Відразу ж відповідаємо на запитання: жодних підстав для подання навчальним закладом позову до суду з приводу відшкодування збитків від розкрадання сторожем немає. А договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між цим працівником та установою було укладено неправомірно. Відтак така угода не породжує ніяких правових наслідків.
Звідки такий висновок? Чому так? Адже на перший погляд все досить логічно і правильно. Так, традиційно вважається, що сторож — це той, хто має охороняти майно установи (приміщення та всі матеріальні цінності, які знаходяться у приміщенні). А якщо сторож не уберіг майно від крадіїв, то йому і відповідати. Тим паче, що він підписав договір про повну матеріальну відповідальність. Отже, відшкодовувати збитки має сторож. Але це тільки на перший погляд. Якщо ж копнути глибше, то все виявляється зовсім не так, як ми звикли думати. Тож сьогодні будемо розвіювати міфи.
Насамперед звернемося до норм основного у сфері трудового законодавства нормативного акта — Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП). І справді, працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини, якщо між таким працівником і установою укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Така вимога зафіксована у п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП. Укладення такого договору підтверджує взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Майте на увазі: договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено не з кожним працівником. Зокрема, відповідно до ст. 1351 КЗпП установи можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва (далі — Перелік), а також Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затверджено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24. І незважаючи на те, що цей нормативний документ було прийнято ще за радянських часів, відповідно до постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91р. № 1545-XII він продовжує діяти на території України і по цей час.
На наш погляд, не зайвим буде оголосити повний перелік посад та робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими установа може укладати договори про повну матеріальну відповідальність.
Тож для наочності наведемо цей список у вигляді таблиці:
| Назва показника | Перелік посад, робіт |
| Посади працівників, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність | Завідувачі кас; завідувачі комор цінностей; завідувачі камер зберігання; завідувачі складами та їх заступники |
| Старші контролери-касири та контролери-касири; старші контролери та контролери; старші касири та касири, а також інші працівники, які виконують обов’язки касирів | |
| Завідувачі ощадних кас першого розряду і завідувачі операційних частин центральних ощадних кас; начальники відділів, старші інспектори та інспектори відділів з перевірки і знищення погашених цінних паперів республіканських головних управлінь та управлінь Держтрудощадкас СРСР; старші експерти та експерти, старші інспектори та інспектори республіканських головних управлінь Держтрудощадкас СРСР, що здійснюють експертизу та оплату виграшних квитків грошово-речових лотерей; головні експерти, старші експерти та експерти; старші інспектори та інспектори відділу експертизи цінних паперів Правління Держтрудощадкас СРСР, старші інспектори та інспектори депозитарного відділу Правління Держтрудощадкас СРСР* | |
| * З огляду на те, що таких органів, як управління Держтрудощадкас СРСР та Правління Держтрудощадкас СРСР, на сьогодні не існує, вважаємо за доцільне укладання договорів про повну матеріальну відповідальність з працівниками, які займають вищеназвані посади в комерційних банках і установах НБУ. | |
| Завідувачі (директори за відсутності завідувачів відділів і секцій) магазинів та їх заступники, завідуючі закупівельними пунктами, завідувачі товарних секцій (відділів) магазинів замовлень та їх заступники, начальники цехів і дільниць підприємств торгівлі та їх заступники** | |
| ** Ця частина Переліку стосується лише торгівлі. | |
| Начальники товарних і товарно-перевалочних баз, які безпосередньо обслуговують матеріальні цінності | |
| Завідувачі підприємств громадського харчування та їх заступники; завідувачі виробництв, начальники цехів (дільниць) та їх заступники, старші адміністратори і адміністратори залів (метрдотелі) підприємств громадського харчування | |
| Завідувачі заготівельних пунктів, завідувачі сепараторних відділень | |
