Теми статей
Обрати теми

Визначаємо право на «ненормовану» відпустку працівнику-суміснику

Усенко Олена, головний спеціаліст відділу регулювання умов та експертизи праці Департаменту заробітної плати та умов праці
Працівник лікарні займає 1,5 ставки за посадою бухгалтера (1,0 ставки — основне місце роботи, 0,5 ставки — робота за внутрішнім сумісництвом). Тривалість основної щорічної відпустки для бухгалтера лікарні складає 24 календарних дні. Також у колективному договорі установи працівникам із ненормованим робочим днем (у тому числі й бухгалтеру) передбачено надання додаткової відпустки 7 календарних днів. Якої тривалості слід надавати відпустку бухгалтеру за основним місцем роботи та за сумісництвом?

Перш ніж надати відповідь на запитання, доречно нагадати нормативне визначення термінів «сумісництво» і «ненормований робочий день», а також їх вплив на тривалість основної та додаткової відпусток.

Сумісництво і щорічна відпустка

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Тобто працівник не може працювати в один і той самий час (наприклад, з 9:00 до 18:00) як за основним місцем роботи, так і на місці роботи за сумісництвом.

Порядок роботи сумісників та оплату їхньої праці визначено постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43 (далі — Положення № 43). Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день (п. 2 Положення № 43). Загальна тривалість роботи за сумісництвом упродовж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Тепер стосовно надання відпустки сумісникам. Згідно зі ст. 74 КЗпП усі працівники, що перебувають у трудових відносинах з установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності мають право на відпустку. Тому працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на щорічну відпустку як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Щорічна відпустка буває основна і додаткова. Питань з наданням працівнику-суміснику щорічної основної відпустки немає — на таку відпустку мають право усі наймані працівники (тривалість не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік). А чи має право такий працівник на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день? Розбираємося далі.

Ненормований робочий день і додаткова відпустка

Визначення терміна «ненормований робочий день» міститься у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соцполітики від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7). Згідно з п. 1 цих Рекомендацій ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Важливо! При ненормованому робочому дні працівник у разі потреби виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу.

Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Робота, виконана понаднормово, не вважається надурочною. Час такої «ненормованої» праці не відображають у табелі обліку робочого часу і додатково не оплачують.

Відшкодовують такий відпрацьований понаднормований час шляхом надання щорічної додаткової відпустки. У п. 3 Рекомендацій № 7 зазначено, що це компенсація працівнику за:

— виконаний обсяг робіт;

— ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі;

— необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Про тривалість такої відпустки сказано у ст. 8 Закону № 504, і становить вона до 7 календарних днів. Конкретний перелік претендентів на неї, а також конкретну тривалість відпустки в межах її семиденної тривалості (тобто від 1 до 7 днів включно) слід визначити у колективному (або трудовому) договорі. Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, відповідно до посад, які дають право на таку відпустку.

Також урахуйте таку особливість при наданні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день (п. 2 Рекомендацій № 7): працівники, які працюють на умовах неповного робочого тижня, право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день мають. Працівники ж, зайняті на роботі з неповним робочим днем, права на неї не мають.

Якщо неповний робочий час установлений шляхом поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня, то право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день також не виникає.

І ось нарешті ми підійшли до нашого запитання: чи має право працівник за внутрішнім сумісництвом на додаткову щорічну відпустку за ненормований робочий день?

На жаль, працівники, що працюють неповний робочий день на умовах сумісництва, підстав для установлення ненормованого часу не мають. Відповідно і на щорічну додаткову відпустку вони не претендують*. Фактично це означає, що поняття «сумісник» і «ненормований робочий день» не сумісні.

* Див. також лист Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06. — Прим. ред.

А чи має право працівник-сумісник на щорічну додаткову відпустку за основним місцем роботи?

Як ми з’ясували, при сумісництві працівник не може в один і той же час виконувати основну роботу і роботу за сумісництвом. Тому у разі коли працівник після закінчення роботи за основною посадою відразу починає виконання роботи за сумісництвом в одній установі (тобто у нього немає можливості періодично працювати понад установлену тривалість робочого часу за основною посадою), то, на нашу думку, не вбачається підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно він не має права і на отримання додаткової відпустки**.

** Див. також лист Мінсоцполітики від 02.02.2015 р. № 102/13/84-15. — Прим. ред.

У той же час, якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник може періодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потім виконувати роботу за сумісництвом (чи навпаки), йому можуть бути встановлені ненормований робочий день і відповідно щорічна додаткова відпустка на умовах, визначених у колективному договорі.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі