У Міністерстві юстиції розглянуто звернення щодо надання інформації стосовно деяких питань використання програмного забезпечення бюджетними організаціями та повідомляється.
Відповідно до п. 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи — це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Так, зокрема, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1433 «Про затвердження Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади» на Державну службу інтелектуальної власності покладено функції щодо організації взаємодії органів виконавчої влади з питань використання комп’ютерних програм як об’єктів авторського права.
Зазначеною постановою також затверджено Порядок використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади (далі — Порядок), який визначає процедуру використання в органах виконавчої влади комп’ютерних програм як об’єктів авторського права.
Відповідно до п. 6 Порядку придбання органами виконавчої влади комп’ютерних програм здійснюється з урахуванням потреби. При цьому придбаваються виключно ліцензійні примірники таких програм або примірники програм вільного використання, які повинні бути забезпечені документацією, що підтверджує правомірність їх використання згідно з ліцензією або належність до комп’ютерних програм вільного використання.
Вимоги до комп’ютерних програм, що використовуються в органах виконавчої влади, визначаються виходячи з необхідності забезпечення виконання покладених на ці органи завдань та з урахуванням технічних параметрів наявних комп’ютерів, навичок роботи працівників з такими програмами та можливих витрат у разі переходу на інші комп’ютерні програми аналогічного призначення (п. 4 Порядку).
Загальні вимоги до програмних продуктів, які закуповуються або створюються на замовлення державних органів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 р. № 869, у пункті 3 яких визначено, що тендерною документацією та договором про закупівлю програмного продукту повинно бути передбачено: забезпечення продавцем комплектності поставки програмного продукту, зазначеної у специфікації, яка додається до договору; встановлення у разі потреби програмного продукту продавцем на технічних засобах покупця; надання продавцем гарантійних зобов’язань; визначення строків та умов технічної підтримки програмного продукту.
Закупівля державним органом програмного продукту як об’єкта права інтелектуальної власності здійснюється з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з п. 7 Порядку у разі організації тендерів на закупівлю комп’ютерних програм органи виконавчої влади віддають перевагу за інших однакових об’єктивних технічних та якісних характеристик локалізованим версіям комп’ютерних програм; ураховують наявність у розповсюджувачів комп’ютерних програм статусу офіційного партнера (дистриб’ютора, постачальника) та можливість здійснення виробниками або розповсюджувачами офіційного супроводження (консультаційного, сервісного та технічного обслуговування) цих програм.
Також слід зазначити, що в органах виконавчої влади за рішенням їх керівників визначається у межах загальної чисельності працівників підрозділ, відповідальний за дотримання вимог законодавства з питань правової охорони комп’ютерних програм під час їх придбання, встановлення, використання, обліку та інвентаризації (п. 3 Порядку).
Разом з тим варто додати, що, наприклад, між Міністерством освіти і науки України (далі — МОН) та Представництвом Microsoft у країнах СНД 9 жовтня 2001 року було підписано Меморандум про співпрацю, в якому МОН визначає програмні продукти Microsoft (Microsoft Windows XP, Microsoft Office XP) як освітні стандарти в Україні.
На виконання цього Меморандуму та з метою забезпечення легалізації і якості програмного забезпечення МОН видано наказ від 03.12.2001 р. № 782 «Про заходи щодо локалізації та легалізації програмних продуктів Microsoft».
28 жовтня 2003 року у Меморандумі про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та Корпорацією Microsoft сторони домовились розвивати співробітництво в галузі використання сучасних інформаційних технологій у діяльності Міністерства, підпорядкованих йому підприємств, організацій, науково-дослідних закладів, закладів загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти.
Також Головне управління державної служби України наказом від 31.05.2005 р. № 134 затвердило Порядок забезпечення функціонування системи термінового обміну документами з використанням електронної пошти між Головдержслужбою та органами виконавчої влади, у пунктах 6.2, 6.3 якого зазначається, що на комп’ютерах для роботи у Системі повинна бути встановлена операційна система Windows 2000 або Windows XP та підключено пристрій для сканування. Для роботи з документами використовується MS Office XP.
Щодо відповідальності слід зазначити, що згідно зі ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Так, зокрема, така відповідальність встановлена Законом України «Про авторське право і суміжні права».
Крім того, відповідно до ст. 512Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.
Також порушення авторського права і суміжних прав тягне за собою відповідальність, встановлену статтею 176 Кримінального кодексу України. Зокрема, незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, — караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
Додатково інформуємо, що головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері інтелектуальної власності, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, до основних завдань якого належить забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності (п.п. 2 п. 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 459).
Заступник Міністра — керівник апарату О. Іванченко
Коментар редакції
Вимоги до використання комп’ютерних програм: роз’яснює Мін’юст
На сторінках газети «Бюджетна бухгалтерія» ми вже розповідали нашим читачам про те, як правильно вести облік видатків на придбання (створення) і обслуговування комп’ютерних програм. Так, питання обліку таких об’єктів були розглянуті в консультації фахівця Держфінінспекції «Облік програмного забезпечення у бюджетних установах» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2012, № 45). Також нюанси обліку таких видатків роз’яснювала Держказначейська служба в листах від 06.06.2014 р. № 17-05/560-13524 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 40), від 07.05.2014 р. № 17-04/441-10983 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 28) і від 23.05.2014 р. № 17-02/498-12282.
