Відповідно до ст. 179 КЗпП за бажанням жінок у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу. Ця норма застосовується також для тих працівниць, яким згідно із законодавством установлено скорочену тривалість робочого часу, зокрема для учителів, яким згідно із ст. 51 КЗпП встановлюється скорочена тривалість робочого часу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.99 р. № 651-XIV педагогічне навантаження вчителя, тобто час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу, становить 18 навчальних годин на тиждень, що складає норму — тарифну ставку. Тому педагогічне навантаження вчителя обсягом менше 18 годин на тиждень є неповним робочим часом.
Важливо! Згідно з ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Час фактичної роботи, зокрема на умовах неповного робочого часу, протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку ( п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504).
Увага! Вчителька, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною і працює на умовах неповного робочого часу, має право на щорічну відпустку.
Як зазначено у листі Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06, законодавство не визначає, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робочого дня — на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві. На думку Міністерства, у випадку, коли за основним місцем роботи жінка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і одночасно виявила бажання приступити до роботи на умовах неповного робочого часу за посадою, за якою вона працювала до відпустки і яка зберігається за нею на період перебування у такій відпустці, укладення окремого трудового договору за сумісництвом законодавством не передбачено.
Статтею 57 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII (далі — Закон № 1060) гарантовано виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Стосовно залежності розміру допомоги від обсягу виконуваної роботи, то в спільному листі МОН та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 11.06.2001 р. № 1/9-223|02-8/267 роз’яснено: допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виплачується працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників (за основною посадою), у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується.
У цьому листі також зазначено, що виплата допомоги на оздоровлення провадиться цим працівникам тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання. Таке застереження викликано тим, що багато з педагогічних та науково-педагогічних працівників працюють у декількох навчальних закладах. Тому для забезпечення рівних прав тим працівникам, які працюють в одному навчальному закладі, та тим, які працюють у декількох таких закладах, врегульовано, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки має надаватися в розмірі одного місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) за одним, а не кожним місцем роботи.
Висновок: Оскільки допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам гарантовано ст. 57 Закону № 1060, враховуючи норми ст. 56 КЗпП і п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 504, вчительці, яка працює на умовах неповного робочого часу у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, при наданні щорічної відпустки має виплачуватися допомога на оздоровлення у розмірі ставки заробітної плати, що встановлюється за 18 навчальних годин на тиждень залежно від її кваліфікаційної категорії.
