Для відповіді на запитання звернемося до основних документів, що регламентують «оплатні» питання працівників бюджетної сфери, зокрема, працівників установ соціального захисту — постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — постанова № 1298) та Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519).
Так, на підставі п.п. б п. 4 постанови № 1298 та п.п. 5.11 Умов № 308/519 керівники установ соціального захисту мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.
Щодо порядку виплати «оздоровчої» допомоги працівникам установ соціального захисту зазначимо наступне. Як правило, така виплата прив’язується до щорічної відпустки працівника. Підставою для її призначення є заява працівника про надання щорічної відпустки, а згодом наказ керівника установи щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Зауважимо, що надання зазначеної допомоги може здійснюватися за рішенням керівника лише у разі, коли такі кошти будуть закладені до фонду оплати праці під час формування кошторису на відповідний бюджетний рік.
Але нас більше цікавить питання надання вищевказаної допомоги працівникам, які працюють за сумісництвом. Стосовно цього питання свої роз’яснення надало Мінпраці у листі від 16.03.2010 р. № 278/13/84-10. У ньому фахівці Міністерства зазначили, що працівникам, які працюють за сумісництвом, оплата праці визначається за фактично відпрацьований час виходячи з передбачених умовами оплати праці складових (посадовий оклад, надбавки, доплати тощо). Надання матеріальної допомоги сумісникам здійснюється на загальних підставах, якщо інше не передбачено окремими нормативними актами.
З таким висновком фахівців Міністерства важко не погодитись, адже на користь їхнього роз’яснення говорять діючі норми трудового законодавства, зокрема ст. 1021 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР. Крім того, як було зазначено вище, матеріальна допомога на оздоровлення надається разом із щорічною відпусткою, а право на таку відпустку мають усі працівники: і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. Ніяких обмежень для працівників-сумісників установ соцзахисту нормативні акти не містять.
Отже, відповідаючи на поставлене запитання, зазначимо: виплата оздоровчих працівнику територіального центру, який працює за сумісництвом, здійснюється на загальних підставах. Тобто матеріальна допомога на оздоровлення йому може бути виплачена як за основною посадою (соціальний працівник), так і за посадою, яку він займає на умовах сумісництва (перукар). При цьому, як було зазначено вище, головна умова тут — це закладені до кошторису установи на відповідний бюджетний рік необхідні кошти для виплати такої допомоги або наявність економії фонду оплати праці.
