Для відповіді на це запитання давайте зазирнемо до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786. У п. 3 цього документа зазначено, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов’язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Зазначене свідчить про те, що вартість комунальних послуг, спожитих орендарем, не може бути включена до суми орендної плати, тому вона повинна сплачуватися орендарем окремо.
Таким чином, орендар має сплачувати комунальні послуги на підставі окремого договору, укладеного виключно з орендодавцем. Примірна форма такого Договору затверджена наказом Фонду держмайна від 23.08.2000 р. № 1774.
Під час укладання такого договору орендодавець і орендар визначають порядок розрахунків за спожиті комунальні послуги.
Оскільки відшкодування за спожиті комунальні послуги за всією будівлею здійснюється виключно приватним університетом, можна припустити, що договір про відшкодування комунальних послуг укладено приватним університетом з орендодавцем на всю площу будівлі, що само по собі вже неправильно.
Але це вже клопіт приватного університету. У разі проведення перевірки його фінансово-господарської діяльності запитання щодо безпідставного відшкодування університетом коштів за фактично спожиті комунальні послуги іншою юридичною особою будуть лише до нього, оскільки є договір, укладений між ним і орендодавцем. У цьому випадку такі витрати приватного університету будуть визнані безпідставними.
Враховуючи вищезазначене, бюджетна установа не має законодавчих підстав укладати договір про відшкодування комунальних послуг з приватним університетом, оскільки він не є орендодавцем або постачальником комунальних послуг. Тим більше що не можна замінити плату за комунальні послуги наданням інформаційних послуг. Підстава — п. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (ср. ). Саме він забороняє проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах (за винятком операцій, пов’язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України).
Отже, для переведення ситуації в законодавчу площину необхідно зробити таке:
1. Внести зміни до існуючого договору про відшкодування комунальних послуг, укладеного між орендодавцем та приватним університетом, у частині приведення розрахунків за споживання комунальних послуг у відповідність до площі, яку займає університет, кількості і потужності електроприладів та кількості працюючих в університеті осіб.
2. Бюджетній установі укласти відповідний договір про відшкодування комунальних послуг з орендодавцем.
3. Передбачити в кошторисі бюджетної установи кошти на оплату комунальних послуг.
Наприкінці зазначимо: якщо приватний університет така ситуація влаштовує, він не вимагає від орендодавця змін у частині оплати за комунальні послуги, в тому числі спожиті бюджетною установою, і згоден в подальшому оплачувати комунальні послуги в повному обсязі, то таку оплату слід оформити як надання університетом благодійної допомоги бюджетній установі.
