Щодо перерахування до доходів бюджету коштів за здані дорогоцінні метали

Коментар редакції

Здали брухт дорогоцінних металів — не забудьте поділитися з державою

Не новина, що металобрухт, отриманий після демонтажу списаних основних засобів, підлягає оприбутковуванню на баланс установи з подальшим здаванням суб’єктам господарювання, які провадять діяльність із збирання та первинної обробки брухту металів. Знищувати такі матеріальні цінності заборонено законом. І передусім ця заборона стосується брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. На це вказує п. 26 Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314 (далі — Порядок № 1314).

Докладно про порядок обліку металобрухту (у тому числі й брухту дорогоцінних металів) ми розповідали у статті «Обліковуємо брухт металів, дорогоцінних та не дуже» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 21).

Нагадаємо: контроль за вилученням із об’єктів, які підлягають списанню, придатних вузлів та деталей, а також деталей та матеріалів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, покладено на комісію установи зі списання майна. Члени такої комісії визначають кількість та масу дорогоцінних металів і каміння у складі основних засобів. Також вони контролюють їх передачу на склад і оприбуткування (п.п. 6 п. 13 Порядку № 1314).

Для обліку запасів, що утримуються з метою подальшого розподілу, передачі або продажу, у тому числі виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженим наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611, призначений субрахунок 261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу». Таким чином, для узагальнення інформації про надходження, рух та вибуття вторинної сировини (брухту металів, макулатури тощо), що підлягає здаванню спеціалізованому підприємству, бюджетні установи мають застосовувати субрахунок 261.

Перш ніж оприбуткувати на баланс металобрухт, його потрібно оцінити. Так, відповідно до п. 15 розд. ІІ Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11, запаси, отримані у процесі ліквідації основних засобів, оприбутковуються за чистою вартістю реалізації або в оцінці можливого їх використання. У свою чергу, під чистою вартістю реалізації слід розуміти очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності, за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію. Тож бюджетні установи оцінюють металобрухт, насамперед орієнтуючись на ціни, установлені пунктами прийому брухту металів у регіоні, а також використовуючи інформацію з інтернет-джерел. Результат такої оцінки фіксують в акті про оцінку матеріальних цінностей довільної форми. Причому оцінка металобрухту проводиться виходячи з його фактичної маси (маси брутто).

Водночас варто пам’ятати, що порядок прийняття, зберігання та методи випробувань металобрухту чорних і кольорових металів спеціалізованими підприємствами установлено відповідно до вимог стандартів. Вказівку на це містить ч. 11 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.99 р. № 619-XIV (далі — Закон № 619). Зокрема, такими стандартами є:

— ДСТУ 3211:2009 / ГОСТ 1639:2009 «Брухт і відходи кольорових металів і сплавів. Загальні технічні умови», затверджений наказом Держспоживстандарту від 05.10.2009 р. № 357 (далі — ДСТУ 3211:2009);

— ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови», затверджений наказом Держстандарту від 30.09.2002 р. № 516 (далі — ДСТУ 4121-2002).

Нормами цих стандартів передбачено, що приймання металобрухту спеціалізованим підприємством здійснюється за масою нетто (за «чистою» масою). При цьому маса нетто металу (сплаву) у брухті дорівнює різниці між масою брутто та масою транспортного засобу, тари і засміченості (п. 7.5 ДСТУ 4121-2002 та п. 14.3 ДСТУ 3211:2009). Відсоток засміченості у кожному конкретному випадку визначається спеціалізованим підприємством під час приймання металобрухту. Цей показник залежить від виду брухту, його характеристик та інших ознак якості.

У зв’язку з цим виникає ситуація, яка збиває з пантелику багатьох бухгалтерів, — коли маса переданого спеціалізованому підприємству металобрухту не збігається з масою прийнятого брухту. Фактично йдеться про різницю між масою брутто і сторонніми домішками (засміченістю) металу. І тут головне, щоб ця інформація була чітко зафіксована у первинних документах.

Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону № 619 приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання. У ньому обов’язково зазначають найменування юридичної особи, кількість (масу брутто і масу нетто) та джерела походження металобрухту. Безумовно, оплаті підлягає тільки «чиста» (нетто) маса брухту.

Отже, примірник такого акта і буде підтвердженням та поясненням розбіжностей між масою металобрухту, оприбуткованого та переданого спеціалізованому підприємству, та масою металобрухту, за яку установа отримала грошові кошти.

Разом з цим відображати таку різницю в бухобліку не потрібно. Ви здивуєтеся: як так? Але все дійсно так і є. Справа в тім, що при передачі спеціалізованому підприємству бухгалтер має списати з балансу металобрухт у тій кількості (і за тією вартістю), за якою він обліковувався у бюджетній установі. А от дохід від реалізації вже буде нараховано з урахуванням маси прийнятого брухту та фактичної ціни на момент здійснення операції.

