.п. 24 п. 2 ст. 29 БКУ плата за надання адміністративних послуг підлягає зарахуванню до доходів загального фонду держбюджету.
Крім того, згідно з п.п. 36 п. 1 ст. 64 БКУ плата за надання інших адміністративних послуг, що справляється за місцем їх надання, зараховується до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад.
Також плата за надання інших адміністративних послуг, що справляється за місцем їх надання, згідно із п.п. 201 п. 1 ст. 69 БКУ зараховується до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів.
При цьому, як визначено у п. 1 ст. 43 БКУ, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку України.
В органах Казначейства бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Отже, як зазначено у вищезгаданому листі, оскільки видача висновків і дозволів Держсанепідслужбою є адміністративною послугою, плата за їх видачу повинна зараховуватись до державного або відповідного місцевого бюджету на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України. У зв’язку з цим Держслужба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва наголосила на тому, що вимоги щодо зарахування плати на інші рахунки та невідповідності укладання договорів між суб’єктами господарювання, які отримують адміністративні послуги, та органами Держсанепідслужби на надання адміністративних послуг (зокрема, комплексне вивчення документів і підготовка проекту висновку) є незаконними.
Укладання договорів на надання платних послуг
Умови надання Держсанепідслужбою замовникам послуг мають бути визначені у договорі про надання послуг.
Більшість запитань, які надходять до редакції газети «Бюджетна бухгалтерія» щодо надання платних послуг Держсанепідслужбою, стосуються саме того, як правильно укласти такі договори.
У зв’язку з цим наведемо приклад договору про надання послуг.
Звернемо увагу на те, що такий договір може бути укладений як на разову дезінфекційну обробку, так і на виконання таких обробок протягом усього року. При цьому, як випливає з тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами Держсанепідслужби, затвердженими постановою № 1351, вартість цієї послуги при укладанні договору на рік становить 0,63 грн./м2, а при разовому її наданні — 1,13 грн./м2.
Оплата за договором проводиться на підставі Акта виконаних робіт. Наведемо приклад його оформлення.
Відображення в обліку операцій з надання платних послуг
У Держсанепідслужбі та її підрозділах, як і в інших бюджетних організаціях, які надають платні послуги, доцільно вести не тільки бухгалтерський, а й оперативний облік. Під цим розуміється ведення оборотних відомостей з нарахування та надходження плати за послуги у розрізі кожного одержувача послуг, що значно полегшує подальше ведення бухгалтерського обліку. Такі оборотні відомості можуть вестися в окремих журналах чи книгах обліку.
Увага! Не допускається ведення бухгалтерського обліку розрахунків за надані платні послуги «касовим методом», тобто по мірі надходження плати за послуги.
Обов’язково слід проводити нарахування плати за послуги і відображати заборгованість в бухгалтерському обліку, якщо така виникає.
Операції, які здійснюються за рахунок спеціального фонду, по розрахунках з дебіторами ведуться в окремому меморіальному ордері за формою меморіального ордеру № 4 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами» (форма № 408 (бюджет)), по розрахунках з кредиторами — в окремому меморіальному ордері за формою меморіального ордеру № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами» (форма № 409 (бюджет)).
Нагадаємо: форми меморіальних ордерів затверджені наказом № 68.
Надходження грошових коштів за надані платні послуги може здійснюватись шляхом безготівкових розрахунків або шляхом внесення готівки до каси.
Слід відмітити, що надходження коштів за надані платні послуги до каси установи — більш складна операція і вимагає дотримання більшої кількості нормативних документів, ніж надходження коштів безготівковим шляхом. Пам’ятайте, що після отримання готівки до каси її обов’язково слід зарахувати на спеціальний рахунок установи.
Касові операції відображаються в меморіальному ордері № 1 «Накопичувальна відомість за касовими операціями» (форма № 380 (бюджет)), операції з руху грошових коштів спеціального фонду фіксуються в меморіальному ордері № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)» (форма № 382 (бюджет)).
Облік операцій з нарахування доходів спеціального фонду ведеться в меморіальному ордері № 14 «Накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ» (форма № 409 (бюджет)).
Також відмітимо, що платні послуги відображаються в рядку 020 (надходження коштів за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю) Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1д, № 4-1м).
