Основним документом, що регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна установ та організацій, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII (далі — Закон № 2269).
При цьому, як зазначено в ч. 6 ст. 1 цього Закону, відносини щодо оренди об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» від 21.10.2010 р. № 2624-VI (далі — Закон № 2624).
Отже, закони № 2269 та № 2624 — це основні документи, якими повинна керуватися сільська рада при передачі в оренду комунального майна, у тому числі й об’єктів водопостачання.
Крім того, організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності тієї чи іншої територіальної громади, та механізм справляння (розрахунку) орендної плати визначають органи місцевого самоврядування. Для цього відповідними рішеннями затверджують Положення про порядок передачі в оренду об’єктів комунальної власності територіальної громади та Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду об’єктів комунальної власності територіальної громади.
Давайте з’ясуємо, чи має орган місцевого самоврядування встановити для орендаря комунального майна певні пільги щодо орендної плати (або взагалі звільнити від такої плати).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2269 оренда — це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Як бачимо, в будь-якому разі оренда передбачає отримання певної плати.
Разом з тим у ч. 10 ст. 11 Закону № 2624 зазначено, що договір оренди може передбачати надання орендареві пільг щодо орендної плати. При цьому, як бачимо, звільнення від орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Які ж умови отримання пільг щодо орендної плати орендодавцями майна, що перебуває у комунальній власності?
Порядок визначення таких об’єктів, а також умови надання пільг щодо орендної плати встановлюють органи місцевого самоврядування. Для цього затверджують Положення про надання пільг щодо плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади.
Зокрема, у такому Положенні визначають орендарів, яким надаються такі пільги, порядок і умови надання пільг щодо орендної плати орендарям, перелік документів, які необхідно надати орендарю для отримання пільги, а також розмір пільги щодо орендної плати. При цьому розмір пільги конкретному орендареві встановлюють у процентному відношенні до орендної плати та визначають рішенням органу місцевого самоврядування у кожному випадку окремо.
Тепер розберемося з тим, хто повинен сплачувати рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин та рентну плату за спеціальне використання води у зв’язку з передачею об’єкта в оренду.
Почнемо з рентної плати за користування надрами.
Відповідно до п.п. 252.1.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI (далі — ПКУ) платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Водночас до об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин не належать не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, загальною глибиною розробки до двох метрів, і прісні підземні води до 20 метрів ( п.п. 252.4.1 ПКУ).
Таким чином, суб’єкти господарювання, що здійснюють видобування підземних вод (із свердловини, криниці тощо), є платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, у тому числі у разі використання води для власних господарських потреб або передачі її для потреб населення, за винятком тих суб’єктів господарювання, що на підставі дозволів на спеціальне водокористування, без отримання дозволів на користування надрами (законодавчо не передбачено), видобувають прісні підземні води загальною глибиною розробки до 20 метрів, використання яких не передбачає отримання економічної вигоди.
З огляду на це, не орендодавець (сільська рада), а орендар повинен сплачувати рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин.
Також додамо, що ДФС у листах від 21.01.2016 р. № 1502/10/28-10-06-11 та від 05.01.2016 р. № 93/10-28-10-06-11 дійшла такого висновку: суб’єкт господарювання, який здійснює видобування підземних вод, є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин незалежно від напрямку використання води та економічної вигоди від її використання.
Тепер щодо рентної плати за спеціальне використання води.
Як передбачено п. 255.1 ПКУ, платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Оскільки договором оренди об’єкта водопостачання передбачено передання такого об’єкту на певний строк, то орендар отримує право користування зазначеним об’єктом водопостачання починаючи зі строку, обумовленого в договорі оренди, та є первинним водокористувачем.
Таким чином, орендар об’єкта водопостачання є платником рентної плати за спеціальне використання води та сплачує збір за весь фактично використаний обсяг води.
До речі, з позицією ДФС щодо необхідності сплати бюджетною установою рентної плати за спеціальне використання води у разі надання приміщення в оренду можна ознайомитися в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 15, с. 19.
