Право медичних працівників на підвищення кваліфікації не рідше одного разу на 5 років передбачено п. «в» ст. 77 Основ законодавства про охорону здоров’я. Отже, проходження таких курсів є гарантованим правом медпрацівника.
Але, окрім права, є і обов’язок стосовно цієї процедури. Так, для лікарів він передбачений п. 3 розд. IV Положення № 359. Згідно із зазначеною нормою перед атестацією на підтвердження кваліфікаційної категорії лікарі проходять курси підвищення кваліфікації або передатестаційний цикл в закладах післядипломної освіти або на факультетах післядипломної освіти лікарів. Інакше кажучи, підвищення кваліфікації — це обов’язкова процедура, без якої неможливо пройти атестацію, підтвердити наявну або отримати нову категорію.
Соціальні гарантії і компенсації для працівників, яких направляють підвищувати кваліфікацію, врегульовані нормами ст. 122 КЗпП та постановою № 695.
До таких гарантій належать:
— збереження робочого місця і середньої заробітної плати за час перебування на курсах підвищення кваліфікації;
— оплата вартості проїзду до місця навчання і назад;
— виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірах, встановлених чинним законодавством для службових відряджень;
— відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житла.
Відразу хотілося б зазначити, що направлення медпрацівника на курси підвищення кваліфікації не розглядається як службове відрядження. Це пояснюється відмінністю зазначених заходів за своєю суттю, а також тим, що їх нормативне супроводження врегульовано різними нормативно-правовими актами.
Важливо! У випадку направлення медпрацівника на курси підвищення кваліфікації для вирішення працеоплатних питань і гарантій застосовуються норми постанови № 695.
Норми цієї постанови відсилають до «відряджувального» законодавства лише в одному випадку — при визначенні розміру добових за дні перебування в дорозі.
Для вирішення інших питань, що стосуються направлення працівника на курси підвищення кваліфікації, на використання нормативної бази для відряджень накладено заборону.
Розповімо про вищезазначені гарантії та інше по порядку, виділивши основні моменти.
Добові при підвищенні кваліфікації
Добові — це видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника. Вони є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження.
Виплата добових медпрацівникам, які направлені на курси підвищення кваліфікації, регулюється п.п. «в» п. 1 постанови № 695. Так, добові виплачуються:
— за кожен день перебування в дорозі — у розмірі, установленому законодавством для службових відряджень;
— іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання — у розмірі, установленому законодавством для службових відряджень.
Для працівників установ, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів (у тому числі і працівників медичних установ), норма оплати добових визначена постановою № 98. На сьогодні згідно з додатком 1 до цієї постанови сума добових для зазначених працівників становить 30 грн.
Витрати за найм житла
Медичним працівникам, які вибувають на курси підвищення кваліфікації, гарантується компенсація витрат, що пов’язані з наймом житла. Згідно з абз. 5 п. 1 постанови № 695 на час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, проводиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень. Так, відповідно до постанови № 98 граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення за добу в межах України не повинні перевищувати 250 грн. (без ПДВ).
Відшкодовуємо вартість проїзду
Медпрацівникові, який направлений на курси підвищення кваліфікації, також відшкодовують витрати на проїзд до місця навчання і назад. Зауважимо: якщо навчання триватиме з декількома перервами, під час яких працівник повертається на робоче місце і продовжує працювати, а потім знову їде на курси підвищення кваліфікації, то йому щоразу необхідно видавати добові і компенсувати проїзд.
Розраховуємо середню зарплату за час проходження курсів
Однією з гарантій для працівників, направлених на курси підвищення кваліфікації, є обов’язок роботодавця зберегти середню зарплату за час навчання (п.п. «а» п. 1 постанови № 695). Розрахунок середнього заробітку при цьому провадиться відповідно до Порядку № 100.
У загальному випадку розрахунок здійснюють виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю направлення на курси підвищення кваліфікації ( абз. 3 п. 2 Порядку № 100).
У разі якщо працівник не працював протягом двох останніх місяців, то середню зарплату розраховують виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж працівник не працював останні чотири місяці, то середній заробіток розраховують виходячи із встановленого у трудовому договорі посадового окладу (тарифної ставки).
Зауважимо: враховуючи порядок встановлення посадових окладів для медпрацівників, при розрахунку середнього заробітку (із розрахунку окладу) слід враховувати підвищення, передбачені п.п. 2.4 Умов № 308/519.
