На виконання доручення Міністра фінансів України <…> Державна казначейська служба України розглянула лист <…> щодо надання роз’яснень та в межах компетенції повідомляє.
Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування — щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 51 Бюджетного кодексу України (далі — Кодекс) передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.
Якщо розпорядник бюджетних коштів (орендодавець) здає в оренду приміщення комунальної власності іншій установі (орендар), то орендодавець укладає з орендарем договір оренди відповідно до типового договору оренди.
Орендар зобов’язаний здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна. Якщо приміщеннями користується і орендар, і орендодавець (як це здебільшого й буває), то орендар бере участь в утриманні відповідних приміщень (у відповідній пропорції). Між орендарем і орендодавцем укладається договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині — пропорційно до розміру орендованої організаціями площі.
Згідно з договором оренди орендодавець майна, яке перебуває у комунальній власності, має право доручити орендарю сплачувати вартість послуг, пов’язаних з утриманням орендованого майна, безпосередньо комунальним або житлово-комунальним підприємствам, або надає орендарям рахунки для відшкодування вартості комунальних послуг та інших послуг, пов’язаних з утриманням приміщень, які оплачують їх відповідно до економічної суті платежу.
Якщо орендодавець має право на надання комунальних та експлуатаційних послуг, то плата за ці послуги повинна зараховуватись як власні надходження — плата за послуги, що надаються бюджетною установою, на рахунки, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів. При цьому надання таких послуг має бути передбачено законодавством ( абз. 3 ч. 4 ст. 13 Кодексу).
Власні надходження бюджетних установ, отримані за рахунок надходжень від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з законодавством, використовуються з урахуванням вимог статті 13 Кодексу.
Якщо орендодавець не має права на надання вищезазначених послуг, то орендар може відшкодувати лише витрати на утримання приміщень, понесені орендодавцем.
В. о. Голови В. Дуда
Коментар редакції
Орендар оплачує комуналку: відшкодування витрат чи плата за платні послуги?
Орендні відносини між бюджетною установою, яка є орендодавцем, та сторонньою юридичною або фізичною особою — орендарем обов’язково повинні бути оформлені договором оренди.
Договір оренди укладається згідно з вимогами, наведеними у Типовому договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженому наказом Фонду держмайна від 23.08.2000 р. № 1774 (далі — наказ № 1774).
При цьому, як зазначила Держказначейська служба у листі, що коментується, типові договори оренди майна, що належить АР Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно ВР АР Крим та органи місцевого самоврядування.
Зауважимо: сторони договору оренди не можуть встановити такий розмір орендної плати, який би покривав видатки орендодавця на оплату комунальних послуг. Як визначено у п. 3 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786, до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна.
У зв’язку з цим порядок розрахунків за спожиті комунальні послуги орендар та орендодавець в обов’язковому порядку закріплюють в окремому договорі. Форма Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю затверджена наказом № 1774.
Орендар може відшкодовувати спожиті ним комунальні та експлуатаційні послуги безпосередньо орендодавцеві. При цьому орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині — пропорційно розміру орендованої площі. При цьому орендодавець надає орендарям рахунки для відшкодування вартості комунальних послуг та інших послуг, пов’язаних з утриманням приміщень.
Звернемо увагу: у випадку, коли в рахунку, наданому орендодавцем, чітко не визначено, за що саме повинен сплатити орендар, а вказана лише загальна сума, орендар має повне право звернутись до орендодавця з проханням розшифрувати загальну суму і вказати, за які саме послуги він має сплатити.
Крім того, як зазначено в листі, орендодавець може доручити орендарю сплачувати вартість послуг, пов’язаних з утриманням орендованого майна, безпосередньо комунальним або житлово-комунальним підприємствам. У цьому випадку орендар має укласти окремі договори з комунальними службами.
Але найцікавіший момент, на який звернули увагу фахівці Держказначейської служби, стосується оплати орендарями комунальних послуг у випадках, коли орендодавець самостійно має право надавати платні комунальні послуги.
Нагадаємо: на це звертало увагу Держказначейство і раніше, а саме: у листах від 07.05.2013 р. № 1708/936-10335 та від 25.07.2014 р. № 17-09/708-17228 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2014, № 35, с. 23).
Процитуємо фахівців Держказначейства: «Якщо орендодавець має право на надання комунальних та експлуатаційних послуг, то плата за ці послуги повинна зараховуватись як власні надходження — плата за послуги, що надаються бюджетною установою, на рахунки, які призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень розпорядників бюджетних коштів. При цьому надання таких послуг має бути передбачено законодавством.»
Це означає,що якщо відповідно до переліку платних послуг орендодавець має право на надання комунальних та експлуатаційних послуг орендарям, то плата за ці послуги повинна зараховуватись ним як власні надходження.
Тобто якщо орендодавець має законодавче право надавати платні комунальні послуги і фактично це робить відповідно до договору про надання платних послуг, то орендар оплачує їх як платні послуги, а не як відшкодування вартості спожитих ним комунальних послуг. Орендодавець у цьому випадку має зараховувати вартість таких послуг до спеціального фонду кошторису як власні надходження.
Ми проаналізували усі переліки платних послуг, дозволених до надання у різних бюджетних сферах (освіта, медицина, культура, спорт тощо), та дійшли висновку: жодна бюджетна організація не має права надавати платні комунальні послуги орендарям.
Взагалі-то надання платних комунальних та експлуатаційних послуг передбачено лише для наукових установ та установ освіти відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами, затвердженого постановою КМУ від 28.07.2003 р. № 1180, та Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, відповідно. При цьому комунальні та експлуатаційні послуги такі установи можуть надавати лише громадянам, які проживають у будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі установи, а також користувачам приміщень і будівель, які не перебувають на балансі установи.
Таким чином, надання бюджетними установами таких платних комунальних та експлуатаційних послуг орендарям чинним законодавством не передбачено.
Тетяна СТАНКУС, заступник головного редактора
