Для того щоб відповісти на ці запитання, перш за все варто визначити, з якою метою проводять технічну інвентаризацію нерухомого майна, які об’єкти підлягають такій інвентаризації, та з’ясувати, з яких причин такі об’єкти не знаходяться на балансі навчального закладу.
Основним документом, що регулює порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд, нині є Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 р. № 127 (далі — Інструкція).
Як передбачено цією Інструкцією, технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна проводять у таких випадках:
— перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту;
— перед проведенням державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва;
— перед проведенням державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об’єднання об’єкта нерухомого майна або виділення частки з об’єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об’єднання або виділення частки завершений будівництвом об’єкт приймався в експлуатацію.
В інших випадках технічну інвентаризацію проводять за бажанням замовника.
Право на проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна мають суб’єкти господарювання, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні та отримали кваліфікаційний сертифікат. Основними цілями проведення такої інвентаризації є:
— визначення фактичної площі та об’єму об’єктів нерухомого майна (щодо проектних);
— обстеження та оцінка технічного стану наявних об’єктів;
— установлення вартості об’єктів.
Далі визначимо, які саме об’єкти нерухомого майна підлягають технічній інвентаризації.
Так, згідно з розд. 2 Інструкції до об’єктів, що підлягають технічній інвентаризації, зокрема, належать:
— будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо;
— господарські будівлі (сараї /хліви/, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо);
— господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).
На підставі матеріалів технічної інвентаризації складають інвентаризаційні справи та технічні паспорти.
Як бачимо, приведення в технічних паспортах даних не тільки про будинки та споруди, але й про господарські споруди, є невід’ємною складовою того величезного обсягу робіт, які здійснюють фахівці БТІ під час проведення технічної інвентаризації нерухомості. Тому зображення в технічному паспорті не тільки будинків та споруд, але й різних об’єктів, які відповідно до Інструкції є різновидом господарських будівель та споруд, повністю відповідає вимогам зазначеної Інструкції.
Отже, цілком зрозумілим є запитання, яке виникло у нашого читача, який має на руках технічний паспорт на будівлі та споруди: що робити з тими об’єктами нерухомого майна, які зображені в технічному паспорті та відносяться до різновиду господарських споруд, але не обліковуються на балансі установи як окремі об’єкти.
Для того щоб відповісти на це запитання, необхідно з’ясувати, з яких причин такі господарські споруди не було взято на облік бюджетною установою як окремі інвентарні об’єкти.
Переважно такими причинами можуть бути наступні.
Перша: свого часу витрати на спорудження та улаштування таких господарських споруд були віднесені на збільшення первісної вартості будівель та споруд.
Як це зараз можна з’ясувати?
Справа у тому, що інформація про будь-які роботи, пов’язані з добудовою, дообладнанням, реконструкцією, модернізацією та капітальним ремонтом існуючого об’єкта повинна бути занесена до Інвентарної картки обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми № ОЗ-6 (бюджет). Таку інформацію про виконані роботи записують до інвентарної картки на підставі відповідних актів прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (типова форма № ОЗ-2 (бюджет)).
Тому необхідно ретельно переглянути зазначений документ (можливо, й стару інвентарну картку на такий об’єкт, яку необхідно зберігати як довідковий документ) та з’ясувати, чи є серед таких робіт витрати на спорудження та улаштування господарських споруд.
Друга: витрати на спорудження та улаштування господарських споруд установа могла віднести на фактичні видатки. Зокрема, це стосується різних видів ремонтних робіт, які класифіковані як поточні ремонти. Наприклад, до поточних видатків (а саме до поточного ремонту) могли бути віднесені роботи, пов’язані з ремонтом покриття тротуарів або дорожнього покриття проїзної частини на прибудинковій території.
Нагадаємо, що при розмежуванні поточного та капітального ремонту бюджетним установам слід керуватися Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету з питань ЖКХ від 10.08.2004 р. № 150.
Отже, за таких обставин бухгалтеру прийдеться досить довго шукати підтвердження того, чи були дійсно віднесені на фактичні видатки роботи, пов’язані зі спорудженням господарчих споруд. Оскільки не виключаємо, що певна кількість підтверджуючих документів у зв’язку із закінченням строків зберігання вже передана до архіву.
Як бачимо, для того, щоб остаточно вирішити долю таких господарських споруд, які не взяті на облік як окремі інвентарні об’єкти, та дійсно вважати їх надлишками, бухгалтеру необхідно буде провести досить клопітку роботу.
А якщо трапиться так, що будь-якого документального підтвердження появи деяких об’єктів не знайдеться? На нашу думку, як раз такі об’єкти й доцільно вважати надлишками об’єктів основних засобів, які необхідно зарахувати на баланс навчального закладу.
Як правильно та достовірно оцінити вартість таких об’єктів?
Для відповіді на це запитання варто знову звернутися до положень Інструкції.
Як ми вже зазначали, при проведенні технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, зокрема, визначають вартість таких об’єктів. Відповідно до п. 3.1 Інструкції визначення вартості об’єктів при проведенні технічної інвентаризації виконують за бажанням замовника.
Тому якщо замовник перед укладенням договору на проведення робіт з технічної інвентаризації висловить таке бажання, яке буде прописано в договорі окремим пунктом, установа має можливість скористатися потім такими даними.
Так, інформацію про вартість господарських споруд зазначають в Оцінювальному акті про господарські будівлі та споруди (додаток 1.11 до Інструкції). Отже, саме за цією вартістю господарські споруди необхідно буде зарахувати на баланс навчального закладу.
Наприкінці зазначимо: для того, щоб подібних запитань виникало якомога менше, установам слід більш відповідально ставитися до такого контрольного заходу, як інвентаризація. Адже одним із завдань такого заходу є саме виявлення фактичної наявності активів та встановлення лишків або нестач активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку. Нагадаємо, що бюджетні установи при проведенні інвентаризації повинні керуватися Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженим наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. № 879, та застосовувати типові форми для відображення результатів інвентаризації, затверджені наказом Мінфіну від 17.06.2015 р. № 572.
