Випадки, коли бюджетні установи є лише балансоутримувачами, а не власниками нерухомого майна, яке надається в оренду, не є поодинокими. І в таких випадках дійсно укладається договір оренди між власником та орендарем.
Основним нормативним документом, який регулює орендні відносини щодо державного та комунального майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII.
Нагадаємо, що згідно із п. 1 ст. 2 цього Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У ситуації, яка розглядається, важливим є те, що орендодавцем є саме Фонд державного майна. У зв’язку з цим при розподілі орендної плати слід керуватися абз. 3 п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786.
Так, цим абзацом визначено, що за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, — на період до 31 грудня 2019 року) 70 % орендної плати зараховується до державного бюджету, 30 % — державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Тобто у вашому випадку є правильним і відповідає чинному законодавству те, що 30 % орендної плати належить вашій установі-балансоутримувачу.
Що стосується витрачання цих коштів зазначимо таке.
Незалежно від того, який відсоток плати за користування нерухомим майном отримує ваша установа, ці кошти є орендною платою.
Плата за оренду майна бюджетних установ відповідно до п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI належить до третьої підгрупи першої групи власних надходжень.
За рахунок надходжень цієї групи відповідно до п. 4 ст. 13 цього Кодексу можна проводити видатки на утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ.
Тож, як бачимо, на зазначені цілі можуть проводитися як поточні видатки (поточний ремонт, придбання матеріалів тощо), так і капітальні (капітальний ремонт, придбання основних засобів тощо).
Також слід пам’ятати про черговість витрачання коштів спеціального фонду, встановлену Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.
Так, відповідно до пп. 23 та 49 цього Порядку видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються та витрачаються у такій послідовності:
1) за встановленими напрямами використання;
2) на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань за спеціальним та загальним фондами кошторису;
3) на проведення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
