Відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) при звільненні, зокрема, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників) працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
У запитанні як раз йдеться про звільнення у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Отже, працівникам, звільненим на цій підставі, слід виплатити вихідну допомогу.
Чи є особливості у розрахунку суми вихідної допомоги при скороченні та її оподаткуванні? Давайте розбиратися.
Розрахунок вихідної допомоги
Для розрахунку вихідної допомоги при звільненні працівника необхідно визначити розмір середньомісячної заробітної плати. Основним документом, яким регламентовано її розрахунок, є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).
Згідно з п. 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують звільненню працівника. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середню зарплату слід обчислювати виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж протягом останніх чотирьох місяців працівник не відпрацював жодного дня, розрахунок проводьте виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), встановленого йому у трудовому договорі ( абз. 3 п. 4 Порядку № 100). А ось для новоприйнятих працівників, які пропрацювали в установі менше двох календарних місяців, середню зарплату обчислюйте виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У зв’язку з тим, що середня місячна заробітна плата визначена законодавством (КЗпП) як розрахункова величина для нарахування вихідної допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
У свою чергу, щоб визначити середньоденну заробітну плату, треба зарплату за фактично відпрацьовані у розрахунковому періоді робочі дні розділити на число відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді ( п. 8 Порядку № 100). А середньомісячне число робочих днів розраховують діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З огляду на вищесказане, формула розрахунку суми виплати (ВП) матиме такий вигляд:
ВП = (ЗП : РДф) х (РДсум : 2),
де ЗП — зарплата за фактично відпрацьовані працівником робочі дні розрахункового періоду;
РДф — кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді;
РДсум — сумарна кількість робочих днів за останні два календарні місяці за графіком роботи підприємства, установи, організації.
Тепер стосовно виплат, які включаються при розрахунку середнього заробітку для виплати вихідної допомоги та які не слід брати до такого розрахунку.
Перелік виплат, які включають у розрахунок середньої заробітної плати, наведений в п. 3 Порядку № 100. Це передусім основна заробітна плата (оклад, тариф), доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші), виробничі премії, винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Важливо! Усі виплати в розрахунок включайте у тому розмірі, в якому вони нараховані.
Тобто без виключення сум відрахування на податки, внески, стягнення аліментів тощо.
Виняток складають квартальні премії, а також премії, нараховані за більш тривалий час. Їх включають у розрахунок в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Разову винагороду за підсумками роботи за рік та вислугу років, нараховану в поточному році за попередній календарній рік, розподіляють, додаючи до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди.
При цьому існує особливий порядок включення премій (місячних, квартальних тощо), винагороди та інших заохочувальних виплат до розрахунку «середньої», якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю.
Премія у звітному місяці виплачується за попередній? Пiд час обчислення середньої заробiтної плати враховуйте її пропорцiйно до часу, вiдпрацьованого в розрахунковому перiодi, незалежно вiд того, як вона нарахована: у вiдсотках до посадового окладу чи у фiксованiй сумi (див. лист Мінсоцполітики від 06.08.2014 р. № 1126/13/84-14).
Місячна премія виплачується місяць у місяць і вона вже розрахована пропорційно відпрацьованому часу? Суми такої премії включайте в розрахунок «середньої» у фактично нарахованому розмірі.
Зазначимо, що премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату (див. лист Мінсоцполітики від 13.09.2010 р. № 804/13/84-10).
При розрахунку середньої заробітної плати не слід включати виплати, перелічені в п. 4 Порядку № 100:
— разового характеру;
— нараховані за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків; за час щорічної і додаткової відпусток, відрядження);
— допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, допомога по вагітності і пологах тощо.
Оподаткування вихідної допомоги
ПДФО. Роз’яснення щодо оподаткування суми вихідної допомоги надала ДПАУ у листі від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715.
Так, згідно п.п. 164.2.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 цього Кодексу. Доходи у вигляді вихідної допомоги, яка виплачується працівнику згідно зі ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору, не входять до переліку доходів, визначених ст. 165 ПКУ. Тому сума вихідної допомоги включається до складу загального місячного доходу і підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 167.1 ПКУ (18 %).
ВЗ. Об’єктом обкладення військовим збором (ВЗ) є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з п.п. 164.2.20 цього Кодексу включаються інші доходи, крім указаних у ст. 165 ПКУ. Тобто від обкладення ВЗ звільняються доходи, які згідно з розд. IV ПКУ не включаються в загальний оподатковуваний дохід фізичних осіб (не оподатковуються), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 цього Кодексу.
Отже, сума вихідної допомоги при звільненні працівника підлягає обкладенню ВЗ за ставкою 1,5 % на загальних підставах згідно з п.п. 164.2.20 ПКУ як інші доходи.
ЄСВ. Що стосується нарахування ЄСВ, то згідно з постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 вихідна допомога при припиненні трудового договору входить до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавця, на які не нараховується ЄСВ. Тому ЄСВ з такого виду доходу не стягується.
Отже, робимо висновок: на суму вихідної допомоги не нараховується ЄСВ, але з неї на загальних підставах утримуються ПДФО і ВЗ.
