Надання платних послуг закладами та установами культури

Засади надання платних послуг установами та закладами культури

Спочатку згадаємо новини 2016 року.

Законом № 911 було внесено низку змін до Закону про культуру. Так, у ст. 26 цього Закону тепер записано, що заклади культури, окрім передбачених раніше джерел на утримання, утримуються, зокрема за рахунок коштів, одержаних за роботи (послуги), виконані закладом культури на замовлення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Важливо зазначити, що такі джерела і раніше були дозволені законодавством, а саме — БКУ, але вони не були прописані безпосередньо у Законі про культуру.

Зауважимо, що у разі одержання коштів від надання платних послуг, бюджетні асигнування державних і комунальних закладів культури не зменшуються.

Також у Законі про культуру тепер приділена увага положенням щодо надання платних послуг установами культури.

Так, зокрема, тепер у Законі чітко визначено, що розмір плати за надання платних послуг установлюється державними і комунальними закладами культури щороку у національній валюті України, тобто в гривні.

Перелік платних послуг, які можуть надавати державні і комунальні заклади культури, затверджує Кабмін. Нагадаємо: на сьогодні чинним є Перелік № 1271.

Що ж стосується порядку надання платних послуг, то у 2016 році він оновився. Так, тепер діє Порядок № 1004. Логічно, що старий порядок, а саме Порядок № 732, втратив чинність.

Новини, які приніс закладам культури новий Порядок № 1004, і принципово нові вимоги до надання платних послуг та визначення їх вартості в порівнянні зі старим Порядком № 732 ми розглядали у коментарі до Порядку № 1004 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 5, с. 8).

Зазначимо, що керівники державних та комунальних закладів культури мають встановити перелік платних послуг, що надаються конкретними закладами культури, із зазначенням часу, місця, способу та порядку надання кожної з послуг, розрахунку їх вартості та особи, відповідальної за їх надання.

Також зауважимо, що заклади культури зобов’язані:

— безкоштовно надавати замовнику повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної послуги, її вартості, порядку та строку оплати;

— оприлюднювати інформацію про вартість послуг, яка діє на дату надання послуги, із застосуванням інформаційних засобів (реклама, інформаційна дошка, веб-сайт закладу тощо).

Тож не забудьте передбачити на це кошти у кошторисі за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Підставою для надання платних послуг закладами культури може бути заява чи договір.

Так, згідно з п. 5 Порядку № 1004 платні послуги надаються закладами культури:

— за письмовою заявою замовника, в якій зазначаються строк надання платної послуги, вид платної послуги згідно з Переліком № 1271, а також: для фізичних осіб — прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання; для юридичних осіб — найменування юридичної особи та її місцезнаходження;

— відповідно до договору, розрахункового документа (касовий чек, товарний чек, квиток, талон, квитанція тощо), що засвідчує вартість понесених у зв’язку з наданням платної послуги витрат.

Крім того, платні послуги закладами культури можуть надаватися за фактом їх оплати.

У разі якщо відповідно до чинних нормативно-правових актів замовник має право здійснювати оплату послуги частинами, у відповідному договорі зазначаються всі суми та строки сплати.

Оплата за послуги може проводитися як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Крім готівки, оплата послуг може здійснюватися в безготівковій формі шляхом попередньої оплати через банк або відділення поштового зв’язку. При цьому підтвердженням оплати послуг є платіжний документ (квитанція, платіжне доручення) з відміткою банку або відділення поштового зв’язку про перерахування коштів.

Також зазначимо, що кошти, які надійшли від надання платних послуг, зараховуються на:

— спеціальні реєстраційні рахунки, призначені для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень бюджетних установ, відкриті в органах Казначейства закладам культури, які є розпорядниками коштів державного бюджету, та використовуються відповідно до бюджетного законодавства;

— спеціальні реєстраційні рахунки, призначені для зарахування до спеціального фонду відповідних бюджетів власних надходжень бюджетних установ, відкриті в органах Казначейства закладам культури, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету, та використовуються відповідно до бюджетного законодавства.

Визначення вартості платних «культурних» послуг

Нагадаємо, що розрахунок вартості платних послуг заклади та установи культури проводять самостійно.

Це обумовлено тим, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону № 5007 вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Встановлення вартості платної послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних з її наданням.

Розмір плати за надання конкретної послуги визначається на підставі її вартості, що розраховується на весь строк її надання та у повному обсязі.

Вартість платних послуг визначається окремо за кожним видом послуг, які надаються закладами культури, і складається з витрат, безпосередньо пов’язаних з їх наданням.

Важливо! До вартості платної послуги мають увійти абсолютно усі витрати, пов’язані з її наданням.

Зміна вартості платної послуги може здійснюватися у зв’язку із зміною умов її надання, що не залежить від господарської діяльності закладу.