| Завідувачі аптечних установ та їх заступники; завідувачі відділів аптечних установ та їх заступники; завідувачі аптечних пунктів першої групи; провізори-технологи (рецептори-контролери), фармацевти (ручнисти); старші медичні сестри структурних підрозділів закладів охорони здоров’я | |
| Завідувачі господарств і коменданти будинків, які здійснюють зберігання матеріальних цінностей*** | |
| *** Завгоспи та коменданти несуть відповідальність за збереження лише тих матеріальних цінностей, які були їм передані на зберігання згідно з описом (іншим документом, в якому чітко зазначено перелік переданих матеріальних цінностей). Натомість за незбереження меблів, які знаходяться в адміністративних приміщеннях, навчальних аудиторіях тощо, такі працівник не повинні нести повну матеріальну відповідальність. | |
| Агенти з постачання, експедитори з перевезення вантажів, інкасатори | |
| Роботи, виконання працівниками яких є підставою для укладення з ними договору про повну матеріальну відповідальність | Роботи з приймання від населення усіх видів платежів та видачі грошей через касу |
| Роботи з обслуговування торговельних і грошових автоматів | |
| Роботи з приймання на зберігання, обробки, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготівельних (приймальних) пунктах, товарних і товарно-перевалочних дільницях, у камерах схову, коморах, гардеробах | |
| Роботи з видачі (приймання) матеріальних цінностей особам, які перебувають у лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладах, пансіонатах, кемпінгах, будинках відпочинку, готелях, гуртожитках, кімнатах відпочинку на транспорті, у дитячих закладах, спортивно-оздоровчих і туристичних організаціях, піонерських таборах, а також пасажирам усіх видів транспорту | |
| Роботи з екіпіровки пасажирських суден, вагонів і літаків | |
| Роботи з приймання від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на зберігання, у ремонт і для виконання інших операцій, пов’язаних з виготовленням, відновленням або покращенням якості предметів (цінностей), їхнім зберіганням, та виконання інших операцій з ними | |
| Роботи з видачі напрокат населенню предметів культурно-побутового призначення | |
| Роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації) | |
| Роботи з приймання та обробки для доставки (супроводження) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їхньої доставки (супроводження), видачі (здачі) | |
| Роботи із закупівлі, обміну, перевезення, доставки, пересилання, зберігання, обробки і використання в процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, синтетичного корунду та виробів з них | |
| Роботи з вирощування, годівлі, утримання і розведення сільськогосподарських та інших тварин |
Важливо! Наведений вище перелік є вичерпним. Це означає, що договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не можуть укладатися з працівниками, посади яких або роботи, які вони виконують, не вказані у Переліку.
Отже, підсумуємо. Установа може укласти договір про повну матеріальну відповідальність з працівником у разі одночасного дотримання таких умов:
по-перше, посада, яку працівник займає, або роботи, які він виконує, містяться у Переліку;
по-друге, виконання обов’язків працівника має бути безпосередньо пов’язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.
При цьому виконання лише однієї із зазначених умов (наприклад, наявність посади або роботи у Переліку) не є підставою для укладання договору про повну матеріальну відповідальність з працівником. На цьому наголосило Мінсоцполітики у листі від 13.02.2015 р. № 149/13/84-15.
Водночас існує хибна думка: якщо «правильно» сформулювати назву посади і прописати у посадовій інструкції працівника «правильні» обов’язки, то можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність з будь-яким працівником на правомірних засадах. Однак і тут обійти законодавство не вдасться. Бо посадові інструкції розробляються роботодавцями на основі Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336 (далі — Довідник). Звісно, при розробці враховують конкретні завдання та обов’язки працівників та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Та слід пам’ятати: трудові обов’язки, покладені на працівника, повинні відповідати його спеціальності та кваліфікації.
Зауважимо, що норми Довідника є обов’язковими для застосування на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності. Саме цим нормативним документом визначено перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та кваліфікаційні вимоги щодо певних посад.
