У законодавстві про працю питання щодо гарантій для працівників, що направляються у відрядження, визначені ст. 121 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).
Так, згідно з цією статтею КЗпП працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Розмір середнього заробітку визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).
Тобто для визначення оплати праці за період відрядження треба порівняти значення середньоденної зарплати, розрахованої згідно з Порядком № 100, та денного заробітку.
3 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон № 889).
Питання направлення державних службовців у службові відрядження врегульовані ст. 42 цього Закону. Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті держслужбовець може бути направлений у відрядження для виконання своїх посадових обов’язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному КМУ. Зазначимо, що на сьогодні такий порядок Урядом не затверджено*.
* З проектом цього нормативного документа можна ознайомитись на офіційному сайті Нацагентства з питань держслужби: http://www.guds.gov.ua.
Зокрема, п. 25 цього проекту передбачено, що нарахування зарплати за час відрядження провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) зарплати. Але це тільки проект, тому на сьогодні потрібно керуватись саме нормами ч. 5 ст. 42 Закону № 889, про що й зазначено у роз’ясненні фахівця Мінсоцполітики. — Прим. ред.
Що стосується гарантій відносно збереження за відрядженим держслужбовцем зарплати, зазначимо наступне.
Так, відповідно до ч. 5 ст 42 Закону № 889 за держслужбовцем на весь період відрядження зберігаються його посада та заробітна плата.
Важливо зазначити: ч. 3 ст. 5 Закону № 889 передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
З цього випливає, що Закон № 889 є спеціальним для держслужбовців, у тому числі і в частині визначення гарантій щодо збереження зарплати за час відрядження.
Таким чином, починаючи з 01.05.2016 р. (дати набрання чинності Законом № 889) при направленні держслужбовця у відрядження йому виплачують зарплату (передбачену умовами трудового договору). Порівнювати ж середній заробіток, розрахований згідно з Порядком № 100, із денною зарплатою, як це передбачає ст. 121 КЗпП, не потрібно.