Певним категоріям населення, зокрема, пенсіонерам, інвалідам тощо заклади культури можуть надавати платні послуги на пільгових умовах. Вважаємо за доцільне прописати у Положенні про надання платних послуг категорії таких пільговиків та перелік пільг, на які вони мають право.

Складовими вартості платної послуги є:

— витрати на оплату праці працівників, які безпосередньо надають послуги;

— нарахування на оплату праці відповідно до законодавства;

— безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій, товари чи послуги яких використовуються при наданні платних послуг;

— капітальні витрати;

— індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.

Кожний заклад культури має свої особливості, тому перелік статей калькуляції і склад витрат, що входять до таких калькуляційних статей, кожний заклад культури встановлює самостійно та визначає їх у наказі про облікову політику закладу культури.

Розглянемо по черзі кожний вид витрат.

Витрати на оплату праці

До витрат на оплату праці працівників, які залучені до надання платної послуги, включаються розміри посадових окладів, ставок заробітної плати (у тому числі погодинної оплати), підвищення, доплати, надбавки та інші виплати обов’язкового характеру, визначені відповідними нормативно-правовими актами.

При формуванні витрат на оплату праці можуть враховуватися виплати, що мають заохочувальний характер, у порядку, встановленому законодавством та колективними договорами.

Тобто до витрат на оплату праці штатних працівників, які залучені до надання платної послуги, включаються як виплати обов’язкового характеру, так і заохочувальні виплати.

Окрім витрат на оплату праці штатних працівників до вартості платної «культурної» послуги можуть включатися витрати на оплату праці осіб, які не перебувають у штаті установи чи закладу культури, але залучені до надання платної послуги. Оплата праці таким особам здійснюється на підставі договорів цивільно-правового характеру в тих самих розмірах і за тими самими умовами оплати праці, за якими здійснюється оплата праці відповідних штатних працівників.

Оплата праці працівників, залучених відповідно до цивільно-правових договорів до виконання платних послуг, проводиться за фактично виконаний обсяг робіт та період їх виконання, визначений в акті виконаних робіт, згідно з чинним законодавством.

Також до надання платних послуг можуть залучатись видатні діячі культури.

У випадках залучення видатних вітчизняних та іноземних фахівців оплата їхньої праці здійснюється на підставі окремо укладених договорів цивільно-правового характеру.

Кількість кваліфікованих працівників культури, залучених до надання платних послуг, з відповідними розмірами посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), а також кількість годин їх роботи визначаються виходячи з необхідності врахування всього обсягу виконуваних робіт, відповідно до затверджених норм навантаження або часу, необхідного для виконання тих чи інших видів робіт.

За відсутності затверджених норм зазначені показники визначаються розрахунково. При цьому ці показники затверджуються наказом керівника закладу культури.

Окрім кваліфікованих працівників культури до надання платних послуг можуть залучатися інші працівники, які обслуговують процес надання платних послуг, зокрема, економісти, бухгалтери, водії, прибиральники тощо. Кількість таких працівників визначається виходячи з необхідності врахування всіх функцій і видів робіт, які безпосередньо пов’язані з організацією надання кожної конкретної платної послуги.

Як зазначено у п. 3 Порядку № 1004 для визначення кількості таких працівників можуть використовуватися затверджені у встановленому порядку штатні нормативи, передбачені для установ та закладів, що функціонують у відповідній сфері діяльності (громадське харчування, побутове обслуговування, туризм, будівництво, транспорт тощо), або штатні розписи закладів культури, затверджені установою вищого рівня у встановленому законодавством порядку.

Нарахування на заробітну плату

Нарахування на оплату праці єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) здійснюється у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Нагадаємо: якщо раніше для бюджетників ставка ЄСВ у частині нарахувань становила 36,3 %, то з 1 січня 2016 року вона складає 22 %. Тож якщо вартість платних послуг була обрахована з урахуванням ЄСВ на рівні 36,3 %, то її необхідно перерахувати виходячи з нової ставки ЄСВ.

Безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій

До безпосередніх витрат та оплати послуг інших організацій, товари чи послуги яких використовуються при наданні платних послуг, належать матеріальні витрати, що здійснюються при наданні платних послуг замовникам, а саме витрати на:

— придбання сировини, матеріалів, інвентарю, інструментів, запасних частин, медикаментів, витратних матеріалів до комп’ютерної та оргтехніки, канцелярських товарів, бланків та іншої документації, що використовуються при наданні платної послуги, паливно-мастильних матеріалів, хімікатів, білизни;

— захисні пристрої;

— придбання спецодягу, обмундирування та фурнітури до нього;

— харчування у випадках, передбачених законодавством;

— проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування необоротних матеріальних активів, що використовуються для надання послуг;

— службові відрядження, пов’язані з наданням платних послуг;

— оплату послуг зв’язку;

— засоби сигналізації.

