Дати однозначну відповідь на це запитання складно, адже остаточне рішення буде за керівником вашої установи. У чому річ, звісно, пояснимо, але спочатку з’ясуємо, з чим конкретно маємо справу. Що слід розуміти під капітальним ремонтом будівлі (приміщення)? Так, капітальний ремонт — це сукупність робіт, які передбачають втручання в несучі конструктивні системи при заміні або відновленні конструкцій, інженерних систем та обладнання, введених в експлуатацію в установленому порядку об’єктів будівництва без зміни їх функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів у зв’язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Саме таке трактування поняття «капітальний ремонт» наведено у п. 3.11 ДБН А А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказом Мінрегіону від 03.03.2012 р. № 98 (далі — ДБН).
Однак вищенаведене визначення капітального ремонту є досить неоднозначним з точки зору необхідності збільшення вартості об’єкта основних засобів на суму витрат, пов’язаних із його здійсненням. Чим це обумовлено? Відповідь криється в нормах документа, який визначає порядок обліку витрат на поліпшення та ремонт основних засобів, — Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 121 «Основні засоби», затвердженому наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202 (далі — НП(С)БО 121). Зокрема, витрати на утримання об’єкта основних засобів (проведення технічного нагляду, технічного обслуговування та ремонту) визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були понесені. Така вимога передбачена п. 2 розд. ІІІ НП(С)БО 121. Слід розуміти, що роботи з технічного обслуговування та ремонту передусім спрямовані на відновлення або підтримання майбутніх економічних вигід та потенціалу корисності відповідного об’єкта на первісно оціненому рівні. Як приклад, можна навести ремонт даху будівлі з метою, щоб така будівля прослужила свої 50 років, установлені типовими строками експлуатації.
Натомість суму витрат на поліпшення об’єкта основних засобів (реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову, дообладнання) відносять на збільшення його первісної вартості протягом усього строку використання. Вирішальне значення при цьому має ймовірність отримання майбутніх економічних вигід, що перевищують первісно оцінений рівень його продуктивності, та/або збільшення потенціалу корисності об’єкта. Це закріплено в п. 1 розд. ІІІ НП(С)БО 121. Таким поліпшенням може бути добудова (надбудова) будівлі, збільшення її загальної площі.
Водночас тлумачення капітального ремонту, наведене в ДБН, передбачає проведення робіт як з метою відновлення та підтримання об’єкта у належному стані, так і в цілях поліпшення його експлуатаційних характеристик. От і виходить, що витрати на капремонт будівлі не завжди можна чітко віднести до витрат на утримання відповідного об’єкта або до витрат на його поліпшення. Відтак незрозуміло, як правильно відобразити ці суми в бухгалтерському обліку: списати на фактичні видатки установи чи збільшити первісну вартість будівлі.
Вирішення цього питання знаходиться у компетенції керівника установи. Саме він відповідно до п. 2 розд. VI Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11 (далі — Методрекомендації), приймає рішення про характер і ознаки здійснюваних робіт. На цьому нещодавно наголосив і директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Мінфіну у статті «Мінфін відповідає на актуальні запитання з бухобліку» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 21).
Отже, саме керівник вирішує, чи спрямовані роботи на підвищення техніко-економічних показників (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) об’єкта, чи здійснюються задля підтримання його у придатному для використання стані. При цьому очільник має опиратися на результати аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Про який аналіз ідеться? Наприклад, при заміні дерев’яних вікон на пластикові слід розрахувати і порівняти тепловтрати приміщення в обох випадках. Доцільно також обчислити обсяг економії грошових коштів (від зменшення витрат на опалення) у зв’язку з установленням нових вікон. І тільки на підставі таких розрахунків можна приймати обґрунтоване рішення щодо характеру проведених робіт.
Таке рішення керівника обов’язково слід оформити окремим наказом. Також вважаємо за доцільне відобразити цей факт у Пояснювальній записці ( додаток 14 до Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 24.01.2012 р. № 44) при розкритті елементів фінансової та бюджетної звітності.
І вже на основі рішення керівника бухгалтер установи або спише витрати на капітальний ремонт будівлі на витрати відповідного звітного періоду, або збільшить первісну вартість цієї будівлі.
Нагадаємо, що вартість робіт, які приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об’єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій ( абз. 2 п. 3 розд. VI Методрекомендацій). Відтак всі витрати, пов’язані з виконанням таких робіт, до моменту їх завершення слід обліковувати на субрахунку 141 «Капітальні інвестиції в основні засоби». Докладніше про облік незавершених капітальних інвестицій читайте у статті «Обліковуємо незавершені капітальні інвестиції по-новому» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 16).