Для працівників, які нещодавно прийняті до установи, закладу і в них немає двомісячного розрахункового періоду, середня зарплата розраховується виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Виплати, що включаються до розрахунку середньої зарплати для оплати періоду перебування на курсах підвищення кваліфікації, та виплати, які не слід включати до нього, наведемо у таблиці нижче.
| Виплати, що включаються до середнього заробітку ( п. 3 Порядку № 100) | Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої зарплати ( п. 4 Порядку № 100) |
| 1) основна зарплата | 1) виплати за виконання доручень одноразового характеру, що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад — виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників) |
| 2) доплати і надбавки: за надурочну роботу та роботу в нічний час; за суміщення професій; за розширення зон обслуговування або за виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; за високі досягнення в праці, за інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші | 2) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію) |
| 3) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії (пропорційно до тієї частини, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді) | 3) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових) |
| 4) винагорода за підсумками річної роботи (шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої у поточному році за попередній календарний рік) тощо | 4) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати |
| 5) вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувального харчування | |
| 6) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених установою путівок до санаторіїв та будинків відпочинку | |
| 7) виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, тощо | |
| 8) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я | |
| 9) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати |
Увага! При розрахунку середньої зарплати виходячи з виплат за два останніх календарних місяці, що передують місяцю, в якому працівника направлено на курси, до сукупного доходу включаються тільки ті виплати, які безпосередньо пов’язані з відпрацьованим часом: оклад, надбавки, виробничі премії та винагороди, виплати, що не мають разового характеру.
Тому дні і суми за періоди хвороби, відпустки або відрядження (якщо розраховані за середньою зарплатою) виключають із розрахункового періоду та із сукупного доходу ( абз. 2 п. 4 Порядку № 100). Також не включаються до сукупного доходу суми будь-якої матеріальної допомоги (як оподатковуваної, так і неоподатковуваної).
Які ще є правила? Так, усі виплати включають у розрахунок в тому розмірі, в якому їх було нараховано. А для премій та одноразової винагороди за результатами роботи за рік існує особливий порядок включення їх у розрахунок середньої зарплати.
Правило 1. Суми премій включають у заробiток того мiсяця, на який вони припадають згiдно з розрахунковою вiдомiстю на заробiтну плату, а не за який місяць вони нараховуються. Наприклад, якщо в жовтні працівнику нараховано премію за показники роботи у вересні, то при розрахунку «середньої» вона буде включатися в зарплату жовтня.
Правило 2. Квартальні премії, а також премії, нараховані за триваліший проміжок часу, уключають до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді ( абз. 1 п. 3 Порядку № 100). Тобто до розрахунку включатимуть не всю суму премії, а тільки її частину. Наприклад, якщо у двомісячному розрахунковому періоді нараховано квартальну премію, то її необхідно поділити на 3 (кількість місяців у кварталі) і помножити на 2 (кількість місяців у розрахунковому періоді) (див. лист Мінсоцполітики від 21.09.2012 р. № 991/13/84-12).
Правило 3. Якщо робочі днi у розрахунковому перiодi вiдпрацьовано не повнiстю, то премiї, винагороди та інші заохочувальні виплати пiд час обчислення середньої заробiтної плати за останні два календарні мiсяцi враховуються пропорцiйно часу, вiдпрацьованому в розрахунковому перiодi. Для того щоб правильно врахувати при розрахунку середньоденної зарплати це правило, треба знати, як була визначена сума премії (від цього залежатимуть подальші розрахунки середньої зарплати, а саме, в якому розмірі враховуватиметься премія, якщо кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьована не повністю).
Детальні роз’яснення такого включення були надані в листах Мінсоцполітики від 21.08.2009 р. № 506/13/84-09, від 18.04.2012 р. № 283/13/155-12 і від 06.08.2014 р. № 1126/13/84-14.
Так, якщо місячні премії виплачують місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то їх суми уключають до заробітку у фактично нарахованому розмірі.
Якщо ж премія виплачується в поточному місяці за попередній або у фіксованому розмірі, а кількість робочих днів розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, то премії при розрахунку середньої заробітної плати за останні два місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Правило 4. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років, нарахована в поточному році за попередній календарний рік, включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди.
Зауважте: якщо одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років була нарахована в поточному році за поточний календарний рік, то вона взагалі не бере участі в розрахунку середньоденної зарплати.
Стосовно порядку розрахунку середнього заробітку зазначимо таке.
Для обчислення середнього заробітку медпрацівників, як правило, використовують середньогодинну зарплату. Адже заклади охорони здоров’я часто застосовують підсумований облік робочого часу. Середня зарплата (ЗПсер) при цьому розраховується за такою формулою ( п. 8 Порядку № 100):
ЗПсер = В : Кроб. год,
де В — виплати, що включаються до розрахунку, нараховані в розрахунковому періоді ( п. 3 Порядку № 100);
Кроб. год — кількість відпрацьованих робочих годин, що припадають на місяці розрахункового періоду.