Звернемося до розд. «Кваліфікаційні характеристики» Довідника. У ньому бачимо, що безпосередньо до завдань та обов’язків сторожа входить перевірка цілісності об’єкта, який охороняється (замків та інших запірних пристроїв; наявність пломб; протипожежного інвентарю; справності сигналізації, телефонів, освітлення). Також сторож чергує на прохідній підприємства, установи, організації: пропускає працівників, відвідувачів, автотранспорт на територію підприємства, установи, організації та назад після пред’явлення ними відповідних документів тощо. Окрім того, у разі виникнення пожежі або виявлення слідів злочину, сторож повинен сповістити пожежну команду та чергового з відділку правоохоронних органів. Водночас він має вживати заходів щодо ліквідації пожежі, а також охороняти сліди злочину до прибуття представників правоохоронних органів.
Як бачимо, по-перше, посада сторожа відсутня у Переліку. По-друге, до трудових обов’язків сторожа згідно з нормами Довідника не належить забезпечення збереження будь-яких матеріальних цінностей. Відтак укладення договору про повну матеріальну відповідальність з працівником, який займає цю посаду сторожа, суперечить законодавству. Відповідно, працівник, з котрим укладено такий договір всупереч закону, не набуває статусу матеріально відповідальної особи. І хоча недійсність такого правочину чітко не визначено законодавством, але це прямо випливає з норм КЗпП. Тому працівник з легкістю доведе свою правоту у суді.
Поза цим існують й інші підстави для відшкодування працівником завданих збитків у повному розмірі. Так, працівники несуть повну матеріальну відповідальність у таких випадках:
— матеріальні цінності передані працівнику під звіт за разовою довіреністю (п. 2 ст. 134 КЗпП);
— працівник завдав шкоди внаслідок скоєння ним злочину (п. 3 ст. 134 КЗпП);
— шкоди завдано працівником у нетверезому стані (п. 4 ст. 134 КЗпП);
— шкоди завдано в результаті умисного знищення або псування матеріальних цінностей (п. 5 ст. 134 КЗпП);
— повну матеріальну відповідальність покладено на працівника відповідно до законодавства (п. 6 ст. 134 КЗпП). Це стосується насамперед касирів;
— шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків (п. 7 ст. 134 КЗпП).
За відсутності цих умов працівник за завдану ним шкоду (зокрема, псування або знищення матеріальних цінностей через недбалість) несе обмежену матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку. На це вказує п. 1 ст. 133 КЗпП.
Не варто забувати і про обов’язок керівника установи створити умови, необхідні для забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна (встановлення решіток на вікнах, сигналізації тощо). Цього вимагає ч. 1 ст. 131 КЗпП. До того ж, за неправильну організацію зберігання матеріальних цінностей керівнику загрожує матеріальна відповідальність. Розмір такої відповідальності обмежено розміром його середньомісячного заробітку (п. 2 ст. 133 КЗпП).
До речі, саме з огляду на відсутність належних умов для збереження матеріальних цінностей суд може зменшити розмір покриття збитків, завданих працівником установі. Це передбачено ст. 137 КЗпП. Але, безумовно, це стосується випадків, коли працівник дійсно винен у заподіянні шкоди. Якщо ж вини працівника в незабезпеченні збереження майна немає, то й нести матеріальну відповідальність він не буде.
Отже, відшкодовувати завдані установі збитки повинен винуватець. А доки таку особу не встановлено, суми невідшкодованих нестач і втрат слід обліковувати на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
Також нагадаємо, що у разі виникнення нестач або втрат матеріальних цінностей внаслідок зловживань, бюджетні установи мають передати відповідні матеріали (документи, які підтверджують право власності на викрадене майно, та довідку про його балансову вартість) до правоохоронних органів. Для підготовки документів та їх передачі законодавством відведено 5 днів з моменту встановлення нестач або втрат. Одночасно з цим необхідно на суму виявлених нестач і втрат подати цивільний позов до суду для стягнення відшкодування з винної особи. На це вказує п. 7 розд. IV Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. № 879.
Детально про порядок відображення в обліку факту крадіжки та документального оформлення цієї події ви можете дізнатися із консультації «Викрадено автомобіль: оформляємо списання» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 23).
