Правові засади функціонування ринку природного газу України визначено Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 р. № 329-VIII (далі — Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та в необхідній кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
При цьому ч. 1 ст. 12 Закону встановлено, що постачання природного газу іншим споживачам (у тому числі бюджетним установам і організаціям) здійснюється на підставі договорів, що укладаються відповідно до вимог Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV та Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV і повинні містити істотні умови, передбачені ч. 5 ст. 12 цього Закону.
Господарська діяльність на ринку природного газу, пов’язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, постачанням, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.
Визначимо, що розуміється в Законі під постачанням та розподілом природного газу.
Так, постачання природного газу — це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Варто зазначити, що в рамках договору постачання природного газу споживач здійснює закупівлю природного газу як товару.
Розподіл природного газу — господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але не включає постачання природного газу.
Послуги з розподілу природного газу надаються споживачу на підставі та умовах договору розподілу природного газу, що укладається між споживачем та оператором газорозподільної системи відповідно до типового договору розподілу природного газу, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому послуга з розподілу природного газу — це послуга оператора газотранспортної системи, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об’єкта і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об’єкта споживача.
З огляду на це, послуга з розподілу природного газу є діяльністю оператора газотранспортної системи з переміщення природного газу з метою його доставки споживачам.
Для того щоб бюджетним установам правильно визначити КЕКВ для оплати постачання природного газу та послуг з розподілу природного газу, необхідно виходити з економічної сутності платежу. У цьому питанні потрібно керуватись Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333.
Як зазначено в п.п. 2.2.7.4 цієї Інструкції, оплата за природний газ, включаючи оплату послуг з його транспортування; оплата скрапленого (балонного) газу здійснюються за КЕКВ 2274 «Оплата природного газу».
Таким чином, оплата за постачання природного газу та послуг з розподілу природного газу здійснюється за КЕКВ 2274 «Оплата природного газу».