Визначаємо суму оплати праці за період курсів
Оплату праці за час проходження курсів підвищення кваліфікації розраховують, перемноживши середньогодинну зарплату на кількість робочих годин, які підлягають оплаті. Години, за які зберігають середню зарплату, визначають на підставі Табеля обліку використання робочого часу (графіка роботи).
Середній заробіток виплачують за ті години, які є робочими за графіком роботи при шестиденному робочому тижні. Графік проведення занять на курсах підвищення кваліфікації тут не має жодного значення.
Особливості направлення на підвищення кваліфікації сумісників
Інколи перед керівниками медичних установ постає запитання: чи може заклад охорони здоров’я відправити на курси підвищення кваліфікації лікаря, який є «зовнішнім» сумісником, якщо путівка на передатестаційний цикл видана за основним місцем роботи?
Пов’язано це з тим, що спеціалізація лікаря, якого направили на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, може відрізнятися від його спеціалізації за сумісництвом.
Роз’яснення щодо цього питання фахівці Мінсоцполітики надали у листі від 07.04.2015 р. № 5112/0/14-15/13. Згідно з цими роз’ясненнями медпрацівники — «зовнішні» сумісники можуть бути направлені на курси підвищення кваліфікації незалежно від того, з якого місця роботи відбувається таке направлення. Важливо лише те, що підвищення кваліфікації повинне відбуватися безпосередньо у закладах післядипломної освіти.
Підставою для направлення медпрацівника-сумісника на навчання буде копія наказу про направлення його на курси за основним місцем роботи.
А чи буде зберігатися середня зарплата для медпрацівників-сумісників, які направлені підвищувати кваліфікацію?
Так, для медичних працівників середня заробітна плата в разі їх направлення на курси підвищення кваліфікації зберігається за кожним місцем роботи, тобто як за місцем основної роботи, так і на роботі за сумісництвом. Такий «привілей» для медиків передбачений абз. 2 п. 2 постанови № 524. Причому незалежно від того, за «внутрішнім» чи «зовнішнім» сумісництвом вони працюють і з якого місця роботи (основного чи за сумісництвом) направляються для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки.
Розрахунок середньої зарплати при цьому здійснюють за кожною посадою окремо. Так, розрахунок середньої заробітної плати за основним місцем роботи провадиться виходячи з виплат, які нараховані працівнику в розрахунковому періоді за основним місцем роботи. А розрахунок середнього заробітку на роботі за сумісництвом здійснюється виходячи з виплат, що нараховані працівнику в розрахунковому періоді за сумісництвом.
Інколи перед роботодавцем постає таке запитання: якщо медичний працівник за основним місцем роботи направляється на курси підвищення кваліфікації, а за сумісництвом продовжує працювати (графік роботи та розклад занять дозволяють), чи можна на роботі за сумісництвом виплачувати заробітну плату за відпрацьований час? Фахівці Мінсоцполітики вважають, що можна (див. лист Мінсоцполітики від 12.10.2012 р. № 1055/13/84-12).
Так, з урахуванням норм ст. 122 КЗпП та абз. 2 п. 2 постанови № 524 гарантія щодо збереження заробітної плати в період підвищення кваліфікації розповсюджується як на основне місце роботи, так і на роботу за сумісництвом. Це означає, що медичний працівник звільняється від виконання роботи (за основним місцем роботи і за сумісництвом). При цьому ані в постанові № 524, ані в іншому нормативному документі не передбачено жодних винятків щодо можливості медпрацівника, направленого на курси підвищення кваліфікації, продовжувати працювати за сумісництвом з отриманням зарплати за фактично відпрацьований час.
Отже, якщо медичний працівник за основним місцем роботи направляється на курси підвищення кваліфікації, а за сумісництвом продовжує працювати (графік роботи та розклад занять дозволяють), то середня заробітна плата зберігається тільки за основним місцем роботи. На роботі за сумісництвом він буде отримувати заробітну плату за фактично відпрацьований час*. Підставою для такої роботи є його заява щодо продовження роботи за сумісництвом згідно з графіком на час проходження курсів.
* Також дивіться роз’яснення фахівця Міністерства охорони здоров’я України з цього приводу у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 30, с. 32. — Прим. ред.
Нормативні документи
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Основи законодавства про охорону здоров’я — Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII.
Постанова № 695 — постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695.
Постанова № 98 — постанова КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98.
Постанова № 524 — постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Положення № 359 — Положення про порядок проведення атестації лікарів, затверджене наказом МОЗ від 19.12.97 р. № 359.
Умови № 308/519 — Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.