Як зазначено у п. 5 розд. II Порядку № 1004, витрати на паливно-мастильні матеріали, що використовуються під час надання послуг, розраховуються виходячи із допустимих мір споживання палива в певних умовах експлуатації автомобілів, їх технічних характеристик, тривалості їх роботи, та відповідно до Норм № 43.

При цьому зауважимо, що застосування цих Норм не є обов’язковим. На це звертало увагу ГоловКРУ у своєму листі від 11.08.2010 р. № 02-14/1232, зокрема: «Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, в зв’язку з чим вважаємо, що він є обов’язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства».

Таким чином, установи та заклади культури, як і інші бюджетні установи, при списанні паливно-мастильних матеріалів можуть використовувати Норми № 43, проте це не обов’язково і викликано в першу чергу відсутністю аналогічних норм, затверджених Міністерством культури України.

Якщо ж керівник закладу культури прийме рішення про використання Норм № 43, то це слід зафіксувати в наказі про облікову політику або ж необхідно видати окремий наказ, яким встановити, що під час списання паливно-мастильних матеріалів треба використовувати Норми № 43.

Витрати на оплату послуг сторонніх юридичних та фізичних осіб, що залучаються закладами культури для надання замовникам послуг на належному рівні, включають оплату виконання тих обов’язкових послуг чи робіт, які не можуть бути надані або виконані працівниками закладів культури.

Які витрати під цим розуміються? Це, зокрема, оплата банківських послуг (у тому числі за готівкове обслуговування), ветеринарних послуг, послуг з охорони, встановлення пожежної та охоронної сигналізації, юридичних та інформаційних послуг, послуг з оренди, встановлення лічильників і спеціального обладнання та їх повірки (перевірки), гарантійного та післягарантійного обслуговування, поточного ремонту, що здійснюються залученими юридичними особами, установлення та подальшого супроводження програмного забезпечення, послуг зв’язку (у тому числі мобільного), послуг інтернет-провайдерів тощо.

Крім того зазначимо, що до цієї категорії витрат також включаються відрахування, які обчислюються від загального розміру витрат на оплату праці і не включаються до нарахувань на оплату праці (наприклад, відрахування профспілковим організаціям), плата за отримання ліцензій, дозволів, отримання яких є необхідною умовою для надання замовникам того чи іншого виду платних послуг, витрати на обов’язковий медичний огляд працівників, заходи з охорони праці та безпеки, охорони навколишнього природного середовища, обов’язкове страхування транспортних засобів, що здійснюються при наданні платних послуг.

Вартість витрат та оплата послуг інших організацій вираховуються на основі встановлених чинними нормативно-правовими актами ставок орендної плати, строку надання тієї чи іншої платної послуги, площ, що використовуються для її надання; інших видатків, що необхідні для надання замовлених послуг, норм витрат та тарифів відповідно до затверджених в установленому порядку нормативів, порядку розрахунку за комунальні послуги та спожиті енергоносії (за опалювальний сезон або рівномірно протягом року).

Якщо ж прямий розрахунок вартості безпосередніх витрат та оплати послуг інших організацій здійснити неможливо, їх вартість визначається, виходячи з фактичних витрат на одиницю наданої аналогічної послуги, що склались у закладі культури за минулий звітний період, з урахуванням індексу інфляції.

Капітальні витрати

Капітальні витрати враховуються у розмірі до 10 % у межах вартості платної послуги.

При цьому до капітальних витрат на придбання (створення) необоротних активів включаються витрати на забезпечення надання закладами культури платних послуг, а саме:

— придбання або створення основних засобів, зокрема, виробничого обладнання, приладів, механізмів, споруд, придбання літератури, оновлення бібліотечних фондів;

— ремонт, реконструкція та реставрація приміщень, будівель, споруд, що використовуються у закладах культури (у тому числі придбання будівельних матеріалів, виготовлення проектно-кошторисної документації);

— придбання програмного забезпечення (у тому числі з передачею прав на користування), авторських та суміжних прав.

Також зазначимо, що включення до ціни послуги рентабельності (прибутку) Порядком № 1004 не передбачено.

Приклад розрахунку вартості платних послуг

Від теорії перейдемо до практики. Для прикладу розрахунку вартості платних послуг розглянемо послуги з підготовки бібліографічних довідок та послуги з оформлення електронних реєстраційних документів користувачів бібліотеки.

Зазначимо, що види таких послуг передбачені п. 14 Переліку № 1271.

