Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо оплати праці державних службовців за період їх перебування у службовому відрядженні та на курсах підвищення кваліфікації і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон) Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно із статтею 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Водночас питання службових відряджень державних службовців врегульовано статтею 42 Закону, відповідно до якої за державним службовцем на весь період відрядження зберігаються його посада і заробітна плата.
Статтею 48 Закону передбачено, що на строк професійного навчання за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата.
Складові заробітної плати державного службовця визначено статтею 50 Закону.
Враховуючи вищевикладене, оплата періоду відрядження, строку професійного навчання здійснюється з урахуванням статей 42 та 48 Закону, а саме, державному службовцю за час відрядження, на строк професійного навчання зберігають його заробітну плату.
Одночасно зазначаємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, роз’яснювальний та рекомендаційний характер і не повинні встановлювати нових правових норм.
Директор Департаменту О. Товстенко
Коментар редакції
Відрядження & підвищення кваліфікації держслужбовців: які гарантії щодо збереження зарплати
У листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики відповіли на запитання нашої редакції: як визначається зарплата держслужбовцю у випадку направлення його у відрядження чи на курси підвищення кваліфікації після 01.05.2016 р.? Але перш ніж перейти до відповіді Міністерства, пояснимо, чому власне виникло це запитання.
Річ у тім, що з 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон № 889). Питання направлення державних службовців у службові відрядження та на курси підвищення кваліфікації визначені у ст. 42 та 48 цього Закону.
Спочатку подивимось, що містить Закон № 889 стосовно відрядження держслужбовців.
Так, згідно з п. 1 ст. 42 цього Закону держслужбовець може бути направлений у відрядження для виконання своїх посадових обов’язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному КМУ. Наразі такий порядок ще не прийнято. Відповідно до п. 5 ст. 42 Закону № 889 за державним службовцем на період відрядження зберігаються його посада та заробітна плата.
А тепер що стосується підвищення кваліфікації держслужбовців.
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону № 889 професійне навчання державних службовців проводиться за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, через систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації у встановленому законодавством порядку.
Положення про систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців затверджується КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Наразі таке Положення ще не затверджене.
Згідно з п. 7 ст. 48 Закону № 889 на строк професійного навчання (підвищення кваліфікації) за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата.
Зважаючи на вищезазначене, цілком доцільно виникає запитання: чи застосовуються у зазначених ситуаціях, скажімо, у питанні щодо збереження зарплатних гарантій, загальні норми діючого законодавства, зокрема КЗпП? Тобто чи потрібно при направленні держслужбовців у відрядження керуватись нормою ст. 121 КЗпП?
Нагадаємо: у ній зазначено, що працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
А чи потрібно у випадку проходження держслужбовцями курсів підвищення кваліфікації застосовувати норму п.п. «а» п. 1 постанови КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695, яка гарантує збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації?
У своїй відповіді фахівці Мінсоцполітики зазначили, що у ст. 5 Закону № 889 визначено: дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889 (ср. ). На думку Міністерства, питання збереження заробітної плати за період відрядження та за час підвищення кваліфікації держслужбовців урегульовані саме Законом № 889.
Отже, з 1 травня 2016 року норми цього Закону є спеціальними для держслужбовців. Тому за ними на період відрядження або підвищення кваліфікації потрібно зберігати заробітну плату як за звичайний робочий день, тобто зарплату, що передбачена умовами трудового договору.
Зазначимо, що аналогічну думку стосовно цього питання, зокрема у частині збереження зарплатних гарантій для відрядженого держслужбовця, висловив і фахівець Мінсоцполітики у консультації, розміщеній у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 40, с. 30.
Сподіваємось, що найближчим часом Урядом будуть затверджені обіцяні Законом № 889 Порядок направлення держслужбовця у відрядження та Положення про систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців. Саме вони повинні упорядкувати всі питання щодо порядку направлення держслужбовців у відрядження та на курси підвищення кваліфікації.
Але поки такі документи не прийняті, при вирішенні вищезазначених питань треба використовувати прямі норми Закону № 889.
Володимир БУДЗ, економіст-аналітик