Проте завжди поза кадром залишалося ключове питання — правомірність використання програмного забезпечення як об’єкта авторського права бюджетними установами. І ось у листі, що коментується, Мін’юст звернув увагу на основні вимоги до порядку використання програмного забезпечення та згадав про основні документи, якими керуються бюджетні установи при використанні таких програм.
Отже, такими документами є:
— Загальні вимоги до програмних продуктів, які закуповуються або створюються на замовлення державних органів, затверджені постановою КМУ від 12.08.2009 р. № 869 (далі — постанова № 869).
Давайте розглянемо, в чому полягають основні вимоги щодо використання програмного забезпечення бюджетними установами:
1. При придбанні комп’ютерних програм за рахунок державних коштів, за рахунок коштів юридичних/фізичних осіб чи при отриманні комп’ютерних програм на безоплатній основі бюджетні установи повинні придбавати виключно ліцензійні примірники комп’ютерних програм або примірники програм вільного користування. Такі програми мають бути забезпечені документацією, що підтверджує правомірність їх використання згідно з ліцензією або ліцензійним договором, або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності чи належність до комп’ютерних програм вільного використання.
До речі, розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватись на підставі одного з таких документів:
— ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
— ліцензійного договору;
— договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;
— договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
— іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
При цьому договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності має бути укладеним у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є недійсним.
Якщо установа придбаває примірники комп’ютерних програм, що розміщені на дисках для лазерних систем зчитування (CD-дисках), то вони обов’язково мають бути марковані контрольними марками.
2. При закупівлі комп’ютерних програм окремо від комп’ютерної техніки необхідно придбавати такі примірники комп’ютерних програм, що за своїми технічними характеристиками відповідають конфігурації комп’ютерної техніки, на якій вони будуть використовуватися.
3. Закупівля комп’ютерних програм — справа недешева. Тому бюджетні установи у разі організації тендерів на закупівлю комп’ютерних програм повинні враховувати вимоги до процесів їх постачання, створення або технічної підтримки, які, зокрема, визначаються у договорі про закупівлю, створення або обслуговування таких програмних продуктів. Зазначимо, що ключові вимоги щодо оформлення документації конкурсних торгів, договору про закупівлю програмного продукту (у тому числі до специфікації на постачання програмного продукту та технічного завдання) та договору про надання технічної підтримки програмного продукту визначені постановою № 869.
При виборі програмного забезпечення установам слід віддавати перевагу за інших однакових об’єктивних технічних та якісних характеристик локалізованим версіям комп’ютерних програм.
Також у цьому питанні не радимо керуватися виключно ціновим критерієм. При виборі постачальника комп’ютерних програм доцільно ураховувати наявність у розповсюджувачів комп’ютерних програм статусу офіційного партнера (дистриб’ютора, постачальника) та можливість здійснення виробниками або розповсюджувачами офіційного супроводження (консультаційного, сервісного та технічного обслуговування) цих програм.
Тому при оформленні договору про надання технічної підтримки програмного продукту перш за все зверніть увагу на наявність у ньому таких пунктів:
— перелік послуг з технічної підтримки програмного продукту з обґрунтуванням кошторисної вартості надання кожної з таких послуг;
— строки та порядок надання послуг;
— перелік випадків (обставин), настання яких є підставою для надання послуг на вимогу державного органу;
— перелік послуг (у разі наявності), які надаються безоплатно.
4. З метою здійснення контролю за станом дотримання законодавства з питань їх правової охорони та визначення потреби у нових програмах, установи повинні проводити інвентаризацію комп’ютерних програм, що використовуються. Установи подають інформацію про результати планової інвентаризації комп’ютерних програм за формою, що затверджена наказом Мінекономрозвитку від 14.04.2014 р. № 407.
Дані щодо наявного програмного забезпечення подають систематизовано за такими групами:
— операційні системи комп’ютерів загального призначення;
— операційні системи комп’ютерних мереж;
— прикладні комп’ютерні програми (офісні пакети, системи керування базами даних, системи електронного документообігу, програми для забезпечення перекладу, розпізнавання графіки, перевірки правопису, словники, видавничі редактори, редактори векторної та растрової графіки, інструментальні засоби створення інформаційно-пошукових підсистем та програмування, бухгалтерські програми тощо);
— програмне забезпечення власного виробництва та розроблене за бюджетні кошти на замовлення органу виконавчої влади.
Отже, вимоги до придбання та використання програмного забезпечення є досить суворими. Звісно, нехтувати ними не варто, адже відповідальність за їх порушення передбачена чимала. Тому Мін’юст у листі, що коментується, роз’яснив це питання детально.
Вікторія МАТВЄЄВА, економіст-аналітик