Для розрахунку будемо використовувати такі вхідні дані за фактом 2015 року:

— оплата праці основного персоналу (бібліотекарі): за загальним фондом — 1117321 грн.; за спеціальним фондом — 3750 грн.;

— оплата праці допоміжного персоналу (бухгалтерія, адміністратор, господарський персонал): за загальним фондом — 581733 грн., за спеціальним фондом — 1952 грн.;

— придбання матеріалів, обладнання та інвентарю: за загальним фондом — 211064 грн., за спеціальним фондом — 1000 грн.;

— оплата послуг (крім комунальних): за загальним фондом — 95200 грн., за спеціальним фондом — 815 грн.;

— видатки на відрядження: за загальним фондом — 1874 грн., за спеціальним фондом — 145 грн.;

— оплата комунальних послуг: за загальним фондом — 354102 грн., за спеціальним фондом — 1080 грн.

Розрахуємо відсоток відношення основних складових елементів витрат до оплати праці основного персоналу.

Розрахунок відсоткового відношення основних складових елементів для обчислення вартості платних послуг з оформлення електронних реєстраційних документів та підготовки бібліографічних довідок на 2016 рік, проведений на підставі даних про фактичні видатки закладу за 2015 рік

Далі проведемо розрахунок тривалості надання обраних нами для прикладу видів платних послуг з урахуванням Типових норм часу.

Розрахунок тривалості надання платних послуг відвідувачам закладу відповідно до Типових норм часу

Тепер проведемо розрахунок вартості визначених нами видів платних послуг.

Для цього нам потрібні вхідні дані про виконавця. Вони такі:

Виходячи з цього наведемо у таблиці місячний фонд оплати праці виконавця у гривнях:

Отже, на підставі наявних даних розрахуємо вартість платних послуг, що надаються закладом культури.

Розрахунок вартості платних послуг, що надаються закладом

* Складова «Оплата праці основного персоналу» обчислена наступним чином: 2646,25 грн. : 4 тижні : 40 годин : 60 хвилин х «Тривалість надання платної послуги».

** Інші складові розраховані у відповідних відсотках до «Оплати праці основного персоналу».

Таким чином, вартість оформлення електронних реєстраційних документів дорослих читачів (первинне) складає 9,65 грн.

Вартість підготовки бібліографічної довідки за складністю:

— незначна — 14,11 грн.;

— середня — 23,00 грн.;

— значна — 35,63 грн.

Майте на увазі, що наведений приклад є умовним і кожний заклад культури при розрахунку тих чи інших платних послуг має враховувати свої конкретні особливості.

Платні послуги закладів культури та ПДВ

Тепер розберемося, які послуги закладів культури звільняються від обкладання ПДВ.

Перелік операцій з постачання послуг, які звільнено від ПДВ, наведено в ст. 197 ПКУ.

Відповідно до п.п. 197.1.2 197 цього Кодексу режим звільнення від оподаткування поширюється на операції з постачання послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв.

Також у ПКУ передбачено окремий п.п. 197.1.20, згідно з яким звільнено від обкладання ПДВ деякі види платних послуг, які надаються бібліотеками. Ось перелік таких звільнених послуг: постачання бібліотеками, які перебувають у державній або комунальній власності або у власності всеукраїнських громадських організацій інвалідів, платних послуг з комплектування реєстраційно-облікових документів (квитків, формулярів), користування рідкісними, цінними довідниками, книгами (у тому числі нічним абонементом), тематичного добору літератури за запитом споживача та надання тематичних, адресно-бібліографічних та фактографічних довідок.

Але варто зазначити, що не всі вищенаведені платні послуги бібліотек, які звільнені від обкладання ПДВ, передбачено в Переліку № 1271 (ср. ). Наприклад, платні послуги з користування рідкісними, цінними довідниками, книгами (у тому числі нічним абонементом).

З огляду на це, майте на увазі: доходи від платних послуг, які звільнено від обкладання ПДВ, але які не згадуються в Переліку № 1271, не є власними надходженнями бюджетної установи. У разі надання таких послуг доходи, отримані від їх споживачів, доведеться перерахувати до доходу бюджету, за рахунок якого утримується установа.

Нормативні документи

БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про культуру — Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI.

Закон № 911 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII.

Закон № 5007 — Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI.

Перелік № 1271 — Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджений постановою КМУ від 12.12.2011 р. № 1271.

Порядок № 1004 — Порядок визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджений спільним наказом Мінкультури, Мінфіну та Мінекономрозвитку від 01.12.2015 р. № 1004/1113/155.

Порядок № 732 — Порядок надання платних послуг закладами культури і мистецтв, затверджений спільним наказом Мінкультури, Мінфіну та Мінекономіки від 21.12.99 р. № 732/306/152.

Норми № 43 — Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43.

Типові норми часу — Типові норми часу на основні процеси бібліотечної роботи, затверджені наказом Мінкультури і туризму від 29.12.2008 р. № 1631/0/16-08.