Спеціальні гарантії і компенсації для працівників, яких направляють підвищувати кваліфікацію, врегульовані нормами ст. 122 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) та постановою КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695.
До таких гарантій належать:
— збереження робочого місця і середньої заробітної плати за час перебування на курсах;
— оплата вартості проїзду до міста навчання і назад;
— виплата добових за кожний день перебування у дорозі у розмірах, встановлених чинним законодавством для службових відряджень;
— відшкодування витрат, пов’язаних з найманням житла.
Як бачимо, однією з гарантій є обов’язок роботодавця виплатити середню зарплату за час навчання, розраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Для медичних працівників середня заробітна плата в разі їх направлення на курси підвищення кваліфікації зберігається за кожним місцем роботи, тобто як за місцем основної роботи, так і на роботі за сумісництвом. Такий «бонус» медпрацівникам передбачений абз. 2 п. 2 постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524).
Одразу виникають запитання:
1. Чи має значення (для отримання вищезазначеного «бонуса»), з якого саме місця роботи працівника направили на курси підвищення кваліфікації: основного чи за сумісництвом?
2. Чи може працівник-сумісник працювати під час перебування на таких курсах (наприклад, після навчальних занять, якщо дозволяє графік роботи та розклад занять)?
Відповідь на перше запитання надали фахівці Мінсоцполітики у листі від 12.10.2012 р. № 1055/13/84-12 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2013, № 4, с. 13). Так, середній заробіток зберігається за медичними працівниками за кожним місцем роботи незалежно від того, за «внутрішнім» чи «зовнішнім» сумісництвом вони працюють і з якого місця роботи (основного або за сумісництвом) направляються для підвищення кваліфікації. Тобто збереження середньої зарплати за кожним місцем роботи є державною гарантією.
Стосовно другого запитання зазначимо наступне. З урахуванням норм ст. 122 КЗпП та абз. 2 п. 2 постанови № 524 гарантія щодо збереження заробітної плати в період підвищення кваліфікації розповсюджується як на основне місце роботи, так і на роботу за сумісництвом. Це означає, що медичний працівник звільняється від виконання роботи (за основним місцем роботи і за сумісництвом). При цьому ні в постанові № 524, ні в іншому нормативному документі не передбачено жодних винятків щодо можливості медпрацівника, направленого на курси підвищення кваліфікації, продовжувати працювати за сумісництвом з отриманням зарплати за фактично відпрацьований час.
Підсумуємо: якщо медичний працівник за основним місцем роботи направляється на курси підвищення кваліфікації, а за сумісництвом продовжує працювати (графік роботи та розклад занять дозволяють), то середня заробітна плата зберігається тільки за основним місцем роботи, а на роботі за сумісництвом він отримує заробітну плату за фактично відпрацьований час*. Підставою для такої роботи є його заява щодо продовження роботи за сумісництвом згідно з графіком на час проходження курсів.
* Аналогічний висновок містить лист Мінсоцполітики від 12.10.2012 р. № 1055/13/84-12. — Прим. ред.