Якщо сума за графою 8 «Нараховано доходів за звітний період (рік)» більше, ніж сума за графою 9 «Надійшло коштів за звітний період (рік)», то має місце дебіторська заборгованість, якщо навпаки — кредиторська.
При цьому заборгованість відображається у Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м) в рядку 010 «Доходи». Слід зазначити, що звітність за формою № 7д, № 7м за спеціальним фондом складається окремо від звітності за загальним фондом кошторису.
Дані графи 8 «Нараховано доходів за звітний період (рік)» (рядок 010) форми № 4-1д, № 4-1м заносяться до рядка 461 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги» форми № 1 «Баланс». Тут наводяться суми доходу, нарахованого як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; від додаткової (господарської) діяльності; за оренду майна бюджетних установ; надходжень бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
Усі операції за власними надходженнями, які відображаються у бухгалтерському обліку та відповідних формах фінансової звітності бюджетних установ, повинні дорівнювати аналогічним даним у формах фінансової звітності органів Державного казначейства.
Особливості списання деззасобів та хімреактивів
Також трохи зупинимось на питаннях списання деззасобів та хімреактивів, які використовуються під час проведення різного роду лабораторних досліджень, дезінфекцій тощо.
Так, при наданні платних послуг Держсанепідслужбою лаборантами проводяться дослідження із застосуванням різноманітних хімічних реактивів, поживних середовищ, бактеріологічних препаратів, які здебільшого мають високу вартість. При проведенні дезінфекцій використовується також велика кількість деззасобів.
При списанні деззасобів дотримуються методичних вказівок на кожен засіб, призначений для закладів охорони здоров’я та інших організацій, які виконують роботи з дезінфекції.
При списанні хімреактивів керуються стандартами та методиками визначення речовин.
Крім того, можуть ураховуватись норми використання реактивів на пробні запуски лабораторного обладнання та інші цілі, передбачені стандартами лабораторних досліджень.
Ситуація з деззасобами є аналогічною. Тобто при їх списанні слід дотримуватись нормативів, затверджених в інструкціях, наданих виробниками.
Тому матеріально відповідальним особам лабораторій при складанні звіту про використання хімреактивів слід враховувати, що їх використана кількість повинна відповідати кількості проведених досліджень (аналізів) та іншим нормативним фактам використання реактивів, які зазначені в журналах реєстрації аналізів, відповідно до норм їх використання.
Ситуація аналогічна і при поданні дезінфектором до бухгалтерії звіту про використані деззасоби.
Платні послуги та ПДВ
Відповідно до п.п. «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом обкладання ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. Тобто операції з надання платних послуг Держсанепідслужбою є об’єктом обкладання ПДВ.
Згідно зі змінами, внесеними Законом № 71 до ПКУ, з 01.01.2015 р. обов’язкова реєстрація платниками ПДВ стосується лише осіб, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн. (без урахування ПДВ). Нагадаємо: до 01.01.2015 р. ця межа складала 300 тис. грн.
Якщо установа Держсанепідслужби, яка надає платні послуги, раніше була зареєстрована платником ПДВ, але станом на 01.01.2015 р. обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців не перевищує 1 млн грн., то вона має право анулювати реєстрацію платника ПДВ.
Нормативні документи
БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 4004 — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.
Закон № 5203 — Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 р. № 5203-VI.
Закон № 71 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII.
Постанова № 1351 — постанова КМУ «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» від 27.08.2003 р. № 1351.
Положення № 400/2011 — Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 400/2011.
Перелік № 1067-р — Перелік платних адміністративних послуг, які надаються Державною санітарно-епідеміологічною службою та установами і закладами, що належать до сфери її управління, затверджений розпорядженням КМУ від 26.10.2011 р. № 1067-р.
Перелік № 1544 — Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, затверджений постановою КМУ від 15.10.2002 р. № 1544.
Порядок № 712 — Порядок видачі експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, затверджений постановою КМУ від 12.05.2007 р. № 712.
Наказ № 68 — наказ Державного казначейства України «Про затвердження Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання» від 27.07.2000 р. № 68.
Лист № 10672 — лист Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 15.11.2013 р. № 10672.
