Перш за все нагадаємо, що 17.03.2015 р. набрав чинності Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 105 (далі — Порядок № 105) (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 13, с. 5). Цим Порядком визначений механізм компенсації роботодавцям витрат на виплату середнього заробітку, збереженого за мобілізованими працівниками. Компенсація середнього заробітку відповідно до вимог зазначеного Порядку проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Головним розпорядником при цьому є Мінсоцполітики.
Де-юре до 17.03.2015 р., тобто до дати набрання чинності Порядком № 105, підстав для проведення компенсацій з держбюджету немає.
Де-факто у держбюджеті поточного року кошти на виплату компенсації закладені на весь рік і управління праці та соціального захисту населення приймають звіти і за січень — березень 2015 року та проводять компенсацію виплат.
Відмітимо, що компенсації підлягає лише середній заробіток працівника, розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. ЄСВ, ПДФО та військовий збір з таких виплат не стягуються.
Також із прийняттям Порядку № 105 у багатьох роботодавців виникло запитання: чи слід спочатку виплатити середній заробіток мобілізованому працівнику, а потім чекати компенсацію і відновлювати свої видатки або ж варто дочекатися компенсації, а потім за її рахунок здійснити виплату середнього заробітку?
Порядок не дає чіткої відповіді на це запитання.
Так, якщо читати п. 3 Порядку № 105 («Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам...»), то здається, що йдеться саме про компенсацію. Тобто витрати на виплату середнього заробітку мають бути проведені, а потім компенсовані.
У той же час виходячи з п. 6 Порядку № 105 («Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про пацю України») виплатити компенсацію можна і після її отримання, дотримуючись строків, установлених ст. 115 КЗпП.
Так, у цій статті, зокрема, визначено, що заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Тож у такі строки можна вкластись і після отримання компенсації.
Будемо сподіватися, що Мінсоцполітики найближчим часом надасть роз’яснення щодо того, який же з цих варіантів є правильним.
Тепер відповімо на запитання читача по черзі.
1. Відповідно до п. 4 Порядку № 105 для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15-го числа органу соціального захисту населення Звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі — Звіт), згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19-го числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
Дійсно, форма Звіту, наведена у додатку 1 до Порядку № 105, передбачає заповнення графи «Найменування військового комісаріату, дата і номер наказу про призов, звільнення».
Якщо ж такі накази не були видані у 2014 році, а працівник після мобілізації продовжує служити, то скласти такі накази «заднім числом», звісно, не можна. У військовому квитку таких працівників вказана інформація щодо наказу про прибуття до військової частини, а отримати такі дані, коли особа вже несе службу, досить важко.
Тож у цьому випадку вважаємо за доцільне звернутись письмово до відповідного управління праці та соціального захисту населення з інформацію щодо осіб, стосовно яких не були складені накази у 2014 році, та додати списки таких осіб.
2. Видатки на виплату середнього заробітку працівникам під час проходження ними медогляду та уточнення облікових даних слід проводити відповідно до Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80 (далі — Інструкція № 80).
Так, згідно з п. 7 цієї Інструкції за військовозобов’язаними, призваними на збори, зберігаються на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на роботах за сумісництвом.
Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.
Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов’язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають усі витрати, пов’язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) (п. 12 Інструкції № 80).
Таким чином, час від призову (проходження медогляду, уточнення облікових даних тощо) до безпосередньої служби оплачується працівнику військовим комісаріатом відповідно до Інструкції № 80, а час служби у 2015 році — органом соцзахисту населення згідно з Порядком № 105.
3. Відповідно до п. 4 Порядку № 105 Звіт необхідно погодити з районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.
Дійсно, можуть мати місце випадки, коли працівник працює в одному населеному пункті, а прописаний та відповідно призваний на службу — в іншому. Така ситуація можлива і в різних областях, де відстані між місцем роботи та місцем призову дуже великі.
Відповіді на запитання, як погодити Звіт у такому випадку, Порядок № 105 нам не дає.
Тому вважаємо, що в такому випадку доцільним буде відправити Звіт на погодження комісаріату рекомендованим листом. Відряджати для цього працівника в інше місце — дуже дороге задоволення, що має наслідком неефективне та зайве витрачання бюджетних коштів.
Не забувайте, що строки подання Звіту до органу соцзахисту населення — щомісяця до 15-го числа.
Тож усе це слід здійснити завчасно.
4. Як ми вже зазначали, для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15-го числа органу соцзахисту населення Звіт.
У випадку якщо в установі прийнято рішення спочатку проводити виплати за рахунок власних коштів, а потім відновлювати видатки за рахунок отриманого відшкодування, ситуація буде така: установа проведе видатки, але нарахувати дебіторську заборгованість органу соцзахисту населення не буде підстав, адже Звіт ще не поданий з вини самої установи.
У випадку ж якщо в установі прийнято рішення проводити виплати лише після отримання коштів від органу соцзахисту населення, призвані працівники взагалі не отримають належні їм виплати.
Керівником установи має бути визначена особа, відповідальна за своєчасне подання Звіту. Тому у випадку, якщо його не подано у строк, саме ця особа повинна відповідати за наслідки.
5. Як уже зрозуміло, виплати призваним працівникам у 2015 році проводяться за рахунок коштів державного бюджету через органи соцзахисту населення. Тобто витрачання коштів бюджетних установ на виплату середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є незаконним. Кошти на зазначені цілі не повинні плануватись в кошторисах бюджетних установ.
Нагадаємо: відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Але на сьогодні склалась така ситуація, що кошти на виплату зарплати призваним працівникам вже були заплановані в кошторисах на 2015 рік за КЕКВ 2111 «Заробітна плата». Крім того, були заплановані кошти на сплату ЄСВ за 2120 «Нарахування на оплату праці».
Тож такі видатки у 2015 році підлягають скороченню.
Якщо у січні — березні 2015 року видатки на виплату середнього заробітку призовників вже проведені за рахунок коштів бюджетної установи, то після отримання відшкодування від органу соцзахисту населення їх потрібно відновити і повернути до бюджету, з якого така установа фінансується. Решту ж запланованих коштів (за період квітень — грудень 2015 року) за КЕКВ 2111 та 2120 слід скоротити.
Не слід думати, що ці кошти залишаться та створять економію фонду оплати праці. Така економія буде штучною та все одно буде скорочена під час проведення ревізії фахівцями Держфінінспекції.