Важливо! При оприбуткуванні металобрухту доцільно відображати зобов’язання щодо передачі його спеціалізованому підприємству. Дохід виникає лише у момент продажу, тож і його нарахування слід відображати в бухгалтерському обліку під час реалізації металобрухту спеціалізованому підприємству.

З огляду на це, у разі надходження від ліквідації основних засобів металобрухту, що підлягає здаванню спеціалізованому підприємству, подавати Довідку про надходження в натуральній формі до органів Держказначейської служби не потрібно.

До речі, про доходи. Тут важливо знати про порядок використання коштів, отриманих від реалізації металобрухту.

Кошти, отримані за здані у вигляді брухту та відходів чорні, кольорові, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, належать до доходів спецфонду. Такі надходження відносяться до підгрупи 4 першої групи власних надходжень бюджетних установ (надходження бюджетних установ від реалізації майна). Це визначено ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 07.08.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ). Проте це стосується тільки коштів, які відповідно до законодавства залишаються у розпорядженні бюджетних установ.

У свою чергу, повністю у розпорядженні бюджетних установ залишаються лише надходження від продажу брухту чорних, кольорових металів та їх сплавів. Тоді як частину коштів за здані брухт дорогоцінних металів і дорогоцінне каміння належить перерахувати до державного або місцевого бюджету залежно від того, з якого бюджету фінансується ваша установа. Скільки конкретно слід віддати до відповідного бюджету, визначено БКУ. Так, до доходів загального фонду державного (місцевого) бюджету належать ( п. 54 ч. 2 ст. 29 та п. 42 ч. 1 ст. 64 БКУ):

— 80 % коштів, отриманих установами за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, а також дорогоцінне каміння;

— 50 % коштів, отриманих установами за здане у вигляді брухту і відходів срібло.

Ці кошти слід перерахувати зі спеціального реєстраційного рахунка на рахунок з обліку надходжень загального фонду державного (місцевого) бюджету, відкритий за кодом класифікації доходів 3102000 «Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння». Саме на цьому наголосив Мінфін у листі, що коментується. Власне, так було і раніше, але прямої вказівки на це норми чинного законодавства не містили. Точніше, свого часу Держказначейство у листі від 11.06.2008 р. № 15-04/1415-9320 указало на необхідність перерахування коштів за здані як брухт і відходи дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння у розмірах, визначених законодавством, за цим кодом. Однак у тексті цього ж листа було застереження, що вищенаведений порядок перерахування зазначеного виду платежу діє тільки протягом 2008 року. І жодних офіційних роз’яснень з цього приводу не було аж до недавнього часу. Тож відтепер маємо чітке підтвердження від Мінфіну.

Також не забудьте внести зміни до кошторису за спеціальним фондом, якщо надходження від здачі брухту металів не були заплановані. Підставою для цього буде довідка про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки. Така вимога встановлена в абз. 5 п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.

На які ж цілі бюджетні установи можуть спрямувати кошти від продажу металобрухту? Напрямками їх використання згідно з ч. 4 ст. 13 БКУ є:

— ремонт, модернізація чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти;

— господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв.

Водночас понадпланові обсяги власних надходжень бюджетних установ спрямовуються у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв ( ч. 9 ст. 51 БКУ).

А щоб краще розібратися з нюансами відображення операцій з металобрухтом на рахунках бухгалтерського обліку, наведемо умовний приклад.

Приклад. У результаті списання непридатного для подальшого використання обладнання було вилучено і оприбутковано брухт таких металів: алюміній у кількості 80 кг (брухт кольорових металів) та срібло у кількості 5 г. Ціна реалізації 1 кг алюмінію згідно з договором купівлі-продажу — 27 грн., а ціна за 1 г срібла становить 8 грн.

Факт передачі металобрухту спеціалізованому підприємству було засвідчено актом приймання із зазначенням відомостей про прийнятий металобрухт: маса брутто алюмінію — 80 кг, маса нетто алюмінію — 77,6 кг, засміченість — 3 %; маса брутто срібла — 5 г, маса нетто — 5 г, засміченість — 0 %.

Грошові кошти за металобрухт в сумі 2135,20 грн. (77,6 кг х 27 грн. + 5 г х 8 грн.) надійшли на спеціальний реєстраційний рахунок установи. Відповідно до п. 54 ст. 29 БКУ 50 % коштів, отриманих за здане срібло, перераховано до державного бюджету.

У бухгалтерському обліку ці операції необхідно відображати так:

Юлія КРОТ, економіст-аналітик