Для відповіді на поставлене запитання перш за все звернемося до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі — Закон № 580).
Зокрема, відповідно до ст. 105 цього Закону фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.
При цьому, як зазначено в ч. 5 ст. 105 Закону № 580, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають безоплатно органам і підрозділам поліції службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв’язку, транспорт та інші матеріально-технічні засоби.
Як бачимо, питання щодо укладання договору оренди із розміром річної орендної плати 1 грн. на цьому вичерпано.
Виходить, що виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов’язані надати безоплатно в користування вищезазначене майно, безумовно, якщо є відповідне звернення органів поліції, адже таке формулювання, як «надають», саме по собі виключає можливість вибору.
На нашу думку, взаємовідносини щодо передачі майна в безоплатне користування повинні бути оформлені договором, укладеним між виконавчим комітетом відповідної ради та органом національної поліції, в якому слід передбачити умови передачі, повернення, а також використання та схоронності переданого майна.
У зв’язку з тим, що користування майном буде безоплатним, доцільно оформити договір позички, адже саме цей вид договору передбачає безоплатне користування майном.
Сама ж передача майна в користування повинна бути здійснена в присутності представників комісій, як з боку виконавчого комітету відповідної ради, так і з боку поліції, та оформлена відповідним Актом передачі майна в безоплатне користування, в якому буде зазначено повний перелік та стан матеріальних цінностей, що передані в користування.
Як зазначено вище, вимоги ч. 5 ст. 105 Закону № 580 передбачають лише надання в користування обладнаних меблями і засобами зв’язку приміщень, транспортних засобів, а також інших матеріально-технічних засобів, але ж ніяк не проведення витрат на їх утримання, оплату комунальних послуг, придбання паливно-мастильних матеріалів для транспорту та інше.
Такі витрати відповідні ради проводити за рахунок коштів, передбачених на їх утримання, категорично не мають права. Пояснимо чому.
Справа в тому, що сільські, селищні, міські ради утримуються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, у той час як фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому нагадаємо: відповідно до п. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені цим Кодексом до місцевих бюджетів, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабміну.
І це не єдиний аргумент на користь заборони таких видатків.
Зокрема, відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Тобто виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад мають право планувати і здійснювати видатки лише на своє утримання, враховуючи об’єктивну потребу в коштах.
Отже, витрачання коштів, передбачених на утримання виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на утримання майна, переданого в користування національній поліції, неможливе і суперечить вимогам наведених вище законодавчих актів.
Враховуючи вищезазначене, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради слід буде укласти з органом національної поліції договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг (далі — Договір).
Вважаємо, що для укладання такого Договору можна використати форму Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду держмайна від 23.08.2000 р. № 1774.
Як і у випадку з орендою, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради слід буде провести розрахунок витрат на утримання нерухомого майна, переданого в безоплатне користування.
Такий розрахунок, як правило, проводиться виходячи з наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині — пропорційно розміру займаної загальної площі.
Слід зазначити, що Договір може передбачати й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, які обираються за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання.
У разі відсутності лічильників обліку спожитих послуг або з інших поважних причин застосовується критерій — пропорційно до займаної площі.
Що ж стосується витрат, пов’язаних із використанням засобів зв’язку, то зазначимо таке. Якщо органу національної поліції буде виділено окремий телефонний номер, то усі витрати за ним, включаючи абонентську плату та ПДВ, повинен оплачувати такий орган.
